Постанова

від 23.05.2016 по справі 922/6672/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2016 р. Справа № 922/6672/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 11, від 01 лютого 2016 року,

1-го відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 20 квітня 2016 року, ОСОБА_3, довіреність від 20 квітня 2016 року,

2-го відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" (вх. №1132 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 10 березня 2016 року у справі № 922/6672/15

за позовом ТОВ "ТД "Донснаб", с. Солоницівка

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт", Запорізька обл., Розівський р-н, смт. Розівка,

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 ХАРКІВ", м. Харків,

про стягнення 1114057,44 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10 березня 2016 року у справі № 922/6672/15 (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Вокзальна, буд. 14, код ЄДРПОУ 30082229, ІПН 300822208189, свідоцтво № 100240521) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 інвест Харків" (61003, м. Харків, провулок Дубового, буд. 9В, код ЄДРПОУ 35352608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" (62341, Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вул. Ю. Гагаріна, 24, поточний рахунок 2600401303029 у АТ "БМ Банк", МФО 380913, поточний рахунок 26009010943348 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 32612002, свідоцтво ПДВ № 27818730, ІПН 326120020115) суму основного боргу за договором купівлі-продажу № 170512-01 СХТ від 17 травня 2012 року у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Вокзальна, буд. 14, код ЄДРПОУ 30082229, ІПН 300822208189, свідоцтво № 100240521) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" (62341, Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вул. Ю. Гагаріна, 24, поточний рахунок 2600401303029 у АТ "БМ Банк", МФО 380913, поточний рахунок 26009010943348 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 32612002, свідоцтво ПДВ № 27818730, ІПН 326120020115) основного боргу за договором купівлі-продажу № 170512-01 СХТ від 17 травня 2012 року у розмірі 807 086 (вісімсот сім тисяч вісімдесят шість) гривень 86 копійок, що разом в еквіваленті за комерційним курсом на дату складення цієї позовної заяви (25 грудня 2015 року) яка передує даті її подання, становить 35497,29 доларів США (тридцять п'ять тисяч чотириста дев'яносто сім доларів США 29 центів), 97 234,15 грн. (дев'яносто сім тисяч двісті тридцять чотири гривні 15 копійок) пені, 183 204,46 грн. (сто вісімдесят три тисячі двісті чотири гривні 46 копійок) штрафу та 6 531,97 грн. (шість тисяч п'ятсот тридцять одна гривня 97 копійок) 3% річних. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Вокзальна, буд. 14, код ЄДРПОУ 30082229, ІПН 300822208189, свідоцтво № 100240521) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 інвест Харків" (61003, м. Харків, провулок Дубового, буд. 9В, код ЄДРПОУ 35352608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" (62341, Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вул. Ю. Гагаріна, 24, поточний рахунок 2600401303029 у АТ "БМ Банк", МФО 380913, поточний рахунок 26009010943348 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 32612002, свідоцтво ПДВ № 27818730, ІПН 326120020115) 300,00 грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Вокзальна, буд. 14, код ЄДРПОУ 30082229, ІПН 300822208189, свідоцтво № 100240521) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" (62341, Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вул. Ю. Гагаріна, 24, поточний рахунок 2600401303029 у АТ "БМ Банк", МФО 380913, поточний рахунок 26009010943348 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 32612002, свідоцтво ПДВ № 27818730, ІПН 326120020115) 16 410,87 грн. судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" з рішенням суду не погодилось, звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У судове засідання, яке відбулось 23 травня 2016 року, з'явився представник позивача та першого відповідача. Представник другого відповідача у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про отримання поштового відправлення (Том 2 а.с 18).

Під час судового засідання представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" було заявлено клопотання про витребування у позивача інформації стосовно підтвердження повернення Дискової борони CASE RMX 370 Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" за поворотною накладною №2 від 14 жовтня 2014 року.

Проаналізувавши вказане клопотання суд дійшов до висновку про відмову у його задоволенні оскільки за змістом пункту 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції.

Оскільки першим відповідачем під час розгляду спору у суді першої інстанції не заявлялось клопотання про витребування від позивача додаткових доказів, а відповідні докази існували на момент розгляду спору, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для задоволення відповідного клопотання та витребування відповідної інформації.

Крім того позивачем було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи нового доказу- поворотної накладної №2 від 14 жовтня 2014 року.

Проаналізувавши вказане клопотання суд дійшов до висновку про долучення відповідної копії документа до матеріалів справи, однак про неможливість дослідження даного документу в якості нового доказу.

У відповідності до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Діюче процесуальне законодавство не передбачає можливості або права суду апеляційної інстанції здійснювати повторний перегляд справи на підставі доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції. Тобто, суд апеляційної інстанції обмежений у прийнятті додаткових доказів, які вправі приймати лише за умови, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів звертає увагу, що відповідачем жодного разу в ході розгляду спору у суді першої інстанції не було зазначено про факт існування відповідної накладної. Слід зазначити, що представник відповідача був присутнім у судових засіданнях, які відбулись 15 лютого 2016 року, 24 лютого 2016 року, 29 лютого 2016 року, 14 березня 2016 року, безпосередньо в якому було проголошено вступну резолютивну частину рішення. При цьому, відповідач як не долучав поворотну накладну №2 від 14 жовтня 2014 року у якості доказу, так і не заявляв суду про наявність у нього такого доказу.

За твердженням представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" у судовому засіданні, яке проводилось14 березня 2016 року, ним надавалась для ознайомлення суду першої інстанції поворотна накладна №2 від 14 жовтня 2014 року, та лише у зв'язку з тим, що судове засідання було закінчено фактично о 18 годин 00 хвилин останній був унеможливлений долучити відповідний документ до матеріалів справи.

Разом з тим, слід зазначити, що представники сторін, у відповідності до вимог статті 36 Господарського процесуального кодексу України, не обмежені у праві надання письмових докуменів безпосередньо в ході проведення судового засідання. В таких випадках відповідні клопотання приймаються судом та в подальшому долучаються до матеріалів справи.

Так у відповідності до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року №28, на документі, отриманому від учасників судового процесу та їх представників безпосередньо під час судового засідання, накладається резолюція судді (судді-доповідача), яка складається зі слів "До справи", підпису судді та дати. Зазначений документ у цей же день передається для реєстрації, після чого долучається до матеріалів справи (пункт 2.1.1.).

Тобто за умови б подання відповідного копотання про надання нового доказу- поворотної накладної №2 від 14 жовтня 2014 року, відповідний документ в обов'язковому порядку мав бути б долучений до матеріалів справи. Натомість відповідного клопотання матеріали справи не містять, що спростовує посилання представника першого відповідача про надання та ознайомлення суду першої інстанції з відповідним доказом.

Більш того в протоколі судового засідання від 14 березня 2016 року (Том 1 а.с.170-171) не відображається факт подання відповідного клопотання з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт". У відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України не надав зауваження до протоколу.

Вищенаведене зумовлює висновок суду про те, що клопотання про долучення нового доказу - поворотної накладної №2 від 14 жовтня 2014 року, не неправлялось до суду першої інстанції та не надавалось безпосередньо під час судового засідання, а відтак стороною не зазначено жодного вмотивованого обґрунтування неможливості подання даного доказу до суду першої інстанції, як обов'язкової підстави прийняття судом апеляційної інстанції додаткового доказу, що в свою чергу є порушенням вимог статті 101 ГПК України та є підставою для відмови в його задоволенні.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

Як зазначає відповідач 17 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" був укладений договір купівлі-продажу № 170512-01 СХТ, за умовами якого продавець зобов'язався продати, а покупець купити Дискову борону CASE RMX 370, загальною вартістю 688 765,09 грн., в т. ч. ПДВ - 20 %, що на дату, яка передує даті підписання цього договору складає 85 507,77 доларів США, 1 долар США - 8,0550 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" своїх грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу № 170512-01 СХТ від 17 травня 2012 року (з урахуванням додаткової угоди від 07 вересня 2012 року, додаткової угоди № 2 від 20 лютого 2013 року, додаткової угоди № 3 від 30 серпня 2013 року, додаткової угоди № 4 від 20 січня 2015 року) щодо оплати вартості товару та неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 інвест Харків" своїх зобов'язань за договором поруки № 20/01/15 від 20 січня 2015 року, позивач просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 інвест Харків" 20000,00 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 170512-01 СХТ від 17 травня 2012 року та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" 807086,86 грн. основного боргу, 97234,15 грн. пені, 183204,46 грн. штрафа, 6531,97 грн. 3% річних.

Судом першої інстанції позовні вимоги з огляду на їх доведеність та фактичність було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною позицією суду першої інстанції перший відповідач в обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає, що договір купівлі-продажу № 170512-01 СХТ від 17 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" в письмовому вигляді не укладався. Одночасно першим відповідачем зазначено, що Дискова борона CASE RMX 370 не передавалась покупцеві, а додаткова угода № 4 від 20 січня 2015 року існує в різній редакції.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі вимогам законодавства з огляду на наступне.

З завіреної належним чином копії договору № 170512-01 СХТ вбачається, що 17 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" (позивачем, продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" (першим відповідачем, покупцем) було укладено договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого продавець зобов'язався продати, а покупець купити Дискову борону CASE RMX 370. (договір купівлі-продажу).

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно пункту 1.1. договору купівлі-продажу, продавець зобовязався продати, а покупець купити Дискову борону CASE RMX 370, загальною вартістю 688 765,09 грн., в т. ч. ПДВ 20 %, що на дату, яка передує даті підписання цього договору складає 85 507,77 доларів США, 1 долар США 8,0550 грн.

Для цілей договору купівлі-продажу під комерційним курсом розуміється курс продажу долару США (котирувань з продажу), опублікований на сайті www.index.minfin.com.ua(www.currency.in.ua) станом на момент закриття торгів на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) на останню дату, що передує даті відповідного платежу.

Пунктом 1.2 договору купівлі-продажу сторони домовились, що асортимент, кількість, комплектність і ціна товару, вказані в Специфікації (додаток № 2) формуються на підставі письмової заявки покупця (додаток № 1) до даного договору.

Відповідно до пункту 4.2. договору купівлі-продажу продавець здійснює відпуск товару по Акту приймання-передачі.

Згідно пункту 4.3. договору купівлі-продажу приймання товару по якості, комплектності і кількості проводиться покупцем в момент передачі товару про що складається двосторонній Акт приймання-передачі.

Позивач стверджує, що на підставі договору купівлі-продажу він передав, а перший відповідач прийняв товар, що підтверджує Актом приймання-передачі № 1466 від 12 грудня 2012 року, видатковою накладною № 1466 від 12 грудня 2012 року, довіреністю на отримання цінностей від 11 грудня 2012 року.

Відповідно до пункту 3.2. розділу 3 договору купівлі-продажу (з урахуванням додаткової угоди від 07 вересня 2012 року, додаткової угоди № 2 від 20 лютого 2013 року, додаткової угоди № 3 від 30 серпня 2013 року, додаткової угоди № 4 від 20 січня 2015 року) покупець зобовязується провести оплату по справжньому договору в наступному порядку:

3.2.1.Суму в українській гривні, еквівалентну сумі 2 530 (дві тисячі пятсот тридцять) доларів США 61 цент, перераховану продавцем по комерційному курсу, сплатити в строк до 01 липня 2012 року включно.

3.2.2.Суму в українській гривні, еквівалентну сумі 12 683 (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят три) долари США 29 центів, перераховану продавцем по комерційному курсу, оплатити в строк до 15 серпня 2012 року включно.

3.2.3.Суму в українській гривні, еквівалентну сумі 505 (пятсот пять) доларів США 28 центів, перераховану продавцем по комерційному курсу, оплатити в строк до 07 вересня 2012 року включно.

3.2.4.Суму в українській гривні, еквівалентну сумі 6 144 (шість тисяч сто сорок чотири) долара США 02 цента, перераховану продавцем по комерційному курсу, оплатити в строк до 22 березня 2013 року включно.

3.2.5.Суму в українській гривні, еквівалентну сумі 14 461 (чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят один) долар США 27 центів, перераховану продавцем по комерційному курсу, оплатити в строк до 30 вересня 2014 року включно.

3.2.6.Суму в українській гривні, еквівалентну сумі 24 591 (двадцять чотири тисячі пятсот девяносто один) долар США 65 центів, перераховану продавцем по комерційному курсу, оплатити в строк до 15 вересня 2015 року включно.

3.2.7.Суму в українській гривні, еквівалентну сумі 24 591 (двадцять чотири тисячі пятсот девяносто один) долар США 66 центів, перераховану продавцем по комерційному курсу, оплатити в строк до 15 жовтня 2015 року включно.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Матеріали справи свідчать, про те що 12 грудня 2012 року позивач на підставі договору купівлі-продажу № 170512-01 СХТ від 17 травня 2012 року передав першому відповідачу товар - Дискову борону CASE RMX 370. Зазначений факт підтверджується Актом приймання-передачі № 1466 від 12 грудня 2012 року, видатковою накладною № 1466 від 12 грудня 2012 року, а також довіреністю на отримання цінностей від 11 грудня 2012 року, що підписані сторонами та скріплені їх печатками, але перший відповідач не здійснив повної оплатити її вартості відповідно до умов цього договору.

Факт знаходження товару Дискової борони CASE RMX 370, заводський номер № JFH0053231 у першого відповідача також підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 29 лютого 2016 року, згідно якого Дискова борона CASE RMX 370, заводський номер № JFH0053231 передана першим відповідачем у заставу на підставі договору застави від 20 лютого 2015 року, укладеного між першим відповідачем та Філією ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, першим відповідачем всього було сплачено 688 765,09 грн., що в еквіваленті складає 50 010 (пятдесят тисяч десять) доларів США 48 центів згідно з комерційним курсом*.

Отже, враховуючи вищевикладене, перший відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати товару за договором купівлі-продажу.

Таким чином, заборгованість першого відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" становить суму в українській гривні в розмірі 827 086,86 грн., що еквівалентна 35 497,29 доларів США згідно з комерційним курсом*, визначеним відповідно до пункту 7.1. договору купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 6.4. договору купівлі-продажу сторони досягли згоди, що покупець в разі прострочки виконання грошових зобовязань по оплаті кожного етапу платежу (п.п. 3.2.1., п.п. 3.2.2., п.п. 3.2.3., п.п. 3.2.4., п.п. 3.2.5., п.п. 3.2.6., п.п. 3.2.7.) по договору, сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період за який сплачується пеня від несвоєчасно сплаченої суми, вказаної відповідно в п.п. 3.2.1., п.п. 3.2.2., п.п. 3.2.3., п.п. 3.2.4., п.п. 3.2.5., п.п. 3.2.6., п.п. 3.2.7. договору, за кожен день затримки, а в разі якщо прострочка в оплаті складає більше 10 календарних днів, покупець додатково до пені сплачує продавцю штраф в розмірі 10 % від кожної простроченої суми грошового зобовязання, за прострочку більше 30 календарних днів в розмірі 15 % від кожної суми простроченої заборгованості, за прострочку більше 45 календарних днів в розмірі 20 % від кожної суми простроченої заборгованості, за прострочку більше 90 календарних днів в розмірі 27 % від кожної суми простроченої заборгованості.

На підставі вказаного пункту договору купівлі-продажу позивач нарахував першому відповідачу пеню в сумі 97 234,15 грн. та штраф в сумі 183 204,46 грн.

Судом першої інстанції було задоволено в повному обсязі позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 97 234,15 грн. та штрафу в сумі 183 204,46 грн. з огляду на їх фактичність та правильність розрахунку.

Проаналізувавши розрахунок суми штрафу колегія суддів погоджується з висновком суду про правильність нарахування суми штрафу, і відтак і наявністю підстав для його стягнення.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується в повній мірі з розрахунком позивачем суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача, у зв'язку з несвоєчасним погашенням суми боргу в розмірі 522 572, 56 грн.

Згідно до додаткової угоди №4 позивач зобов'язувався перерахувати суму в українській гривні, еквівалентну сумі 24 591, 65 доларів США в строк до 15 вересня 2015 року включно.

У відповідності до пункту 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Таким чином, з огляду на зміст додаткової угоди, якою сторони визначили кінцевий строк здійснення відповідачем відповідної оплати, включно до 15 вересня 2015 року, 15 вересня 2015 року є останнім днем виконання такого зобов'язання, а відтак першим днем прострочення зобов'язання є 16 вересня 2015 року.

При цьому, оскільки відповідачем 06 жовтня було здійснено часткове погашення заборгованості в сумі, що еквівалентна 2 352,94 доларів США, а у відповідності до правової позиції Верховного Суду України (викладена у постанові №3-204гс14) пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, нарахування пені є можливим лише за кожен повний день прострочення заборгованості в сумі еквівалентної 2 352,94 доларів США, тобто до 5 жовтня 2015 року.

Відтак прострочення відповідачем сплати суми боргу в розмірі 522 572, 56 грн. відбулось з 16 вересня 2015 по 05 жовтня 2015 року.

Отже, загальна кількість днів прострочення відповідного платежу складає 20 днів, а розмірі пені, що підлягає стягненню за відповідний період прострочення 13 887,55 грн. замість 14660,66 грн. визначених позивачем.

В іншій частині розрахунок суми пені, яка підлягає стягненню, є правильним (незважаючи на визначення в розрахунку невірної першої дати прострочення платежу), у зв'язку з чим рішення в частині стягнення надмірно нарахованої суми пені в розмірі 733,11 грн. підлягає скасуванню.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, право на нарахування, 3% річних нерозривно пов'язане з простроченням виконання зобов'язання боржником, і саме у разі прострочення останнього у кредитора виникає право на нарахування, на підставістатті 625 Цивільного кодексу України, річних.

Оскільки суми 3% річних мають похідний характер від суми основного боргу, враховуючи наявість грошового зобовязання (прострочення) у першого відповідача перед позивачем на даний час, позов позивача в частині стягнення 3% річних підлягає задоволенню, в зв'язку з наявністю у першого відповідача перед позивачем прострочення зобов'язання щодо оплати за товар.

Суд першої інстанції стягнув 3% річних в повному обсязі в сумі заявленій позивачем до стягнення, усього 6531,97 грн.

Разом з тим, з тим суд апеляційної інстанції зазначає, що з вищенаведених підстав, позивач безпідставно визначив загальну кількість днів прострочення сплати суми боргу в розімір 522 572,56 грн. як 21 день, оскільки фактично відповідачем було прострочено 20 днів.

Відтак, здійснивши власний перерахунок суми 3% річних колегія суддів зазначає про правомірність стягнення лише 6489,03 грн., у зв'язку з чим рішення в частині стягнення надмірно нарахованої суми 3% річних розмірі 42,94 грн підлягає скасуванню.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи 20 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 інвест Харків" (другим відповідачем, поручителем) та позивачем (кредитор) укладено договір поруки № 20/01/15 згідно з яким поручитель поручився перед кредитором боржника - першим відповідачем за виконання ним свого обов'язку по договору купівлі-продажу № 170512-01 СХТ від 17 травня 2012 року.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до пункту 4.1.3. договору поруки № 20/01/15 від 20 січня 2015 року поручитель зобов'язався виконати свої обов'язки по договору протягом 3-х банківських днів з моменту отримання вимоги кредитора.

18 грудня 2015 року позивач вручив Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 інвест Харків" вимогу № б/н від 14 грудня 2015 року, про що свідчить відповідна відмітка на ній.

Оскільки другий відповідач не надав суду доказів виконання свого обов'язку щодо виплати частини основного боргу в розмірі 20 000,00 грн. або будь-яких заперечень на позов відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про можливість солідарного стягнення суми заборгованості в розмірі 20 000,00 грн. з першого та другого відповідача.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги колегія суддів зазначає про їх безпідставність з огляду на наступне.

Суд критично оцінює твердження першого відповідача про те, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" не було укладено як договір купівлі продажу №170512-01СХТ так і додаткові угоди №1 №2 №3 №4, а було лише фактично укладено договір купівлі продажу в спрощений спосіб шляхом надання позивачем рахунків на оплату за товар та прийняття цієї пропозиції шляхом перерахування коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічне положення закріплене ч. 3 ст. 180 ГК України, відповідно до якого при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, зазначеної у постанові від 6 червня 2012 року у справі №6-46цс12, істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.

При цьому суд зауважує, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

У господарських відносинах правочин, між юридичними особами вчиняється шляхом складання документа, що визначає його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах та скріплюється печаткою (ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України)

Аналогічні приписи містяться і в ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було надано копії договору купівлі продажу №170512-01СХТ, додаткової угоди №1, додаткової угоди №2, додаткової угоди №3, додаткової угоди №4.

Під час судового засідання представником позивача було надано суду апеляційної інстанції для ознайомлення оригінал додаткової угоди №1, додаткової угоди №2, додаткової угоди №3, додаткової угоди №4. Колегія суддів, співставивши оригінал додаткової угоди №1, додаткової угоди №2, додаткової угоди №3, додаткової угоди №4 з наявними в матеріалах справи копіями відповідних угод, встановила їх повну ідентичність, що свідчить про їх укладення в належній письмовій формі.

З приводу наданої позивачем копії договору купівлі продажу №170512-01СХТ слід зазначити, що за поясненнями позивача оригінал відповідної угоди наразі відсутній у сторони, у зв'язку з чим останній мав змогу надати до суду виключно копію даного договору.

Положення статті 36 Господарського процесуального кодексу України визначають, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до п.5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляються нижче реквізиту.

Оскільки на відповідній копії договору купівлі продажу №170512-01СХТ, міститься відмітка про засвідчення копії документа зі слів "Згідно з оригіналом", генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб", його ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і особистого підпису, останні відповідають вищевказаним вимогам Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів", а відтак є належним чином завіреними у відповідності вимог законодавства.

За умови відсутності оригіналу та незаперечення відповідачем автентичності підпису директора ОСОБА_5 та відбитку печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" достатнім та допустимим доказом укладеності між сторонами договору купівлі продажу №170512-01СХТ, на думку суду, є завірена копія такого договору. Колегія суддів зауважує, що важливим в даному випадку є не питання наявності чи відсутності оригіналу договору, а встановлення матеріально-правового факту укладеності угоди між сторонами і з'ясування суті та об'єму зобов'язань сторін за цією угодою. При цьому, надана позивачем копія відповідає таким вимогам, оскільки містить повний текст домовленостей сторін.

З наданої позивачем копії договору купівлі продажу №170512-01СХТ, вбачається підписання вказаної угоди власноруч директором ОСОБА_5 та її скріплення печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт". Під час судового засідання представником відповідача не заперечувалось, що підпис в даній угоді належить директору ОСОБА_5, а проставлена печатка печатці Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт".

Виходячи з того, що договір має всі обов'язкові реквізити, як то письмову форму, дату укладення, номер договору, найменування сторін, адреси сторін, підписи, печатки, вказана угода є укладеною в належній письмовій формі.

При цьому з копії договору купівлі продажу №170512-01СХТ вбачається, що сторони дійшли згоди до предмету купівлі - Дискової борони CASE RMX 370 (розділ 1 договору), початкової ціни товару - 52 446,13 доларів США (пункт 3.1 договору), умов розрахунку (пункти 3.2-3.4 договору), умов приймання та прймання товару (розділ 4 договору), відповідальності сторін (розділ 6 договору), умов врегулювання спорів (розділ 7 договору), умов зміни та розірвання договора (розділ 8 договору), строку дії договору (розділ 9 договору), цим підтверджується домовленність сторін щодо істотних умов договору купівлі продажу, а відтак і укладеність в розумінні ст. 207 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України.

Зазначене зумовлює висновок суду про те, що договір купівлі продажу №170512-01СХТ, додаткова угода №1, додаткова угода №2, додаткова угода №3, додаткова угода №4 є укладеними сторонами в належній формі, в останніх сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, тому є укладеними правочинами в розумінні ст.207 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України та відповідно створюють для останніхправа та обов'язки.

Більш того суд звертає увагу, що самим відповідачем визнавався факт існування та укладеності зазначених угод.

З наявних в справі копій заявок на сільхоз техніку від 17 травня 2012 року (Том 1 а.с.20) від 07 вересня 2012 року (Том1 а.с.24), від 20 лютого 2013 року (Том 1 а.с.27) від 20 серпня 2013 року (Том 1 а.с.31), від 20 січня 2015 року (Том 1 а.с.35) копій специфікацій від 17 травня 2012 року (Том 1 а.с.21) від 07 вересня 2012 року (Том1 а.с.25), від 20 лютого 2013 року (Том 1 а.с.28) від 20 серпня 2013 року (Том 1 а.с.32), від 20 січня 2015 року (Том 1 а.с.36), які підписувались після укладення договору та кожної додаткової угоди вбачається посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" на договір купівлі продажу №170512-01СХТ, з вказівкою що останні є додатком до вказаного договору.

До того ж копії платіжного доручення №4399 від 27 серпня 2014 року (Том 1 а.с.106), №1163 від 30 вересня 2014 року (Том 1 а.с.107), №40 від 06 жовтня 2015 (Том 1 а.с.108),№5315 від 02 листопада 2015 року (Том 1 а.с.109), №78 від 05 листопада 2015 року (Том 1 а.с.110) свідчать про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" коштів саме на виконання договору купівлі продажу №170512-01СХТ.

В акті прийому передачі №1466 від 12 грудня 2012 року (Том 1 а.с.133) сторонами було визначено що останній складений відповідно до умов договору купівлі продажу №170512-01СХТ від 17 грудня 2012 року.

Таким чином Товариством з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" не тільки було визнано укладеність договору купівлі продажу №170512-01СХТ від 17 грудня 2012 року, а й здійснено ряд дій на його виконання.

З приводу доводів відповідача щодо неукладеності додаткової угоди №4 з огляду на існування різних редакцій додаткової угоди №4 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

При укладенні додаткової угоди до основного договору, сторони повинні виходити з того, що додаткова угода до договору є його невід'ємною частиною, а умови угоди є безпосередньо й умовами договору.

Таким чином передумовою укладеності додаткової угоди є домовленість в належній формі сторонами з приводу предмету купівлі продажу та його ціни.

Проаналізувавши положення додаткової угоди №4, копія якої була надана позивачем, та копії додаткової угоди №4 наданої відповідачем, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що останні є аналогічними в частині внесення змін до пункту 3.1 договору "ціни товару" щодо її збільшенням до 85 507,77 доларів США; внесення змін в пункт 6.4 договору стосовно відповідальності сторін вразі несвоєчасного виконання договору; внесення змін в розділ "7" договору щодо особливостей врегулювання спорів.

При цьому їх відмінність полягає лише у визначенні різного періоду погашення заборгованості в загальній сумі еквівалентної 49 183,31 доларів США, а саме встановлення кінцевої дати погашення відповідної суми.

Так в наданому позивачем екземплярі додаткової угоди №4 було визначено необхідність сплати відповідачем суми, еквівалентної 24591,65 доларів США в строк до 15 вересня 2015 року; суми, еквівалентної 24591,65 доларів США в строк до 15 жовтня 2015 року.

В екземплярі додаткової угоди №4 наданої відповідачем вбачається необхідність сплати відповідачем суми, еквівалентній 49183,31 доларів США в строк до 15 вересня 2015 року включно.

Виходячи з того, що сторонами в обох екземплярах додаткової угоди йдеться про один й той самим предмет купівлі продажу і було визначено нову ціну договору в розмірі 85 507,77 доларів США, останні в належній формі погодили істотні умови договору, що за приписами цивільного та господарського законодавства свідчить про укладеність даної угоди, та можливість даної угоди бути розціненою в якості невід'ємної частини договору купівлі продажу №170512-01СХТ від 17 грудня 2012 року.

При цьому судом при розрахунку сум, які підлягають стягненню з боку відповідача, внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язання, було взято до уваги, що наданий позивачем екземпляр додаткової угоди №4 встановлює необхідність сплати відповідачем суми, еквівалентної 24591,65 доларів США в строк до 15 вересня 2015 року; суми, еквівалентної 24591,65 доларів США в строк до 15 жовтня 2015 року. Таким чином з відповідача підлягає стягненню менша сума відповідних сплат, оскільки визначений в екземплярі позивача строк оплати заборгованості, не тільки встановлює менший період прострочення заборгованості а й передбачає для відповідача необхідність сплати меншої суми штрафу.

Не вважає суд й доведеною позицію відповідача про відсутність правових підстав для стягнення основної суми заборгованості та наслідків несвоєчасного виконання зобов'язання з огляду на факт повернення Дискової борони CASE RMX 370 позивачу, а відтак і відсутність фактичного володіння вказаним об'єктом.

Як зазначалось вище, матеріалами справи підтверджується, що 12 грудня 2012 року позивач на підставі договору купівлі-продажу № 170512-01 СХТ від 17 травня 2012 року передав першому відповідачу товар - Дискову борону CASE RMX 370. Зазначений факт підтверджується Актом приймання-передачі № 1466 від 12 грудня 2012 року, видатковою накладною № 1466 від 12 грудня 2012 року, а також довіреністю на отримання цінностей від 11 грудня 2012 року, що підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Більш того, знаходження товару Дискової борони CASE RMX 370, заводський номер № JFH0053231 у першого відповідача також підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 29 лютого 2016 року, згідно якого Дискова борона CASE RMX 370, заводський номер № JFH0053231 передана першим відповідачем у заставу на підставі договору застави від 20 лютого 2015 року, укладеного між першим відповідачем та Філією ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Надана відповідачем поворотна накладна № 2, якою останній підтверджує повернення продавцю Дискової борони CASE RMX 370 по-перше, як зазначалось судом вище не була надана до суду першої інстанції, а відтак не може бути прийнятою в якості нового доказу по справі.

По-друге, суд приймає до уваги, що вказана поворотна накладна датується 14 жовтня 2014 роком , в той час як у відповідності до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна станом на 29 лютого 2016 року , Дискова борона CASE RMX 370, заводський номер № JFH0053231 була передана першим відповідачем у заставу на підставі договору застави від 20 лютого 2015 року.Відтак більш пізньою датою підтверджується перебування Дискової борони CASE RMX 370 у володінні відповідача.

Здійснивши правовий аналіз договору купівлі продажу №170512-01СХТ від 17 грудня 2012 року (безпосередньо пункти 2.5, 3.3, 4.2) колегія суддів звертає увагу, що за погодженням сторін факт передання Дискової борони CASE RMX 370 пов'язувався зі складанням та підписанням Акту приймання передачу відповідного товару. А отже, за відсутністю акту приймання товару поворотна накладна № 2 від 14 жовтня 2014 роком не є безумовним свідченням повернення товару продавцю.

Судом приймається до уваги надані позивачем під час судового засідання пояснення з приводу підписання поворотної накладної № 2 від 14 жовтня 2014 роком, за якими останнім безпосередньо не підтвердив підписання такого документа, однак зауважив, що дана обставина могла мати місце з метою обопільного врегулювання податкових зобов'язань.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується зі здійсненним судом першої інстанції перерахунком судових витрат за подання позовної заяви.

Матеріалами справи підтверджується, що судом було стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 інвест Харків" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" 300,00 грн. судового збору.

Колегія суддів звертає увагу місцевого господарського суду, що згідно вимог пункту 4.1 постанови Вищого господарського суду України 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Таким чином господарським процесуальним законодавством не передбачено можливість солідарного стягнення суми судових витрат, а судові витрати в таких випадках розподіляються між відповідачами порівну.

За змістом статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 10 березня 2016 року у справі № 922/6672/15 в частині стягнення судових витрат підлягає зміні, шляхом стягнення стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 інвест Харків" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" 150,00 грн. судового збору; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" 16 560,87 грн. судового збору.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі приписам законодавства в частині стягнення 773,11 грн. пені та 3% річних в розмірі 42, 94 грн. рішення в цій частині підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Одночасно підлягає зміні рішення суду в частині перерозподілу судових витрат шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 інвест Харків" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" 150,00 грн. судового збору; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" 16 560,87 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 99, 101, ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 10 березня 2016 року у справі № 922/6672/15 скасувати в частині стягнення пені в розмірі 773,11 грн. та 3% річних в розмірі 42,94 грн.

В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Змінити рішення господарського суду Харківської області від 10 березня 2016 року у справі № 922/6672/15 в частині стягнення судових витрат виклавши його в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 інвест Харків" (61003, м. Харків, провулок Дубового, буд. 9В, код ЄДРПОУ 35352608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" (62341, Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вул. Ю. Гагаріна, 24, поточний рахунок 2600401303029 у АТ "БМ Банк", МФО 380913, поточний рахунок 26009010943348 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 32612002, свідоцтво ПДВ № 27818730, ІПН 326120020115) 150,00 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Вокзальна, буд. 14, код ЄДРПОУ 30082229, ІПН 300822208189, свідоцтво № 100240521) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" (62341, Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вул. Ю. Гагаріна, 24, поточний рахунок 2600401303029 у АТ "БМ Банк", МФО 380913, поточний рахунок 26009010943348 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 32612002, свідоцтво ПДВ № 27818730, ІПН 326120020115) 16 560,87 грн. судового збору.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 10 березня 2016 року у справі № 922/6672/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 30 травня 2016 року.

Головуючий суддя В.В.Россолов

Суддя Р.А.Гетьман

Суддя Н.М.Пелипенко