Ухвала

від 02.06.2016 по справі 750/6166/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 750/6166/14 Головуючий у 1-й інстанції Литвиненко І.В. Суддя-доповідач Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради про визнання незаконними та скасування пунктів рішень, визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з адміністративним позовом до Чернігівської міської ради про визнання поважними та поновлення строків оскарження рішення Чернігівської міської ради від 30 вересня 2013 року; визнання незаконним п. 1.194 рішення 33 сесії 6 скликання «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою юридичним та фізичним особам та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення розмірів та меж прибережної захисної смуги»; визнання протиправними дії з включення до порядку денного сесії питання про затвердження проекту відведення КП «Паркування та ринок» та передання земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) в постійне користування, площею 0,0982 га по АДРЕСА_1 для розміщення автостанції (землі житлової та громадської забудови); визнання протиправною бездіяльності, що виявилась у відсутності розгляду заяв позивача від 19 травня 2014 року, 22 травня 2014 року, 28 травня 2014 року; зобов'язання розглянути на черговій сесії Чернігівської ради заяви позивачки від 19 травня 2014 року, 22 травня 2014 року, 28 травня 2014 року; визнання незаконним та скасування п. 4 рішення 41 сесії 6 скликання Чернігівської міської ради від 20 червня 2014 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою та надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам» (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 квітня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, пунктом 1.194 рішення Чернігівської міської ради від 30 вересня 2013 року надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення, при умові розроблення та затвердження в установленому порядку землевпорядної документації протягом року, КП «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради на земельну ділянку, орієнтованою площею 0,0982 по АДРЕСА_1, для розміщення автостанції з подальшим наданням ділянки в постійне користування.

02 квітня 2014 року між ТОВ «ВКП «Пегас» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець передав у власність, а покупець прийняв виставковий майданчик автомобілів, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1. Виставковий майданчик автомобілів має складові частини: приміщення охорони літ «А-1», загальною площею 6,7 кв.м, площадка, загальною площею 982 кв.м, огорожа, загальною площею 279 кв.м, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,0982 га, згідно з договором оренди земельної ділянки № НОМЕР_2, укладеного 02 лютого 2009 року між ТОВ «ВПК «Пегас» та Чернігівською міською радою. Нерухоме майно, що відчужується, належить ТОВ «ВПК «Пегас» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 05 березня 2014 року.

19 травня 2014 року позивач звернувся із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 з подальшою передачею земельної ділянки в оренду для експлуатації виставочного майданчику автомобілів площею 0,0982 га за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1.

22 травня 2014 року вона повторно звернулась із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки, а також просила зняти з розгляду питання про затвердження проекту відведення та передачі земельної ділянки КП «Паркування та ринок» та надати їй в оренду земельну ділянку.

28 травня 2014 року вона звернулась до секретаря Чернігівської міської ради із заявою такого ж змісту.

Згідно з п. 4 рішення Чернігівської міської ради від 20 червня 2014 року, КП «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради затверджено проект відведення та передано земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 в постійне користування, площею 0,0982 га по АДРЕСА_1 для розміщення автостанції (землі житлової та громадської забудови).

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями, діями з включення до порядку денного сесії питання про затвердження проекту відведення КП «Паркування та ринок» та передання земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) в постійне користування, площею 0,0982 га по АДРЕСА_1 для розміщення автостанції (землі житлової та громадської забудови), бездіяльністю, що виявилась у відсутності розгляду заяв позивача від 19 травня 2014 року, 22 травня 2014 року, 28 травня 2014 року та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішення відповідно до закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 жовтня 2012 року у справі № 2506/6450/2012 Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Пегас» відмовлено у задоволенні позову до Чернігівської міської ради про скасування рішення від 27 квітня 2012 року про надання КП «Паркування та ринок» ЧМР дозволу на розроблення проекту відведення на земельну ділянку. У своєму рішенні суд, як на підставу відмови у задоволенні позову, посилається на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30 листопада 2010 року у справі № 11/151, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 липня 2011 року, яким зобов'язано ТОВ ВКП «Пегас» повернути Чернігівській міській раді земельну ділянку площею 0,0982 га по АДРЕСА_1 шляхом підписання акта прийому-передачі цієї земельної ділянки та яким встановлено, що договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 від 02 лютого 2009 року про передачу ТОВ ВКП «Пегас» в оренду зазначеної земельної ділянки є припиненим з 02 лютого 2010 року в зв'язку із закінченням строку його дії.

Крім того, постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 грудня 2013 року у справі № 750/12577/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року, Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Пегас» відмовлено у задоволенні позову до Чернігівської міської ради про скасування п. 1.194 рішення від 30 вересня 2013 року щодо надання КП «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення на земельну ділянку площею 0,0982 га по АДРЕСА_1 в м. Чернігові для розміщення автостанції. У своєму рішенні суд, як на підставу відмови у задоволенні позову, посилається також на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30 листопада 2010 року у справі № 11/151, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 липня 2011 року, яким зобов'язано ТОВ ВКП «Пегас» повернути Чернігівській міській раді земельну ділянку площею 0,0982 га по АДРЕСА_1 шляхом підписання акта прийому-передачі цієї земельної ділянки та яким встановлено, що договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 від 02 лютого 2009 року про передачу ТОВ ВКП «Пегас» в оренду зазначеної земельної ділянки є припиненим з 02 лютого 2010 року в зв'язку із закінченням строку його дії

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі № 825/2781/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року, за адміністративним позовом КП «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, державного реєстратора зазначеного відділу ОСОБА_3, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство» «Пегас», ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення від 05 березня 2014 року про державну реєстрацію права власності за ТОВ «ВКП «Пегас» на виставковий майданчик автомобілів, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1, у задоволенні позову відмовлено. У своєму рішенні суд зазначив, що на момент винесення оскаржуваного рішення земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1, КП «Паркування та ринок» ще не було передано в постійне користування, що виключає порушення прав позивача при здійсненні реєстраційних дій.

Також, постановою Київського апеляційного господарського суду від 09 червня 2015 року у справі № 927/1466/14 визнано недійсним свідоцтво на право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Пегас» від 05 березня 2014 року на виставковий майданчик автомобілів у складі приміщення охорони, літ. «А-1», загальною площею 6,7 кв.м, площадку загальною площею 982 кв.м, огорожу загальною площею 279 кв.м, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Пегас» за ідентифікаційним номером витягу 18628443, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 307093974101. за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1, виданого реєстраційною службою Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області. Вказаним судовим рішенням встановлено, що спірна автостоянка і приміщення для охорони як її складова частина, є елементом складної речі і разом з вулицею вважаються однією річчю, а тому не є окремим об'єктом нерухомого майна, на яке може виникати право власності.

Договір купівлі-продажу від 02 квітня 2014 року розірваний сторонами 23 грудня 2015 року, що підтверджується копією договору про розірвання договору купівлі-продажу виставочного майданчику автомобілів.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 березня 2016 року у справі № 750/746/15-ц, що набрало законної сили, за позовом Чернігівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Пегас», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу виставкового майданчика автомобілів у складі: приміщення охорони літ «А-1», загальною площею 6,7 кв.м, майданчик загальною площею 982 кв.м, огорожа загальною площею 279 кв.м, від 02 квітня 2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Пегас» та ОСОБА_2

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як зазначено у Листі Вищого адміністративного суду України № 2379/12/13-12 від 14 листопада 2012 року, наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази . Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що оскільки рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 березня 2016 року у справі № 750/746/15-ц визнано недійсним договір купівлі-продажу виставкового майданчика автомобілів у складі: приміщення охорони літ «А-1», загальною площею 6,7 кв.м, майданчик загальною площею 982 кв.м, огорожа загальною площею 279 кв.м, від 02 квітня 2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Пегас» та ОСОБА_2, то на час звернення до Чернігівської міської ради із відповідними заявами та прийняттям відповідачем оскаржуваних рішень, ОСОБА_2 не набула права власності на виставковий майданчик автомобілів, а тому не вбачається порушення прав позивача нерозглядом її заяв та прийняттям відповідачем оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Із системного тлумачення наведеної норми колегія суддів дійшла висновку, що захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають лише порушені права, свободи та інтереси.

19 квітня 2016 року між ТОВ «ВКП «Пегас» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу виставкового майданчику автомобілів, за умовами якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність виставковий майданчик автомобілів, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1.

З приводу посилань позивача на укладений договір купівлі-продажу виставкового майданчику автомобілів від 19 квітня 2016 року між ТОВ «ВКП «Пегас» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), колегія суддів звертає увагу, що позивач набула право власності лише після укладення цього договору, із заявами до відповідача після укладення договору не зверталася.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, право на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та право користування спірною земельною ділянкою у КП «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради виникло раніше, ніж право власності у позивача на виставковий майданчик, що знаходиться на спірній ділянці.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами у справі порушення оскаржуваними діями та рішеннями відповідача прав, свобод та законних інтересів позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності оскаржуваних дій та рішень, що підтверджується наведеними законодавчими нормами.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради про визнання незаконними та скасування пунктів рішення, визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованими, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до Чернігівської міської ради із відповідними заявами після набуття права власності на підставі договору купівлі-продажу виставкового майданчику автомобілів від 19 квітня 2016 року.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги є передчасними та такими, що не пов'язані із захистом порушеного права, з урахуванням того, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту порушення відповідачем прав позивача, а вирішення спору на майбутнє норми КАС України не передбачають.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 квітня 2016 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 03 червня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

А.Ю. Коротких

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Коротких А. Ю.