Ухвала

від 01.06.2016 по справі 816/5072/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року м. Київ К/800/11615/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс"

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2016 року

у справі № 816/5072/14

за позовом Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне багатопрофільне підприємство "Технікс" (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (надалі - відповідач) про: визнання протиправними дій відповідача, вчинених під час перевірки та оформлення акта від 08 жовтня 2014 року № 5530/16-01-22-02/31174870 стосовно позивача по взаємовідносинах з ТОВ "Київконсалт" за червень 2014 року, з ТОВ "НВП Техоімпульс" за квітень 2014 року, з ТОВ "Баланар" за травень 2014 року, з ТОВ "Інформер торг" за березень, квітень 2014 року, з ТОВ "ПП "Велнадрасервіс ЛТД" за лютий, березень, квітень 2014 року, з ТОВ "Систем Енерджи Нью" за березень, травень, липень 2013 року; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 листопада 2014 року №0000532308; визнання протиправними дій відповідача щодо внесення до АІС "Податковий блок" "Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" коригування показників податкового кредиту позивача з податку на додану вартість на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 08 жовтня 2014 року №5530/16-01-22-02/31174870; зобов'язання поновити в автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкової звітності позивача, виключені на підставі акта від 08 жовтня 2014 року №5530/16-01-22-02/31174870; зобов'язання вилучити з АІС "Податковий блок" "Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" інформацію про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача, оформлені актом від 08 жовтня 2014 року №5530/16-01-22-02/31174870; зобов'язання відновити в АІС "Податковий блок" "Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" дані податкової звітності позивача шляхом внесення до них даних, визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01 березня 2013 року по 31 червня 2014 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2016 року і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Київконсалт" за червень 2014 року, з ТОВ "НВП Техоімпульс" за квітень 2014 року, з ТОВ "Баланар" за травень 2014 року, з ТОВ "Інформер торг" за березень, квітень 2014 року, з ТОВ "ПП "Велнадрасервіс ЛТД" за лютий, березень, квітень 2014 року, з ТОВ "Систем Енерджи Нью" за березень, травень, липень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 08 жовтня 2014 року №5530/16-01-22-02/31174870. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на 8374982,00 грн.

Підставою для вказаних висновків відповідача, з якими погодились суди попередніх інстанцій, стала відсутність реального виконання господарських операцій позивача з його контрагентами.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05 листопада 2014 року №0000532308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 12562473,00 грн., в тому числі на 8374982,00 грн. - за основним платежем, на 4187491,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Щодо правомірності відмови судами попередніх інстанцій в частині визнання протиправним та скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірці, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема, у постанові від 27 жовтня 2015 року у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємому періоді позивачем укладено договори оренди обладнання з: ТОВ "Систем Енерджи Нью", ТОВ "ПП "Велнадрасервіс ЛТД", ТОВ "Баланар", ТОВ "Київконсалт". На підтвердження реальності укладених правочинів позивачем надано: податкові накладні, акти приймання-передач і обладнання, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), докази оплати.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано доводами касаційної скарги, доказів використання орендованого обладнання у власній господарській, його транспортування та обліку позивачем не надано, як і не доведено економічну доцільність та господарську мету укладення відповідних правочинів, що є визначальною для кваліфікації даних відносин як реальних.

Посилання позивача як на докази використання орендованого обладнання у власній господарській діяльності на договори про виконання робіт з капітального ремонту свердловини, укладені позивачем з ТОВ "Карпатигаз", колегією суддів до уваги не беруться, оскільки, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, доказів того, що позивачем використовувалось саме орендоване у контрагентів обладнання, ним не надано.

Щодо правомірності відмови судами попередніх інстанцій в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, вчинених під час перевірки та оформлення акта перевірки від 08 жовтня 2014 року № 5530/16-01-22-02/31174870; визнання протиправними дій відповідача щодо внесення до АІС "Податковий блок" "Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" коригування показників податкового кредиту позивача з податку на додану вартість на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 08 жовтня 2014 року №5530/16-01-22-02/31174870; зобов'язання поновити в автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкової звітності позивача, виключені на підставі акта від 08 жовтня 2014 року №5530/16-01-22-02/31174870; зобов'язання вилучити з АІС "Податковий блок" "Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" інформацію про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача, оформлені актом від 08 жовтня 2014 року №5530/16-01-22-02/31174870; зобов'язання відновити в АІС "Податковий блок" "Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" дані податкової звітності позивача шляхом внесення до них даних, визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01 березня 2013 року по 31 червня 2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Згідно зі ст. 71 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Приписами пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно зі ст. 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Тобто, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року у справі №826/17248/14, від 01 грудня 2015 року у справі №814/1115/14, від 03 лютого 2016 року у справі №826/11720/14.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2016 року у справі № 816/5072/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна