Рішення

від 23.05.2016 по справі 914/719/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2016р. Справа№ 914/719/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Липини Луцького району Волинської області

до відповідача ОСОБА_3 підприємства В«АР-ТрансВ» , м.Трускавець Львівської області

про стягнення 34 883,14 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_4 представник (довіреність №2210 від 17.12.2015р.);

від відповідача ОСОБА_5 - представник (довіреність вих. №10/11-15 від 10.11.2015р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської облсті Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 подано позов до ОСОБА_3 підприємства В«АР-ТрансВ» про стягнення 34 519,09 грн. заборгованості, з яких 26 736,00 грн. основний борг, 5 801,34 грн. пеня, 1 577,42 грн. інфляційні нарахування та 404,33 грн. 3% річних. Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог до стягнення заявлено 34 883,14 грн. заборгованості, з яких 26 736,00 грн. основний борг, 5 801,34 грн. пеня, 1 844,78 грн. інфляційні нарахування та 501,02 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 18.03.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 06.04.2016р.

Ухвалою суду від 06.04.2016р. розгляд справи відкладено на 25.04.2016р., з підстав наведених в даній ухвалі.

Ухвалою суду від 25.04.2016р. прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог, продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 23.05.2016р., з підстав наведених в даній ухвалі.

Представником позивача подано клопотання (вх.№14999/16 від 06.05.2016р.) яким він просить долучити до матеріалів справи наступні документи: додаткові пояснення від 06.04.2016р.; копію вимоги ФОП ОСОБА_2; копію листа-відповіді за вих.№03-03/16 від 03.03.2016р.; копію поштової квитанції та повідомлення про вручення оригіналів товаросупровідних документів ПП В«АР-ТрансВ» ; копію 1-ї сторінки позовної заяви ПП В«АР-ТрансВ» від 16.11.2015р.; копії витягів з ЄДР від 04.04.2016р. на позивача та на відповідача.

Також, представником позивача подано додаткові пояснення (вх.№21742/16 від 23.05.2016р.), в яких наведено спростування позиції відповідача наведених у запереченні на позовну заяву за вих.№20/04/15 від 20.04.2016р. (вх.№17761/16 від 22.04.2016р.), зокрема зазначено, що в матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу документів передбачених п.3.3. договору та їх отримання відповідачем. Крім того, зазначено, що сам відповідач не заперечує факт їх отримання. Однак, відповідач вказує на неналежність таких документів, тому що вони були виписані на суму, яка відрізняється від погодженої сторонами у заявці. На думку позивача, таким чином відповідач вказує, що він не зобов'язаний виконувати свої обов'язки по оплаті товару з урахуванням неналежності надісланих позивачем документів.

Позивач у вищенаведених поясненнях стверджує, що такі доводи відповідача є безпідставними, оскільки до позивача жодних претензій щодо їх належності не надходило. Акт виконаних робіт із відмовою у його підписанні не направлявся. Відтак, на думку позивача, послуги із перевезення були прийняті відповідачем.

Також, у вищенаведених поясненнях позивач зазначає, що Цивільним кодексом України не передбачено порядок приймання - передачі такого роду послуг.

Однак, ч.1 ст.8 ЦК України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

За таких обставин за аналогією на думку позивача слід застосувати положення ч. 4 ст.882 ЦК України, згідно із якою передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту визнані судом обґрунтованими.

Як вже було зазначено вище відповідач не вказував в акті про відмову від його підписання і акт із таким застереженням не був направлений позивачу.

Крім того, позивач у вищенаведених поясненнях зазначає, що відповідач у своїх запереченнях вказує, що листом № 1510-1 від 15.10.2016 року відповідач відмовився від підписання акту приймання - передачі виконаних робіт та повідомив про неналежність проведення розрахунків до вирішення усіх спірних питань по даному перевезенню. Проте, якщо проаналізувати зміст вищезгаданого листа, то можна дійти висновку, що у ньому жодним чином не згадується ні про неналежність документів, ні про відмову від підписання акту виконаних робіт. У ньому лише йде мова про претензії до якості товару, перевезення якого здійснював позивач. Однак, такі претензії є предметом розгляду в рамках іншої судової справи. За таких обставин доводи відповідача, що він повідомляв позивача про неналежність документів та про відмову від підписання акту виконаних робіт є безпідставними.

Також, у вищенаведених поясненнях позивач зазначає, що відповідач не заперечує той факт, що позивач здійснив реєстрацію податкової накладної, однак вона була відхилена відповідачем. Згідно із положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

Однак, відповідач не скористався таким своїм правом та не звертався скаргою на позивача. Відповідно й твердження відповідача про неналежність такої податкової накладної є безпідставними.

Позивач посилаючись на положення ст.4, ч. 3 ст. 212 ЦК України стверджує, що виходячи із недобросовісних дій відповідача та принципу розумності та справедливості можна вважати, що послуги із перевезення вантажу були наданні відповідачу належним чином та були ним прийняті без зауважень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити, з підстав викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представником відповідача подано додаткові письмові заперечення проти позову за вих.№16/05/16 від 16.05.2016р. (вх.№21056/16 від 18.05.2016р.), в яких зазначає, що позицію відповідача викладену у запереченнях (вих.№20/04/15 від 20.04.2016р.) до позовної заяви підтримує повністю, вважає позов безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню. Зокрема, звертає увагу суду на те, що Рівненським апеляційним господарським судом винесено постанову у справі №903/1205/15, предметом позову в якій є стягнення збитків, завданих невиконанням зобов'язань ФОП ОСОБА_2 перед ПП В«АР-ТрансВ» за тим же самим договором, на підставі якого ФОП ОСОБА_2 заявляє вимогу про стягнення заборгованості з ПП В«АР-ТрансВ» у справі №914/719/16. Крім того, представник відповідача зазначає, що вищенаведеною постановою Рівненського апеляційного господарського суду встановлено факт неналежного надання послуг за порушення умов договору ФОП ОСОБА_2 за тим же самим договором, що призвело до настання збитків.

На думку відповідача, позивач порушив свої зобов'язання, не дотримував температурний режим перевезення, що призвело до виникнення збитків, які ФОП ОСОБА_2, станом на 16.05.2016р. не відшкодував, і відповідно, безпідставними є вимоги до ПП В«АР-ТрансВ» і щодо виконання зустрічного зобов'язання.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив повністю та просив у задоволенні позову відмовити повністю, з підстав наведених у запереченнях. Зокрема зазначив, що позивач не надав жодних доказів надсилання зазначеного у п.3.3. договору та п.4 заявки переліку документів. Відповідачем отримано від позивача рахунок №808 від 17.08.2015р. на суму 27 170,00 грн., два акти виконаних робіт №808 від 17.08.2015р. на суму 27 170,00 грн., хоча заявка №16 від 12.08.2015р. укладена на суму 26 736,00 грн. та CMR, одна з яких з внесеним застереженням вантажоодержувача про відсоток зіпсованої продукції та показниками логера, які не відповідають передбаченим заявкою №16 від 12.08.2015р. та CMR вимогам. На що відповідачем направлено позивачу лист вих.№1510-1 від 15.10.2016р. про відмову у підписанні акту виконаних робіт та повідомлення про неможливість проведення розрахунків до вирішення усіх спірних питань по даному перевезенню.

Крім того, посилаючись на положення Податкового кодексу України, зокрема ст.201.1 відповідач стверджує про невідповідність наданої позивачем податкової накладної вимогам, які до неї ставляться. Відтак, відповідач вважає, що строк виконання відповідачем своїх зобов"язань по оплаті за надані транспортні послуги не настав.

Відповідач зазначив, що при розвантаженні вантажу одержувачем було виявлено факт пошкодження продукції в процесі перевезення, про що складено акт приймання продукції від 17.08.2015р., зроблено фотографії та поставлено відмітку в СМR №119, де відображено у відсотках кількість зіпсованого вантажу та запис показників температури логера, вантажного відсіку, вантажу.

Посилаючись на ст.ст.307, 193 ГК України, ст.ст.526, 538 ЦК України ст.ст.17,18 Конвенції КДПВ, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, суд,-

встановив:

23 червня 2015 року між ОСОБА_3 підприємством В«АР-Транс" (експедитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (перевізник) було укладено договір №П2617 на транспортно-експедиторське обслуговування.

Згідно п.1.1. договору цей договір обумовлює порядок взаємовідносин при організації та виконанні перевезень вантажів у міжнародному сполученні та розрахунки за ці перевезення між експедитором та перевізником. Експедитор доручає, а перевізник зобов'язується за винагороду організувати доставку вантажів, перевезення автомобільним транспортом згідно заявок, що є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно п.1.2. договору конкретні обсяги вантажів, місце, строки та інші умови доставки вантажу та перевезення по кожному конкретному замовленню оформлюються заявкою, яка подається експедитором перевізнику у письмовій формі. Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками обох сторін. Сторони погодили, що факсокопія заявки має юридичну силу.

Відповідно до п.1.3. договору експедитор вказує в заявці найменування вантажу, адреси завантаження та розвантаження, найменування вантажовідправника та вантажоодержувача, кількість місць, упаковку вантажу, строки завантаження, умови оплати за перевезення.

Згідно п.2.1. договору експедитор зобов'язувався, зокрема: своєчасно оплатити надані перевізником послуги згідно заявки на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.2. договору перевізник зобов'язувався, зокрема: організувати доставку вантажу в пункт призначення і вручення його особі, уповноваженій на його отримання від імені вантажоотримувача; забезпечити доставку вантажу в строки, зазначені в заявці; здійснювати сприяння та допомогу експедитору по забезпеченню своєчасного і належного оформлення відповідних супровідних товаротранспортних та митних документів, необхідних для безперешкодного проїзду автомобілів через країни і пункти прикордонних переході, через які здійснюються перевезення.

Згідно п.3.1. договору вартість транспортно-експедиційного обслуговування складається з: вартості транспортування (послуги перевізників); винагороди за експедиційні послуги експедитора (плата експедитора).

Відповідно до п.3.2. договору вартість конкретного перевезення та винагорода за послуги перевізника (транспортно-експедиційного обслуговування) вказується в заявці, підписаній сторонами, яка є невід'ємною частиною договору, але не може перевищувати, при рівних умовах перевезення, граничної вартості транспортно-перевізникського обслуговування, що вказана в діючому на момент підписання заявки додатку до цього договору.

Згідно п.3.3. договору експедитор оплачує вартість транспортно-перевізникського обслуговування перевізнику шляхом, перерахування належних сум на розрахунковий рахунок перевізника на протязі 10 банківських днів з моменту отримання ним оригіналів: акту виконаних робіт перевізника, товарно-транспортної накладної або міжнародної товарно-транспортної накладної з відмітками вантажоотримувача про одержання вантажу в повному обсязі згідно заявки, податкової накладної, якщо інше не вказане у заявці.

Позивач на виконання умов договору №П2617 на транспортно-експедиторське обслуговування від 23.06.2015р. надав відповідачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні згідно заявки №16 на перевезення від 12.08.2015р. автомобільним транспортом МАН (державний номер НОМЕР_1/АС 2888 ХТ), на загальну суму 1 000,00 євро, на перевезення салату/винограду за маршрутом перевезення - м.Ozarow (Польща) - м.Київ (Україна), розвантаження - 07442, с.Велика Димерка, вул.Броварська, 150 (Україна), здійснено - 17.08.2015р.

12.08.2015 р. між сторонами було укладено ще одну заявку №16 в якій змінилася вартість послуг, яка після внесення змін становить 26 736,00 грн., а також з'явилася ще одна точка дозавантаження у м. BLEDOW (Польща) в автомобільний транспорт МАН (державний номер НОМЕР_1/АС 2888 ХТ), на перевезення салату/винограду за маршрутом перевезення - м.Ozarow (Польща) - м.Київ (Україна), розвантаження - 07442, с.Велика Димерка, вул.Броварська, 150 (Україна), здійснено - 17.08.2015р.

Позивач прийняв до виконання заявку з двома місцями завантаження, що підтверджується товарно-транспортними накладними міжнародного взірця CMR №119 від 14.08.2015р. та CMR №0002611 від 14.08.2015р.

Відповідно до вищенаведених заявок термін оплати - безготівковий рахунок до 10 днів.

ПП В«АР-Транс" в даних договорі та заявці виконувало функції експедитора-замовника, а ФОП ОСОБА_2 - перевізника.

ПП В«АР-Транс", в свою чергу виступало від імені ТзОВ «ОСОБА_6 ОСОБА_7 Україна» на підставі договору №694-SCM/2014 від 01.08.2014р.

Відповідно до заявок адреса розвантаження - 07442, с.Велика Димерка, вул.Броварська, 150. Позивачем здійснено доставку вантажу 17.08.2015р. за вказаною адресою, про що контролером по якості ТзОВ «Рабен» ОСОБА_8 складено акт №FSE-35/15/E/08 здачі-прийняття вантажу; акт №OOI/08/2015/DEX2 здачі-прийняття вантажу. Зазначені акти складалися в присутності водія автомобіля (державний номер НОМЕР_1/АС 2888 ХТ) ОСОБА_9, але не були підписані та не скріплені печатками ПП В«АР-Транс" (відповідачем), оскільки мало місце псування вантажу.

Як стверджує позивач, ним на виконання вимог п.3.3. договору були надіслані відповідачу оригінали: рахунок від 17.08.2015р., два акти виконаних робіт перевізника від 17.08.2015р., CMR №119 від 14.08.2015р. та CMR №0002611 від 14.08.2015р. з відмітками вантажоотримувача, податкову накладну.

15.10.2015р. відповідачем надіслано позивачу лист за вих.№1510-1, в якому він зазначив, що оскільки мало місце псування вантажу, замовник перевезення ТзОВ «ОСОБА_6 ОСОБА_7 Україна» затримав оплату рахунків ПП В«АР-Транс", відтак ПП В«АР-Транс" не може підтвердити акт прийому-передачі виконаних робіт від 17.08.2015р. Крім того, у вищенаведеному листі, відповідач інформував позивача про те, що ПП В«АР-Транс" в свою чергу, змушений затримати оплату за здійснене позивачем перевезення по маршруту м.Ozarow (Польща) - м.Київ (Україна) до розв'язання даної проблеми.

Відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні згідно заявок на перевезення №16 від 12.08.2015р. своєчасно не провів, відтак, у відповідача утворилась заборгованість зі сплати основного боргу в розмірі 26 736,00 грн.

Позивачем було надіслано відповідачу вимогу, в якій він просив у семиденний строк з моменту її отримання сплатити заборгованість на загальну суму 28 680,39 грн., з яких 26 736,00 грн. основного боргу, 366,97 грн. трьох процентів річних та 1 577,42 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідач у відповіді за вих.№03-03/16 від 03.03.2016р. на вказану вимогу зазначив, що відхиляє вимогу позивача про сплату заборгованості, оскільки позивачем послуги були надані не належним чином, з пошкодження продукції в процесі транспортування.

Відтак, станом на момент подання позовної заяви, у відповідача існує заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 26 736,00 грн. за послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні згідно заявок №16 від 12.08.2015р.

Згідно умов ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу три відсотки річних та інфляційні втрати, які відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог становлять 501,02 грн. 3% річних та 1 844,78 грн. інфляційні втрати.

Крім того, позивач керуючись умовами п.4.3.1. договору, у зв'язку із простроченням оплати за надані послуги з перевезення вантажу, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог становить 5 801,34 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, з врахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог, яку просить стягнути позивач, становить 34 883,14 грн., з яких 26 736,00 грн. основний борг, 5 801,34 грн. пеня, 1 844,78 грн. інфляційні нарахування та 501,02 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Спір між позивачем та відповідачем виник з договору перевезення вантажу у міжнародному сполученні. Відтак, до вказаних правовідносин слід також застосовувати Конвенцію про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (далі - Конвенція), що підписана в м. Женеві 19 травня 1956р., до якої Україна приєдналася згідно Закону України В«Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажівВ» від 01.08.2006р.

Статтями 4, 5 Конвенції встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, в трьох примірниках, підписаних відправником і перевізником, при цьому ці підписи можуть бути надруковані типографським способом або замінені штампами відправника і перевізника, якщо таке допускається законодавством країни, в якій складена накладна. Перший примірник накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Статтею 6 Конвенції передбачено реквізити, які повинна містити міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується наявними в матеріалах справи міжнародними товарно-транспортними накладними СМR №119 від 14.08.2015р. та CMR №0002611 від 14.08.2015р., за заявками на перевезення №16 від 12.08.2015р. автомобільним транспортом МАН (державний номер НОМЕР_1/АС 2888 ХТ), за маршрутом перевезення - м.Ozarow (Польща) - м.Київ (Україна), розвантаження - 07442, с.Велика Димерка, вул.Броварська, 150 (Україна).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.3.3. договору експедитор оплачує вартість транспортно-перевізникського обслуговування перевізнику шляхом, перерахування належних сум на розрахунковий рахунок перевізника на протязі 10 банківських днів з моменту отримання ним оригіналів: акту виконаних робіт перевізника, товарно-транспортної накладної або міжнародної товарно-транспортної накладної з відмітками вантажоотримувача про одержання вантажу в повному обсязі згідно заявки, податкової накладної, якщо інше не вказане у заявці.

Відповідач (ПП В«АР-Транс") в даних договорі та заявці виконувало функції експедитора-замовника, а ФОП ОСОБА_2 - перевізника. ПП В«АР-Транс", в свою чергу виступало від імені ТзОВ «ОСОБА_6 ОСОБА_7 Україна» на підставі договору №694-SCM/2014 від 01.08.2014р.

Відповідно до заявок адреса розвантаження - 07442, с.Велика Димерка, вул.Броварська, 150. Позивачем здійснено доставку вантажу 17.08.2015р. за вказаною адресою, що підтверджується: актом №FSE-35/15/E/08 здачі-прийняття вантажу; актом №OOI/08/2015/DEX2 здачі-прийняття вантажу, які були складені та підписані контролером по якості ТзОВ «Рабен» ОСОБА_8 Зазначені акти складалися в присутності водія автомобіля (державний номер НОМЕР_1/АС 2888 ХТ) ОСОБА_9, ПП В«АР-Транс" не були підписані та не скріплені печатками, у зв"язку з недотриманням позивачем температурного режиму, наслідком чого було псування вантажу.

Позивач, надсилав відповідачу оригінали: рахунку від 17.08.2015р., двох актів виконаних робіт перевізника від 17.08.2015р., CMR №119 від 14.08.2015р. та CMR №0002611 від 14.08.2015р. з відмітками вантажоотримувача, податкову накладну. Факт надсилання відповідачу документів підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 21.08.2015р., отримано відповідачем 25.08.2015р.

15.10.2015р. відповідачем надіслано позивачу лист за вих.№1510-1, в якому він зазначив, що оскільки мало місце псування вантажу, замовник перевезення ТзОВ «ОСОБА_6 ОСОБА_7 Україна» затримав оплату рахунків ПП В«АР-Транс", відтак ПП В«АР-Транс" не може підтвердити акт прийому-передачі виконаних робіт від 17.08.2015р. Крім того, у вищенаведеному листі, відповідач інформував позивача про те, що ПП В«АР-Транс" в свою чергу, змушений затримати оплату за здійснене позивачем перевезення по маршруту м.Ozarow (Польща) - м.Київ (Україна) до розв'язання даної проблеми.

Відповідач оплату за надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом згідно заявок на перевезення №16 від 12.08.2015р. своєчасно не провів, відтак, утворилась заборгованість зі сплати основного боргу в розмірі 26 736,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, відповідачем не заперечується факт виконання позивачем перевезення вантажу та його доставки вантажоодержувачу 17.08.2015р. Однак, товар був доставлений неналежної якості, про що складено акт №FSE-35/15/E/08 здачі-прийняття вантажу; акт №OOI/08/2015/DEX2 здачі-прийняття вантажу.

Водночас, недотримання позивачем температурного режиму при перевезенні вантажу не може бути підставою для відмови у позову, оскільки згідно ст. 611, 923, 924 ЦК України у випадку неналежного виконання чи прострочення виконання зобов'язання інша сторона має право на стягнення збитків, застосування господарських санкцій чи іншого виду відповідальності.

Слід зазначити, що відповідач реалізував визначене нормами Цивільного кодексу України право на стягнення з позивача збитків завданих при перевезенні.

Так, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.04.2016р. у справі №903/1205/15 за позовом ПП "АР-Транс" до ФОП ОСОБА_2, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору "ОСОБА_6 енд ОСОБА_7 Україна" про стягнення 43 810,28 грн. збитків скасовано рішення Господарського суду Волинської області від 26.01.2016р. про відмову у задоволенні позову та прийнято нове рішення про яким позовні вимоги ПП "АР-Транс" до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 43 810,28 грн. збитків задоволено.

Згідно ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Стягнення збитків за неналежне виконання договірних зобов'язань не виключає можливості стягнення заборгованості за надані послуги по перевезенню, відтак посилання відповідача на факт неналежного виконання позивачем своїх зобов"язань по договору перевезення, у зв"язку з чим відсутній обов"язок оплати вказаних послуг є необгрунтованим.

Посилання відповідача на ненастання строку оплати за надані послуги у зв"язку з тим, що позивач надсилав рахунок №808 від 17.08.2015р. на суму 27 170,00 грн. на оплату в якому вказано іншу суму ніж погоджено сторонами у заявці, також не є підставою для відмови у задоволенні позову. Різниця в сумі виникла внаслідок коливання курсу НБУ по відношенню до гривні, оскільки у першій заявці сторони визначили оплату у євро в гривневому еквіваленті, а в другій заявці зафіксували суму у гривнях (26 736,00 грн.).

Щодо відхилення відповідачем податкової накладної позивача слід зазначити наступне.

Згідно із положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

Однак, відповідач не скористався таким своїм правом та не звертався скаргою на позивача. Відповідно й твердження відповідача про неналежність такої податкової накладної є безпідставними.

Крім того, факт надання послуг по перевезенню підтверджується первинними бухгалтерськими документами (міжнародні накладні, акти виконаних робіт, рахунки та інше), а не податковими накладними. Відтак, неналежність податкової накладної не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення вартості послуг з перевезення.

Підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що наведені відповідачем заперечення проти позову не спростовують підставності та обгрунтованості позовних вимог.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 26 736,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається із розрахунку поданого до заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних на загальну суму 501,02 грн. за період з 08.09.2015р. по 22.04.2016р. та інфляційні нарахування на загальну суму 1 844,78грн. за період з 08.09.2015р. по 01.04.2016р.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем при їх нарахуванні невірно визначено початок прострочки.

Враховуючи дату отримання відповідачем документів 25.08.2015р. та визначений умовами договору строк для оплати послуг по перевезенню, першим днем прострочки є 09.09.2015р., а не 08.09.2015р., як вказує у заяві про збільшення позовних вимог позивач).

Отже, судом проведено розрахунок 3% річних, згідно якого до стягнення підлягає три проценти річних в сумі 498,82 грн. за період з 09.09.2015р. по 22.04.2016р.

Крім того, судом проведено розрахунок втрат від інфляції, згідно якого до стягнення з відповідача підлягає 1 408,32 грн. за період з 09.09.2015р. по 01.04.2016р. (з врахуванням того, що сукупний індекс інфляції за цей період становить 1,053).

Щодо заявлених вимог позивача про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.4.3.1. договору у випадку порушення строків оплати, експедитор сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, від суми боргу за кожен день прострочки.

Як вбачається із розрахунку поданого до заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача пеню на загальну суму 5 801,34 грн. за період з 08.09.2015р. по 05.03.2016р.

Перевіривши розрахунок пені, враховуючи, як вище було вказано, що позивач невірно визначив перший день прострочки, суд провів її перерахунок.

Здійснивши перерахунок пені суд встановив, що за період з 09.09.2015р. по 05.03.2016р., її сума є більшою ніж просить стягнути позивач. Водночас, зважаючи на те, що суд не має права виходити за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак до стягнення з відповідача підлягає 5 801,34 грн. пені.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку що вимоги позивача, з рахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, підлягають задоволенню частково. З відповідача підлягає до стягнення заборгованість в сумі 34 444,48 грн., з яких 26 736,00 грн. основний борг, 5 801,34 грн. пеня, 1 408,32 грн. інфляційні нарахування та 498,82 грн. 3% річних.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата позивачем судового збору підтверджується квитанцією №0.0.515969657.2 від 05.03.2016р. на суму 1 378,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627-629, 908, 909 ЦК України, ст.ст. 174, 230-232 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов згідно заяви про збільшення позовних вимог задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_3 підприємства В«АР-ТрансВ» (юридична адреса: 82200, АДРЕСА_1; поштова адреса: 82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Р.Різняка, буд.8; код ЄДРПОУ 31802222) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (45601; Волинська область, Луцький район, с.Липини, вул.Княгині Ольги, буд.11; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 26 736,00 грн. основного боргу, 498,82 грн. 3% річних, 1 408,32 грн. інфляційних нарахувань, 5 801,34 грн. пені та 1 360,67 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 30.05.2016р.

Суддя Сухович Ю.О.