Ухвала

від 31.05.2016 по справі 25/622

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

31.05.2016Справа № 25/622 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив - банк"

до Приватного підприємства "Оланда"

про стягнення 3 039 658,11 грн., -

За розглядом скарги Приватного підприємства "Оланда"

на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з'явились;

від відповідача (скаржника): Герасименко Є.С. (представник за довіреністю від 04.04.2016р.);

- Крижов С.В. (представник за довіреністю від 04.04.2016р.);

від ДВС: Подпорін Р.О. (представник за довіреністю від 04.12.2015р.).

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства "Оланда" про стягнення грошових коштів в розмірі 3 039 658,11 грн., в тому числі основної заборгованості по кредиту у сумі 2 747 500,00 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 278 212,60 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 9 258,70 грн. та пені за прострочення сплати відсотків в сумі 4 686,81 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2010р. у справі №25/622 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Приватного підприємства "Оланда" на користь Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" грошові кошти в розмірі 3 039 658,11 грн. та судові витрати в розмірі 25 736,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2010р. рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2010р. залишено без змін.

02.08.2010р. Господарським судом міста Києва було видано наказ на виконання вказаного рішення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.10.2010р. касаційну скаргу Приватне підприємства "Оланда" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2010р. у справі №25/622 повернуто без розгляду.

07.04.2016р. до суду від Приватного підприємства "Оланда" надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2016р. на підставі п. п. 1, 3, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України скаргу Приватного підприємства "Оланда" №б/н від 06.04.2016р. на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві та додані до неї матеріали у справі №25/622 повернуто без розгляду.

Відповідно до відомостей комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" у зв'язку з надходженням до Господарського суду міста Києва апеляційної скарги Приватного підприємства "Оланда" на ухвалу суду від 11.04.2016р., матеріали справи №25/622 було скеровано до Київського апеляційного господарського суду (супровідний лист №06-10/2509 від 18.04.2016р.).

15.04.2016р. до суду від Приватного підприємства "Оланда" повторно надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Скарга відповідача обґрунтована тим, що ним на виконання рішення суду у даній справі ним в період з 01.11.2010р. по 24.07.2012р. було повністю погашено суму заборгованості перед позивачем, що підтверджується доданими до скарги банківськими виписками за вказаний період. Таким чином, на думку відповідача, ним добровільно в повному обсязі виконано рішення суду ще 24.07.2012р., відтак скаржник вважав, що виконавче провадження з примусового виконання наказу суду від 02.08.2010р. підлягало закінченню. При цьому, скаржник вказує на те, що сплив строку, наданого на добровільне виконання рішення суду не є, на його думку, достатньою підставою для стягнення з нього виконавчого збору. Крім того, як зазначає відповідач, 31.03.2016р. йому стало відомо про те, що органом виконання судових рішень проводяться виконавчі дії з примусового виконання постанови державного виконавця ВП №50329645 про стягнення з нього виконавчого збору (ВП №30566734 від 02.11.2015р.) у розмірі 306 539,41 грн. Також, скаржником зазначено про те, що копії постанови державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №30566734 від 02.11.2015р. та копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №50329645 від 29.02.2016р. він не отримував, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.03.2016р. отримано тільки 31.03.2016р., а про оскаржувані постанови державного виконавця йому стало відомо лише 06.04.2016р. (при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження). З урахуванням викладеного, скаржник просив суд визнати незаконними дії органу виконання судових рішень щодо винесення постанови ВП №30566734 від 02.11.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 306 539,41 грн., постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №50329645 по примусовому виконанню постанови №30566734 від 02.11.2015р., постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №50329645 від 22.03.2016р. та визнати недійсними та скасувати постанову ВП №30566734 від 02.11.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 306 539,41 грн., постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №50329645 по примусовому виконанню постанови №30566734 від 02.11.2015р. та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №50329645 від 22.03.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2016р. відкладено вирішення питання про прийняття скарги Приватного підприємства "Оланда" до повернення матеріалів справи №25/622 з суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2016р. Приватному підприємству "Оланда" відмовлено в задоволенні заяви про відстрочку сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 р. у справі №25/622, апеляційну скаргу з доданими до неї документами повернуто скаржнику.

06.05.2016р. матеріали справи №25/622 повернуто до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2016р. призначено розгляд скарги Приватного підприємства "Оланда" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві в справі №25/622 на 31.05.2016р.

В судове засідання 31.05.2016р. представник позивача не з'явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи та його неявка відповідно до ст. 121-2 ГПК України не є перешкодою для розгляду скарги.

Представником органу виконання судових рішень в судовому засіданні 31.05.2016р. на виконання вимог ухвали суду подано для долучення до матеріалів справи письмові пояснення та супровідний лист з матеріалами виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду у даній справі.

В судовому засіданні 31.05.2016р. представники відповідача підтримали вимоги скарги та просили її задовольнити, а представник органу виконання судових рішень заперечував проти скарги та просив суд відмовити в її задоволенні.

Розглянувши скаргу, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для їх розгляду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.

Відповідно ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 ГПК України).

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього закону (стаття 19 закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ст. 25 закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Як видно з матеріалів справи, державним виконавцем на підставі заяви стягувача було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №30566734 від 01.11.2011р. та надано боржнику 7-денний строк для самостійного виконання рішення.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

При цьому, доказів на підтвердження виконання судового рішення у даній справі у строк, передбачений для добровільного його виконання боржником не надано.

На думку суду, не заслуговують на увагу твердження боржника про його необізнаність щодо пред'явлення виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження, оскільки ним добровільно суму боргу за кредитним договором сплачено не було, відтак розуміючи, те що стягувач може пред'явити наказ суду до виконання, боржник не був позбавлений звернутися до органу виконання судових рішень з відповідним запитом про надання інформації, клопотанням, тощо.

Відповідно до ст. 6 закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 11 закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 30 закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Суд погоджується з твердженням скаржника, що бездіяльність органу виконання судових рішень призвела до порушення строків виконання судового рішення, які встановлені законом України "Про виконавче провадження".

Однак, боржник як сторона виконавчого провадження, в силу наданих йому законом прав, був не позбавлений контролювати хід виконавчого провадження, в тому числі шляхом безпосереднього звернення до державного виконавця з відповідними заявами, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, як і оскаржувати дії чи бездіяльність державного виконавця у разі його незгоди з прийнятим рішенням.

Крім того, з огляду на заявлені в скарзі вимоги, відповідачем оскаржуються постанови державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 306 539,41 грн. ВП №30566734 від 02.11.2015р., про відкриття виконавчого провадження ВП №50329645 по примусовому виконанню постанови №30566734 від 02.11.2015р. та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №50329645 від 22.03.2016р., натомість вимог щодо визнання дій (бездіяльності) державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №30566734 від 01.11.2011р., боржником не заявлено.

Як видно з матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем 08.09.2015р. було направлено запит до органів ДАІ, вимогу боржнику про зобов'язання його керівника або іншого представника з'явитися до державного виконавця для надання підтверджуючих документів про сплату суми боргу за виконавчим документом.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

02.11.2015р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 306 539,41 грн. та постанову про арешт коштів боржника ВП №30566734, відповідно до якої накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках та належать боржнику у межах суми 3 371 933,52 грн.

Копії вказаних постанов було надіслано органом виконання судових рішень на адресу місцезнаходження боржника, а саме: 02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 11, кім. 612, проте поштове відправлення було повернуто за закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до ст. 17 закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції станом на дату винесення постанови) в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

При цьому, як видно з матеріалів виконавчого провадження іншої адреси, ніж та яка вказана в Єдиному державному реєстрі сторонами виконавчого провадження державному виконавцю, в тому числі боржником, надано не було.

Таким чином, державним виконавцем було правомірно направлено копії вказаних постанов на адресу місцезнаходження боржника, а фактичне їх неотримання повністю залежало від волевиявлення боржника.

04.11.2015р. до органу виконання судових рішень боржником подано лист №3 від 30.10.2015р. з довідками про повне погашення та відсутність заборгованості боржника перед стягувачем за кредитними договорами.

Таким чином, починаючи з 30.10.2015р. відповідачу було відомо про те, що виконавче провадження ВП №30566734 з примусового виконання наказу суду від 02.08.2010р. не закінчене.

При цьому, суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо обґрунтованого припущення закінчення виконавчого провадження у зв'язку з наданням державному виконавцю підтверджуючих документів про виконання судового рішення в повному обсязі.

Так, в матеріалах справи міститься заява стягувача №2257/03 від 26 липня 2012р. про повернення виконавчого документу без виконання.

Вказана заява, відповідно до ст. 47 закону України "Про виконавче провадження" є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу, про що державним виконавцем виноситься відповідна постанова.

Судом встановлено, що передбачених законом дій державним виконавцем вчинено не було, однак і боржником з огляду на заявлені в скарзі вимоги не оскаржується бездіяльність державного виконавця щодо невинесення ним постанови про повернення виконавчого документу стягувачу.

25.02.2016р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №30566734 у зв'язку з погашенням суми боргу боржником.

Відповідно до ч. 6 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

29.02.2016р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50329645 з примусового виконання постанови державного виконавця ВП №30566734 від 02.11.2015р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 306 539, 41 грн.

Згідно наданих до матеріалів справи копії списку згрупованих відправлень та фіскальних чеків вбачається, що 01.03.2016р. копію вказаної постанови було надіслано на адресу боржника та як вбачається з інформації на сайті УДППЗ «Укрпошта» поштове відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0305607484398 було вручене відповідачу 04.04.2016р.

Таким чином, твердження боржника щодо неотримання ним копії згаданої постанови спростовуються матеріалами справи.

Оцінюючи питання законності винесення постави про стягнення виконавчого збору, суд не вбачає підстав для застосування правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 28.01.2015р. № 3-217гс14 та від 06.07.2015р. у справі №6-785цс15, згідно з якою визначено, що сплив строку, наданого на добровільне виконання рішення суду сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

Так, вказана постанова була прийнята до внесення змін до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі Закону № 191-VIII від 12.02.2015 р., згідно з яким вказану статтю викладено в новій редакції, зокрема, доповнено нормою про те, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Враховуючи те, що постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №30566734 було винесено 25.02.2016р., а 29.02.2016р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50329645 з примусового виконання постанови державного виконавця ВП №30566734 від 02.11.2015р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 306 539, 41 грн., застосуванню у даному випадку підлягає нова редакція ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» .

Відповідно до ст. 57 закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

22.03.2016р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все майно що належить боржнику.

Таким чином, вказані в скарзі обставини, не надають суду правових підстав для визнання дій державного виконавця неправомірними та визнання оскаржуваних постанов недійсними, виходячи з приписів ст. ст. 6, 11, 25, 57 закону України «Про виконавче провадження».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. (ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. (ст. 43 ГПК України).

У відповідності до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При дослідженні матеріалів справи, судом виявлено наявність порушень державного виконавця при здійсненні ним дій (ухилення від вчинення певних дій) з примусового виконання судового рішення у даній справі, однак боржником вимоги про оскарження таких дій (ухилення від вчинення певних дій) в своїй скарзі не заявлялись.

Натомість, з огляду на заявлені скаржником вимоги, останнім не обґрунтовано неправомірності дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві при здійсненні виконавчого провадження ВП №50329645 з примусового виконання постанови №30566734 від 02.11.2015р., а тому вказану скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні скарги Приватного підприємства "Оланда" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві в справі №25/622.

2. Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Морозов С.М.