cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
31 травня 2016 року 16:30 № 826/27662/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Торгівельно-Транспортна Компанія» до 1) Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, 2) Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги, - В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Київська Торгівельно-Транспортна Компанія» (надалі - позивач або ТОВ «КТТК») до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач 1 або ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві) та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач 2 або ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить:
- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 14.09.2015 № 0003042205;
- визнати неправомірним та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 19.11.2015 № 17697/10/26-15-10-08-16.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків акта ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 01.09.2015 № 1045/26-53-22-04-21/38896631, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КТТК» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами-посатчальниками, в тому числі з ТОВ «ТОРГРЕМБУД-1» за період з 01.02.2015 по 28.02.2015. На переконання позивача акт перевірки не містить жодних належних доказів безтоварності господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ «ТОРГРЕМБУД-1» (постачальником нафтопродуктів і газу). Натомість надані до перевірки первинні документи по господарських операціях позивача з названим товариством не мають дефектів форми або змісту, а відтак мали бути враховані відповідачем як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Натомість 05.04.2016 представниками ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС та ГУ ДФС у м. Києві до канцелярії суду були подані заперечення проти позову, де зазначено про правомірність висновків акта перевірки та законність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 14.09.2015 № 0003042205. Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним і скасування рішення про результати розгляду первинної скарги відповідач 2 заперечував з тих підстав, що такі вимоги не спрямовані на захист прав і законних інтересів товариства, а тому не підлягають задоволенню.
У зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, призначене на 26.04.2016, суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення прредставника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, протягом періоду з 18.08.2015 по 25.08.2015 працівником ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно норм пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 14.08.2015 № 1264 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «КТТК» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами МПП Фірма «Ерідон» (код ЄДРПОУ 19420704) за періоди з 01.01.2015 по 31.01.2015 та з 01.04.2015 по 31.04.2015, з ТОВ «ТОРГРЕМБУД-1» (код за ЄДРПОУ 38914901) за період з 01.02.2015 по 28.02.2015, з ТОВ «Макком-Груп» (код за ЄДРПОУ 37182541) за період з 01.03.2015 по 31.03.2015, з ТОВ «Прем'єр Ліга» (код за ЄДРПОУ 32241641) за період з 01.04.2015 по 31.04.2015, за результатами якої складений акт від 01.09.2015 № 1045/26-53-22-04-21/38896631 (надалі - акт перевірки, а.с. 44 - 67).
З текстів поданої позовної заяви та акта перевірки вбачається, що копія наказу 14.08.2015 № 1264 була вручена особисто директору ТОВ «КТТК» Пономарьову В.О. та направлення на перевірку пред'явлено для ознайомлення. Обставини щодо допуску працівника контролюючого органу на товариство до проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивачем не заперечується.
В тексті зазначеного акта перевірки містяться висновки працівника податкової інспекції про завищення позивачем в порушення вимог п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України задекларованого показника податкового кредиту за лютий 2015 року на суму податку на додану вартість у розмірі 300 000 грн., що призвело до завищення від'ємного значення з названого податку на аналогічну суму за період квітень 2015 року. Епізод даного правопорушення перевіряючий пов'язує з фактами неправомірного врахування ТОВ «КТТК» при визначенні об'єктів оподаткування податком на додану вартість сум витрат на придбання газу та нафтопродуктів у контрагента-постачальника ТОВ «ТОРГРЕМБУД-1» на підставі договору від 20.02.2015 № ДГ-000102. Обсяг поставки за даними податкових накладних від 25.02.2015, 26.02.2015, 27.02.2015, 28.02.2015 склав 1 800 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 300 000 грн.).
За результатами таких господарських операцій ТОВ «КТТК» віднесло до складу податкового кредиту за звітний період лютий 2015 року суму податку на додану вартість в розмірі 300 000 грн.
В ході здійснення документальної перевірки працівник ДПІ дійшов висновку про нереальність вказаних господарських операцій та як наслідок відсутність у ТОВ «КТТК» правових підстав для формування показників податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «ТОРГРЕМБУД-1».
Такі висновки перевіряючого ґрунтуються на наступних обставинах. ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві отримано податкову інформацію від Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у м. Києві від 28.05.2015 № 126/22-4/38914901 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «ТОРГРЕМБУД-1» (код за ЄДРПОУ 38914901) з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період діяльності з 01.02.2015 по 31.03.2015. Відповідно до вказаної податкової інфомаціїї перевіряючим встановлено, що за даними аналізу системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ІС «Податковий блок» за період лютий-березень 2015 року наявні розбіжності по задекларованим ТОВ «ТОРГРЕМБУД-1» сумам податкового кредиту з сумами податкових зобов'язань постачальників товарів (ТОВ «Т.Б.ГРУПС», ТОВ «РИК», ТОВ «ІРПІНЬ РЕМ-ТОРГ», ТОВ «Летлоз», ТОВ «Гепард»). Обсяги задекларованих ТОВ «ТОРГРЕМБУД-1» господарських операцій не підтверджуються по ланцюгу постачання. Також за даними поданої податкової звітності встановлено обмеженість ТОВ «ТОРГРЕМБУД-1» і його постачальників людськими і матеріально-технічними ресурсами, відсутність у них необхідних дозвільних документів, що відповідно унеможливлювало виконання робіт контрагентами по ланцюгу постачання. При цьому, задекларовані показники господарської діяльності за вказані періоди ТОВ «ТОРГРЕМБУД-1» відповідними первинрими та іншими документами не підтвердило.
З урахуванням даної інформації контролюючий орган не дійшов висновку, що ТОВ «ТОРГРЕМБУД-1» здійснювало безтоварні операції з продажу товарів (робіт, послуг) суб'єктам господарської діяльності-покупцям (в т.ч. ТОВ «КТТК»), та не визнав надані позивачем до перевірки первинні документи, такими, що підтверджують право позивача на формування податкового кредиту за лютий 2015 року в сумі 300 000 грн.
14.09.2015 ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0003042205 (форми «В4»)(а.с. 68), яким зменшило розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, задекларованого ТОВ «КТТК» у податковій декларації за квітень 2015 року (реєстр. № 9100497333 від 19.05.2015), на суму 300 000 грн.
За результатами процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення від 14.09.2015 за № 0003042205 залишено без змін на підставі рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.11.2015 № 17697/10/26-15-10-08-16 про результати розгляду первинної скарги (а.с. 69 - 74).
Вважаючи такі рішення відповідачів протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.
Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012 та набрав чинності 01.12.2014, діяв до 30.12.2015, тобто був чинним на момент виписки спірних податкових накладних).
Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Між тим, у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).
За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).
Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.
Оцінюючи податкові наслідки господарських операцій позивача з ТОВ «ТОРГРЕМБУД-1», суд встановив, що 20.02.2015 між ТОВ «КТТК», в особі директора Семенова О.О., і ТОВ «ТОРГРЕМБУД-1», в особі директора Рябко М.В., був укладений договір за № ДГ-000102 (а.с. 75 - 77). За умовами цього Договору продавець (ТОВ «ТОРГРЕМБУД-1») зобов'язується передати у власність покупця (позивача) нафтопродукти (а саме: бензин А-98, А-95, А-92, А-80 (76) неетильований та дизпаливо) у вигляді бланків-дозволу, в кількості та асортименті, що зазначені у рахунку-фактурі та видатковій накладній, а покупець, в свою чергу, - прийняти та оплатити вартість такого товару. Розрахунки за товар здійснюються у безготівковій формі шляхом переказу коштів на поточний рахунок продавця згідно виставлених рахунків-фактур.
Відповідно до п. 3.1 - 3.5 цього Договору продавець видає покупцеві бланки-дозволи за умови надання покупцем довіреності на отримання в день оплати зазначеної кількості товару. Одночасно із передачею бланків-дозволів продавець виписує та передає покупцеві видаткову накладну. Бланк-дозвіл за цим договором не є спеціальним платіжним засобом (платіжною карткою), а призначений виключно для підтвердження повноважень представників покупця на отримання товару в мережі АЗС (Додаток 1). Для отримання частини товару представник покупця - особа, у якої наявний відповідний бланк-дозвіл, звертається до будь-якої із автозаправних станцій, що належить до мережі постачальника. Передача товару покупцеві здійснюється в обмін на пред'явлені бланки-дозволи у кількості та асортименті, вказаних у пред'явлених до обміну бланках-дозволах. Кінцевий строк, до якого покупець може отримати товар за бланком-дозволом, вказаний на самому бланку-дозволі. По закінченні вказаного строку бланк-дозвіл вважається анульованим, а покупець втрачає право на отримання вказаної на бланку-дозволі кількості товару. Право власності на оплачений Товар виникає у Покупця з моменту отримання бланків-дозволів.
Відповідно до усних пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, отримання нафтопродуктів здійснювалося за строковими талонами на пальне та дизельне паливо від компанії «WOG» на автозаправних станціях. Товар придбавався ТОВ «КТТК» з метою подальшого продажу, однак реалізований не був, частина нафтопродуктів використано для власних потреб товариства, а решта товару перебуває на зберіганні на нафтобазі згідно укладеного договору.
Дослідивши текст договору про надання послуг № ДГ-000102 від 20.02.2015 суд встановив, що сторонами не визначені характеристики бланків-дозволів, що є предметом цього договору, а саме: їх номіналу, найменувань і типів, строку дії).
Також до договору не доданий відповідний додаток, що визначає перелік та місцезнаходження автозаправних станцій, де мав безпосередньо здійснюватися обмін талонів на нафтопродукти.
На підтвердження правомірності формування податкового кредиту за вказаним договором № ДГ-000102 від 20.02.2015 за перевіряємий період позивач надав суду копії наступних документів (а.с.78 - 92):
- видаткових накладних вд 28.02.2015 № РН-0000105 на суму 225 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 37 500 грн.), від 27.02.2015 № РН-0000104 на суму 252 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 87 500 грн.), від 25.02.2015 № РН-0000102 на суму 450 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 75 000 грн.), від 26.02.2015 № РН-000103 на суму 600 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 100 000 грн.), що оформлені на підставі рахунків-фактур за результатами поставки ТОВ «ТОРГРЕМБУД-1» товарно-матеріальних цінностей. Зі змісту таких накладних вбачається, що відпуск товару «ГАЗ СПБТ» здійснював директор Рябко М.В., а отримання товару зі сторони покупця - Семеновим О.О. Обсяг поставлених нафтопродуктів за всіма такими накладними становить 120 тис. літрів на загальну суму 1 800 000 грн. (в т.ч. ПДВ 300 000 грн.). При цьому, в текстах даних накладних відсутні відомості про передачу-прийняття сторонами бланків-дозволів, як то визначено умовами договору, а предметом поставок виступає газ, що також не відповідає визначеному договором асортименту нафтопродуктвів (а саме: бензин А-98, А-95, А-92, А-80 (76) неетильований та дизпаливо);
- рахунків-фактур від 28.02.2015 № СФ-0000125 на суму 225 000 грн., від 27.02.2015 № СФ-0000124 на суму 525 000 грн., від 25.02.2015 № СФ-0000122 на суму 450 000 грн., від 26.02.2015 № СФ-0000123 на суму 600 000 грн. В текстах даних рахунків-фактур постачальника відсутні відомості про реквізити цивільно-правової угоди на підставі якої вони були сформовані, та П.І.П. особи, що склала такі рахунки;
- роздруківок електронних квитанцій про реєстрацію податкових накладних ТОВ «ТОРГРЕМБУД-1»;
- роздруківки електронного витягу з Єдиного реєстру податкових накладних на запит від 18.03.2015 № 18123448.
- платіжних доручень ТОВ «КТТК» від 02.03.2015 № 152 та від 03.03.2015 № 155 щодо перерахування коштів на користь ТОВ «ТОРГРЕМБУД-1» на загальну суму 1 800 000 грн. за газ СПБТ.
Проаналізувавши перелічені вище документи позивача суд дійшов висновку про недостатність документів для встановлення реального виконання ТОВ «ТОРГРЕМБУД-1» описаних вище операцій, оскільки зі змісту видаткових накладних та рахунків-фактур не вбачаються поставки позивачу тововарів, що є предметом договору № ДГ-000102 від 20.02.2015. Крім того, враховуючи те, що жодні із вказаних документів не були виписані на підставі договору № ДГ-000102 від 20.02.2015, а податкові накладні до суду не надавалися, суд дійшов висновку, що надані позивачем видаткові накладні та рахунки-фактури не можуть бути ідентифіковані як такі, що стосуються спірного договору.
Жодних інших документів, документів бухгалтерського обліку та організаційно-розпорядчого характеру, документів ділової переписки, оформлених на підставі та на виконання спірного договору № ДГ-000102 від 20.02.2015 з контрагентом ТОВ «ТОРГРЕМБУД-1», зокрема: додатків та додаткових угод договору, що визначають та розширюють асортимент товарів, визначають перелік автозаправних станцій, де здійснюється передача нафтопродуктів; видаткових і податкових накладних, рахунків-фактур, що виписані саме на підставі договору № ДГ-000102 від 20.02.2015; документальних доказів (оборотно-сальдових відомостей, карток рахунків) на підтвердження оприбуткування на відповідних рахунках бухгалтерського обліку отриманих товарно-матеральних цінностей (тобто, щодо певного руху активів на товаристві); документів на підтвердження перевезення нафтопродуктів власними та/або залученими силами; документів на підтвердження зберігання відповідних нафтопродуктів на власних та/або орендованих спеціалізованих складах, нафтобазах, представник позивача суду не пред'явив та пояснень про причини відсутності таких до суду не надав.
Також, представник позивача не надав суду належних документальних доказів на підтвердження фактів використання позивачем придбаних ним товарів у межах господарської діяльності платника податку, тобто, отримання податкової вигоди від спірних операцій (зокрема: щодо наявності у ТОВ «КТТК» транспортних засобів та іншої техніки (обладнання), де безпосередньо міг бути використаний газ скраплений природній для потреб товариства, щодо зберігання залишку невикористаних нафтопродуктів у відповідності до законодавчо визначених умов з урахуванням специфіки товару).
Таким чином, суд приходить до висновку про ненадання позивачем до матеріалів справи належних документальних доказів на підтвердження фактів використання ТОВ «КТТК» придбаних ним товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тобто, отримання податкової вигоди від спірних операцій.
Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема первинні, які б підтверджували як факти дійсної поставки ТОВ «ТОРГРЕМБУД-1» товарів на користь позивача, так і наявність зв'язку таких операцій з господарською діяльністю ТОВ «КТТК».
З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентом належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність висновків акта перевірки ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про завищення позивачем показника податкового кредиту за лютий 2015 року на суму податку на додану вартість у розмірі 300 000 грн. по господарських операціях з ТОВ «ТОРГРЕМБУД-1», та відповідно про законність зменшення контролюючим органом позивачу сум від'ємного значення податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням від 14.09.2015 № 0003042205.
Щодо правомірності позовних вимог позивача про визнати неправомірним та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 19.11.2015 № 17697/10/26-15-10-08-16, то суд також не вбачає правових підстав для їх задоволення у зв'язку з наступним.
Наявні матеріали справи свідчать, що оспорюване рішення ГУ ДФС у м. Києві прийнято за результатами вирішення податкового спору щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 14.09.2015 № 0003042205 в доюрисдикційній процедурі.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних суді поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, визначення юрисдикції адміністративних судів здійснюється з урахуванням характеру спору, предмета та суб'єктивного складу спірних правовідносин. Суд звертає увагу на те, що наведена норма підлягає застосуванню у системному зв'язку зі статтею 2 КАС України, за змістом якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-владних повноважень, порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, оскарженню підлягають лише ті правові акти індивідуальної дії, які є рішеннями відповідних суб'єктів владних повноважень. Зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України випливає, що рішення суб'єкта владних повноважень, сформовані в правових актах індивідуальної дії, можуть бути оскаржені в адміністративних судах тільки в тому випадку, коли в цих правових актах індивідуальної дії зафіксовані рішення, що стосуються прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, як це передбачено у статті 2 КАС України.
Таким чином, властивостями оскаржуваності наділені лише ті правові акти, які створюють реальні правові наслідки для цієї особи, впливають на стан її суб'єктивних прав і обов'язків.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення ГУ ДФС у м. Києві від 19.11.2015 № 17697/10/26-15-10-08-16, прийняте за результатами вирішення податкового спору в доюрисдикційній процедурі, не є актом реалізації контролюючим органом повноважень у сфері управлінської діяльності та не має самостійного юридичного значення, оскільки не містить обов'язкового для суб'єкта господарювання (позивача) припису. Таке рішення само по собі не породжує у платника будь-якого додаткового обов'язку та не перешкоджає реалізації його права, зокрема, щодо оскарження до суду самого рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02.10.2013 у справі № К-33863/10, від 16.07.2014 у справі № К/800/31338/13, у постанові Вищого адміністративного суду України від 20.05.2015 у справі № К/800/63653/14, К/800/63692/14.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Торгівельно-Транспортна Компанія» відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги .
Суддя К.М. Кобилянський
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 31.05.2016 |
Оприлюднено | 03.06.2016 |
Номер документу | 58040411 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Кобилянський К.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні