Ухвала

від 23.05.2016 по справі 804/3313/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2016 р. м. Київ К/800/18372/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 року

у справі № 804/3313/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ Техніка»

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АБВ Техніка» звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби під час проведення зустрічної звірки, за результатами якої складено довідку від 25.01.2013 року № 90/226/30443501, та коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» за листопад 2012 року, яке відбулося на підставі зазначеної довідки шляхом виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податку на додану вартість, визначених Товариством з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» у податковій декларації за листопад 2012 року. Зобов'язано Дніпропетровську міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» за листопад 2012 року шляхом відображення в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 7 534 667, 00 грн., та суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 6 452 637, 20 грн. по операціям з придбання товару від постачальників: ТОВ «Новий градъ», ТОВ «Балатон», ПРаТ «СІ-ЕС-ТІ Інвест», ТОВ «Атіс-Вест», ТОВ «Техкомпсервіс», ТОВ «Фарлеп-Інвест».

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Сторони, які належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, явку своїх представників до суду не забезпечили, що не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено зустрічну звірку ТОВ «АБВ-Техніка» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за листопад 2012 року, за результатами якої складено довідку від 25.01.2013 року № 90/226/30443501, у висновках якої не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами постачальниками за листопад 2012року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки та встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій ТОВ «АБВ Техніка» по ланцюгу постачання за листопад 2012 року із контрагентами-покупцями.

Наслідком складення довідки стало коригування відповідачем показників податкового кредиту та податкових зобов'язань у електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що дії відповідача щодо проведення зустрічної звірки позивача є неправомірними та такими, що здійснені з порушенням вимог діючого законодавства. Крім того, оскільки встановлені за наслідками проведеної зустрічної звірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства є незаконними, то останній не мав правових підстав для внесення змін до електронної бази даних.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо спірних правовідносин передчасними, зважаючи на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України.

У п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп. 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Згідно з пп. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідний порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Поряд із цим, наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 року № 236 було затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом від 22.04.2011 № 236 (які діяли на час виникнення спірних правовідносин), для проведення зустрічних звірок відбираються суб'єкти господарювання (контрагенти платника податків), щодо яких виникла необхідність у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, в тому числі відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Необхідність проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання визначається посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби (далі - органи ДПС) за результатами проведеного аналізу даних та встановлених розбіжностей в податкових деклараціях, автоматизованих інформаційних системах органів державної податкової служби України (АІС ДПА України, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, Єдиний реєстр податкових накладних тощо), а також аналізу податкової інформації та документів, отриманих із внутрішніх (у т. ч. від підрозділів податкової міліції тощо) або зовнішніх джерел (у т. ч. від платників податків), які свідчать (можуть свідчити) про порушення такими платниками податків податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

Отже, основною ознакою зустрічної звірки є її похідний характер, оскільки така звірка здійснюється у випадку необхідності одержання додаткової інформації у рамках проведення інших заходів з податкового контролю. Відповідна необхідність виникає у випадку, зокрема, виявлення податковим органом розбіжностей та суперечностей у документах контрагентів.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що відповідачем не надано запитів на проведення зустрічної звірки, а довідка не містить посилань на одержання відповідачем запиту.

З даного приводу колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що в силу пп. 3.1 п. 3 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом від 22.04.2011 № 236, зустрічна звірка може бути проведена органом ДПС - ініціатором самостійно у разі коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому самому органі ДПС, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

В свою чергу судами вказано, що запит від 22.01.2013 року № 949/10/15.2-25, який отримано керівником ТОВ «АБВ Техніка», не містить інформації про підстави його надіслання та будь-яких посилань та підстав на проведення зустрічної звірки.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна погодитись, оскільки як норми Податкового кодексу України, так і норми Порядку № 1232 не встановлюють обов'язку контролюючого органу щодо направлення на адресу платника податків запиту про подання інформації та її документального підтвердження, тим більше цими нормами не встановлено таке направлення як обов'язкова передумова проведення звірки. Направлення на адресу платника податків цього запиту є правом контролюючого органу, яким він може скористатись у випадку відсутності інформації, необхідної для проведення зустрічної звірки.

З приводу позовних вимог в частині визнання протиправними дій податкового органу щодо внесення змін до електронних баз даних та зобов'язання вчинити дії щодо їх відновлення, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (п. 74.2).

У справі № 21-511а14, постанова в якій ухвалена 09.12.2014 року, Верховний Суд України висловив свою позицію щодо застосування статей 71, 72, 74 Податкового кодексу України. Він дійшов висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

За таких обставин, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

З огляду на викладене, слід зазначити, що суди попередніх інстанцій не мали підстав для юридичної оцінки в судовому рішенні висновків податкового органу, викладених у довідці, щодо змісту господарських операцій позивача та його контрагентів.

Відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Виходячи з положень статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Зважаючи на наведене, суд касаційної інстанції на підставі ст. 227 КАС України дійшов висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для повного та достовірного з'ясування фактичних обставин та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід врахувати викладене, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 року у справі № 804/3313/13-а скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук