Постанова

від 18.03.2019 по справі 804/1351/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2019 року

Київ

справа №804/1351/16

адміністративне провадження №К/9901/28286/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 (головуючий суддя: Круговий О.О., судді: Нагорна Л.М., Юхименко О.В.)

у справі № 804/1351/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Союз-Термінал

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Союз-Термінал (далі - позивач, ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.10.2015: № 0000032204 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 73934,00 грн. за основним платежем та на 36967,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0003022201 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за липень 2015 року на 7216,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 у задоволенні позову відмовлено. Висновок суду обґрунтований тим, що подані у судовому процесі на підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту документи не відповідають нормам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (Закон № 996-XIV), зокрема щодо розкриття змісту та обсягу послуг, що свідчить про відсутність реального характеру поставки позивачу послуг від ТОВ Нормал Плюс .

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 01.10.2015: № 0000032204 та №0003022201.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на порушення судами норм пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (Закон № 996-XIV), та залишити в силі постанову суду першої інстанції. За доводами касаційної скарги апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, не дав належної оцінки доданим позивачем до матеріалів справи доказам на підтвердження поставки йому від ТОВ Нормал Плюс , які не розкривають змісту та обсягу господарської операції, що разом із іншими доказами свідчить про відсутність реального характеру поставки.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну, а постанову апеляційного суду - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із ПДВ, зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 18.09.2015 № 102/22-01/33892463. Згідно з висновками цього акту позивачем порушені норми пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, а саме: завищено податковий кредит за липень 2015 року на загальну суму 81150, 00 грн. за господарськими операціями із поставки послуг від ТОВ Нормал Плюс , які не мали реального характеру. Висновки про відсутність реального характеру поставки послуг від цього постачальника обґрунтовані з посиланням на ознаки фіктивності такого постачальника: відсутність адміністративно-господарських можливостей (виробничо-складських приміщень, трудових ресурсів); невідповідність документів, виписаних з посиланням на поставку послуг нормам ст. 9 Закону № 996-XIV.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем стосовно позивача прийняті податкове повідомлення-рішення від 01.10.2015: № 0000032204 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 73934,00 грн. за основним платежем та на 36967,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0003022201 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за липень 2015 року на 7216,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ Нормал Плюс підрядних послуг (ремонт покрівлі складу, демонтаж та встановлення огорожі, ремонт душових кімнат), послуг із прибирання складу, навантаження та розвантаження в митній зоні , сторони підписали акти надання послуг, від імені цього постачальника виписані податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував суми податкового кредиту у податковій декларації із ПДВ за липень 2015 року.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із реальності господарських операцій із поставки позивачу послуг від ТОВ Нормал Плюс . Вказаний висновок зроблений судом з посиланням на документи, надані позивачем на підтвердження фактичного виконання поставки, як-то: акти надання послуг, податкові накладні, витягу з журналу реєстрації робітників, доказів на підтвердження наявності у позивача необхідності замовлення цих послуг. Даючи оцінку вказаним доказам, апеляційний суд вказав, що вони містять всі необхідні реквізити та обов'язкові посвідчення, шо свідчить про безпідставність висновків ОДПІ про неправомірність формуваня позивачем сум податкового кредиту на підставі таких документів. При цьому апеляційний суд зробив висновок про те, що певні недоліки у первинних документах не можуть бути підставою для позбавлення платника податків права на формування сум податкового кредиту за наявності інших належним чином оформлених документів.

Разом із тим, з такими висновками апеляційного суду не можна погодитися. Так як оцінка доказів судом зроблена без дотримання норм ст. 86 КАС України.

Так, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов протилежного висновку про не підтвердження реального характеру поставки позивачу від ТОВ Нормал Плюс послуг. Такі висновки суду зроблені на підставі оцінки доданих позивачем до матеріалів справи вищеперелічених доказів, зокрема: актів наданих послуг, які не розкривають зміст та обсяг наданої послуги (не дають можливість ідентифікувати яка саме послуга надавалась, не дозволяє перевірити правильність формування цін за послуги, одиниці їх виміру), оскільки містять загальну назву послуги - послуги ремонту душових кабін складу № 6 тощо.

Даючи оцінку вказаним документам, із врахуванням обставин відсутності інформації про наявність у цих постачальників необхідних адміністративно-господарських ресурсів, зокрема: необхідної кількості трудових ресурсів (кваліфікованого персоналу), необхідних для здійснення поставки позивачу послуг різного змісту, суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, обґрунтовано оцінив їх як свідчення відсутності фактичної поставки позивачу цих послуг від ТОВ Нормал Плюс . Оцінка доказів судом першої інстанції зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України (у редакції, чинній на дати прийняття рішень судів першої та апеляційної інстанцій).

Відсутність певних реквізитів у документах, на підставі яких платник податків здійснив зміни у власному податковому обліку, або складання таких документів з певними порушеннями, які не призводять до неможливості ідентифікації осіб, які приймали участь у господарській операції, та/або ідентифікації змісту та обсягу господарської операції, не призводять до втрати такими документами значення доказу правомірності здійснення змін у податковому обліку, якщо інші докази свідчать про фактичне виконання такої господарської операції. Разом із тим у судовому процесі позивачем не було надано достатніх доказів, які б спростовували доводи контролюючого органу щодо відсутності реального характеру поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Вищевказаний висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду України , викладеній у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Згідно з цією правовою позицією надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України, у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень та частина 2 ст. 77 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України (частина 1 ст. 77) обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 (78) цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Висновок суду першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, при вирішенні спору відповідає вищевказаним позиціям Верховного Суду України, а отже у апеляційного суду не було підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити.

Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016. а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко