Ухвала

від 01.06.2016 по справі 815/3686/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" червня 2016 р. м. Київ К/800/24607/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенко М.І., Приходько І.В. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 року

у справі № 815/3686/13-а

за позовом дочірнього підприємства «Інтмакс» (далі - позивач, ДП «Інтмакс»)

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси)

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ДП «Інтмакс» звернулось у травні 2013 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси, в якому просило: визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків ПП «СІ.ТІ.ДЖИ», ПП «СЕГМЕНТ-ЮГ» та складання акту від 28.01.2013 року № 440/22-50/31506766 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ДП «Інтмакс» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ПП «Сегмент-Юг» за період з 01.01.2010 року по 30.11.2010 року та з ПП «Сі.Ті.Джи» за період з 01.01.2010 року по 28.02.2010 року; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.02.2013 року № 0000542250 та № 0000532250.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено такі обставини.

Згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), на підставі наказу від 11.01.2013 року № 70 та направлень від 11.01.2013 року № 000069/68 та № 000068/67, відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження взаємовідносин з ПП «Сегмент-Юг» за період з 01.01.2010 року по 30.11.2010 року та з ПП «Сі.Ті.Джи» за період з 01.01.2010 року по 28.02.2010 року, за результатами якої було складено акт від 28.01.2013 року № 440/22-50/31506766, в якому зроблено висновки про порушення позивачем вимог: пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 207 633,00 гривні; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 166 107,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем 27.02.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000542250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 259 541,25 гривня (за основним платежем - 207 633,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 51 908,25 гривень; № 0000532250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 207 634,85 гривні (за основним платежем - 166 101,00 гривня та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 41 526,85 гривень).

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП «Сегмент-Юг» було укладено договір поставки № 04/09-ПЗ від 02.04.2009 року та агентський договір № 01-10-АС/ЭЛ від 01.10.2010 року на пошук клієнтів для укладення договорів на поставку нагрівальних елементів та їх складових, а також укладено договори поставки з ПП «Сі.Ті.Джі» № 01-04/П/ОБ від 01.04.2008 року про поставку електронагрівачів та № 01-10-09/МБ від 01.10.2009 року про поставку основних засобів.

На виконання вказаних договорів зазначені контрагенти у перевіряємому періоді поставили позивачу товар та послуги, видали податкові накладні, а позивач здійснив оплату товару та послуг.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства, реальності господарських операцій позивача з його контрагентами та неправомірного прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду зазначеним вимогам не відповідає, оскільки відповідач оскаржив в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції в повному обсязі, тобто просив скасувати постанову суду першої інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ДП «Інтмакс» відмовити в повному обсязі.

Проте з оскаржуваної ухвали апеляційного суду не вбачається можливим встановити, які саме обставини справи зумовили прийняття такого рішення судом апеляційної інстанції.

Розглядаючи справу суд апеляційної інстанції не вказав на матеріальні норми, які регулюють спірні правовідносини, чинні на час виникнення відповідних правовідносин, яким чином нормативні положення впливають на вирішення даного спору.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку справу, дослідів лише обставини, які стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 27.02.2013 року № 0000532250, з посиланням на норми ПК України, залишивши поза увагою порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 27.02.2013 року № 0000542250.

Крім того, судом апеляційної інстанції в мотивувальній частині ухвали зазначено, що предметом розгляду у справі є повідомлення-рішення № 0000141504, № 0000151504 та № 0000161504 від 27.02.2013 року, які виставлені у зв'язку з вчиненням правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Проте, як вбачається з матеріалів справи предметом розгляду у даній справі є податкові повідомлення-рішення від 27.02.2013 року № 0000542250 та № 0000532250.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина ухвали апеляційного суду повинна містити встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Також, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків ПП «СІ.ТІ.ДЖИ», ПП «СЕГМЕНТ-ЮГ» та складання акту від 28.01.2013 року № 440/22-50/31506766 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ДП «Інтмакс» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ПП «Сегмент-Юг» за період з 01.01.2010 року по 30.11.2010 року та з ПП «Сі.Ті.Джи» за період з 01.01.2010 року по 28.02.2010 року, та з посиланням на норми матеріального права не вказав причини їх не розгляду.

З огляду на викладене, а також той факт, що судом апеляційної інстанції не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого і у відповідності до норм матеріального та процесуального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 року у справі № 815/3686/13-а - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. Костенко Помічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько