Постанова
від 10.12.2020 по справі 804/10796/15
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа №804/10796/15

адміністративне провадження №К/9901/25653/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бонус на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Головко О.В., суддів Суховарова А.В., Ясенової Т.І. від 26 травня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бонус до Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Бонус (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (правонаступник - Нікопольська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області; далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06 січня 2015 року №0000011501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 55513,39 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 37008,93 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 18504,46 грн.

Предметом перевірки судів у цій справі було рішення контролюючого органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати ПДВ за наслідками господарської діяльності Товариства з Товариством з обмеженою відповідальністю Айт Ком (код ЄДРПОУ 39232337; далі - ТОВ Айт Ком , контрагент) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сервіс-Торгпоставка (код ЄДРПОУ 39064941; далі - ТОВ Сервіс-Торгпоставка , контрагент) у липні 2014 року.

Товариство не погодилося із рішенням Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеними контрагентами і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки від 14 листопада 2014 року №3424/15-01-21941296, на підставі якого прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року позов задоволено; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що операції між позивачем та його контрагентами щодо надання останніми послуг (робіт) з механічної обробки поковок й використання придбаних послуг (робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Товариства підтверджуються документально, тому позивачем дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування податкового кредиту за результатами таких відносин.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 травня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства.

Апеляційний суд дійшов протилежних висновків та зазначив у своєму рішенні про те, що податковий орган довів необґрунтованість отриманої платником податку податкової вигоди за наслідками відносин із ТОВ Айт Ком та ТОВ Сервіс-Торгпоставка , оскільки спірні операції не мали реального характеру й зобов`язання фактично не виконувались контрагентами, тому у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту з ПДВ за правилами статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування апеляційним судом норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з ПДВ. Вважає, що цей суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, адже належно не оцінив залучені до справи докази та фактичні обставини справи, які свідчать про те, що операції між позивачем та його контрагентами фактично проведені та документально оформлені, Товариством дотримано передбачені ПК України умови для формування податкового кредиту, у зв`язку з чим відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. На думку позивача, добросовісний покупець не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливі порушення підприємствами-постачальниками правил оподаткування при здійсненні господарської діяльності.

Інспекція у письмових запереченнях на касаційну скаргу позивача проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним. Вважає, що встановлені у акті перевірки обставини свідчать про нездійснення господарських операцій, на підставі яких формувався податковий облік позивача, а також про непідтвердження платником податку товарності таких відповідними доказами.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування ПДВ при здійсненні взаємовідносин з ТОВ Айт Ком та ТОВ Сервіс-Торгпоставка у липні 2014 року та подальшого руху придбаних товарів по ланцюгу постачання у фактичних періодах їх здійснення складено акт від 14 листопада 2014 року №3424/15-01-21941296, у якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог статей 185, 188, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми ПДВ у липні 2014 року на 37008,93 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про формування Товариством податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ Айт Ком та ТОВ Сервіс-Торгпоставка без достатніх правових підстав з огляду на нереальність таких. На обґрунтування останнього контролюючий орган посилався на неможливість надання контрагентами спірних послуг (виконання робіт) внаслідок відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів, доказів залучення таких виконавцями робіт (послуг), неперебування їх за місцезнаходженням; ненадання до перевірки документів, які засвідчують переміщення на території орендованого позивачем приміщення (складу), де передбачалося надання послуг (виконання робіт), транспортних засобів, працівників, обладнання тощо; крім того основними видами діяльності контрагентів є оптова торгівля м`ясом та м`ясними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля; за результатами здійснених заходів з податкового контролю по контрагентам та аналізу їх податкової звітності не встановлено справжніх господарських взаємовідносин останніх з платниками податків.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема, фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

В ході розгляду справи судами встановлено, що між Товариством (замовником) та ТОВ Айт Ком , ТОВ Сервіс-Торгпоставка (виконавцями) укладено договори від 01 липня 2014 року №24 та від 02 червня 2014 року №68, які є аналогічні за своїм змістом і у відповідності до яких виконавці зобов`язувалися надати послуги з механічної обробки поковок згідно технічної документації, наданої замовником, а замовник - прийняти та сплатити виконані послуги в повному обсязі.

З посиланням на вказані договори ТОВ Айт Ком та ТОВ Сервіс-Торгпоставка на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких сума ПДВ у розмірі 37008,93 грн. включена Товариством до складу податкового кредиту у липні 2014 року.

Як стверджував позивач, з доводами якого погодився й суд першої інстанції, у ході перевірки позивачем подана необхідна первинна документація та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентами, а також того, що укладені угоди мали на меті настання дійсних правових наслідків, що обумовлені ними.

Суд касаційної інстанції зазначає, що складені за результатами господарських операцій первинні документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В інакшому випадку, такі документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Судом же апеляційної інстанції встановлено, що надані позивачем документи у даному випадку не є достатніми для висновку щодо виконання передбачених договором зобов`язань по наданню послуг з механічної обробки поковок саме контрагентами - ТОВ Айт Ком та ТОВ Сервіс-Торгпоставка , не дають можливості перевірити здійснення господарських операцій у цілому, не розкривають зміст та суть досягнутих між сторонами домовленостей, не відображають хід виконання робіт (надання послуг).

Такого висновку суд дійшов, зокрема, з огляду на те, що основним видом діяльності ТОВ Айт Ком є оптова торгівля м`ясом та м`ясними продуктами, а ТОВ Сервіс-Торгпоставка - неспеціалізована оптова торгівля.

У ході ж розгляду справи не встановлено у контрагентів власного або орендованого обладнання для виконання спірних операцій, інструменту, технічного персоналу, присутність якого обумовлюється не лише специфікою обумовлених операцій, а також і умовами договорів, виходячи з обсягу робіт й задекларованих операцій; обставин залучення контрагентами інших осіб для забезпечення виконання обумовлених договорами із позивачем зобов`язань тощо.

Незважаючи на умови договорів щодо надання виконавцями послуг власними коштами та силами на території замовника, як до перевірки, так і у ході розгляду справи Товариством не надано доказів, що підтверджують фактичну присутність працівників контрагентів на території позивача для виконання робіт (надання послуг).

До того ж судом апеляційної інстанції зазначено, що директор позивача ОСОБА_1 у ході судового розгляду не зміг пояснити, яким чином виконувались послуги (роботи) контрагентами, хто саме з осіб виконував роботи (послуги) й яким чином останні приймалися та здавалися, який інструмент використовувався під час ручної обробки поковок тощо.

Наведене не надало суду апеляційної інстанції підстав дійти висновку про рух активів на шляху до позивача у справі, участь контрагентів у такому ланцюгу, реальні зміни майнового стану Товариства внаслідок таких відносин, його власному капіталі.

Оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, врахувавши ненадання документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують здійснення такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх виконання, суд апеляційної інстанції встановив, що надані позивачем документи не підтверджують виконання робіт (надання послуг) на користь позивача саме згаданими суб`єктами господарювання. Наведені обставини у сукупності та взаємозв`язку були цілком об`єктивно розцінені апеляційним судом як доказ безтоварності цих операцій, що виключає їх відображення у обліку підприємства й підстави для формування позивачем податкового кредиту за такими відносинами.

Доводи ж касаційної скарги наведеного не спростовують і зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи відсутність підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення або ж порушення процесуальних норм, підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бонус залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення10.12.2020
Оприлюднено14.12.2020
Номер документу93471758
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —804/10796/15

Постанова від 10.12.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Пасічник С.С.

Ухвала від 09.12.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Пасічник С.С.

Ухвала від 22.06.2016

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Бухтіярова І.О.

Постанова від 26.05.2016

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Головко О.В.

Ухвала від 21.08.2015

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Боженко Наталія Василівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні