Ухвала

від 31.05.2016 по справі 307/4673/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/4673/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

31 травня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Кеміня М.П.,

суддів - Джуги С.Д., Кожух О.А.

за участю секретаря - Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 лютого 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ майна подружжя, визнання права власності на часину майна та стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3, обґрунтовуючи вимоги тим, що з 05 лютого 2011 року він з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 грудня 2014 року, що набрало законної сили, було розірвано. За час перебування у шлюбі ними за спільні кошти було набуто майно в тому числі земельну ділянки площею 0,0094 га., та побудований на ній магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» у АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що у добровільному порядку вони із відповідачем не домовились про порядок поділу вищевказаного майна, позивач просив визнати об'єктами права спільної сумісної власності подружжя в тому числі щодо майна земельної ділянки площею 0,0094 га., та побудований на ній магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» у АДРЕСА_1, та визнати за ним, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частини зазначеного майна.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 лютого 2015 року в позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2015 року рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 лютого 2015 року в частині відмови ОСОБА_2 у визнанні об'єктами права спільної сумісної власності подружжя земельної ділянки площею 0,0094 га, магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 а також у частині поділу вказаного майна скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2 в цій частині задоволено частково. Визнано об'єктами права спільної сумісної власності подружжя земельну ділянку площею 0,0094 га, розташовану по АДРЕСА_1, будівлю магазину, готовністю 33 %, розташовану за цією ж адресою. Виділено та визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 0,0094 га, розташовану по АДРЕСА_1 по 1/2 частини за кожним та на вищевказану будівлю магазину по 16,5 % за кожним. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 березня 2016 року рішення апеляційного суду Закарпатської області від 16 жовтня 215 року в частині вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання об'єктами права спільної сумісної власності подружжя і поділу земельної ділянки площею 0,0094 га та магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованих по АДРЕСА_1 скасовано і справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення апеляційного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2015 року залишено без змін.

З врахуванням вищенаведеного та відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, межі розгляду справи апеляційним судом є позовні вимоги ОСОБА_2 та рішення суду першої інстанції стосовно визнання об'єктами права спільної сумісної власності подружжя щодо майна земельної ділянки площею 0,0094 га., та побудований на ній магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» у АДРЕСА_1, та визнання за ним, ОСОБА_2, право власності по 1/2 частини зазначеного майна.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи з врахуванням висновків і мотивів суду касаційної інстанції з яких скасоване попереднє рішення апеляційної інстанції (ч.4 ст.338 ЦПК України) колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 в частині, що є переглядом даного апеляційного перегляду, задоволенню не підлягає виходячи із наступного.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який зареєстрували 5 лютого 2011 року у виконкомі Добрянської сільської ради та який на даний час між ними розірваний на підставі рішення Тячівського районного суду від 26 грудня 2014 року.

Згідно довідки Тячівського підприємства технічної інвентаризації від 30 травня 2014 року за №15 в АДРЕСА_1, знаходиться незакінчене будівництво магазину 33% готовністю, вартістю 132876 гривень (а.с.6).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 5 листопада 2012 року ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,0094 га. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в АДРЕСА_1 (а.с.7).

Суд першої інстанції за встановлених фактичних обставин встановив, що відповідачка ОСОБА_5 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 5 листопада 2012 року стала власником земельної ділянки, площею 0,0094 га. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в АДРЕСА_1, внаслідок її приватизації, у період дії статей 71 ч.1 п.6 СК України (в редакції на день виникнення правовідносин) згідно до яких особистою приватною власністю дружини, чоловіка є також земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Та прийшов до вірного висновку, із таким погоджується колегія суддів, що доводи позивача в частині позовних вимог щодо визнання вказаної земельної ділянки об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, виділення йому частини вказаної земельної ділянки шляхом визнання за ним та відповідачкою ОСОБА_5 права власності по 1/2 частини на цю земельну ділянку, є безпідставними і в задоволенні цих вимог слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Так, Законом України від 11 січня 2011 року № 2913-VI «Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя», який набрав чинності 08 лютого 2011 року, ст. 61 СК України доповнено ч. 5, якою передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Разом з тим, Законом України від 17 травня 2012 року № 4766-VI «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка» ч. 5 ст. 61 виключено.

В силу чого суд першої інстанції правильно застосував правові норми СК України чинні на час виникнення права власності відповідача на спірну на земельну ділянку.

Також судом першої інстанції встановлено, що магазин по АДРЕСА_1, згідно даних довідки Тячівського РПТІ від 30 травня 2014 року за №15, на яку посилається позивач як доказ (а.с.6), на час розгляду справи судом першої інстанції був незавершеним будівництвом 33% готовності, при цьому належних та допустимих доказів щодо його прийняття до експлуатації та державної реєстрації позивачем в судовому засіданні не надано.

Майном відповідно до ч. 1 ст. 190 та ст. 179 ЦК України є окремі речі, сукупність речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинку з юридичної точки зору, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року №6-388цс15, від 27 травня 2015 року №6-159цс15.

Оскільки позивач ОСОБА_2 не зверталася з позовними вимогами про визнання право власності та матеріали й обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), а просив визнати за ним право власності на незавершений об'єкт будівництва, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, із таким погоджується колегія суддів, що позовні вимоги позивача щодо визнання незавершеного будівництвом магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, виділення йому частини вказаного магазину шляхом визнання за ним та відповідачкою ОСОБА_5 права власності по 1/2 частини на вказаний магазин до задоволення теж не підлягають.

З врахуванням вищенаведеного та керуючись ст.ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в частині оскарження рішення суду щодо відмови йому у визнанні об'єктами права спільної сумісної власності подружжя земельної ділянки площею 0,0094 га., та побудованого на ній магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» у АДРЕСА_1 - відхилити.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 лютого 2015 року в частині відмови ОСОБА_2 у визнанні об'єктами права спільної сумісної власності подружжя земельної ділянки площею 0,0094 га., та побудованого на ній магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» у АДРЕСА_1, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: Судді: