Постанова

від 30.05.2016 по справі 914/477/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2016 р. Справа № 914/477/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Малех І.Б.

суддів Галушко Н.А. Костів Т.С.

при секретарі Кришталь М.,

за участю представників:

від прокурора - Макогон Ю. І.

від позивача - не з'явився;

від відповідача - ОСОБА_1;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства В«Турківське лісове господарствоВ» , вих.№249 від 05.05.2016 року

на рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2016 року, суддя Фартушок Т.Б.

у справі № 914/477/16

за позовом: Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Присліпської сільської ради, Львівська область, Турківський район, с.Присліп

до відповідача: Державного підприємства В«Турківське лісове господарствоВ» , Львівська область, Турківський район, м.Турка

про: відшкодування шкоди завданої державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в сумі 223430,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 26.04.2016 року в справі №914/477/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства В«Турківське лісове господарствоВ» на користь Присліпської сільської ради Турківського району Львівської області - 223430,38грн. шкоди, завданої державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Суд першої інстанції у своєму рішенні вказав, що беручи до уваги встановлені вироком Турківського районного суду Львівської області від 24.07.2014 року у справі №458/701/14-к обставини справи, в тому числі факт спричинення шкоди державі, її розмір, особу, яка винна у такому спричиненні та те, що вказана особа (ОСОБА_2В.) станом на час вчинення кримінально-караного діяння перебував у трудових відносинах із Відповідачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Позивача є обґрунтованими та мотивованими, підлягають до задоволення в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2016 року в справі №914/477/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. При цьому відповідач вказує, що враховуючи обставини, встановлені вироком Турківського районного суду Львівської області від 24.07.2014 року по справі № 458/701/14-к, під час розгляду кримінальної справи Турківським районним судом встановлено, що ОСОБА_2 своїми діями завдано шкоди саме лісовому господарству, що на думку відповідача, спростовує підставність задоволення позову та стягнення шкоди з ДП «Турківське лісове господарство», оскільки відповідач вже зазнав збитків на суму 225 235 грн. 93 коп. та не може нести відповідальність за дії ОСОБА_2 Таким чином, відповідач вважає, що твердження суду про те, що ДП «Турківське лісове господарство» повинне відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх обов'язків, є необґрунтованим, оскільки в вироку Турківського районного суду Львівської області встановлена вина саме фізичної особи.

Відзивів на дану апеляційну скаргу не надходило.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення господарського суду першої інстанції скасувати.

Від позивача надійшло клопотання про слухання справи без їх участі.

Прокурор в судовому засідання просив рішення господарського суду залишити без змін, при цьому заперечив доводи апеляційної скарги, вказав, що суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов вірних висновків.

Розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства В«Турківське лісове господарствоВ» - без задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що вироком Турківського районного суду Львівської області від 24.07.2014 року у справі №458/701/14-к встановлено, що ОСОБА_2, працюючи на посаді майстра лісу Вовченського лісництва ДП В«Турківське лісове господарствоВ» , протягом квітня-серпня 2013р., будучи, відповідно до п.1,2 В«Положення про державну лісову охоронуВ» , що затверджене постановою КМ України №976 від 16.09.2009р., та додатку до цього Положення працівником Державної лісової охорони, що має статус правоохоронного органу, та який, згідно з посадовими обов'язками, був зобов'язаний здійснювати державний контроль за охороною та захистом лісу на закріплених лісогосподарських дільницях, проводити ревізії обходів, затримувати у встановленому порядку осіб, винних у лісопорушеннях з вилученням незаконно здобутої у лісі деревини та інших продуктів лісу, знарядь добування і транспортних засобів, складати протоколи про виявлені порушення лісового законодавства, тощо, несумлінно поставився до виконання своїх службових обов'язків, допустив їх неналежне виконання, що спричинило тяжкі наслідки. Так, ОСОБА_2, будучи працівником державної лісової охорони та маючи обов'язок здійснювати охорону і захист лісу від незаконних (самовільних) рубок, в період із квітня по серпень 2013 року, маючи достатній досвід роботи для виявлення ознак незаконних рубок дерев, можливості для залучення працівників лісової охорони та правоохоронних органів для припинення самовільних рубок, затримання правопорушників, вилучення незаконно здобутої лісопродукції та сировини, маючи можливість для забезпечення охорони лісу, допустив неналежне виконання власних службових обов'язків: не проводив перевірки стану охорони лісу в усіх кварталах переданого під охорону лісового обходу; не здійснював регулярні обходи лісового масиву; не виявляв лісопорушників та факти вчинення самовільних рубок у лісі, не інформував керівництво ДП В«Турківське лісове господарствоВ» про факти вчинення самовільних рубок чи ознак самовільних рубок у ввіреному йому під охорону обході та про необхідність залучення працівників лісової охорони і правоохоронних органів для охорони та збереження лісу, внаслідок чого у майстерській дільниці (обході) №5 Вовченського лісництва ДП В«Турківське лісове господарствоВ» , а саме у виділах №№14,22,30,32 кварталу №20 Вовченського лісництва протягом квітня - серпня 2013 року невстановленими досудовим слідством особами здійснено самовільну рубку 65 дерев різних порід загальною кубомасою 122,31м.куб., чим спричинено матеріальну шкоду лісовому господарству на суму 266 235 гривень 93 коп., що більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є тяжкими наслідками.

Вказаним вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України та визначено йому міру покарання.

Вирок Турківського районного суду Львівської області від 24.07.2014р. у справі №458/701/14-к набрав законної сили 27.08.2014р., та, у відповідності до приписів ч.5 ст.124 Конституції України, є обов'язковим до виконання на всій території України.

Згідно з інформацією Відповідача від 13.01.2016р. вих.№20, неналежне виконання ОСОБА_2 своїх службових обов'язків по охороні лісу призвело до незаконної рубки 65 дерев в кварталі №20 виділ №№14, 30, 32 на території Вехньояблунівської сільської ради, чим завдано збитків державі в розмірі 42805,55грн., та в кварталі №20 виділ №22 на території Позивача, чим завдано збитків державі в розмірі 223430,38грн.

Відповідно до листа УДКСУ у Турківському районі Львівської області від 10.02.2016 року вих.№135 грошові стягнення за шкоду, заподіяну вчиненими порушеннями вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, сплачуються у повному обсязі на розподільчий рахунок Позивача у справі (№33113331700673), відкритий в УДКСУ у Турківському районі за кодом класифікації доходів бюджету (кодом платежу) 24062100.

Доказів повного чи часткового відшкодування шкоди державі в особі Позивача Прокурором чи Сторонами станом на час розгляду справи по суті суду не заявлено та не подано.

З підстав наведеного Прокурор в інтересах держави в особі Позивача, просить суд, стягнути з Відповідача на користь Позивача 223430,38грн. шкоди, завданої державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. При цьому Прокурор зазначив, що шкода з ОСОБА_2 не стягувалась, позов до ОСОБА_2 не заявлявся.

Приписами ч.4 ст.35 ГПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, не потребують доведення обставини справи в частині факту спричинення шкоди державі, її розміру, особи, яка винна у такому спричиненні та того, що вказана особа (ОСОБА_2В.) станом на час вчинення кримінально караного діяння перебував у трудових відносинах із Відповідачем.

Факт розміру шкоди та наявності станом на час вчинення кримінально караного діяння трудових відносин між ОСОБА_2 (обвинуваченим у справі №458/701/14-к) та ДП В«Турківське лісове господарствоВ» підтверджується і Відповідачем, зокрема у Інформації від 13.01.2016р. вих.№20 та Відзиві на позовну заяву від 22.03.2016р. за вх.№1988/16.

Приписами ч.ч.3,4 ст.17 Лісового кодексу України встановлено, що ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов'язані: 1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; 2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; 3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; 4) вести первинний облік лісів; 5) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства; 8) забезпечувати безперешкодний доступ до об'єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування.

Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (п.5 ч.1 ст.64 Лісового кодексу України).

Згідно п.п.1,5 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників та порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст.107 Лісового кодексу України).

Пунктом е) ч.1 ст.41 Закону України В«Про охорону навколишнього природного середовищаВ» встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Частиною 1 ст.68 Закону України В«Про охорону навколишнього природного середовищаВ» визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Приписами частини третьої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України В«Про охорону навколишнього природного середовищаВ» , шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач, у справі є постійним лісокористувачем, в обов'язки якого входить, забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання норм і правил використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Вищого господарського суду України від 16.07.2014р. у справі №907/535/13, від 14.10.2014р. у справі №906/249/14, від 12.11.2014р. у справі №914/1138/14, від 27.07.2015р. у справі №927/850/14 та від 30.07.2015р. у справі №927/56/15.

Приписами ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника (аналогічно викладено у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009р. у справі №25/207).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду внаслідок цивільного правопорушення визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдану майнову шкоду.

При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев.

Із врахуванням вимог статтей 1166 та 1172 ЦК України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини порушника. Отже, прокурор в інтересах держави в особі Позивача не повинен доводити наявність вини Відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки, Відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні такої шкоди. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 14.10.2014р. у справі №906/249/14.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев), внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Протиправна бездіяльності таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 29.07.2015р. у справі №927/850/14, від 30.07.2015р. у справі №927/56/15, від 08.10.2015р. у справі №912/1676/14 та від 28.10.2015р. у справі №909/132/15.

В силу норм п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

У п.9.1 Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженому наказом Державної казначейської служби України від 09.08.2013р. N128, зазначено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в Головних управліннях Казначейства на ім'я органу Казначейства за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків (далі - рахунок 3311) в розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету.

Відповідно до листа УДКСУ у Турківському районі Львівської області від 10.02.2016 року вих. №135 грошові стягнення за шкоду, заподіяну вчиненими порушеннями вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності, сплачуються у повному обсязі на розподільчий рахунок Позивача у справі (№33113331700673), відкритий в УДКСУ у Турківському районі за кодом класифікації доходів бюджету (кодом платежу) 24062100.

Відтак, Відповідач, зобов'язаний відшкодувати завдані збитки на розподільчий рахунок Присліпської ради Турківського району Львівської області, як органу, уповноваженого на розподіл вказаного відшкодування між бюджетами всіх рівнів. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 30.07.2015 року у справі №927/56/15 та від 28.10.2015 року у справі №909/132/15.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2016 року в справі №914/477/16 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Державного підприємства В«Турківське лісове господарствоВ» залишити без задоволення.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 03.06.2016 р.

Головуючий -суддя Малех І. Б.

Суддя Галушко Н. А.

Суддя Костів Т. С