Постанова

від 24.05.2016 по справі 914/3549/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2016 р. Справа № 914/3549/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу фермерського господарства В«Серміш Захід-АгроВ» від 01.03.16р., б/н

на рішення господарського суду Львівської області від 16.12.2015р.

у справі №914/3549/15

за позовом приватного підприємства В«Агролеон-ЗахідВ» , м. Жовква Львівської області

до відповідача селянського (фермерського) господарства В«Серміш Захід-АгроВ» , с. Сморжів Радехівського району Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фермерського господарства «Серміш Агро», с.Ожидів Радехівського району Львівської області

про стягнення 149100,00 грн.,

представники сторін:

- від позивача - ОСОБА_2,

- від відповідача - ОСОБА_3,

- від третьої особи - не з'явився.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України учасникам судового процесу роз'яснено. Заяв про відвід складу суду не поступало.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.12.2015р. у справі №914/3549/15 (суддя Чорній Л.З.) задовлено позов приватного підприємства (надалі - ПП) «Агролеон-Захід», стягнуто з фермерського господарства «Серміш Захід-Агро» на користь позивача 149100,00 грн. боргу та 2236,50 грн. судового збору.

Оскаржуваним рішенням встановлено, що відповідно до угоди про переведення боргу №ДГ-1556 від 22.07.2014р. ФГ «Серміш-Агро» (первинний боржник) передав, а СФГ «Серміш Захід-Агро» (новий боржник) зобов'язався виконати частину грошового зобов'язання (боргу), що складає 149100,00 грн., що виникло з договору № ДГ-1180 від 23.05.2013р., укладеного між первинним боржником та ПП «Агролеон-Захід» (кредитор), однак, взяті на себе зобов'язання не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму 149100,00 грн. є підставною, обґрунтованою поданими суду доказами і такою, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, СФГ В«Серміш Захід-АгроВ» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що при прийнятті рішення судом не було досліджено на підставі належних та допустимих доказів існування заборгованості ФГ «Серміш Агро» перед позивачем та моменту виникнення заборгованості, не було залучено до участі у справі ФГ «Серміш Агро» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Крім того, скаржник стверджує, що не отримував жодних пропозицій від ФГ «Серміш Агро» щодо переведення боргу і не укладав із вказаною юридичною особою жодних угод такого характеру.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, ПП «Агролеон-Захід», подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач зазначає, що твердження скаржника про неукладення між позивачем і ФГ «Серміш Агро» угоди про переведення боргу є неправдивими, оскільки така була укладена 22.07.2014р.; попри те, що у позивача відсутній оригінал такої угоди, вона була укладена шляхом обміну електронними листами між сторонами, а, отже, сторонами було дотримано спрощеного порядку укладення угод, передбаченого ст.181 ГК України.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2016р. залучено до участі у даній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ФГ «Серміш Агро».

24.05.2016р. до суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить апеляційну скаргу задоволити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. Третя особа зазначила, що заперечує факт укладення договору про переведення боргу із ФГ «Серміш Агро». При цьому, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення факту укладення угоди про переведення боргу №ДГ-1556 не перевірив, не оглядав оригіналу договору і не покликався на укладення цієї угоди у спрощеній формі.

У судове засідання третя особа явку повноважного представника не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи. Оскільки в матеріалах справи міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті та відзив третьої особи, в якому викладена її позиція, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника третьої особи.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

23.05.2013 р. між ПП «Агролеон-Захід» (продавцем) та ФГ «Серміш Агро» (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу № ДГ-1180 (надалі - договір купівлі-продажу), у специфікаціях до якого (додаток № 3 до договору) сторони визначили найменування, загальну кількість, одиниці виміру, ціну за одиницю виміру та загальну ціну договору (а.с. 8 ). Пунктами 3.1 та 4.1 договору купівлі-продажу визначено порядок розрахунків та поставки між покупцем та продавцем, відповідно до яких, умови оплати та поставки визначаються сторонами в додатках до даного договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до додатку № 3 від 30.05.2013 р. (а.с. 9 ) до цього договору продавець повинен здійснити поставку товару, а саме магній сульфат (мішок 25 кг) в кількості 21 тонни (ціна за 1 тонну 7100,00 грн.) на загальну суму 149100,00 грн. Згідно даного додатку покупець повинен здійснити остаточну оплату за товар в термін до 05.06.2013 р..

Вказаний товар отриманий покупцем 30.05.2013 р., згідно видаткової накладної №380 від 30.05.2013р. (а.с. 15, 16 ), однак, за твердженням позивача, кошти на поточний рахунок продавця за товар не були перераховані.

Зважаючи на наведене і покликаючись на копію угоди про переведення боргу № ДГ-1556 від 22.07.2014 р., що підписана між ФГ «Серміш-Агро» як первинним боржником та СФГ «Серміш Захід-Агро» як новим боржником (а.с. 10 ), відповідно до якої СФГ «Серміш Захід-Агро» зобов'язується виконати частину грошового зобов'язання (боргу), що дорівнює сумі 149100,00 грн., що виникло з договору № ДГ-1180 від 23.05.2013р., укладеного між первинним боржником та ПП «Агролеон-Захід» (кредитором), позивач звернувся до суду із даним позовом.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що рішення суду слід скасувати, виходячи з наступного:

Основною підставою для звернення до відповідача із позовом у даній справі позивач вважає ту обставину, що у зобов'язанні щодо погашення заборгованості за договором купівлі-продажу №ДГ-1180 від 23.05.2013р. відбулася заміна боржника з ФГ «Серміш-Агро» на СФГ «Серміш Захід-Агро».

Відповідно до ст.ст. 520, 521 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Таким чином, оскільки договір купівлі-продажу №ДГ-1180 від 23.05.2013р. та додаток №3 до нього були укладені у письмовій формі, правочин щодо заміни боржника за зобов'язаннями, що випливають з цього договору, також повинен був вчинятись у письмовій формі.

Статтею 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Подібні положення викладені і в ст.181 ГК України, якою передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Зважаючи на заперечення відповідачем та третьою особою факту укладення між ними угоди про переведення боргу № ДГ-1556 від 22.07.2014 р., колегія суддів вбачала за необхідне дослідити оригінал цієї угоди, оскільки саме на ній ґрунтується позов у даній справі.

Як вбачається з пояснень позивача, наданих в судовому засіданні та викладених у відзиві на апеляційну скаргу, оригіналу угоди про переведення боргу № ДГ-1556 від 22.07.2014 р. між ФГ «Серміш-Агро» та СФГ «Серміш Захід-Агро» позивач немає, оскільки така надійшла до нього в електронному вигляді на його електронну поштову адресу як додаток до листа, в підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи роздруківку зі своєї електронної пошти.

Однак, посилання позивача на електронне листування не може бути прийнято до уваги, оскільки: 1) з матеріалів справи не вбачається, що між учасниками судового процесу було досягнуто домовленість про можливість укладення договорів в електронній формі чи шляхом обміну електронними листами; 2) із матеріалів справи та із відомостей, які містяться в ЄДРЮОФОП не вбачається, що електронні поштові адреси, які фігурують у долученій роздруківці, дійсно належать позивачу та третій особі; 3) із роздруківки не вбачається характеру перемовин між особами, які здійснювали листування та осіб, які вели ці перемовини; 4) жодними доказами не підтверджується те, що третьою особою на адресу позивача було відправлено саме угоду про переведення боргу № ДГ-1556 від 22.07.2014 р. в редакції яка додається позивачем до позовної заяви.

Частиною 3 ст. 207 ЦК України передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч.2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

При цьому слід зазначити, що вимоги законодавства щодо електронних документів та електронного документообігу закріплені в Законах України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис".

Роздруківка з листуванням електронною поштою та копія угоди про переведення боргу № ДГ-1556 від 22.07.2014 р. вказаним положенням законодавства не відповідає, а тому такі не можуть вважатись належними та допустимими доказами, які підтверджують ті обставини, на які покликається позивач у своїй позовній заяві.

Окрім цього, слід зазначити наступне:

Відповідно до ст. 27 ГПК України, якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Попри те, що, за твердженням позивача, у зобов'язанні щодо погашення заборгованості за договором купівлі-продажу №ДГ-1180 від 23.05.2013р. між позивачем і ФГ «Серміш-Агро» відбулася заміна боржника з ФГ «Серміш-Агро» на СФГ «Серміш Захід-Агро», судом першої інстанції не було залучено ФГ «Серміш-Агро» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, хоча спірна заборгованість виникла із правочину, укладеного за участю цієї особи, та остання виступала безпосередньою стороною угоди про переведення боргу, на яку покликається позивач.

Зважаючи на наведене, матеріалами справи не підтверджено факту укладення між учасниками судового процесу у даній справі угоди про переведення боргу №ДГ-1556 від 22.07.2014 р., а отже, заборгованість, відповідача перед позивачем на загальну суму 149100,00 грн. не є доведеною і не підлягає до стягнення.

За таких обставин рішення господарського суду Львівської області у даній справі підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи.

Судовий збір за розгляд справи місцевим господарським судом та перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фермерського господарства В«Серміш Захід-АгроВ» задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 16.12.2015р. у справі №914/3549/15 скасувати. В позові приватного підприємства В«Агролеон-ЗахідВ» відмовити.

Стягнути з приватного підприємства В«Агролеон-ЗахідВ» (80300, Львівська область, м. Жовква, вул. Равська,15д, ідентифікаційний код 35988525) на користь фермерського господарства В«Серміш Захід-АгроВ» (80500, Львівська область, Буський район, м.Буськ, майдан Незалежності, 5, ідентифікаційний код 37981228) 2460,16 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Господарському суду Львівської області видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Данко Л.С.