Постанова

від 03.08.2016 по справі 922/6672/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 922/6672/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Полянського А.Г., Мачульського Г.М. перевіривши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю " Розагропродукт" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 у справігосподарського суду Харківської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Донснаб" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю " Розагропродукт" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ІНВЕСТ ХАРКІВ" простягнення 1 114 057,44 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача:не з'явились; від відповідачів: 1) Минько І.В., Антоненко Ю.С. - дов. від 23.02.2016; 2) не з'явились; ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.03.2016 (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю. Стягнено солідарно з ТОВ "Розагропродукт" та ТОВ "Євро інвест Харків" на користь ТОВ "Торгівельний дім "Донснаб" суму основного боргу за договором купівлі-продажу № 170512-01 СХТ від 17.05.2012 у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнено з ТОВ "Розагропродукт" на користь ТОВ "Торгівельний дім "Донснаб" основного боргу за договором купівлі-продажу № 170512-01 СХТ від 17.05.2012 у розмірі 807 086 (вісімсот сім тисяч вісімдесят шість) гривень 86 копійок, що разом в еквіваленті за комерційним курсом на дату складення позовної заяви (25.12.2015), яка передує даті її подання, становить 35497,29 доларів США (тридцять п'ять тисяч чотириста дев'яносто сім доларів США 29 центів), 97 234,15 грн. (дев'яносто сім тисяч двісті тридцять чотири гривні 15 копійок) пені, 183 204,46 грн. (сто вісімдесят три тисячі двісті чотири гривні 46 копійок) штрафу та 6 531,97 грн. (шість тисяч п'ятсот тридцять одна гривня 97 копійок) 3% річних.

Стягнено солідарно з ТОВ "Розагропродукт" та ТОВ "Євро інвест Харків" на користь ТОВ "Торгівельний дім "Донснаб" 300,00 грн. судового збору. Стягнено з ТОВ "Розагропродукт" на користь ТОВ "Торгівельний дім "Донснаб" 16 410,87 грн. судового збору.

Постановою від 23.05.2016 Харківського апеляційного господарського суду (судді: Россослов В.В.- головуючий, Гетьман Р.А., Пелипенко Н.М.) рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/6672/15 скасовано в частині стягнення пені в розмірі 773,11 грн. та 3% річних в розмірі 42,94 грн. В цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. Змінено рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/6672/15 в частині стягнення судових витрат виклавши його в наступній редакції: "Стягнути з ТОВ "Євро інвест Харків" на користь ТОВ "Торгівельний дім "Донснаб" 150,00 грн. судового збору. Стягнути з ТОВ "Розагропродукт" на користь ТОВ "Торгівельний дім "Донснаб" 16 560,87 грн. судового збору".

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/6672/15 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що ТОВ " Розагропродукт" прострочило виконання зобов'язання з оплати товару за договором купівлі-продажу, а ТОВ "ЄВРО ІНВЕСТ ХАРКІВ" є його поручителем, та відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ТОВ " Розагропродукт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаржник посилається на те, що господарські суди порушили ст.ст.22, 205, 207, 208, 218, 638,640 Цивільного кодексу України, ст.ст.32, 33, 35, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. 179, 180, 181 Господарського кодексу України. Скаржник вважає, що в матеріалах справи відсутні докази щодо передачі відповідачеві та прийняття ним товару за договором купівлі-продажу.

02.08.2016 через канцелярію Вищого господарського суду України від ТОВ "ТД "Донснаб" надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника у терміновому незапланованому відрядженні.

Колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволені даного клопотання, оскільки ухвала Вищого господарського суду України від 13.07.2016 про призначення справи на 03.08.2016, направлена сторонам 14.07.2016, тому у ТОВ "ТД "Донснаб" була можливість направити іншого представника в судове засідання або завчасно надати відзив на касаційну скаргу. До того ж в ухвалі про призначення доведено до відома сторін, що нез'явлення їх представників в засідання судової колегії не є перешкодою для розгляду касаційних скарг.

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2016 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Полянський А.Г., Костенко Т.Ф.

Відповідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.07.2016, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Костенко Т.Ф. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Полянський А.Г., Мачульський Г.М. Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.07.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вказаному вище складі.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційної скарги.

Господарськими судами встановлено, що 17.05.2012 товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" та товариством з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" укладено договір купівлі-продажу №170512-01 СХТ.

Згідно пункту 1.1. договору купівлі-продажу, продавець зобов'язався продати, а покупець купити дискову борону CASE RMX 370, загальною вартістю 688 765,09 грн., в т. ч. ПДВ 20 %, що на дату, яка передує даті підписання цього договору складає 85 507,77 доларів США, 1 долар США 8,0550 грн.

Пунктом 1.2 договору купівлі-продажу сторони домовились, що асортимент, кількість, комплектність і ціна товару, вказані в Специфікації (додаток № 2) формуються на підставі письмової заявки покупця (додаток № 1) до даного договору.

Відповідно пунктів 4.2., 4.3. договору купівлі-продажу продавець здійснює відпуск товару за актом приймання-передачі. Приймання товару за якістю, комплектністю і кількістю проводиться покупцем в момент передачі товару, про що складається двосторонній акт приймання-передачі.

Розділом 3 сторони передбачили вартість та умови розрахунку з встановленням строку оплати. Пунктом 3.1. сторони обумовили, що для цілей договору купівлі-продажу під комерційним курсом розуміється курс продажу долару США (котирувань з продажу), опублікований на сайті www.index.minfin.com.ua(www.currency.in.ua) станом на момент закриття торгів на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) на останню дату, що передує даті відповідного платежу.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Відповідно ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст.ст. 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Господарськими судами встановлено, що 12.12.2012 позивач на підставі договору купівлі-продажу № 170512-01 СХТ від 17.05.2012 передав першому відповідачу товар - дискову борону CASE RMX 370, що підтверджується актом приймання-передачі № 1466 від 12.12.2012, видатковою накладною № 1466 від 12.12.2012, а також довіреністю на отримання цінностей від 11.12.2012, однак перший відповідач сплатив тільки 688 765,09 грн., що в еквіваленті складає 50 010 (п'ятдесят тисяч десять) доларів США 48 центів, згідно комерційного курсу.

Заборгованість першого відповідача перед ТОВ "Торгівельний дім "Донснаб" становить 827 086,86 грн., що еквівалентна 35 497,29 доларів США згідно комерційного курсу, визначеного відповідно пункту 3.1. договору купівлі-продажу.

Відповідно пункту 6.4. договору купівлі-продажу сторони домовились, що покупець в разі прострочки виконання грошових зобов'язань з оплати кожного етапу платежу за договором, сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період за який сплачується пеня від несвоєчасно сплаченої суми, вказаної в п.п. 3.2.1., п.п. 3.2.2., п.п. 3.2.3., п.п. 3.2.4., п.п. 3.2.5., п.п. 3.2.6., п.п. 3.2.7. договору, за кожен день затримки, а в разі якщо прострочка в оплаті складає більше 10 календарних днів, покупець додатково до пені сплачує продавцю штраф в розмірі 10 % від кожної простроченої суми грошового зобов'язання, за прострочку більше 30 календарних днів - в розмірі 15 % від кожної суми простроченої заборгованості, за прострочку більше 45 календарних днів - в розмірі 20 % від кожної суми простроченої заборгованості, за прострочку більше 90 календарних днів - в розмірі 27 % від кожної суми простроченої заборгованості.

На підставі вказаного пункту договору купівлі-продажу позивач нарахував першому відповідачу пеню в сумі 97 234,15 грн. та штраф в сумі 183 204,46 грн.

Господарські суди, проаналізувавши розрахунок суми штрафу, дійшли висновку про наявність підстав для стягнення суми штрафу.

Згідно додаткової угоди №4 позивач зобов'язувався перерахувати суму в українській гривні, еквівалентну сумі 24 591, 65 доларів США, в строк до 15.09.2015 включно.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що з огляду на зміст додаткової угоди, якою сторони визначили кінцевий строк здійснення відповідачем відповідної оплати, включно до 15.09.2015, 15.09.2015 є останнім днем виконання такого зобов'язання, а відтак першим днем прострочення зобов'язання є 16.09.2015. Прострочення відповідачем сплати суми боргу в розмірі 522 572, 56 грн. відбулось з 16.09.2015 по 05.10.2015. Отже, загальна кількість днів прострочення відповідного платежу складає 20 днів, а розмір пені, що підлягає стягненню за відповідний період прострочення 13 887,55 грн. замість 14 660,66 грн. визначених позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, право на нарахування, 3% річних нерозривно пов'язане з простроченням виконання зобов'язання боржником, і саме у разі прострочення останнього у кредитора виникає право на нарахування, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, річних.

Господарські суди дійшли висновку про задоволення позову в частині стягнення 3% річних, у зв'язку з наявністю у першого відповідача перед позивачем прострочення зобов'язання щодо оплати за товар.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок суми 3% річних за 20 днів прострочення, дійшов висновку про правомірність стягнення 6 489,03 грн.

20.01.2015 ТОВ "Євро інвест Харків" та ТОВ "ТД "Донснаб" укладено договір поруки № 20/01/15, згідно якого поручитель поручився перед кредитором боржника - першим відповідачем за виконання ним свого обов'язку за договором купівлі-продажу № 170512-01 СХТ від 17.05.2012 в розмірі визначеному п. 2.1 договору поруки.

Пунктом 2.1 договору поруки сторони визначили, що поручитель відповідає перед кредитором за основним договором в межах виплати частини основного боргу в розмірі 20000 ( двадцять тисяч) гривень 00 коп.

Відповідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно пункту 4.1.3. договору поруки № 20/01/15 від 20.01.2015 поручитель зобов'язався виконати свої обов'язки за договором протягом 3-х банківських днів з моменту отримання вимоги кредитора.

18.12.2015 позивач вручив ТОВ "Євро інвест Харків" вимогу від 14.12.2015, що підтверджується відповідною відміткою на ній.

Оскільки другий відповідач не надав господарським судам доказів виконання свого обов'язку щодо виплати частини основного боргу, господарські суди дійшли висновку про солідарне стягнення суми заборгованості в розмірі 20000,00 грн. з першого та другого відповідача.

Відповідно ст. 638 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі ст. 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, зазначеної у постанові від 06.06.2012 у справі №6-46цс12, істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну договору.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

У господарських відносинах правочин, між юридичними особами вчиняється шляхом складання документа, що визначає його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах та скріплюється печаткою (ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України)

Аналогічні приписи містяться і в ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як зазначено господарськими судами, позивачем на підтвердження боргу надано копії договору купівлі-продажу №170512-01СХТ, додаткової угоди №1, додаткової угоди №2, додаткової угоди №3, додаткової угоди №4, а також оригінал додаткової угоди №1, додаткової угоди №2, додаткової угоди №3, додаткової угоди №4.

Положення статті 36 Господарського процесуального кодексу України визначають, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно п.5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляються нижче реквізиту.

За умови відсутності оригіналу та не заперечення відповідачем автентичності підпису директора ТОВ "Розагропродукт" ОСОБА_9 та відбитку печатки ТОВ "Розагропродукт", господарські суди дійшли висновку, що достатнім та допустимим доказом укладення між сторонами договору купівлі продажу №170512-01СХТ є завірена копія такого договору, враховуючи, що вона відповідає вказаним вище вимогам Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів", а відтак є належним чином завіреними у відповідності вимог законодавства.

Господарські суди дійшли висновку, що важливим в даному випадку є не питання наявності чи відсутності оригіналу договору, а встановлення матеріально-правового факту укладення угоди між сторонами і з'ясування суті та об'єму зобов'язань сторін за цією угодою.

Господарські суди встановили, що договір купівлі-продажу №170512-01СХТ, додаткова угода №1, додаткова угода №2, додаткова угода №3, додаткова угода №4 є укладеними в належній формі в розумінні ст.207 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України та відповідно створюють для сторін права та обов'язки.

Господарськими судами також встановлено, що копії платіжних дорученнь №4399 від 27.08.2014, №1163 від 30.09.2014, №40 від 06.10.2015, №5315 від 02.11.2015, №78 від 05.11.2015 свідчать про сплату ТОВ "Розагропродукт" коштів саме на виконання договору купівлі продажу №170512-01СХТ від 17.05.2012. В акті приймання-передачі №1466 від 12.12.2012 сторонами визначено, що останній складений відповідно умов договору купівлі-продажу №170512-01СХТ від 17.05.2012.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що положення додаткової угоди №4, копія якої надана позивачем, та копії додаткової угоди №4, наданої відповідачем, є аналогічними в частині внесення змін до пункту 3.1 договору "ціни товару" щодо її збільшення до 85 507,77 доларів США; внесення змін в пункт 6.4 договору стосовно відповідальності сторін у разі несвоєчасного виконання договору; внесення змін в розділ "7" договору щодо особливостей врегулювання спорів.

При цьому їх відмінність полягає лише у визначенні різного періоду погашення заборгованості в загальній сумі еквівалентній 49 183,31 доларів США, а саме встановлення кінцевої дати погашення відповідної суми.

Апеляційний господарський суд також дійшов висновку, що додаткова угода є невід'ємною частиною договору купівлі продажу №170512-01СХТ від 17.05.2012, виходячи з того, що сторонами в обох примірниках додаткової угоди йдеться про один і той самий предмет купівлі продажу і визначено нову ціну договору в розмірі 85 507,77 доларів США, в належній формі погоджено істотні умови договору.

При цьому апеляційним господарським судом при розрахунку сум, які підлягають стягненню з боку відповідача, внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язання, було взято до уваги, що наданий позивачем екземпляр додаткової угоди №4 встановлює необхідність сплати відповідачем суми, еквівалентної 24591,65 доларів США в строк до 15.09.2015; суми, еквівалентної 24591,65 доларів США в строк до 15.10.2015. Таким чином з відповідача підлягає стягненню менша сума відповідних виплат, оскільки визначений в екземплярі позивача строк оплати заборгованості, не тільки встановлює менший період прострочення заборгованості, а й передбачає для відповідача необхідність сплати меншої суми штрафу.

Господарськими судами також встановлено, що факт знаходження товару дискової борони CASE RMX 370, заводський номер № JFH0053231 у першого відповідача підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 29.02.2016, згідно якого дискова борона CASE RMX 370, заводський номер № JFH0053231, передана першим відповідачем у заставу на підставі договору застави від 20.02.2015, укладеного між першим відповідачем та філією ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Апеляційний господарський суд встановив, що поворотна накладна № 2, на яку посилається ТОВ "Розагропродукт", як на підтвердження повернення продавцю дискової борони CASE RMX 370, датується 14.10.2014, в той час як відповідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна станом на 29.02.2016, дискова борона CASE RMX 370, заводський номер № JFH0053231 передана першим відповідачем, як вказувалось вище, у заставу за договором застави від 20.02.2015, тобто пізніше, ніж датована поворотна накладна. Акт приймання-передачі (повернення) дискової борони CASE RMX 370 у матеріалах справи відсунутій.

У разі, коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, тому господарським судом апеляційної інстанції правомірно змінено рішення суду першої інстанції в частині перерозподілу судових витрат.

Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Інші твердження відповідача, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку надав відповідну правову оцінку, також вони зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та їх переоцінку.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.111 5 , п.1 ст.111 9 , ст.111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволені касаційної скарги відмовити.

Постанову від 23.05.2016 Харківського апеляційного господарського суду зі справи №922/6672/15 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді А.Г.Полянський

Г.М. Мачульський