Постанова

від 31.05.2016 по справі 816/525/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/525/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенка М.В.,

представника позивача - Шкурат В.М.,

представника відповідача - Касумова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМГ-Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

15 квітня 2016 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 листопада 2015 року № 0001282301 та № 0001322301.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що контролюючий орган безпідставно ставить йому у вину порушення податкового законодавства, які фактично не мали місця в його господарській діяльності. Наполягав на тому, що правомірність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Лео-Модус" упродовж охопленого перевіркою періоду підтверджується наявними первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. В зв'язку із цим, позивач просить визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 89-91).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "АМГ-ПЛЮС" (ідентифікаційний код 36120589) зареєстроване в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість.

У період з 22 жовтня 2015 року по 28 жовтня 2015 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "АМГ-ПЛЮС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 22 жовтня 2015 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 30 жовтня 2015 року № 2348/16-01-22-02-09/36120589 (а.с. 19-31), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на 20748,00 грн.

- пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 21840,00 грн.

На підставі акта перевірки від 30 жовтня 2015 року № 2348/16-01-22-02-09/36120589 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 18 листопада 2015 року:

№ 0001282301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 25935,00 грн., в тому числі: 20748,00 грн. - за основним платежем та 5187,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 15);

№ 0001322301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 27300,00 грн., в тому числі 21840,00 грн. - за основним платежем та 5460,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 16).

Позивач донараховані податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції не сплатив, а податкові повідомлення-рішення про їх застосування оскаржив в адміністративному порядку.

За результатами процедури адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень вищі контролюючі органи залишили скарги ТОВ "АМГ-ПЛЮС" без задоволення, податкові повідомлення-рішення від 18 листопада 2015 року № 0001282301, № 0001322301 - без змін.

Позивач, вважаючи висновки викладені в акті перевірки упередженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, не погоджуючись із правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, оскаржив їх до суду.

Як слідує зі змісту акта перевірки від 30 жовтня 2015 року № 2348/16-01-22-02-09/36120589, висновок про заниження ТОВ "АМГ-ПЛЮС" податку на прибуток та податку на додану вартість фахівці ДПІ у м. Полтаві обґрунтовують переважно відомостями баз даних контролюючих органів щодо контрагента позивача ТОВ "Лео-Модус", згідно яких: свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ анульовано 03 липня 2014 року, подана звітність свідчить про відсутність господарської діяльності, наймані працівники та основні засоби відсутні, підприємство та його посадові особи не знаходяться за юридичною адресою та інші ознаки фіктивності діяльності зазначеного підприємства. Крім цього, контролюючим органом в ході проведення перевірки виявлено і окремі недоліки, допущені під час оформлення деяких первинних документів.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 18 листопада 2015 року № 0001322301, суд виходить з наступного.

Зі змісту акта перевірки встановлено, що контролюючий орган пов'язує порушення формування податкового кредиту позивачем з господарськими операціями з ТОВ "Лео-Модус".

Судом встановлено, що між Позивачем та ТОВ "Лео-Модус" укладено договір на виконання монтажних робіт від 03 грудня 2012 року № 121203 (а.с. 57-59) відповідно до якого Позивач (Замовник) доручає, а ТОВ "Лео-Модус" бере на себе зобов'язання щодо монтажу силосів на об'єкті ТОВ "Краматорський завод кормових добавок" за адресою: вул. Ілліча, 98, м. Краматорськ, Донецька область, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження об'єму та вартості виконаних робіт сторонами складено довідку про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ -3 (а.с. 60), Акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (а.с. 61-62) та підсумкову відомість ресурсів (а.с. 63).

На підтвердження виконання позивачем зобов'язань з внесення передплати та остаточних розрахунків за вищевказаним договором позивачем надано копії платіжних доручень (а.с. 66-67).

За наслідками здійснених господарських операцій контрагентом позивача складено податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 68-69).

Вищезазначені господарські операції відображені підприємством позивача в документах бухгалтерського обліку.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, виконані ТОВ "Лео-Модус" монтажні роботи ТОВ "АМГ-ПЛЮС" використано для організації власної господарської діяльності, а саме, для виконання зобов'язань за угодою з ТОВ "Краматорський завод кормових добавок".

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено, що формування позивачем податкового кредиту здійснено на підставі виписаних його контрагентом податкових накладних.

Дослідивши зазначені документи судом встановлено, що податкові накладні оформлені належним чином та містять усі обов'язкові реквізити, будь-яких порушень щодо оформлення вказаних документів судом не встановлено.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Факту визнання недійсними або анулювання свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість контрагентів позивача на момент здійснення господарської операції судом не встановлено.

Отже, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних включено до складу свого податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів.

З приводу посилань відповідача на те, що надані позивачем до перевірки деякі документи містять окремі недоліки, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Таким чином, окремі недоліки у оформленні первинних документів не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.

Суд погоджується з тим, що у в довідці про вартість виконаних робіт форми КБ-3 відсутні дата та відомості про прізвище, ім'я та по батькові, а підсумкова відомість не містить підписів особи, яка його склала, та особи, яка перевірила.

Разом із тим, факт належного виконання робіт за вищевказаним договором сторонами правочину не заперечується та підтверджується іншими належним чином оформленими документами, а відтак, в даному випадку відсутність певних реквізитів в окремо взятих документах свідчить про допущення недбалості при їх оформленні, а не про фіктивність угоди вцілому.

Крім того, суд вважає безпідставними вмотивування відповідачем правомірності спірного податкового повідомлення-рішення відомостями баз даних контролюючих органів.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що вищевказані відомості не ґрунтуються на нормах права, оскільки чинним законодавством України господарюючий суб'єкт не обтяжений обов'язком щоразу здійснювати перевірку своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого обов'язку зі сплати податку, або не знаходиться за місцем державної реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить право добросовісного платника податків на формування податкового кредиту в залежність від правильності податкового обліку інших осіб і фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від стану розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Проаналізувавши викладене, суд вважає висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість в охопленому перевіркою періоді - безпідставними.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 18 листопада 2015 року № 0001282301 слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що висновки контролюючого органу щодо господарських правовідносин позивача з ТОВ "Лео-Модус" в перевіреному періоді, обґрунтованість яких спростована судом вищевикладеним, призвели до невизнання контролюючим органом правомірним віднесення витрат позивача за такими господарськими операціями до складу витрат, що впливають на визначення об'єкта оподаткування, та як наслідок, призвели до збільшення податкових зобов'язань ТОВ "АМГ-ПЛЮС" з податку на прибуток на суму 20748,00 грн.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вказаних норм слідує, що для отримання права на віднесення витрат до складу витрат операційної діяльності платник податків повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відтак, суд приходить до висновку, що надані позивачем належним чином оформлені первинні та інші документи в їх сукупності свідчать про реальність спірних господарських операцій та як наслідок про правомірність віднесення до витрат операційної діяльності суми витрат за договором з ТОВ "Лео-Модус".

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 18 листопада 2015 року № 0001282301.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 18 листопада 2015 року № 0001322301.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39680655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМГ-Плюс" (ідентифікаційний код 36120589) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 03 червня 2016 року.

Суддя С.С. Бойко