Постанова

від 26.05.2016 по справі 804/10796/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2016 рокусправа № 804/10796/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонус»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Бонус» у серпні 2015 року звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 06 січня 2015 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Нікопольською ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у період з 03.11.2014 по 07.11.2014 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Бонус» з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «АЙТ КОМ» та ТОВ «Сервіс-Торгпоставка» у липні 2014 року та подальшого руху придбаних товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання у фактичних періодах їх здійснення, за результатами якої складено Акт № 3424/15-01.21941296 від 14.11.2014.

На підставі висновків акту відповідачем 06 січня 2015 року прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ТОВ «Бонус» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 37008,93 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 18504,46 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «Бонус» з ТОВ «АЙТ КОМ» та ТОВ «Сервіс-Торгпоставка», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за липень 2014 року у сумі 37008,93 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено порушення ТОВ «Бонус» податкового законодавства та не спростовано факт отримання позивачем послуг від ТОВ «АЙТ КОМ» та ТОВ «Сервіс-Торгпоставка» . Факт здійснення ТОВ «Бонус» господарських операцій з ТОВ «АЙТ КОМ» та ТОВ «Сервіс-Торгпоставка» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що містяться в матеріалах справи.

Проте суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими такі висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Бонус» з ТОВ «АЙТ КОМ» та ТОВ «Сервіс-Торгпоставка» було укладено договори про надання послуг, а саме механічної обробки поковок № 24 від 01.07.2014 та № 68 від 02.06.2014 відповідно.

На виконання вказаних договорів були виписані податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також здійснено оплату послуг згідно з виписками з банківського рахунку позивача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Главою 2 вказаного Положення встановлено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання вказаних товарів (послуг), який має бути підтверджений належними первинними документами бухгалтерського обліку. При цьому останні мають відображати реальність господарських операцій, містити достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій. Господарські операції повинні мати певні економічні наслідки, зміну майнового стану суб'єкта господарювання, а тому формально складені первинні документи не можуть використовуватися для цілей оподаткування податком на прибуток або для формування податкового кредиту.

Так, під час перевірки податковим органом встановлено, що згідно з довідкою з ЄДРПОУ основним видом діяльності ТОВ «АЙТ КОМ» є оптова торгівля м'ясом та м'ясними продуктами, а основним видом діяльності ТОВ «Сервіс-Торгпоставка» є неспеціалізована оптова торгівля.

При цьому згідно зі звітами про суму нарахованої заробітної плати форми № Д4 за липень 2014 року бази даних АІС «Податковий блок» загальна чисельність працюючих на вказаних підприємствах одна особа, яка виконує повноваження директора та бухгалтера.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з умовами договорів про надання послуг, укладеними позивачем з контрагентами-виконавцями, виконання послуг здійснюється власними коштами та силою виконавця на території замовника.

Судом встановлено, що ТОВ «Бонус» на підставі договору оренди, укладеного з ТОВ НВП «Стальсервіс», користується складськими приміщеннями, при цьому позивачем на підтвердження факту переміщення на територію складу транспортних засобів, працівників, обладнання, тощо не було надано жодних належних доказів, відсутні такі докази й в матеріалах справи.

Так само не було надано й доказів зберігання товару в складських приміщеннях.

Доказів залучення контрагентами-виконавцями для виконання обумовлених договорами робіт інших осіб з наявними ресурсами позивачем не надано, така можливість є лише припущенням з боку останнього, яка не може бути покладена в основу судового рішення.

Щодо пояснень свідка - директора ТОВ «Бонус» ОСОБА_1, про надання послуг з механічної обробки поковок ручним способом шляхом шліфування та крацювання, а тому наявність або відсутність виробничого обладнання, верстатів не впливала та не могла вплинути на надання послуг, суд апеляційної інстанції ставиться до останніх критично, адже свідок не зміг пояснити хто саме виконував роботи, які особи приймали та здавали виконані роботи, а також інструмент, який використовувався під час ручної обробки поковок.

Вказана обставина не доведена додатково позивачем.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими доводи апелянта щодо відсутності реальної можливості надання ТОВ «АЙТ КОМ» та ТОВ «Сервіс-Торгпоставка» послуг з механічної обробки поковок, оскільки вказана діяльність не віднесена ані до основних, ані до інших видів діяльності вказаних підприємств та передбачає наявність специфічного обладнання та кваліфікованого персоналу, тоді як у зазначених підприємств відсутні трудові ресурси, основні фонди, виробничі активи, транспортні засоби тощо.

Доводи суду першої інстанції щодо безпідставного посилання податкового органу на ненадання позивачем під час перевірки документів, що підтверджують пропуск та територію та з території позивача працівників, оскільки вказані документи не відносяться до первинних бухгалтерських документів в розумінні податкового законодавства та не позбавляють права позивача на формування податкового кредиту, колегія суддів знаходить необґрунтованими, адже вказані документи мають підтверджувати факт реальності здійснення господарської операції, фактичне надання послуг, обумовлених договорами, що і є підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку про не доведеність з боку позивача реальності здійснення господарських операцій за угодами про надання послуг, укладеними з ТОВ «АЙТ КОМ» та ТОВ «Сервіс-Торгпоставка», та погоджується з доводами апелянта, що виписані на їх виконання первинні документи не є такими в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не підтверджують факт здійснення господарських операції з контрагентами, що свідчить про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 06 січня 2015 року.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року в адміністративній справі № 804/10796/15 скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонус» відмовити. Стягнути з Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2009 (дві тисячі дев'ять) гривень 70 коп.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 31 травня 2016 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова