Постанова

від 24.05.2016 по справі 802/4139/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/4139/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І. М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

24 травня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Сторчака В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М.

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

представника позивачів: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у справі за адміністративними позовами ОСОБА_4 (далі - позивач 1), ОСОБА_5 (далі - позивач 2), ОСОБА_6 (далі - позивач 3), ОСОБА_7 (далі - позивач 4), ОСОБА_8 (далі - позивач 5) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: управління культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації (далі - третя особа) про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з однорідними адміністративними позовами в яких просили визнати відмови Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області незаконними, та зобов'язти відповідача у місячний строк розглянути їх клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок та надання ділянки в оренду для ведення особистого селянського господарства на території Дашівської селищної ради Іллінецького району, за межами населеного пункту.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.01.2016 року адміністративні справи за їх позовами за клопотанням представника позивачів об'єднані в одне провадження під спільним номером 802/4139/15-а.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.03.2016 адміністративні позови задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративних позовів відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав повністю та просив колегію суддів її задовольнити.

Представник позивачів заперечив проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 листопада 2011 року Головою Іллінецької районної державної адміністрації видано Розпорядження № 459 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок", яким надано дозволи позивачам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення (рілля) площею 9,8685 га із земель запасу Дашівської селищної ради, розташованих за межами смт Дашів, строком на 5 (п'ять) років для особистого селянського господарства (том 1 а.с.17-21, 108-111, 200-203, том 2 а.с.41-44, 134-137).

06 лютого 2012 року відділом держкомзему у Іллінецькому районі Вінницької області на заяву позивачів на підставі розпорядження голови Іллінецької райдержадміністрації від 24.11.2011 року №459 вказано на необхідність розроблення проекту землеустрою проводити при дотриманні умов, зокрема: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (землі запасу), в т.ч. історико-культурного призначення (том 2 а.с.246).

03 травня 2012 року Подільською філією НДЦ «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України надано експертний висновок №257 «Щодо наявності (відсутності) об'єктів археологічної спадщини» яким встановлено, що ділянку можна використовувати під городництво (без права передачі) у приватну власність за умови укладання охоронного договору з органом охорони культурної спадщини - Управлінням культури і туризму Вінницької облдержадміністрації (том 1 а.с.31, 122, 214, том 2 а.с.55, 148).

07 травня 2012 року на основі експертного висновку Подільської філії НДЦ «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України від 03.05.2012 року №257, а також керуючись статтями 6 ( п. 9 ), 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та ст. 12, 118, 122, 123, 124, 151 Земельного Кодексу України, Управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації, як державний орган охорони культурної спадщини, погодило проект землеустрою земельної ділянки під вищезазначені цілі за умови укладання користувачами ділянки охоронного договору на пам'ятки археології. Термін дії даного погодження №1581/02-20: безстроково (том 1 а.с.32, 123, 215, том 2 а.с.56, 149).

11 травня 2012 року позивачі та Управління культури і туризму Вінницької ОДА, в особі завідуючого сектором охорони культурної спадщини ОСОБА_9, уклали охоронні договори на частину пам'ятки культурної спадщини №17/12-№21/12, термін яких діє на термін оренди (том 1 а.с.33-56, 124-151, 216-239, том 2 а.с.57-80, 150-173).

28 травня 2012 року Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру (Подільською філією НДЦ «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України) розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення особистого селянського господарства позивачам на території Дашівської селищної ради Іллінецького району Вінницької області, які містяться в матеріалах справи.

27 лютого 2013 року, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду сформовано Висновок державної експертизи землевпорядної документації № 58-13 (том 1 а.с.84, 175 том 2 а.с.17, 110, 203).

22 квітня 2015 року позивачі звернулись до відповідача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок та надання ділянок площею 1.9737 га в оренду строком на 7 років для ведення особистого селянського господарства на території Дашківської селищної ради Іллінецького району, за межами населеного пункту.

Листами № ДС-31-2-0.3-3015/19-15 від 14.07.2015 року, № ДС-31-2-0.3-3483/19-15 та № ДС-31-2-0.3-3475/19-15 від 22.07.2015 року, № ДС-31-2-0.3-3625/19-15 від 27.07.2015 року та № ДС-31-2-0.3-3810/19-15 від 31.07.2015 року відповідачем їм повідомлено, в зв'язку з тим, що відповідно до висновку про погодження проекту землеустрою Управління культури і туризму облдержадміністрації від 07.05.2012 року №1581/02-20 на земельних ділянках, що відводяться, знаходяться тришарова пам`ятка археології, а саме: поселення черняхівської культури ІІ-IV ст.н.е., слов`янське поселення VIII-IX ст., слов`янське поселення VI-III ст. Відтак, керуючись, ст.ст.53, 122, 150 Земельного кодексу України відповідач не може затвердити проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки.

Приймаючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи позивачам в затвердженні проектів землеустрою, відповідач неправомірно послався на те, що вказані земельні ділянки, в силу статей 53, 150 ЗК України, відносяться до земель історико-культурного призначення, тобто особливо цінних земель, а тому на нього не покладено обов`язку погодження проектів землеустрою щодо надання таких земель в користування.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу ст. 53 Земельного Кодексу України та ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Частиною 1 ст.19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Так, з вказаної норми випливає, що територія, на якій розташована пам’ятка археології віднесена до земель саме історико-культурного призначення, а не до будь-якої іншої категорії.

Згідно п. «г» ч. 1 ст. 150 Земельного Кодексу України, до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Частиною 6 ст. 20 Земельного кодексу України передбачено, що зміна цільового призначення особливо цінних земель допускається лише для розміщення на них об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, об'єктів, пов'язаних з видобуванням корисних копалин, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, а також у разі відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, віднесення земель, зазначених у пунктах "а" і "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель історико-культурного призначення.

Віднесення особливо цінних земель державної чи комунальної власності, визначених у пунктах "а" і "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель інших категорій здійснюється за погодженням з Верховною ОСОБА_1 України.

Частиною 2 ст. 150 цього Кодексу вказано, що припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах "в" і "г" частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною ОСОБА_1 України.

Як слідує з матеріалів справи, експертним висновком №257 від 03.05.2012 року «Щодо наявності (відсутності) об'єктів археологічної спадщини» встановлено, що ділянку можна використовувати під городництво (без права передачі) у приватну власність за умови укладання охоронного договору з органом охорони культурної спадщини - Управлінням культури і туризму Вінницької облдержадміністрації.

Так, позивачами з однієї сторони та Управлінням культури і туризму Вінницької ОДА з іншої укладено договір на частину пам'ятки культурної спадщини №17/12-№21/12 (том 1 а.с.33-56, 124-151, 216-239, том 2 а.с.57-80, 150-173). Вказаний експертний висновок №257 від 03.05.2012 року та охоронні договори на частину пам’ятки культурної спадщини фактично підтверджують те, що земельні ділянки відносяться до земель історико-культурного призначення. Також це підтверджується актами перенесення в натуру на місцевість меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно захисних зон, плану (переліку) обмежень використання земельної ділянки, довідки про правовий статус, кількісні і якісні характеристики земельної ділянки від 26.02.2016 року №02.21/205.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Державний земельний кадастр", ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 194 ЗК України визначено, що призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Так, ч. 4 ст. 122 цього Кодексу вказано, що Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, матеріалами справи підтверджено той факт, що земельні ділянки віднесені до земель історико-культурного призначення, а не до сільськогосподарського, як зазначено судом першої інстанції, а тому відповідач не має повноважень щодо передачі земель історико-культурного призначення в оренду.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі належно дав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, помилково застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення: є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду всім обставинам справи призвели до помилкового висновку, у зв'язку з чим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року - скасувати.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 31 травня 2016 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_10 ОСОБА_11