Рішення

від 27.05.2016 по справі 916/626/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" травня 2016 р.Справа № 916/626/16

За позовом: Южненської міської ради Одеської області;

До відповідача: Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство-15142»

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної податкової інспекції у м. Южному Головного управління ДФС в Одеській області.

про стягнення.

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1- на підставі довіреності від 23.09.2014р.

Від відповідача : ОСОБА_2 - на підставі довіреності від 21.04.2016р.

Від 3-ї особи: ОСОБА_3 - на підставі довіреності від 02.10.2015р.

СУТЬ СПОРУ: 16.03.2016р. Южненська міська рада Одеської області звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство-15142» (ПАТ «АТП-15142») за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної податкової інспекції у м. Южному Головного управління ДФС в Одеській області про стягнення 782263,15 грн, з яких 716249,42грн - сума інфляційних втрат та 66013,73грн - сума 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.03.2016р. порушено провадження по справі №916/626/16, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні 11.04.2016р. о 10:00.

18.03.2016р. від Южненської міської ради Одеської області до господарського суду Одеської області надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на суму позову на всі відкриті банківські рахунки Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство-15142».

У судовому засіданні 16.05.2016р. від відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.05.2016р. продовжено строк розгляд справи на п'ятнадцять днів до 31.05.2016р.

27.05.2016р. до господарського суду Одеської області від Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство-15142» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не заперечує стосовно задоволення позовних вимог на суму 494329,6грн. - сума інфляційних втрат та 42669,29грн - сума 3% річних з підстав викладених у відзиві.

27.05.2016р до господарського суду Одеської області від Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство-15142» надійшло клопотання про зупинення провадження по справі №916/626/16 до вирішення справ про перегляд за нововиявленими обставинами постанов Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. по справі №815/6182/14 та від 11.08.2015р. по справі №815/2971/15.

У судовому засіданні 27.05.2016р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд встановив:

10 грудня 2002 року між Южненською міською радою Одеської області та Відкритим акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство-15142» було укладено договори оренди земельних ділянок, які були зареєстровані 11 грудня 2002 року у Южненському міському відділі земельних ресурсів за № 78 (Договір оренди землі № 78 від 11.12.2002 р.) та за № 79 (Договір оренди землі № 79 від 11.12.2002 р.).

На підставі Договору оренди землі № 78 від 11.12.2002 р. Відкритому акціонерному товариству «Автотранспортне підприємство-15142» було надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,2930 га.

23 січня 2012 року до зазначеного договору було внесено доповнення № 1/1 та № 1/2 (зареєстровані в відділі Держкомзему у м. Южному Одеської обл. за № 511170004000040 та 511170004000042) відповідно до яких уточнено, що в оренду передається земельна ділянка , що сладається з земельної ділянки №1 площею 0,2260 га та земельної ділянки № 2 площею 0,0530 га.

На підставі Договору оренди землі № 79 від 11.12.2002 р. Відкритому акціонерному товариству «Автотранспортне підприємство-15142» було надано в оренду земельну ділянку загальною площею 3,438 га.

23 січня 2012 року до зазначеного договору було внесено доповнення № 1/1, № 1/2, 1/3 (зареєстровані в відділі Держкомзему у м. Южному Одеської обл. за № 511170004000041, № 511170004000043, № 511170004000044), відповідно до яких уточнено, що в оренду передається земельна ділянка, що сладається з земельної ділянки №1 площею 2,9160 га, земельної ділянки № 2 площею 0,4120 га, земельної ділянки № 3 площею 0,1100 га.

17 січня 2014 року рішенням господарського суду Одеської області по справі № 916/1893/13 було вирішено розірвати Договір оренди землі № 79 від 11.12.2002 р. та пов'язано ВАТ «АТП-15142» повернути Южненській міській раді земельну ділянку (загальною площею 3,438 га (в тому числі: земельна ділянка № 1 - 2,9160 га; земельна ділянка № 2 - 0,4120 га; земельна ділянка № 3 - 0,1100 га), розташовану за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Комунальна, 3.

11 березня 2014 року господарським судом Одеської області було постановлено рішення по справі № 916/1902/13, яким було вирішено розірвати Договір оренди землі № 78 від 11.12.2002 р. та зобов'язано ВАТ «АТП-15142» повернути Южненській міській раді земельну ділянку загальною площею 0,279 га (в тому числі: земельна ділянка № 1 - 0,226 га; земельна ділянка № 2 - 0,053 га), розташовану за адресою: Одеська область, м. Южне, вул.. Комунальна,3.

13 березня 2015 року на підставі рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2014р. по справі № 916/1902/13 було скасовано державну реєстрацію доповнення № 1/2 від 23.01.2012 р. до Договору оренди землі № 78 від 11.12.2002 р. 26 травня 2015 року скасовано державну реєстрацію доповнення № 1/1 від 23.01.2012 р. до Договору оренди землі № 78 від 11.12.2002 р.

26 березня 2015 року на підставі рішення господарського суду Одеської області від 17.01.2014р. по справі № 916/1893/13 було скасовано державну реєстрацію доповнення № 1/2 та № 1/3 від 23.01.2012 р. до Договору оренди землі № 79 від 11.12.2002 р. 2 квітня 2015 року скасовано державну реєстрацію доповнення № 1/1 від 23.01.2012 р. до Договору оренди землі № 79 від 11.12.2002 р.

Як зазначає позивач у період оренди земельних ділянок відповідач систематично порушував умови договору, не сплачував орендну плату за земельні ділянки, у зв'язку з чим прокурором м. Южного Одеської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Южному ДПС в Одеській області були подані відповідні адміністративні позови про стягнення податкового боргу.

Відповідно до Постанови Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2012р. по справі № 1570/6681/2012 судом вирішено стягнути з ВАТ «АТП-15142» додатковий борг у сумі 163249,00 грн. Стягнення боргу було здійснено через відділ державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції. На виконання Постанови Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2012р. по справі № 1570/6681/2012 до міського бюджету м. Южного було перераховано 17.12.2013р. кошти в сумі 23832,68 грн. та 04.03.2014р. кошти у сумі 9772,94 грн.

Відповідно до Постанови Одеського окружного адміністративного суду від 27.08.2013р. по справі № 815/4781/13-а судом вирішено стягнути з ВАТ «АТП-15142» податкову заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 296399,56 грн. Як зазначає позивач до теперішнього часу зазначену постанову суду не виконано, заборгованість не перерахована до бюджету м. Южного.

Відповідно до Постанови Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2014р. по справі № 815/1983/14 судом вирішено стягнути з ПАТ «АТП-15142» податкову заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 316816,92 грн. Як зазначає позивач до теперішнього часу зазначену постанову суду не виконано, заборгованість не перерахована до бюджету м. Южного.

Відповідно до Постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. по справі № 815/6182/14 судом вирішено стягнути з ПАТ «АТП-15142» податкову заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 171704,38 грн.

Як зазначає позивач до теперішнього часу зазначену постанову суду не виконано, заборгованість не перерахована до бюджету м. Южного.

Відповідно до Постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2015р. по справі № 815/2971/15 судом вирішено стягнути з ПАТ «АТП-15142» податкову заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 103022,61 грн. Як зазначає позивач до теперішнього часу зазначену постанову суду не виконано, заборгованість не перерахована до бюджету м. Южного.

Враховуючи те, що заборгованість відповідача з орендної плати за землю перед Южненською міською радою за сумами, визначеними судовими рішеннями, становить 1017586,85 грн. Южненська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення 782263,15 грн, з яких 716249,42грн - сума інфляційних втрат та 66013,73грн - сума 3% річних за користування коштами.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти, акти цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ст.14 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України ). Між тим, слід зазначити, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому вищезазначені норми не обмежують права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Аналогічна правова позиція визначена у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011р. №13/210/10, від 12.09.2011р. №6/433-42/183, у постанові Вищого господарського суду України від 16.03.2011 N 11/109.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з тим, згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 05.04.2011 N 23/466).

Відповідно до листа Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 р. № 62-97р. для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, що складають відповідний період, помножити між собою.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем сум інфляційних втрат у розмірі 716249,42 грн. та 3% річних у розмірі 66013,73 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, вважає його вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними, розрахунок здійснено станом на 29.02.2016р.

Що стосується доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, то суд не приймає їх до уваги, так як строк нарахування сум інфляційних втрат та 3% річних, який визначений відповідачем розрахований від моменту набрання даними постановами законної сили, однак аналізуючи вказані постанови суд встановив, що зобов'язання по сплаті платежів за користування земельними ділянками виникли у Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство-15142» за відповідний період, а отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові не може існувати окремо від основної заборгованості, а тому не пов'язано з набранням постановою законної сили.

Крім цього, суд звертає увагу, що Южненська міська рада здійснила розрахунки з врахуванням терміну позовної давності, хоча відповідачем не було подано відповідного клопотання про застосування строку позовної давності, однак суд не може вийти за рамки позовних вимог, щодо нарахування суми більої ніж визначено в позовній заяві.

Що стосується клопотання відповідача про зупинення розгляду справи №916/626/16 до вирішення справ про перегляд за нововиявленими обставинами постанов Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. по справі №815/6182/14 та від 11.08.2015р. по справі №815/2971/15 суд відмовляє у їх задоволенні, так як в якості існування даних справ відповідачем було надано лише заяви про перегляд судового рішення, суду не додано належних доказів порушення провадження по даним справам на момент винесення рішення по справі №916/626/16. Постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. по справі №815/6182/14 та від 11.08.2015р. по справі №815/2971/15 є чинними та такими що набрали законної сили, апеляційної скарги з боку відповідача ані в 2014, 2015р.р., ані під час розгляду даної справи не надходило, доказів невідповідності даних постанов нормам чинних нормативно правових актів не надано.

Звертаючись до приписів ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, дані постанови мають приюдиційне значення, на момент винесення рішення, в установленному порядку не оскаржені та набрали законної сили.

Суд відмовляє в задоволенні забезпечення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» із змінами та доповненнями, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» із змінами та доповненнями, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що заява про забезпечення позову необґрунтована та така, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 11733,95 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,50,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство - 15142» (код ЄДРПОУ 20984470, адреса : 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Комунальна, 5-А) на користь Южненської міської ради Одеської області (код ЄДРПОУ 21018103, адреса : 55481, Одеська обл., м. Южне, пр. Григорівського десанту, 26А) суму інфляційних втрат у розмірі 716249,42 грн. та суму 3% річних у розмірі 66013,73 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 11733,95 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 01.06.2016р .

Суддя О.Ю. Оборотова