Ухвала

від 20.03.2017 по справі 623/4139/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

іменем україни

20 березня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Дем'яносоваМ.В.,

МаляренкаА.В.,

СтупакО.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом в.о. Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави до Головного управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, ОСОБА_4, третя особа - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок,, за касаційною скаргою Прокуратури Харківської області на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року в.о. Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що починаючи з грудня 2014 року по червень 2015 року між відповідачами було укладено договори оренди земельних ділянок і наказами Головного управління Держземагенства в Харківській області було надано ОСОБА_4 в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (ріллю), які розташовані за межами населених пунктів на територіях Бражківської, Довгеньківської та Кам'янської сільських рад, а саме:

земельну ділянку площею 82,8156 га, кадастровий номер НОМЕР_1; земельну ділянку площею 14,1763 га, кадастровий номер НОМЕР_2; земельну ділянку площею 28,0985 га, кадастровий номер НОМЕР_3; земельну ділянку площею 26,9199 га, кадастровий номер НОМЕР_4; земельну ділянку площею 53,5657 га, кадастровий номер НОМЕР_5; земельну ділянку площею 36,2832 га, кадастровий номер НОМЕР_6; земельну ділянку площею 26,3839 га, кадастровий номер НОМЕР_7; земельну ділянку площею 18,9116 га, кадастровий номер НОМЕР_8; земельну ділянку площею 42,0342 га, кадастровий номер НОМЕР_9; земельну ділянку площею 11,3132 га, кадастровий номер НОМЕР_10, відповідних територій.

У подальшому між відповідачами було укладено договір оренди цих земельних ділянок, який у березні 2015 року зареєстровано Реєстраційною службою Ізюмського міжрайонного управління юстиції.

Крім того, наказами Головного управління Держземагенства ОСОБА_4 було надано в оренду для ведення фермерського господарства інші земельні ділянки державної власності сільськогосподарської призначення (ріллю), а саме: площею 17,7946 га, кадастровий номер НОМЕР_11; площею 18,4660 га, кадастровий номер НОМЕР_12; площею 12,2025 га, кадастровий номер НОМЕР_13; площею 3,3740 га, кадастровий номер НОМЕР_15; площею 7,6627 га, кадастровий номер НОМЕР_14, які розташовані за межами населених пунктів на території Кам'янської сільської ради.

Земельні ділянки, надані ОСОБА_4 в оренду на підставі цих наказів, розташовані на території різних сільських рад, знаходяться на різних полях і не межують одна з одною, тобто не являються єдиним масивом, що підтверджується інформацією Управління Держземагенства в Ізюмському районі від 19 серпня 2015 року та актами встановлення та погодження меж вказаних земельних ділянок, які є додатками договорів оренди.

Оскаржувані накази Головного управління Держземагенства в Харківській області від 10 листопада 2014 року № 2973-СГ; від 23 грудня 2014 року № 3618-СГ; від 29 січня 2015 року № 157-СГ; від 20 травня 2015 року №№ 1439-СГ, 1440-СГ, 1441-СГ, 1442-СГ, 1443-СГ суперечать вимогам земельного законодавства щодо порядку набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства, оскільки прийняті без урахування вимог ч. 1 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство , а тому підлягають визнанню незаконними та скасуванню, а укладені на підставі них договори оренди землі недійсними.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 березня 2016 року у задоволенні позову в.о. Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2016 року рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 березня 2016 року скасовано, провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі Прокуратура Харківської області просить скасувати ухвалу апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права, а справу направити для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено, що 14 жовтня 2014 року ОСОБА_4 звертався до Головного управління Держземагенства в Харківській області із заявою про надання йому в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства із земель державного резервного фонду державної власності сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів на території Ізюмського району Харківської області, для сільськогосподарських потреб.

На виконання вимог ч. 1 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство ОСОБА_4 у своїх заявах зазначав не тільки бажаний розмір земельних ділянок та місце їх розташування, а й навів відповідне обґрунтування розмірів цих земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Крім того до заяви ним було додано копію диплому про наявність освіти, та інші необхідні документи.

Наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області від 10 листопада 2014 року № 2973-СГ ОСОБА_5 в оренду для ведення фермерського господарства строком на 49 років було надано земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля), розташовані за межами населених пунктів Бражківської сільської ради на території Ізюмського району Харківської області, загальною площею 241,8592 га.

На підставі вказаних наказів між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_4 було укладено вісім договорів оренди землі від 19 грудня 2014 року, від 19 січня 2015 року, від 06 лютого 2015 року, від 17 червня 2015 року, які 03 та 12 березня 2015 року, та 22 червня 2015 року зареєстровано Реєстраційною службою Ізюмського міжрайонного управління юстиції.

Судом установлено, що державна реєстрація фермерського господарства КАС проведена 02 вересня 2015 року, засновником та головою якого є ОСОБА_4

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ судам роз'яснено, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ, зокрема, за ст. ст. 1, 12 ГПК України віднесено до компетенції господарських судів.

Також у п. п. 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ судам роз'яснено, що за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі про надання чи продаж із земель державної або комунальної власності земельної ділянки для ведення фермерського господарства, відповідно до ст. ст. 1, 12 ГПК України підсудні господарським судам.

Згідно з ч. З ст. 7 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі апеляційний суд обґрунтовано вказував на те, що районним судом не враховано положення ст. 15 ЦПК України і ст. ст. 12, 21 ГПК України та те, що спори з приводу земельних ділянок, які були видані фізичним особам для ведення фермерського господарства і в подальшому використовуються ними у господарській діяльності фермерського господарства підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права при його постановленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Прокуратури Харківської області відхилити, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: М.В. Дем'яносов

А.В.Маляренко

О.В. Ступак