Рішення

від 25.05.2016 по справі 925/210/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2016 р. Справа № 925/210/16

Господарський суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.;

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю,

від відповідача - ОСОБА_2 за посадою, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за довіреністю;

від ІІІ особи - ОСОБА_5 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автокар-777", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Монтенергомаш " м.Монастирище, Черкаська область,

ІІІ особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство В«Страхова компанія В«ОСОБА_2 страхуванняВ» , м. Київ,

про стягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача: збитків та упущеної вигоди, а всього на суму 209 513 грн. 56 коп. заподіяних внаслідок пошкодження рефрижератора позивача після перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом В«м. Сміла (Україна) - м. Оснабрюк (Німеччина) та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 142 грн. 70 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів викладених у позовній заві. У позовній заяві та у поясненнях представників у судовому засіданні позивач посилається зокрема, на п. 4 Договору № 07/01/14, яким визначено обов'язок Клієнта, передбачений п. п. 4.7, щодо окремого погодження з виконавцем транспортування небезпечних, негабаритних, а також таких, що потребують дотримання температурного режиму, вантажів.

На виконання Договору № 07/01/14 та відповідно заявки на транспортно-експедиторське обслуговування № 1 від 20.05.2015 Виконавцем 21.05.2015 було прийнято вантаж до перевезення автомобільним транспортом (вантажний сідловий тягач та напівпричіп-рефрижератор) - деревне вугілля в кількості 1485 паперових мішків по 10 кг загальною масою 14850 кг, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0685047, інвойсом № 3 від 21.05.2015.

Позивач зазначив, що ані у заявці на транспортно-експедиторське обслуговування від 20.05.2015 №1, ані у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 0685047 та інвойсі від 21.05.2015 №3 відомості про характер небезпеки вантажу деревного вугілля не вказано.

27.05.2015 вантаж було доставлено Виконавцем одержувачу «КМЕ Germany Gmbh» за адресою WERKOSNABRUCK, SCHIACHTHOFSTRASSE, 49074 Osnabruck, що підтверджується тими ж міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0685047 та інвойсом № 3 від 21.05.2015.

Під час передачі Виконавцем вантажу одержувачеві 27.05.2015 о 12:50 год. (за місцевим часом) та 19:00 год. (за місцевим часом) в середині напівпричепа - рефрижератора сталися дві пожежі.

Місцевою поліцією було проведено розслідування пожежі вищевказаного напівпричепа за номером справи 201500662845, що підтверджується повідомленням Поліцейського відділку № 1 відділу поліції м. Оснабрюк по справі 2015 00 662 845 (001). Позивач зазначив, що на підставі висновку Прокуратури м. Оснабрюк № NZS 939 UJs27326/15 від 11.06.2015 встановлено, що пожежа, яка мала місце у м. Оснабрюк 27 травня 2015 року, сталася всередині вантажу через порушення правил виробництва.

Позивач також посилається на обставини, які було встановлено рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.01.2016 по справі № 925/1789/15.

Позивач вважає, що причиною виникнення самозагоряння деревного вугілля (вантажу) міг бути дефект вантажу (деревного вугілля) зокрема через порушення правил його виробництва ТОВ «МОНТЕНЕРГОМАШ» (виробником), а обставини пожеж, які обумовили їх виникнення та поширення знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з майновою шкодою, завданою ТОВ «АВТОКАР-777» (перевізнику).

В результаті вказаних подій, як вважає позивач з вини відповідача завдано позивачу реальних матеріальних збитків в розмірі 8 176, 74 Євро, понесених останнім на відновлення пошкодженого напівпричепа-рефрижератора SCHMITZ SK024, д/н НОМЕР_1, що підтверджується договором № 04/2015 на ремонт і технічне обслуговування автомобілів від 04.06.2015, актом виконаних робіт від 01.07.2015, актом приймання-передачі виконаних послуг від 30.06.2015, рахунком-фактурою № 266/15 від 15.06.2015 та платіжним дорученням в іноземній валюті № 8 від « 30» червня 2015 р.

Позивач зазначив, що пошкоджений напівпричіп-рефрижератор SCHMITZ SK024, д/н НОМЕР_1 був застрахований ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ-СТРАХУВАННЯ» на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 2114/14-Тз/ЗШ 14 від 19.09.2014.

Відповідно страхового акту № 2114\14\-Тз\ЗП 114-3-1 по договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 2114/14-Тз/ЗП114 від 19.09.2014 ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ-СТРАХУВАННЯ» було здійснено страхове відшкодування в сумі 80 178 грн. 14 коп. на користь ТОВ «АВТОКАР-777».

Позивач вказує, що деревне вугілля, яке ТОВ «АВТОКАР-777» перевозило за дорученням ТОВ «МОНТЕНЕРГОМАШ» до Німеччини, відноситься до небезпечних вантажів, а тому відповідач відповідно до ст. 22 Конвенції, п. 4 Договору №07/01/14 зобов'язане було при передачі деревного вугілля для перевезення позивачу внести інформацію про точний характер небезпеки деревного вугілля і заходи безпеки, яких необхідно вжити у разі потреби, до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №0685047, але не зробило цього, що встановлено рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.01.2016 по справі №925/1789/15.

Позивач стверджує, що в силу п. 2 ст. 22 Конвенції саме відповідач як вантажовідправник небезпечного вантажу має нести відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, спричинені передачею цих вантажів для перевезення чи їхнім перевезенням.

Відповідач у відзиві на позов та його представники в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог вважаючи їх необґрунтованими та не доведеними і такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Представники відповідача в судовому засіданні зазначили, що ні позивач, ні його уповноважений представник - водій ОСОБА_6, про пожежу одного піддону вантажу, яка сталася 27.05.2015 приблизно о 12 год. у його напівпричепі, ТОВ «МОНТЕНЕРГОМАШ» не повідомили, попри обов'язок вчинити негайно зазначені дії, згідно з вимогами Договору.

Відповідач зауважив, що уповноважений представник позивача - водій ОСОБА_6, за вказівкою одного із представників Вантажоотримувача , на власний розсуд відігнав автотранспортний засіб, що містив вантаж на іншу частину території підприємства Вантажоотримувача, де працівниками останнього було продовжено розвантаження вантажу із напівпричепа, а саме двох його третин, подальша доля яких невідома (частина вантажу зникла). О 17 год. 27.05.2015, уповноважений представник позивача - водій ОСОБА_6 за вказівкою представника Вантажоотримувача, не повідомляючи відповідача, відчепив тягач рухомого складу та відігнав його за межі підприємства, залишивши напівпричіп з частиною вантажу, розвантаження якого не було завершено, після чого повернувся 28.05.2015 о 10 год. і дізнався, що напівпричіп з частиною вантажу повністю знищено пожежею, яка відбулася 27.05.2016 за його відсутності, доля вцілілих двох третин вантажу до цього часу невідома.

Відповідач вважає, що позивач не виконав покладені на нього зобов'язання, внаслідок протиправної поведінки, зумовленої і вираженої в діях (бездіяльності) його уповноваженого представника водія ОСОБА_6

Відповідач вважає, що позивач не виконав взяті на себе зобов'язання і не має права на передбачену Договором № 07/01/14 і заявкою на транспортно - експедиторське обслуговування від 20.05.2015 №1 плату за перевезення вантажу, про що було засвідчено у рішенні Господарського суду Черкаської області від 25.01.2016 у справі № 925/1789/15.

Позивач, застосовуючи у своїй позовній заяві вимоги ст. 22 Конвенції, не враховує вимоги ст. 9, п. 3 ст. 17 Конвенції, які зазначають про те, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній. Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.

У міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №0685047 спеціальні застереження перевізника не містяться.

Відповідач переконаний, що у цьому випадку застосування положень ст. 22 Конвенції порушує принципи закладені у ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України. А позивач зацікавлений в уникненні доказування своєї позиції шляхом змагальності.

Відповідач зауважив, що експертно-технічне дослідження проведено майже через рік після події 22.01.2016 і первісна інформація, на якій побудовано дослідження, зафіксована в достатньо поверхневих листах місцевих правоохоронних органів м. Оснабрюк , не уповноважених на надання експертно-технічних висновків та повідомленнях свідків (зацікавлених осіб), побудованих виключно на припущеннях, копіях кількох фотографій сумнівної якості, автентичність яких встановити неможливо, відсутності об'єкта дослідження (напівпричепа д/н НОМЕР_1) у первісному (після пожежному) стані.

Представник від ІІІ особи в судовому засіданні надала пояснення щодо обставин, на підставі яких було розраховано розмір збитку, перерахунку позивачу страхового відшкодування, завданого страховим випадком та виконання своїх зобов'язань перед позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 2114/14-Тз/ЗП114 від 19.09.2014.

04.05.2016 в судовому засіданні, в порядку, передбаченому ст.30 ГПК України, суд заслухав пояснення водія транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення - ОСОБА_6

25.05.2016 в судовому засіданні в порядку, передбаченому ст.30 ГПК України, суд заслухав пояснення працівника відповідача, який приймав участь у замитненні вантажу 21.05.2015, розміщеного у напівпричепі - рефрижераторі SCHMITZ SKO 24 р.н. НОМЕР_2 із вантажним тягачем DAF XF 105.460 р.н. АІ 4296ЕА у м. Монастирище - ОСОБА_7

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступних висновків.

Предметом спору є стягнення упущеної вигоди та збитків, заподіяних перевізнику внаслідок пожежі вантажу, що сталася при його видачі перевізником одержувачу вантажу, доставленого в порядку, передбаченому Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналася 01.08.2006.

Конвенція містить, зокрема такі положення:

Стаття 1

1. Ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

2. Для цілей цієї Конвенції "транспортний засіб" означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 року.

3. Ця Конвенція застосовується також у тому випадку, якщо перевезення, що входять в сферу її застосування, здійснюються державами або урядовими закладами чи організаціями.

Стаття 3

Для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Стаття 4

Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Стаття 8

1. Приймаючи вантаж, перевізник перевіряє:

a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць;

b) зовнішній стан вантажу і його упаковки.

2. Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті a) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обґрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов'язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов'язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній.

3. Відправник має право вимагати перевірки перевізником ваги брутто вантажу або його кількості, вираженій в інших одиницях виміру. Він може також вимагати перевірки вмісту вантажних місць. Перевізник може вимагати відшкодування витрат, пов'язаних з такою перевіркою. Результати перевірок включають у вантажну накладну.

Стаття 9

1. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

2. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Стаття 11

1. Для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до доставки вантажу, відправник додає до вантажної накладної необхідні документи або надає їх в розпорядження перевізника, і забезпечує його всією інформацією, якої він може потребувати.

2. Перевізник не зобов'язаний перевіряти вірність і адекватність цих документів та інформації. Відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи невірністю таких документів та інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника.

Стаття 14

1. Якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його доставки місця, перевізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до положень статті 12.

Стаття 15

1. Якщо виникають обставини, що перешкоджають здачі вантажу після його прибуття на місце, призначене для здачі, перевізник запитує інструкції у відправника. Якщо одержувач відмовляється прийняти вантаж, відправник має право розпорядитися вантажем без пред'явлення першого примірника вантажної накладної.

Стаття 17

1. Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

2. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

3. Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.

4. За умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов'язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин:

a) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній;

b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню;

c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача;

d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників;

e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць;

f) з перевезенням худоби.

5. Якщо відповідно до цієї статті перевізник не несе жодної відповідальності за деякі обставини, що викликали втрату, ушкодження або затримку, то він несе відповідальність лише в тій мірі, у якій обставини, за які він відповідає згідно цієї статті, сприяли виникненню втрати, ушкодження або затримки.

Стаття 18

1. Тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

2. Якщо перевізник встановить, що через обставини, які склалися, утрата вантажу чи його ушкодження могли бути наслідком одного чи декількох особливих ризиків, зазначених у пункті 4 статті 17, то вважається, що вони відбулися внаслідок цього. Однак, позивач має право довести, що утрата або ушкодження фактично не були пов'язані, повністю або частково, з одним з цих ризиків.

3. Ця презумпція не застосовується у випадку, передбаченому підпунктом a) пункту 4 статті 17, якщо нестача перевищує припустиму норму або при втраті будь-якого вантажного місця.

4. Якщо перевезення виконується транспортними засобами, спеціально обладнаними так, щоб вантаж не підпадав під вплив тепла, холоду, змін температури чи вологості повітря, перевізник не може посилатися на підпункт d) пункту 4 статті 17, якщо тільки він не доведе, що всі заходи стосовно вибору, обслуговування і використання вищезгаданого обладнання, яких він був зобов'язаний вжити з урахуванням обставин, були ним вжиті, і що він дотримувався будь-яких наданих йому спеціальних інструкцій.

5. Перевізник не може посилатися на підпункт f) пункту 4 статті 17, якщо тільки він не доведе, що всі заходи, які він був зобов'язаний вжити з урахуванням обставин, були ним вжиті, і що він дотримувався будь-яких наданих йому спеціальних інструкцій.

Судом з'ясовано, що 21.01.2014 сторони уклали договір на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів № 07/01/14 (далі - Договір), відповідно до умов якого Виконавець (позивач) зобов'язався за рахунок і для Клієнта (відповідач) здійснити транспортне обслуговування та перевезення експортного, імпортного та транзитного вантажу морським, авіаційним, залізничним та автомобільним транспортом на території України, СНД та інших іноземних країн, і зокрема:

- оформлення чи одержання необхідних для перевезення документів;

- виконання завантажувально-розвантажувальних робіт;

- здійснення перевірки кількості і якості вантажу;

- забезпечення зберігання вантажу на шляху слідування;

- забезпечення відправки або отримання вантажу в пункті призначення. (а.с.17-20);

П.2 Договору № 07/01/14 сторони передбачили письмову заявку Клієнта як підставу для організації Виконавцем перевезення вантажів, узгодили строк її надання Клієнтом Виконавцю, її зміст та порядок узгодження сторонами.

На підставі п.п. 2.1. - 2.3. Договору для організації Виконавцем (позивачем) перевезень Вантажу Клієнт (відповідач) за допомогою факсимільного або електронного зв'язку направляє Виконавцю підписану уповноваженим представником Клієнта письмову заявку на ТЕО. Заявка на ТЕО повинна містити: дата та точні адреса навантаження і розвантаження вантажу із зазначенням конкретних телефонів; маршрут руху; необхідний рухомий склад; відомості про вантаж (вага, вид тощо); адреси проведення митного оформлення при завантаженні та розвантаженні вантажу; строк доставки вантажу одержувачу; сума фрахту, форма і строки за ТЕО; митниці перетину кордонів; особливості перевезення конкретного вантажу; інші додаткові інструкції.

20.05.2015 сторони згодили подану заявку на транспортно - експедиторське обслуговування і визначили її, як додаток №1 до договору №07/01/14. За цією заявкою Виконавець мав здійснити перевезення автомобільним транспортом 16 тонн деревного вугілля в паперових мішках на палетах за маршрутом: Україна - Німеччина, зі строком завантаження 21.05.2015 і строком доставки вантажу 26.05.2015 за адресою: КМЕ Germany, Werk Osnabruck, Schlachthofstrasse, 11, 49074,Оsnabruck.

П.3.7 Договору № 07/01/14 визначено умови щодо організації транспортування і доставки вантажу у вказані в заявці строки у пункт призначення, а також його видачі вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній (а.с.18).

П. 4.7 Договору № 07/01/14 передбачено окреме погодження з виконавцем транспортування небезпечних, негабаритних, а також таких, що потребують дотримання температурного режиму, вантажів (а.с.18).

Згідно із п. 5.1 Договору № 07/01/14 оплата наданих Виконавцем послуг по даному договору здійснюється Клієнтом на протязі 14 календарних днів з моменту доставки вантажу та отримання оригіналів рахунку, акту виконаних робіт і CMR, з відміткою Вантажоодержувача про отримання вантажу в формі безготівкового розрахунку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, якщо інше не обумовлено в Заявці на перевезення.

Відповідно до умови п. 10.1 Договір № 07/01/14 вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2014.

П. 10.2 Договору № 07/01/14 сторони узгодили, що якщо одна із сторін за 30 днів до спливу строку дії договору не повідомить другу сторону в письмовій формі про розірвання договору, строк його дії буде продовжено на наступний календарний рік. Так як сторони Договору № 07/01/14 не повідомляли одна одну про його розірвання, тому Договір № 07/01/17 у 2015 році був чинний (а.с.20).

20.05.2015 сторони узгодили заявку на транспортно-експедиторське обслуговування №1 як додаток №1 до Договору № 07/01/14. За цією заявкою Виконавець мав здійснити перевезення автомобільним транспортом 16 тон деревного вугілля в паперових мішках на палетах за маршрутом Україна-Німеччина зі строком завантаження 21.05.2015 і строком доставки 26.05.2015 за адресою: КМЕ Germany, Werk Osnabruck, Schlachthofstrasse, 11, 49074, Osnabruck.

Цією заявкою на транспортно-експедиторське обслуговування від 20.05.2015 №1 було визначено вартість послуг Виконавця у сумі 1700 євро по курсу НБУ на день вивантаження вантажу, а також порядок і форму розрахунків: безготівковий за оригіналами CMR і документів до 7 днів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищевказаного Договору № 07/01/14 та заявки на транспортно-експедиторське обслуговування № 1 від 20.05.2015 (а.с.21) Виконавцем 21.05.2015 було прийнято до перевезення автомобільним транспортом вантаж - деревне вугілля в кількості 1485 паперових мішків по 10 кг. загальною масою 14850 кг., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0685047, інвойсом № 3 від 21.05.2015 (а.с.22-23).

Деревне вугілля - мікропористий високовуглецевий продукт, що утворюється при піролізі деревини без доступу повітря (питома теплота згоряння 31,5-34 МДж / кг). Деревне вугілля класифікований в системі стандартів - ГОСТ 7657-84 "Вугілля деревне".

Доказів того, що позивач був позбавлений можливості оглядати завантажуємий вантаж у рефрижератор, а також внести необхідні відмітки (про небезпечність вантажу) до CMR суду не надано.

Перевезення вантажу здійснювалось автомобільним транспортом, а саме вантажний сідловий тягач DAF XF 105.460, д/н НОМЕР_3 та напівпрйчіп -рефрижератор SCHMITZ SKO 24д/нАІ5354ХО.

Досліджуючи заявку на транспортно-експедиторське обслуговування № 1 від 20.05.2015 суд вважає, що остання не містить детального маршруту перевезення (руху транспорту), окрім пункту завантаження і митного оформлення - м.Монастирще та адреси пункту розвантаження - KME Germany, WERK OSNABRUCK, SCHIACHTHOFSTRASSE, 11 49074 Osnabruck, а маршрут перевезення зазначений: «Україна-Германія».

Відтак, суд позбавлений можливості перевіряти дотримання перевізником маршруту руху та охоронності вантажу.

За приписами ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Із дослідженого в судовому засіданні рішення Господарського суду Черкаської області від 25.01.2016 у справі № 925/1789/15 вбачається, що судом, зокрема були встановлені наступні обставини.

Ні у заявці на транспортно - експедиторське обслуговування від 20.05.2015 №1, ні у міжнародній товарно-транспортній накладній (СМR) №0685047 і інвойсі від 21.05.2015 №3 відомості про характер небезпеки вантажу - деревного вугілля не вказані.

27 травня 2015 року вантаж, прийнятий товариством з обмеженою відповідальністю "Автокар-777" для перевезення згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) №0685047 і інвойсом від 21.05.2015 №3, був доставлений до одержувача - KME Germany Gmbh за адресою: Werk Osnabruck, Schlachthofstrasse, 49074, Osnabruck.

Під час розвантажування вантажу 27.05.2015 у середині напівпричепа сталася пожежа вантажу - деревного вугілля, внаслідок якої вантаж був знищений і пошкоджено напівпричіп товариства з обмеженою відповідальністю "Автокар-777", що підтверджується матеріалами справи і не заперечується представниками сторін.

28 травня 2015 року вантажоодержувач у 24-й графі міжнародної товарно-транспортної накладною (СМR) №0685047 зробив відмітку, переклад якої на українську мову засвідчений нотаріально, про непридатність до використання вантажу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокар-777" про пожежу, яка сталася 27.05.2015 у його напівпричепі з деревним вугіллям, товариство з обмеженою відповідальністю "Монтенергомаш" своєчасно не повідомило і не викликало його представника або представника Торгово-промислової палати для участі у встановленні причин пожежі. Двосторонній акт між товариством з обмеженою відповідальністю "Автокар-777" і товариством з обмеженою відповідальністю "Монтенергомаш" про причину пожежі і винну у ній особу не складався.

Посилання позивача на висновки німецької прокуратури та дослідження експертів, здійснені поза межами господарського процесу України, суд оцінює критично, оскільки позивач не надав суду доказів, які б підтверджували факт дослідження німецькою прокуратурою умов виробництва вантажу, який перевозив позивач, а також ОСОБА_2, передбачений п.6 Договору..

Ст.22 ЦК України передбачається, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Разом з тим учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності згідно із ч. 1 ст. 224 ГК України, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Ч.3 ст.225 ГК України передбачається, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Ст.924 ЦК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Позивач не надав суду доказів, які б містили відомості (інформацію) приладів локальної навігації, що вказували б маршрут руху і (або) місце перебування і інформацію про стан транспортного засобу під час виконання перевезення по вищевказаному договору та не надав до суду ОСОБА_2 про причини пошкодження вантажу, передбачений п.6 Договору.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини.

Для покладення відповідальності на відповідача за завдані позивачеві збитки необхідна наявність обумовлених підстав, суть яких у елементах складу правопорушення.

За приписами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач не довів заявлених ним вимог і у позові необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку в порядку, визначеному ГПК України з дня складення повного тексту рішення.

Рішення складено 30.05.2016.

Суддя В.В.Єфіменко