Ухвала

від 24.05.2016 по справі 820/17302/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2016 р. К/800/2795/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуЗахідної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову та ухвалуХарківського окружного адміністративного суду від 05.11.2014 Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2014 у справі № 820/17302/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВК «Світло Шахтаря» доЗахідної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проскасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВК «Світло Шахтаря» звернулось до суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.10.2014 №0000502212, №0000492212.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з названими судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 та валютного законодавства за період з 01.01.2013 по 22.08.2014, за результатами якої складено акт №2901/20-33-22-01-06/37365027 від 11.09.2014;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.138.1,п.138.4, п.138.6, п.138.8, п.138.9 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 313 632 грн. та п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 330 141 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.10.2014 за №0000502212, №0000492212.

Підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями слугував висновок відповідача про відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «ВО «Продтранссервіс», ТОВ «ТЕХНО-ЕЛІТ», ТОВ «РОМАКС ГРУПП», ПП «АДВЕРТАЙМ СТОЛИЦЯ», ТОВ «ОБОЛОНІУС», ТОВ «ПОЛІМЕР-УНІВЕРСАЛ», ВКФ «АЛЬФАЕКСПЕРТ», ТОВ «Термінал Гранд», ТОВ «ЛЮКС ІНВЕСТ МАРКЕТ», ТОВ «Калина Комерс», ТОВ «АСГАРД ВС», ТОВ «ГАТІОРА», ТОВ «НАСАД ПЛЮС», ТОВ «АЛДО ГРУП», ТОВ «Старкад С».

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що наданими позивачем первинними документами, складеними у відповідності до вимог податкового законодавства, підтверджено правомірність формування позивачем спірних сум податкового кредиту та валових витрат за результатами здійснення спірних операцій.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважає їх такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, наявність у платника податків належно оформлених документів, необхідних для віднесення сплачених сум до податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, не є безумовною підставою для формування даних податкового обліку у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Досліджуючи подані позивачем первинні документи на підтвердження правомірності формування позивачем спірних показників податкового обліку, судами попередніх інстанцій встановлено, що вони складені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що наявність у платника податків належно оформлених документів, необхідних для віднесення сплачених сум до податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, не є безумовною підставою формування даних податкового обліку у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

А тому колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про те, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність здійснення спірних операцій позивача з його контрагентами, оскільки при розгляді справи суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили обставини справи щодо фактичного здійснення спірних операції позивача з його контрагентами.

Таким чином, під час нового розгляду, з метою встановлення факту реальності спірних операцій між позивачем та його контрагентами судам попередніх інстанцій необхідно встановити: зміст спірних господарських операції та спосіб її здійснення; рух активів платника у процесі здійснення господарських операцій; зв'язок між фактом придбання товару, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку; чи розкривають наявні у позивача первинні документи зміст спірних операцій та чи є вони належними доказами, що підтверджують факт поставки товару та факт подальшого його використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій, в порушення вимог процесуального законодавства, не дослідили та не надали належної правової оцінки доводам відповідача щодо наявності вироків Комінтернівського районного суду м. Харкова за ч.1 ст.205 КК України по відношенню до засновків та керівників ТОВ «Термінал Гранд», ТОВ «Калина Комерс», ТОВ «ЛЮКС ІНВЕСТ МАРКЕТ», ВКФ «АЛЬФАЕКСПЕРТ», якими вказані підприємства визнані фіктивними.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, що виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставними.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 26.01.2016 по справі №21-4781а15.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені з дотриманням принципів законності та обґрунтованості у відповідності до приписів ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на неповноту встановлення судами попередніх інстанцій усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2014 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний