Постанова

від 01.06.2016 по справі 804/1351/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 червня 2016 рокусправа № 804/1351/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В..

за участю:

представника позивача: Сиротнік С.С.,

Представника відповідача: Васюченко М.Е..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Термінал» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року у справі 804/1351/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Термінал» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчити певні дії,-

в с т а н о в и в :

09 березня 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Термінал» звернулось з адміністративним позовом в якому просило: визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0003012201 від 01.10.2015 року та №0003022201 від 01.10.2015 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що висновки податкової перевірки є хибними, такими, що не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав. Позивач наголошує на тому, що правомірність формування податкової звітності за наслідками господарських відносин у перевіряємий період підтверджується складеними належним чином документами первинного бухгалтерського обліку, а саме податковими накладними та актами передачі виконаних робіт, необхідність придбання робіт у контрагента в перевіряємий період обумовлена виробничою необхіднісю та умовами договору оренди приміщення під митний склад. Також, позивач зазначає, що ним належним чином доведено факт понесення витрат та змін в складі майна у зв'язку придбанням робіт поданими оборотно-сальдовими відомостями. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Термінал» - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Термінал» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову.

Від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу в яких він зазначає, що у наданих до перевірки актах виконаних робіт відсутні такі обов'язкові дані, як розрахунок працезатрат, не визначено кількісні та вартісні показники наданих послуг, адреса, за якою виконувались послуги, не вказано на чому ґрунтується вартість виконаних робіт, тобто взагалі не розкрито зміст господарської операції. Також, відповідач зазначив, що основним видом діяльності ТОВ «Нормал Плюс» - контрагента позивача є неспеціалізована оптова торгівля, кількість працівників - 5 осіб, відтак сумнівним є факт виконання вказаним контрагентом робіт, обумовлених договорами про надання послуг на користь позивача.

В судовому засідання представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у даній справі - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засідання проти задоволення апеляційної скарги заперечував, зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, просив залишити оскаржуване рішення суду - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 05 вересня 2015 року по 17 вересня 2015 року посадовими особами Дніпропетровської ОДПІ ДФС у Дніпропетровській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Агро-Союз-Термінал» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків з ТОВ «Нормал Плюс» за період з 01.07.2015 року по 31.07.2015 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 18.09.2015 №102/2201/53872463.

За наслідками перевірки податковим органом встановлено порушення вимог п. 198.1 ст. 198, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ всього на суму 81 150 грн., та не має в подальшому права на включення податкового кредиту від ТОВ «Нормал Плюс» за липень 2015 року у сумі 99 550 грн..

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0003012201 від 01.10.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 110901 грн., в тому числі за основним платежем на суму 73934 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 36967 грн.;

№0003022201 від 01.10.2015 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість всього на суму 7216 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень №0003012201 та №0003022201 від 01.10.2015 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем до перевірки документи, на підставі яких сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість а рахунок коштів сплачених за придбання робіт та послуг у перевіряємий період, не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки в своїй сукупності не вказують на реальний характер здійснення господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що ТОВ "Агро-Союз-Термінал" відповідно до наданих до перевірки договору №27 від 01 липня 2015 року, податкових накладних та актів виконаних робіт у липні 2015 року відображено у податковому та бухгалтерському обліку придбання у ТОВ "Нормал Плюс" (код ЄДРПОУ 39702893) послуг з прибирання складу, навантаження-розвантаження в митній зоні, ремонту кровлі складу №8 і №9, демонтажу та встановлення огорожі, ремонту душових кімнат складу №6, ремонту огорожі складу Агро-Стар на загальну суму 1084200,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість у розмірі 180700,00 грн., який включено до складу податкового кредиту липня 2015 року у розмірі 81150,00 грн.).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем до суду надано завірені належним чином копії актів виконаних робіт, податкових накладних, витяг з журналу реєстрації перепусток робітників.

Згідно з журналом-ордером по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" встановлено факт зміни майнового стану позивача., а саме: за розрахунками з ТОВ "Нормал Плюс" станом на 01 липня 2015 року заборгованість відсутня, станом на 31 липня 2015 року кредиторська заборгованість становить 1084200,00 грн., тобто позивачем понесено витрати у зв'язку з господарською діяльністю.

Встановлені обставини справи також свідчать про те, що позивач здійснює господарську діяльність як митний брокер та надає послуги митного складу, для проведення вказаної діяльності орендує нежитлові приміщення.

З метою проведення власної господарської діяльності позивачем було замовлено та придбано у контрагента у перевіряємий період послуги з реконструкції покрівлі митного складу, демонтажу огорожі, тощо, навантажувально - розвантажувальні роботи, роботи з прибирання території.

Виробнича необхідність проведення відповідних ремонтних та інших робіт обумовлена договором оренди нежитлового приміщення під митний склад, службовою запискою посадових осіб позивача, актом дефекації покрівлі об'єкту нерухомості. (а.с.45-47, 172)

Також в матеріалах справи міститься листування із орендодавцем щодо необхідності проведення поточного ремонту об'єкту оренди. (а.с.170-173)

Адреса за якою надавались послуги зазначена в п.1.1 Договору підряду №27, а саме за місцем знаходження орендованого майна.

Строк виконання робіт визначений в договорі підряду та становить 30 календарних днів (з урахуванням дати складання договору - останній день виконання робіт - 31.07.2015 р.), в свою чергу, акти виконаних робіт, датовані 31 липня 2015 року, підтверджують факт передачі виконаних робіт замовнику, а не їх фактичне виконання за один календарний день як на те вказав відповідач в акті перевірки та з чим погодився суд першої інстанції.

Однак, на думку податкового органу зазначені господарські відносини було вчинено сторонами не з метою настання наслідків обумовлених договорами, надані позивачем до перевірки документи не є первинними в розумінні Закону, та не можуть слугувати підтвердженням реальності здійснення господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими з огляду на наступне.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем аналізованих сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за перевіряємий період.

В свою чергу, відповідач наголошує на порушенні ТОВ «Агро-Союз-Термінал» податкового законодавства в частині відображення у податковій звітності витрат понесених у зв'язку з аналізованими господарськими відносинами у перевіряємий період з огляду на порушення контрагентом позивача податкової дисципліни, а саме: незнаходження за місцем реєстрації, порушення умов подання податкової звітності, проведенні у відношенні певних посадових осіб контрагенту позивача досудового слідства, тощо, а також через відсутність всіх реквізитів актів щодо виконання робіт.

З цього приводу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

В свою чергу, невідповідність окремих документів складених відносно товару постачальником по ланцюгу постачання не впливає на віднесення позивачем (покупцем) до складу податкового кредиту оскільки Закон не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від наявності документів щодо належного виконання постачальниками по ланцюгу постачання своїх податкових та інших зобов'язань.

Так, Рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), ««Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція викладена і у п.38 рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява №803/02), а саме: «… коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Крім того, у відповідності до правових висновків Верховного суду України, викладених в Постанові від 22.09.2015 року , «Сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачається зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю».

В матеріалах справи наявні документи на підтвердження змін в активах позивача, його власному капіталі, понесених в результаті господарської діяльності направленої на придбання послуг та робіт у перевіряємий період, зокрема, журнал-ордер по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

Також, суд апеляційної інстанції враховує факт наявності у позивача економічних та технічних потужностей для здійснення господарських операцій у перевіряємий період, обґрунтованість економічної мети у придбанні послуг, що вбачається з документів первинної звітності.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. Однак, критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак, на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою робіт з надання послуг позивач повинен надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання умов поставки та виконання послуг в розрізі їх обсягу та специфіки а також докази на підтвердження пов'язаності між собою первинних документів на підтвердження фактичного виконання договору, з урахуванням необхідного часу, економічної мети, результату, тощо.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що чинним законодавством не визначено єдиної уніфікованої форми затвердженої відповідним чином для актів виконаних робіт, обов'язок по виготовленню та виставленню до засвідчення підписом таких актів віднесено до повноважень виконавця робіт, саме він складає та оформлює акти виконаних робіт з метою підтвердження самого факту передачі виконаних робіт замовнику.

Водночас, наявність певних недоліків актів виконаних робіт не може позбавляти особу - замовника та отримувача робіт - права на податковий кредит за умови наявності інших оформлених належним чином документів первинної звітності, що свідчать на користь проведення господарських операцій з метою настання наслідків ними обумовлених.

Так, наданими позивачем первинними документами зафіксовано факт виконання оподатковуваних операцій позивача із ТОВ «Нормал Плюс» у перевіряємий період, вказані документи в сукупності розкривають зміст та обсяг господарських операцій, та відповідають вимогам Закону, а відтак є достатніми для визнання реальності характеру здійснених господарських відносин між позивачем та його контрагентом у перевіряємий період.

Щодо доводів відповідача стосовно неможливості проведення господарської діяльності позивачем із ТОВ «Нормал Плюс» у зв'язку з обмеженою кількістю працівників останнього та невідповідним основним видом його господарської діяльності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Під господарською діяльністю, згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розуміється - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договором комісії, доручення та агентськими договорами.

Господарська діяльність є вільною діяльністю особи, яка направлена на отримання прибутку у будь-який незаборонений законом спосіб.

В свою чергу, вид економічної діяльності особи - є зареєстрованим класифікованим видом основної діяльності підприємства, який використовується для визначення та кодування основного та другорядних видів економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб (статистичних одиниць), яке здійснюється органами державної статистики, та їх відображення у ЄДРПОУ.

Визначення основного виду економічної діяльності підприємства не може бути виключною підставою, що беззаперечно унеможливлює здійснення юридичною особою інших видів діяльності (без необхідності спеціальних дозволів та ліцензій) з метою отримання прибутку.

В той же час, чинне законодавство не ставить в залежність сам факт можливості здійснення господарської діяльності підприємством від кількості працівників, що на ньому працюють.

Так, господарюючий суб'єкт під час здійснення своєї діяльності не позбавлений можливості залучати необхідні економічні, матеріально-технічні або людські ресурси в разі існування такої потреби.

В Акті перевірки податковим органом не наведено обставин на яких ґрунтуються висновки про неможливість здійснення ТОВ «Нормал Плюс» обумовлених договорами робіт на користь позивача за рахунок власних потужностей або залучених осіб.

Відповідачем, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України під час розгляду справи також не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості проведення ТОВ «Нормал Плюс» робіт на користь позивача у перевіряємий період, в тому числі за рахунок залучених ресурсів.

Відтак, зазначені доводи відповідача суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують доказів, наданих позивачем на підтвердження правомірності формування податкової звітності за наслідками господарських відносин з ТОВ «Нормал Плюс»

Щодо доводів відповідача, викладених в Акті перевірки, стосовно неможливості проведення позивачем із ТОВ «Нормал Плюс» господарської діяльності через факти, встановлені досудовим слідством стосовно контрагента ТОВ «Нормал Плюс» - ТОВ «Ліан», суд зазначає наступне.

Так, згідно Акту перевірки досудовим слідством за наслідками прокурорської перевірки встановлено, що ТОВ «Ліан» та ТОВ «Нормал Плюс» були створені невстановленими особами, які використовують завідомо підроблені документи податкової звітності, надають податкову вигоду третім особам, серед яких позивач.

Водночас, Статтею 72 КАС України встановлені підстави для звільнення від доказування. Зокрема, ч. 4 вказаної норми передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, для адміністративного суду преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Інші судові рішення, процесуальні документи, інформація по досудовому слідству прийняті в порядку встановленому КПК України , для адміністративного суду є доказами, які підлягають оцінці в порядку ст. 86 КАС України , а саме виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. А також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Тобто, до винесення судом обвинувального вироку у кримінальній справі особа, яку обвинувачують у вчиненні злочину, не вважається винною, а відтак щодо неї не може бути застосовано негативних наслідків пов'язаних із вчиненим злочину, як то невизнання її господарської або іншої діяльності лише на підставі матеріалів досудового слідства.

З урахуванням приписів ст. 159 КАС України, рішення суду в адміністративній справі має бути законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі належних та допустимих доказів, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи по суті позовних вимог.

В свою чергу, єдиним належним та допустимим доказом на користь проведення посадовими особами ТОВ «Нормал Плюс» злочинної діяльності з приводу надання податкової вигоди може бути лише обвинувальний вирок суду, в якому, зокрема, надано оцінку господарським відносинам між ТОВ «Нормал Плюс» та ТОВ «Агро-Союз-Термінал» в перевіряємий період.

Судом з'ясовано, що час розгляду даної апеляційної скарги обвинувальний вирок суду, прийнятий у відношенні посадових осіб ТОВ «Нормал Плюс» - відсутній, суд апеляційної інстанції вважає, що наразі немає законних підстав для невизнання господарських відносин з приводу виконання умов договору підряду, що мала місце між ТОВ «Нормал Плюс» та ТОВ «Агро-Союз-Термінал» за наявності складених належним чином документів первинного бухгалтерського обліку.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем належним чином та в повному обсязі підтверджено правомірність формування податку на додану вартість за рахунок господарських операцій з придбання послуг та робіт у перевіряємий період.

Відповідачем не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи за час розгляду справи позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 720.95 грн. (1771.75 грн. за подання адміністративного позову + 1949.20 грн. за подання апеляційної скарги), відтак, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з відповідача суму сплаченого ТОВ «Агро-Союз_термінал» судомого збору у даній справі.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Термінал» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року у справі 804/1351/16 - скасувати та прийняти нову.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Термінал» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Дніпропетровській області №0003012201 від 01.10.2015 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Дніпропетровській області №0003022201 від 01.10.2015 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Термінал» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Дніпропетровській суму сплаченого судового збору у розмірі 3 720 (три тисячі сімсот двадцять) гривень 95 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко