Ухвала

від 14.07.2016 по справі 826/24951/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/24951/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

14 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Аудиторської компанії товариство з обмеженою відповідальністю "УПК-Аудит ЛТД." до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу від 06.07.2015 р. № 1449, визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень від 04.08.2015 р. № 0006122206, від 04.08.2015 р. № 0006132206, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2016 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 04.08.2015 р. № 0006122206, № 0006132206. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Судові витрати в сумі 15 817,50 грн. присуджено на користь Аудиторської компанії Товариство з обмеженою відповідальністю «УПК-Аудит ЛТД.» за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку АК ТОВ «УПК-Аудит ЛТД.» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Інтер Прінт» за період з 01.12.2014 по 31.12.2014, їх реальності та повноти відображення в обліку.

Перевіркою встановлено порушення АТ ТОВ «УПК-Аудит ЛТД.»: п. 44.1 ст. 44 , п. 198.1 , п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 370 000,00 грн.; п. 44.1 ст. 44 , п. 138.1 , п. 138.2 , пп. 138.8.1 п. 138.8, п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті на загальну суму 1 850 000,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 17.07.2015 р. № 329/26-59-22-06-21/30674018 та винесено податкові повідомлення-рішення: від 04.08.2015 р. № 0006122206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 555 000,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 370 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 185 000,00 грн.; від 04.08.2015 р. № 0006132206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 499500,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 333 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 166 500,00 грн.

За результатами первинного адміністративного оскарження, ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 02.10.2015 № 15071/10/26-15-10-05-35, яким податкові повідомлення-рішення від 04.08.2015 № 0006122206, № 0006132206 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами повторного адміністративного оскарження, ДФС України прийнято рішення від 27.10.2015 № 22554/6/99-99-10-01-01-25, яким податкові повідомлення-рішення від 04.08.2015 № 0006122206, № 0006132206 та рішення, прийняте за результатами первинного адміністративного оскарження залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи проведену перевірку та винесені за її результатами висновки акту перевірки, податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відсутні порушення чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Інтер Прінт», а тому формування АК ТОВ «УПК-Аудит ЛТД.» податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток є правомірним, а нарахування позивачу сум з податку на додану вартість та податку на прибуток - протиправним.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «Інтер Прінт» (виконавець) та ТОВ «УПК Аудит Лтд» (замовник) укладено договір № 10-14/8 від 28.10.2014 р., відповідно до умов якого виконавець надає замовнику передбачені цим договором послуги, а замовник зобов'язується їх оплатити у відповідності до умов цього договору. Метою надання послуг є висловлення незалежної професійної думки виконавцем у формі консультацій та роз'яснень норм, правил, положень, нормативів, які виникли або можуть виникнути в ході діяльності замовника.

Відповідно до додатків до договору інформаційно-консультаційні послуги полягали у наданні ТОВ «Інтер Прінт» позивачу письмових консультацій на теми: «Консультації з порядку ведення податкового та бухгалтерського обліку з 2015 року: огляд законопроектів та коментарі до них»; «Консультації з порядку ведення податкового та бухгалтерського обліку з 2015 року: огляд законопроектів та коментарі до них»; «Нагальні питання щодо змін загального, столичного, регіонального законодавства у 2015 року»; «Огляд останніх законопроектів та коментарів до них»; «Введення фінансово-господарської діяльності товариства оптової торгівлі. Сутність та визначення потреб в оборотних коштах. Джерела формування оборотних коштів торгівельного підприємства»; «Довідкова інформація з нагальних питань чинного законодавства».

На підтвердження виконання умов укладеного вище договору сторонами підписано акти надання послуг щодо надання інформаційно-консультаційних послуг.

Також на виконання договору ТОВ «Інтер Прінт» виписано ТОВ «УПК-Аудит ЛТД.» відповідні податкові накладні.

На підтвердження розрахунків позивачем долучено до матеріалів справи виписки по рахунку.

Узгодження обсягу робіт між сторонами було здійснено шляхом обміну листами, копії яких також наявні в матеріалах справи.

Так, необхідність залучення ТОВ «Інтер Прінт» обумовлена постійними змінами законодавства та значної кількості клієнтів, які отримують послуги від позивача, зокрема, необхідністю підтримання професійного рівня співробітників.

На підтвердження вищезазначеного позивачем надано суду реєстри договорів та актів виконаних робіт по клієнтам АК ТОВ «УПК-Аудит ЛТД.» за листопад та грудень 2014 р., а також звіт про надані послуги за 4-й квартал 2014 р. та штатний розпис АК ТОВ «УПК-Аудит ЛТД.».

Окрім того, згідно із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб- підприємців та громадських формувань вбачається, що до видів діяльності ТОВ «Інтер Прінт» належать, зокрема, діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань комерційної діяльності й керування, що узгоджується із основним видом діяльності позивача. Слід зазначити, що чинним законодавством суб'єктам господарювання надано право, окрім основного виду діяльності, мати й додаткові, що не може, в даному випадку, впливати на формування позивачем податкового кредиту та валових витрат та свідчити про безтоварність господарських операцій.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового спишу платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків».

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11ст.201 цього Кодексу.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 КАС України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

Колегія суддів зауважує, що посилання відповідача, як на підставу безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтер Прінт», - відсутність у останнього ділової репутації у зв'язку із нетривалим перебуванням на ринку є необґрунтованим, оскільки вказана обставина не може свідчити про невиконання ТОВ «Інтер Прінт» робіт за укладеним договором. Зокрема, вирішення питання комерційної привабливості належить до виключної компетенції замовника відповідних послуг і не може підлягати оцінці контролюючим органом під час проведення перевірок, зокрема, впливати на висновки щодо реальності господарських операцій.

Зазначені обставини в їх сукупності вказують на наявність у позивача ділової мети придбання цих товарів у контрагентів та розумних економічних причин укладання з даним підприємствами наведених вище договорів.

Колегія суддів також зазначає, що договори, укладені між позивачем та його контрагентамиом в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Інтер Прінт» було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало статус платника ПДВ.

Крім того, такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, мінімальна кількість працівників, відсутність у власності основних засобів, майна також не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій. Податковим органом не наведено, які саме ресурси необхідні постачальнику для поставки спірних послуг, а також не доведено зв'язку цього факту з неможливістю виконати розглядувані послуги із залученням інших фізичних осіб та орендованого майна за цивільно-правовими договорами.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27 березня 2012 року №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Що ж до посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, як на підставу неправомірності включення позивачем певних сум за угодами з таким контрагентом до складу податкового кредиту, то колегія суддів звертає увагу на те, що в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

В свою чергу, роблячи такий висновок, податковий орган не враховує, що у податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України .

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Колегія суддів ще раз наголошує, що в акті перевірки від 17.07.2015 р. № 329/26-59-22-06-21/30674018 відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладена між позивачем і ТОВ «Інтер Прінт» угода суперечить актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цієї угоди або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про фіктивність контрагента позивача, зокрема, вироків у кримінальних справах.

У рішеннях ЄСПЛ від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 року «Булвес АД проти Болгарії» зроблено висновок, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. 1. ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» такі рішення є самостійним джерелом права.

Також, колегія суддів відзначає, що податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 р. у справі № 2а-10463/10/0870.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо визначення суми судового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється з апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на те, що предметом позову є визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначені суми грошового зобов'язання та застосовано до останнього штрафні (фінансові) санкції, позовні вимоги є вимогами майнового характеру, оскільки такі рішення змінюють майновий стан особи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання майнового позову до суду становила 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Положеннями ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2015 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 року № 80-VIII встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1218,00 грн.

Так, розмір судового збору за подання апеляційної скарги щодо вимог майнового характеру 17 399,25 грн. (15 817,50 грн. * 110%).

Враховуючи те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 року було відстрочено апелянту сплату судового здору до винесення судового рішення, суд приходить до висновку про стягнення з апелянта вказаної вище суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2016 року - без змін .

Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31211206781007, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір у сумі 17399 грн. (сімнадцять тисяч триста дев'яносто дев'ять) 25 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 15.07.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.