Постанова

від 31.05.2016 по справі 826/24951/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2016 року № 826/24951/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомАудиторської компанії Товариство з обмеженою відповідальністю «УПК-Аудит ЛТД.» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу від 06.07.2015 р. № 1449, визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень від 04.08.2015 р. № 0006122206, від 04.08.2015 р. № 0006132206,

В С Т А Н О В И В:

Аудиторська компанія Товариство з обмеженою відповідальністю «УПК-Аудит ЛТД.» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 06.07.2015 р. № 1449.

2. Визнати неправомірними дії з призначення перевірки, проведення перевірки та оформлення її результатів актом від 17.07.2015 р. № 329/26-59-22-06-21/30674018 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки АК ТОВ «УПК-Аудит ЛТД.» код ЄДРПОУ 30674018 з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинах з ТОВ «Інтер Прінт» код ЄДРПОУ 39184729 за період з 01.12.2014 р. по 31.12.2014 р., їх реальності та повноти відображення в обліку.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.08.2015 р. № 0006122206, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 370 000,00 грн., за штрафними санкціями - 185 000,00 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.08.2015 р. № 0006132206, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 333 000,00 грн., за штрафними санкціями - 166 500,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неправомірністю проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, висновків акту перевірки, складеного за її результатами, та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в запереченнях на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні 20.04.2016 р. за згодою сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку АК ТОВ «УПК-Аудит ЛТД.» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Інтер Прінт» за період з 01.12.2014 по 31.12.2014, їх реальності та повноти відображення в обліку.

Перевіркою встановлено порушення АТ ТОВ «УПК-Аудит ЛТД.»:

1. п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 370 000,00 грн.

2. п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8, п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті на загальну суму 1 850 000,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 17.07.2015 р. № 329/26-59-22-06-21/30674018 та винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 04.08.2015 р. № 0006122206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 555 000,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 370 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 185 000,00 грн.;

- від 04.08.2015 р. № 0006132206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 499500,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 333 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 166 500,00 грн.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення від 02.10.2015 № 15071/10/26-15-10-05-35, яким податкові повідомлення-рішення від 04.08.2015 № 0006122206, № 0006132206 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 27.10.2015 № 22554/6/99-99-10-01-01-25, яким податкові повідомлення-рішення від 04.08.2015 № 0006122206, № 0006132206 та рішення, прийняте за результатами первинного адміністративного оскарження, залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи проведену перевірку та винесені за її результатами висновки акту перевірки, податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Підстави та порядок проведення перевірок платників податків органами державної податкової служби визначаються нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Загальний порядок проведення документальних позапланових перевірок визначається статтею 78 Податкового кодексу України.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 вказаного Кодексу встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Згідно пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до абзацу 2 пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 78.5 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно зі статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Згідно пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві на адресу позивача був надісланий запит про надання письмових пояснень та їх документальних підтверджень у зв'язку із отриманням податкової інформації по контрагенту-постачальнику ТОВ «Інтер Прінт», що свідчить про порушення АК ТОВ «УПК-Аудит ЛТД.» податкового та іншого законодавства, а також виявленню внаслідок цього недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях по ПДВ за грудень 2014 р. та податку на прибуток за 2014 р.

У відповідь на зазначений запит, АК ТОВ «УПК-Аудит ЛТД.» було направлено відповідь (вих. № 75-Г/04 від 24.04.2015 р.) із наданням запитуваної відповідачем інформації, зокрема, поясненнями щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Інтер Прінт» за перевіряємий період та їх документальним підтвердженням.

Наказом ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 06.07.2015 р. № 1449 на підставі пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України в зв'язку із наданням на запит ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві від 14.04.2015 р. за № 14156/10/26-59-22-08 документів було призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки АК ТОВ «УПК- Аудит ЛТД.» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Інтер Прінт» за період з 01.12.2014 р. по 31.12.2014 р., їх реальності та повноти відображення в обліку.

На виконання п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України копію наказу про проведення перевірки АК ТОВ «УПК-Аудит ЛТД.» було направлено засобами поштового зв'язку 06.07.2015 р.

Про проведення документальної позапланової перевірки було повідомлено посадових осіб АК ТОВ «УПК-Аудит ЛТД.» шляхом направлення засобами поштового зв'язку повідомлення від 06.07.2015 р. № 140/26-59-22-06.

Отже, перевірка була проведена з відома Генерального директора Козленка В.Г. та головного бухгалтера Мороз Л.В.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки АК ТОВ «УПК-Аудит ЛТД.» є правомірними, а позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 06.07.2015 р. № 1449 та визнання неправомірними дії з призначення перевірки, проведення перевірки та оформлення її результатів актом від 17.07.2015 р. № 329/26-59-22-06-21/30674018 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки АК ТОВ «УПК-Аудит ЛТД.» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу ж п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

АК ТОВ «УПК-Аудит ЛТД.» зареєстровано у Головному територіальному управлінні юстиції у м.Києві. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 26.03.2003 р. за № 3125/10/19-08085. Станом на дату проведення перевірки компанія перебувала на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві та була зареєстрована платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності є діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування.

Між ТОВ «Інтер Прінт» (виконавець) та ТОВ «УПК Аудит Лтд» (замовник) укладено договір № 10-14/8 від 28.10.2014 р., відповідно до умов якого виконавець надає замовнику передбачені цим договором послуги, а замовник зобов'язується їх оплатити у відповідності до умов цього договору. Метою надання послуг є висловлення незалежної професійної думки виконавцем у формі консультацій та роз'яснень норм, правил, положень, нормативів, які виникли або можуть виникнути в ході діяльності замовника.

Згідно із п. 2.1 договору оплата послуг здійснюється замовником протягом 90 робочих днів з дня отримання рахунка-фактури або акту наданих послуг у національній валюті України - гривні на поточний рахунок виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до додатків до договору інформаційно-консультаційні послуги полягали у наданні ТОВ «Інтер Прінт» позивачу письмових консультацій на теми: «Консультації з порядку ведення податкового та бухгалтерського обліку з 2015 р.: огляд законопроектів та коментарі до них»; «Консультації з порядку ведення податкового та бухгалтерського обліку з 2015 р.: огляд законопроектів та коментарі до них»; «Нагальні питання щодо змін загального, столичного, регіонального законодавства у 2015 р.»; «Огляд останніх законопроектів та коментарів до них»; «Введення фінансово-господарської діяльності товариства оптової торгівлі. Сутність та визначення потреб в оборотних коштах. Джерела формування оборотних коштів торгівельного підприємства»; «Довідкова інформація з нагальних питань чинного законодавства» (том 2 та 3).

На підтвердження виконання умов укладеного вище договору сторонами підписано акти надання послуг (а.с.98-99 том 1) щодо надання інформаційно-консультаційних послуг.

На виконання договору ТОВ «Інтер Прінт» виписано ТОВ «УПК-Аудит ЛТД.» податкові накладні (а.с. 100-101 том 1).

На підтвердження розрахунків позивачем надано виписки по рахунку (а.с. 102-108 том 1).

Узгодження обсягу робіт між сторонами було здійснено шляхом обміну листами, копії яких наявні в матеріалах справи. Так, необхідність залучення ТОВ «Інтер Прінт» обумовлена постійними змінами законодавства та значної кількості клієнтів, які отримують послуги від позивача, зокрема, необхідністю підтримання професійного рівня співробітників.

На підтвердження вищезазначеного позивачем надано суду реєстри договорів та актів виконаних робіт по клієнтам АК ТОВ «УПК-Аудит ЛТД.» за листопад та грудень 2014 р., а також звіт про надані послуги за 4-й квартал 2014 р. та штатний розпис АК ТОВ «УПК-Аудит ЛТД.».

Окрім того, згідно із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб- підприємців та громадських формувань вбачається, що до видів діяльності ТОВ «Інтер Прінт» належать, зокрема, діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань комерційної діяльності й керування, що узгоджується із основним видом діяльності позивача. Слід зазначити, що чинним законодавством суб'єктам господарювання надано право, окрім основного виду діяльності, мати й додаткові, що не може, в даному випадку, впливати на формування позивачем податкового кредиту та валових витрат та свідчити про безтоварність господарських операцій.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також те, що АК ТОВ «УПК-Аудит ЛТД.» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Крім того, як зазначає відповідач, до перевірки було надано акти наданих послуг та анотовані звіти, в яких відсутня інформація про форму в якій надавались вищезазначені послуги, які саме розглядалися питання щодо змін законодавства, які законопроекти розглядалися, які питання було розглянуто щодо ведення фінансово-господарської діяльності підприємств усіх форм власності, також не надано коментарі, які було надано виконавцем. Складені акти мають лише загальну інформацію та не містять в собі розглянутої деталізації по конкретним послугам, які було надано, та форми їх надання.

Відповідач також зазначає, що ТОВ «Інтер Прінт» відсутній в Реєстрі суб'єктів аудиторської діяльності, в штаті є незначна кількість працюючих (одна особа), якій не нараховується заробітна плата та є незначний обсяг документально оформлених операцій з реалізації значного обсягу інформаційно-консультативних послуг в грудні 2014р. Окрім того, ТОВ «Інтер Прінт» зареєстровано лише в грудні 2014 р. та немає ділової репутації на ринку вказаних послуг.

Згідно акту ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві від 16.03.2015 р. № 642/7/26-54-22-02-22 отримано податкову інформацію про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтер Прінт» щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період грудень 2014 р. ТОВ «Інтер Прінт» має стан платника -8 до ЄДР внесено запис про відсутність його за місцезнаходженням. Жодних первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інтер Прінт» за період грудень 2014 р. до перевірки не надано, а з наявних даних та матеріалів вбачається проведення транзитних фінансових операцій, направлених на надання податкової вигоди третім особам.

Вирішуючи питання обґрунтованості права позивача на формування податкового кредиту та валових витрат, суд має дослідити: встановлення факту здійснення господарської операції (в т.ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської діяльності), встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку), встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що висновки відповідача не підкріплені належними доказами та не спростовують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Як встановлено судом всі витрати здійснені позивачем в межах господарської діяльності платника податків.

Згідно з підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

В ході розгляду справи судом встановлено, що господарські операції позивача обумовлені розумними економічними причинами та здійснені з метою отримання матеріальної вигоди.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Інтер Прінт» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Інтер Прінт» було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало статус платника ПДВ.

Стосовно посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, як на підставу неправомірності включення позивачем певних сум за угодами з такими контрагентами до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 № 2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236 (в редакції чинній на час складання акту від 16.03.2015 р. № 642/7/26-54-22-02-22 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтер Прінт»), передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вищевикладених норм права та обставин справи вбачається, що висновки суб'єкта владних повноважень, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не відповідають визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Окрім того, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача, як на підставу безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтер Прінт», - відсутність у останнього ділової репутації у зв'язку із нетривалим перебуванням на ринку, оскільки вказана обставина не може свідчити про невиконання ТОВ «Інтер Прінт» робіт за укладеним договором. Зокрема, вирішення питання комерційної привабливості належить до виключної компетенції замовника відповідних послуг і не може підлягати оцінці контролюючим органом під час проведення перевірок, зокрема, впливати на висновки щодо реальності господарських операцій.

Враховуючи наведене, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Зазначена позиція узгоджується з Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2007 р. N К-24186/06.

При цьому, в акті перевірки від 17.07.2015 р. № 329/26-59-22-06-21/30674018 відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладена між позивачем і ТОВ «Інтер Прінт» угода суперечить актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цієї угоди або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про фіктивність контрагента позивача, зокрема, вироків у кримінальних справах.

Вищезазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Викладене свідчить, що позивач, придбані у послуги, використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

На підтвердження виконання робіт (надання послуг) позивачем надано звіти, які в повній мірі висвітлюють зміст наданих інформаційно-консультаційних послуг, а тому суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що акти виконаних робіт не містять деталізації наданих послуг.

Отже, судом встановлено, що податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати з податку на прибуток були сформовані позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Інтер Прінт», що не заперечується податковим органом.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Інтер Прінт», а тому вважає, що формування АК ТОВ «УПК-Аудит ЛТД.» податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток є правомірним, а нарахування позивачу сум з податку на додану вартість та податку на прибуток - протиправним.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним нарахування позивачу сум з податку на додану вартість та податку на прибуток, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04.08.2015 р. № 0006122206, № 0006132206 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги АК ТОВ «УПК-Аудит ЛТД.» в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.08.2015 р. № 0006122206, від 04.08.2015 р. № 0006132206 підлягають задоволенню.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог АК ТОВ «УПК-Аудит ЛТД.» та наявність підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню частково пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Аудиторської компанії Товариство з обмеженою відповідальністю «УПК-Аудит ЛТД.» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 04.08.2015 р. № 0006122206, № 0006132206.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати в сумі 15 817,50 грн. присудити на користь Аудиторської компанії Товариство з обмеженою відповідальністю «УПК-Аудит ЛТД.» за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук