Постанова

від 25.05.2016 по справі 917/2713/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2016 р. Справа № 917/2713/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О. ,

за участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним)- ОСОБА_1, довіреність від 06 січня 2016 року №05/01-19;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) - ОСОБА_2, довіреність від 10 травня 2016 року ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційну скаргу Управління майном Полтавської обласної ради (вх. №1070 П-42) на рішення господарського суду Полтавської області від 22 березня 2016 року у справі № 917/2713/15

за первісним позовом Управління майном Полтавської обласної ради, вул. Пушкіна, 115, Полтава Полтавська область,36020

до ОСОБА_3 газети "Зоря Полтавщини", вул. Пушкіна, 115, Полтава, Полтавська область,36014

про стягнення 144 574,67 грн.

за зустрічним позовом ОСОБА_3 газети "Зоря Полтавщини", вул. Пушкіна, 115, Полтава, Полтавська область,36014

до Управління майном Полтавської обласної ради, вул. Пушкіна, 115, Полтава, Полтавська область,36020

про: 1)визнання поновленим на 4 (чотири роки) з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2018 року договору №30/10 позички частини приміщень адмінбудинку, розташованого в м. Полтава по вул. Пушкіна, 115 від 01 січня 2010 року;

2)визнання за ОСОБА_3 газети "Зоря Полтавщини" права безоплатного користування строком 4 (чотири роки) з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2018 року частиною приміщень адмінбудинку, розташованого в м. Полтава по вулиці Пушкіна, 115, на умовах, визначених договором №30/10 позички частини приміщень адмінбудинку, розташованого в м. Полтава по вул. Пушкіна, 115 від 01 січня 2010 року.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22 березня 2016 року у справі № 917/2713/15 (суддя Тимощенко О.М.) в задоволенні первісного позову Управління майном Полтавської обласної ради відмовлено; в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 газети "Зоря Полтавщини" відмовлено.

Управління майном Полтавської обласної ради не погодившись з вказаним рішенням місцевого суду звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині відмови в задоволенні первісного позову.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження.

11 травня 2016 року від ОСОБА_3 газети "Зоря Полтавщини" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№4741).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11 травня 2016 року було запропоновано Управлінню майном Полтавської обласної ради надати: 1)довідки про погашення ОСОБА_3 газети "Зоря Полтавщини" податку на землю 2)розрахунок розміру збитків з зазначенням структури та періоду витрат

У судове засідання, яке відбулось 26 травня 2016 року, з'явились належні представники сторін, які підтримали свої правові вимоги по справі.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

01 січня 2010 року між Управлінням майном Полтавської обласної ради та ОСОБА_3 газети ОСОБА_4 було укладено договір № 30/10 позички частини приміщень (загальною площею 1332,05 кв.м.) адмінбудинку, розташованого в м. Полтаві по вул. Пушкіна, 115 (арк. справи 14-15). Термін дії даного договору закінчився 31 грудня 2014 року.

Після закінчення терміну дії договору ОСОБА_3 займаних приміщень не звільнила, просила продовжити відносини на умовах договору позички.

Управління стверджує, що за період з 01 січня 2015 року - 30 вересня 2015 року загальний обсяг збитків внаслідок безпідставного безоплатного користування ОСОБА_3 спірними приміщеннями склав 127 952,82 грн., де 121 401,22 грн. - витрати на утримання спірних приміщень адмінбудинку, що знаходились у користуванні ОСОБА_3, згідно кошторису, 6 551,6 грн. - витрати по сплаті земельного податку. На вказані суми боргу позивач за первісним відповідно до ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення інфляційні нарахування та 3 % річних

Таким чином, Управління майном Полтавської обласної ради з посилання на ст. 224 ГК України, 11,174, 625, 836 та 116 ЦК України просить суд задовольнити його позовні вимоги.

04 лютого 2016 року надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 газети "Зоря Полтавщини" до Управління майном Полтавської обласної ради про: 1) визнання поновленим на 4 (Чотири роки) з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2018 року договору №30/10 позички частини приміщень адмінбудинку, розташованого в м. Полтава по вул. Пушкіна, 115 від 01 січня 2010 року; 2) визнання за ОСОБА_3 газети "Зоря Полтавщини" права безоплатного користування строком 4 (Чотири роки) з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2018 року частиною приміщень адмінбудинку, розташованого в м. Полтава по вулиці Пушкіна, 115, на умовах, визначених договором №30/10 позички частини приміщень адмінбудинку, розташованого в м. Полтава по вул. Пушкіна, 115 від 01 січня 2010 року.

При розгляді спору у суді першої інстанції місцевий господарський суд відмовив у задоволенні первісного позову виходячи з того, що витрати, понесені Управлінням на утримання адміністративного будинку не є збитками, завданими редакцією газети ОСОБА_4. Разом з тим підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову слугував факт неукладеності договору позички.

Не погоджуючись з позицією суду в частині відмови в задоволенні первісного позову Управління майном Полтавської обласної ради в обгрунтуванні апеляційної скарги зазначає на понесенні збитків у звязку з незаконним використанням спірного приміщення ОСОБА_3 газети ОСОБА_4, оскільки позивачем було здійснено витрати на оплату обслуговуючого персоналу , оплата праці якого вразі його не використання не існувала б.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.

01 січня 2010 року між Управлінням майном Полтавської обласної ради та ОСОБА_3 газети ОСОБА_4 було укладено договір № 30/10 позички частини приміщень (загальною площею 1332,05 кв.м.) адмінбудинку, розташованого в м. Полтаві по вул. Пушкіна, 115 (арк. справи 14-15). Термін дії даного договору закінчився 31 грудня 2014 року. Після закінчення терміну дії договору ОСОБА_3 займаних приміщень не звільнила, просила продовжити відносини на умовах договору позички.

За твердженням Управління, ще до закінчення договору, 20 листопада 2014 року постійна комісія обласної ради з питань бюджету та управління майном рекомендувала Управлінню майном обласної ради на подальший період укласти з ОСОБА_3 ОСОБА_4 договір на відшкодування витрат на утримання приміщень адмінбудинку по вул. Пушкіна, 115 в м. Полтава. При повторному зверненні ОСОБА_3 до постійної комісії обласної ради з питань бюджету та управління майном щодо надання займаних приміщень у позичку, остання звернення відхилила, про що свідчать рекомендації комісії від 29 січня 2015 p.(арк. справи 16).

За твердженням позивача за первісним позовом, в зв'язку з тим, що ОСОБА_3 відмовилася користуватися приміщеннями на нових умовах, а також повертати приміщення за актом, Управління майном було змушене самостійно вилучити частину приміщень загальною площею 51.9 кв. м. із користування ОСОБА_3 та надати їх іншій установі.

Отже, з 01 січня 2015 року по 22 березня 2015 р. включно площа приміщень, які займала ОСОБА_3, складала 1332,05 м.кв. (площа, яку було надано у користування за договором позички), а з 23 березня 2015 року по 30вересня 2015 року -1280,15 м. кв.

Управління стверджує, що за період з 01 січня 2015 року - 30 вересня 2015 року загальний обсяг збитків внаслідок безпідставного безоплатного користування ОСОБА_3 спірними приміщеннями склав 127 952,82 грн., де 121 401,22 грн. - витрати на утримання спірних приміщень адмінбудинку, що знаходились у користуванні ОСОБА_3, згідно кошторису, 6 551,6 грн. - витрати по сплаті земельного податку. На вказані суми боргу позивач за первісним відповідно до ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення інфляційні нарахування та 3 % річних

На виконання ухвали Харківського апеляційного господарського суду позивачем було надано детальний розрахунок витрат на утримання обслуговуючого персоналу адмінбудинку по вул.Пушкіна, 115 за період з 01.01.2015 по 30.09.2015 та акт звіряння розрахунків по відшкодуванню земельного податку.

За даними позивача ОСОБА_3 газети було повністю відшкодовано земельний податок.

При цьому визначено, що витрати на утримання обслуговуючого персоналу адмінбудинку по вул.Пушкінська 115 за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2015 року складаються з нарахування заробітної плати:

1)коменданту,

2)інженеру по експлуатації будинків,

3)інженеру по експлуатації будинків,

4)слюсарю-сантехнику,

5)бухгалтеру,

6) черговим(Кіянцев, Бурштика,Безручно, Пузак).

За переконанням позивача, саме в наслідок безпідставного використання спірного приміщення, останній був змушений здійснити відповідні виплати у визначеній сумі.

Згідно змісту статей 11, 14 та 509 Цивільного кодексу України договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною , втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 20 червня 2011 року у справі № 2/121-30/118, постанові від 28 січня 2015 року у справі № 5023/3993/12 (5023/9057/11) та ін., який враховується судом при вирішенні даного спору відповідно до положень ст.111 28 ГПК України

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.

Таким чином до предмету доказування з боку відповідача відноситься доведення того факту , що відповідні витрати були понесені позивачем безпосередньо внаслідок безпідставного займання відповідачем приміщення Управління майном Полтавської обласної ради площею 1332,05 м.кв. (з 01 січня по 22 березня 2015 року) та 1280,15 м.кв. (з 23 березня 2015 року по 30 вересня 2015 року).

А отже передумовою задоволення позовних вимог є доведення позивачем взаємопов'язаності факту використання спірного приміщення з наявністю фактичних витрат, які зазнає балансоутримувач приміщення саме внаслідок безпідставного перебування відповідача на даній території у відповідній площі.

Разом з тим, в даному ж випадку позивачем не доведено належним чином факт використання відповідачем послуг коменданта, інженера по експлуатації будинків, слюсаря-сантехніка, бухгалтера, чергових, а відтак і необхідність здійснення відповідних витрат у зв'язку з споживанням останнім відповідних послуг.

Під час судового засідання на запитання відповідача з приводу існування доказів проведення вищезазначеними особами фактичних робіт на зайнятій відповідачем площі, позивач зазначив про відсутність доказів та взагалі будь якої інформації стосовно їх проведення. Одночасно позивач наголосив, що вказані витрати виникли внаслідок необхідності утримання більшої площі нерухомого майна силами відповідних працівників, через що покладено в основу розрахунку їх заробітної плати більшого коефіцієнту нарахування, а відтак і сплачено більшу суму заробітної плати, порівняно з тією, яка б була б нарахована в разі не займання відповідачем даного приміщення.

З приводу вищезазначеного колегія суддів зауважує, що позивачем було здійснено відповідний розрахунок заробітних плат без жодної прив'язки до фактичної займаної відповідачем площі приміщення, а відтак і подальше визначення частини заробітної плати (яка потребує компенсації з боку відповідача) у відношенні до певної площі приміщення будівлі в якому виконують свої трудові обовязки відповідні працівники є неправомірним.

Більш того, не погоджується суд апеляційної інстанції в повній мірі з доводом позивача з приводу відсутності необхідності залучення вищезазначених працівників в разі не займання відповідачем даного приміщення.

У відповідності до листа Управління майна Полтавської обласної ради від 22 лютого 2016 року №398/02 (Том 1 а.с.150) адмінбудівля, розташована за адресою : вул.Пушкіна, 115, м.Полтава знаходиться на балансі управління майном обласної ради.

Зміст статті 322 ЦК України встановлює обов'язок власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном.

Таким чином знаходження на балансі позивача відповідного приміщення, передбачає для останнього обов'язок утримання належного йому майна, а відтак і в обов'язковому випадку здійснення витрат пов'язаних з його зберіганням, ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо, шляхом й залучення визначених позивачем працівників.

Отже безпосереднє знаходження ОСОБА_3 газети "Зоря Полтавщини" жодним чином не виключає необхідність позивача утримувати приміщення площею 1332,05 м.кв. (з 01 січня по 22 березня 2015 року) та 1280,15 м.кв. (з 23 березня 2015 року по 30 вересня 2015 року), що свідчить про про незумовленість здійснення позивачем відповідних витрат безпосереднім знаходженням відповідача на вказаній території.

як балансоутримувача вказаного майна,

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що визначені позивачем витрати жодним чином не зумовлені безпідставним перебуванням відповідача за адресою: вул.Пушкіна, 115, м.Полтава, а відтак не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України.

Отже первісним позовом не довів суду наявності у діях відповідача складу цивільно-правової відповідальності у вигляді збитків, зокрема наявності самих збитків.

Суд також звертає увагу на неправомірність нарахування річних та інфляційних на суму збитків.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Слід зазначити, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.

Таким чином, дія частини другої статті 625 ЦК про обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.

Дана правова позиція наведена також у Аналізі практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві, проведеного Верховним Судом України (лист ВСУ від 01 липня 2014 року) та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2013 р. N 10-74/0/4-13.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку, що позовні вимоги за первісним позовом є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Одночасно суд апеляційної інстанції погоджується з відмовою суду в частині позовних вимог за зустрічним позовом враховуючи наступне.

Як вже зазначалось вище, 01 січня 2010 року між Управлінням майном Полтавської обласної ради та ОСОБА_3 газети "Зоря Полтавщини" було підписано договір № 30/10 позички частини приміщень (загальною площею 1332,05 кв.м.) адмінбудинку, розташованого в м. Полтаві по вул. Пушкіна, 115. Термін дії даного договору встановлено до 31 грудня 2014 року.

Відповідно до ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ); законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права; наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Частиною третьою статті 828 ЦК України передбачено, що договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України, у редакції, яка діяла на момент укладення Договору передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, зазначена вище норма Цивільного кодексу України передбачає обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), які укладені на три роки і більше.

Строк Договору № 30/10 встановлено сторонами з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2014 року , тобто більше, ніж три роки, в зв'язку з чим даний Договір підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Як вбачається, Договір № 30/10 в порушення вимог ст. 793 Цивільного кодексу України, не був нотаріально посвідчений сторонами.

Частиною 1 ст. 220 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

З наведеного вбачається, що недотримання вимоги про нотаріальне посвідчення договору тягне за собою нікчемність такого договору.

Згідно приписів статті 794 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п.13 Постанови Пленуму від 6 листопада 2009 року N 9 " Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Відповідно до статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Частиною 3 статті 640 ЦК України (в редакції на момент підписання договору №30/10) встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Норма ч. 2 ст. 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не породжують для сторін прав та обов'язків (постанова Верховного Суду України від 18 квітня 2011 р. у справі N 3-28гс11).

Згідно приписів статті 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

В даному випадку відсутні підстави для відступу від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України.

Враховуючи неукладеність договору між сторонами відсутні правові підстави для визнання поновленим на 4 роки з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2018 року договору №30/10 позички частини приміщень адмінбудинку, розташованого в м. Полтава по вул. Пушкіна, 115 від 01 січня 2010 року та визнання за ОСОБА_3 газети "Зоря Полтавщини" права безоплатного користування строком 4 (Чотири роки) з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2018 року частиною приміщень адмінбудинку, розташованого в м. Полтава по вулиці Пушкіна, 115, на умовах, визначених договором №30/10 позички частини приміщень адмінбудинку, розташованого в м. Полтава по вул. Пушкіна, 115 від 01 січня 2010 року.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишення рішення господарського суду Полтавської області від 22 березня 2016 року у справі № 917/2713/15 без змін.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління майном Полтавської обласної ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 22 березня 2016 року у справі № 917/2713/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 30 травня 2016 року.

Головуючий суддя Россолов В.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Тихий П.В.