Постанова

від 12.12.2019 по справі 750/6166/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

Київ

справа №750/6166/14

касаційне провадження №К/9901/12614/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.04.2016 (головуючий суддя: Литвиненко І.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 (головуючий суддя: Хрімлі О.Г., судді: Ганечко О.М., Коротких А.Ю.) у справі №750/6166/14 за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство Паркування та ринок Чернігівської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Пегас про визнання незаконними та скасування пунктів рішень, визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2014 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до суду з позовом до Чернігівської міської ради (далі - відповідач), треті особи: Комунальне підприємство Паркування та ринок Чернігівської міської ради (далі - КП Паркування та ринок Чернігівської міської ради), Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Пегас (далі - ТОВ ВКП Пегас , в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

визнати незаконним пункт 1.194 рішення 33 сесії 6 скликання Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою юридичним та фізичним особам та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення розмірів та меж прибережної захисної смуги ;

визнати протиправними дії з включення до порядку денного сесії питання про затвердження проекту відведення КП Паркування та ринок та передачі земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:02:024:0059) в постійне користування, площею 0,0982 га по проспекту Миру, 89 для розміщення автостанції (землі житлової та громадської забудови);

визнати протиправною бездіяльності, що виявилась у відсутності розгляду заяв позивача від 19.05.2014, від 22.05.2014, від 28.05.2014;

зобов`язати відповідача розглянути на черговій сесії Чернігівської ради заяв позивачки від 19.05.2014, від 22.05.2014, від 28.05.2014;

визнати незаконним і скасувати пункт 4 рішення 41 сесії 6 скликання Чернігівської міської ради від 20.06.2014 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою та надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам .

На обґрунтування позовних вимог позивачка вказала, що їй на праві приватної власності належить об`єкт нерухомості - виставочний майданчик автомобілів, що розміщений на земельній ділянці площею 0,0982 га по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 7410100000:02;024:0054, у зв`язку з чим остання звернулася до відповідача з відповідним клопотання про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки в оренду, однак міська рада прийняла рішення, якими спочатку надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у користування КП Паркування та ринок Чернігівської міської ради, а в подальшому затвердила такий проект, з відповідною передачею її у постійне користування третьої особи. Позивач з посиланням на статтю 120 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) та статтю 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просить суд скасувати рішення ради, оскільки такі порушують її права на вільне володіння та розпорядження об`єктом нерухомості, що належить їй на праві власності та розміщене на спірній земельній ділянці.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що спірними правовідносинами не порушуються права позивачки позаяк договір купівлі-продажу виставочного майданчика автомобілів від 02.04.2014, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ ВКП Пегас , визнаний у судовому порядку недійсним. Щодо доводів позивачки про те, що між нею та ТОВ ВКП Пегас було укладено новий договір купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, то суди вказали на те, що цей договір укладений після виникнення спірних правовідносин, а тому не може свідчити про порушення прав та охоронюваних інтересів ОСОБА_1 цими правовідносинами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що згідно із статтею 120 ЗК України та статтею 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). З огляду на це позивачка наполягає, що має права на користування спірною земельною ділянкою на рівних умовах, що і попередній власник. Скаржник також зазначає, що затвердивши проект землеустрою та відповідно передавши цю земельну ділянку у користування третій особі порушуються її права, як законного власника нерухомого майна, що розміщене на спірній земельній ділянці.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.06.2016 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 13.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03.12.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

На адресу суду касаційної інстанції від КП Паркування та ринок Чернігівської міської ради надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких останнє з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Інші учасники касаційного провадження правом на подачу відзиву не скористалися.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що між позивачкою (покупець) та ТОВ ВКП Пегас (продавець) було укладено договір купівлі-продажу виставочного майданчику автомобілів від 02.04.2014, згідно умов якого продавець передав у власність, а покупець прийняв виставковий майданчик автомобілів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Виставковий майданчик автомобілів має складові частини: приміщення охорони літ А-1 , загальною площею 6,7 кв.м, площадка, загальною площею 982 кв.м, огорожа, загальною площею 279 кв.м, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,0982 га (кадастровий номер 7410100000:02;024:0054), згідно з договором оренди земельної ділянки № 1246, укладеним 02.02.2009 між ТОВ ВПК Пегас та Чернігівською міською радою. Нерухоме майно, що відчужується, належить ТОВ ВПК Пегас на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 05.03.2014 Реєстраційною службою Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області.

У зв`язку з цим, 19.05.2014 позивачка звернулася до Чернігівської міської ради із заявою про надання їй дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:02:024:0059 з подальшою передачею земельної ділянки в оренду для експлуатації виставочного майданчику автомобілів площею 0,0982 га за адресою: АДРЕСА_3.

Разом з тим, як стало відомо позивачці, Чернігівською міською радою на 33 сесії 6 скликання було прийнято рішення від 30.09.2013 Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою юридичним та фізичним особам та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення розмірів та меж прибережної захисної смуги , пунктом 1.194 якого КП Паркування та ринок надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0982 га по АДРЕСА_3 для розміщення автостанції з подальшим наданням ділянки в постійне користування.

У зв`язку з цим, 22.05.2014 та 28.05.2014 ОСОБА_1 повторно звернулася із заявами до відповідача з аналогічного питання, що і у зверненні від 19.05.2014, а також просила зняти з розгляду питання про затвердження проекту відведення та передачі земельної ділянки КП Паркування та ринок та надати їй в оренду земельну ділянку.

Як зазначає позивачка, відповідей за результатами своїх звернень вона так і не отримала.

Разом з тим, 20.06.2014 на 41 сесії 6 скликання відповідачем прийнято рішення, яким затверджено проект відведення і передано земельну ділянку площею 0,0982 га по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 7410100000:02:024:0059) в постійне користування КП Паркування та ринок для розміщення автостанції (землі житлової та громадської забудови).

Вважаючи такі дії та рішення протиправними, позивачка звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів … . Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом .

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 чинного КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Разом із тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій), яка кореспондується зі статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України (у чинній редакції) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Спір у справі виник щодо земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:02;024:0054) площею 0,0982 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Так, як зазначалось вище, право власності на об`єкта нерухомості (виставковий майданчик автомобілів), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. (кадастровий номер 7410100000:02;024:0054), попередній власник - ТОВ ВКП Пегас , набув на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 05.03.2014 Реєстраційною службою Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області. В подальшому це майно відчужене на користь позивачки на умовах договору купівлі - продажу від 02.04.2014.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі № 927/1466/14 за позовом Чернігівської міської ради до ТОВ ВКП Пегас , Чернігівського міського управління юстиції в особі реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції (м. Чернігів), треті особи: КП Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації, Пілеко Т.М. позовні вимоги задоволено: визнано недійсним свідоцтво на право власності ТОВ ВКП Пегас від 05.03.2014 на виставковий майданчик автомобілів у складі приміщення охорони, літ. А-1 , загальною площею 6,7 кв.м, площадку загальною площею 982 кв.м, огорожу загальною площею 279 кв.м за ТОВ ВКП Пегас за ідентифікаційним номером витягу 18628443, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 307093974101, за адресою: АДРЕСА_3, виданого реєстраційною службою Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області.

Договір купівлі-продажу від 02.04.2014, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ ВКП Пегас , розірваний сторонами 23.12.2015 що підтверджується відомостями з договору про розірвання договору купівлі-продажу виставочного майданчику автомобілів.

Також, рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.03.2016 у справі №750/746/15-ц, що набрало законної сили, за позовом Чернігівської міської ради до ТОВ ВКП Пегас , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу позов задоволено: визнано недійсним договір від 02.04.2014 купівлі-продажу виставкового майданчика автомобілів у складі: приміщення охорони літ А-1 , загальною площею 6,7 кв.м, майданчик загальною площею 982 кв.м, огорожа загальною площею 279 кв.м, укладений між ТОВ ВКП Пегас та ОСОБА_1 .

Разом з цим, 19.04.2016 між ТОВ ВКП Пегас та ОСОБА_1 укладено новий договір купівлі - продажу виставочного майданчику автомобілів, згідно умов якого продавець передав у власність, а покупець прийняв виставковий майданчик автомобілів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Виставковий майданчик автомобілів має складові частини: приміщення охорони літ А-1 , загальною площею 6,7 кв.м, площадка, загальною площею 982 кв.м, огорожа, загальною площею 279 кв.м, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,0982 га (кадастровий номер 7410100000:02;024:0054), згідно з договором оренди земельної ділянки № 1246, укладеного 02.02.2009 між ТОВ ВПК Пегас та Чернігівською міською радою. Нерухоме майно, що відчужується, належить ТОВ ВПК Пегас на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 30.12.2015 Реєстраційною службою Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області.

Відповідно до приписів статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Отже, за твердженнями позивачки та обставини у їх сукупності вбачається, що як на момент вирішення відповідачем питання передачі на користь КП Паркування та ринок в постійне користування земельної ділянки площею 0,0982 га по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 7410100000:02:024:0059), так і на момент вирішення судами попередніх інстанцій спору, ОСОБА_1 на праві власності належало нерухоме майно (виставковий майданчик автомобілів), що знаходиться на цій земельній ділянці.

Подання цього позову зумовлене захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення третьою особою.

Відтак, спір виник про право цивільне, і подальше оспорювання права користування цією земельною ділянкою, не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права користування земельною ділянкою.

Ураховуючи наведене, суди дійшли помилкового висновку, що даний спір може бути розглянутий за правилами КАС.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 349 КАС України (у чинній редакції; тут та надалі) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Відповідно до пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтею 238 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 238, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 у справі №750/6166/14 скасувати, а провадження у цій справі - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

І. В. Саприкіна