Ухвала

від 04.07.2017 по справі 815/3686/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3686/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

представника апелянта - Коперсак М.С.

представника позивача Довгун А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року по справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства Інтмакс до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки, про визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2013 року дочірнє підприємство Інтмакс звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просило суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ДП Інтмакс з питань підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків ПП Сі.Ті.Джи , ПП Сегмент-Юг та дії щодо складання акту від 28.01.2013 року № 440/22-50/31506766 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ДП Інтмакс з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ПП Сегмент-Юг за період з 01.01.2010р. по 30.11.2010р. та з ПП СІ.ТІ.ДЖИ за період з 01.01.2010р. по 28.02.2010р. ;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 27.02.2013 року № 0000542250, яким ДП Інтмакс збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 259541,25 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 27.02.2013 року № 0000532250, яким ДП Інтмакс збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 207634,85 грн.

Постановою від 24 липня 2013 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції ухвалив оскаржену постанову з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року постанова Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року залишена без змін. (т. 4 а.с. 265-270).

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 01 червня 2016 року скасована ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року, а справа направлена до суду апеляційної інстанції на новий розгляд (т. 5 а.с. 28-31).

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив помилковість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток та завищення податкового кредиту з ПДВ, доведеність позивачем правильності формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Також суд першої інстанції встановив, протиправність проведення відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки ДП Інтмакс , та як наслідок складання за її результатами акту такої перевірки.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до матеріалів справи в період з 11 по 21 січня 2013 року податковим органом проведена позапланова виїзна документальна перевірка дочірнього підприємства Інтмакс щодо підтвердження взаємовідносин із ПП Сегмент-Юг за період з 01.01.2010 по 30.11.2010 та з ПП Сі.Ті.Джи за період з 01.01.2010 по 28.02.2010 року, за наслідками якої складений акт № 440/22-50/31506766 від 28 січня 2013 року (т. 1 а.с. 16-32), заперечення на якій (т. 1 а.с. 45-59) відхилені податковим органом 14 лютого 2013 року (т. 1 а.с. 60-64).

На підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 27.02.2013 року № 0000542250 (т. 1 а.с. 33) про збільшення ДП Інтмакс суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 259 541,25 грн. (за основним платежем - 207 633 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 51 908,25 грн.);

- від 27.02.2013 року № 0000532250 (т. 1 а.с. 34) про збільшення ДП Інтмакс суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 207 634,85 грн. (за основним платежем - 166 101 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 41 526,85 грн.).

Зазначені податкові повідомленні-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте залишились без змін (т. 1 а.с. 65-79, 80-83, 84-99, 100-104).

Відповідно до акту перевірки податковий орган встановив порушення позивачем:

- п. 5.3.9. ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств в результаті чого ДП Інтмакс занижено податок на прибуток на загальну суму 207 633 грн., в т.ч. в розрізі податкових періодів: 1 квартал 2010 року - 87 932 грн.; півріччя 2010 року - 136 849 грн.; 3 квартали 2010 року - 182 194 грн.; рік 2010 року - 207 633 грн.;

- п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5. п. 7.4, п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого ДП Інтмакс занижено податок на додану вартість на загальну суму 166 107 грн., в т.ч. по періодам звітності: січень 2010 року - 31 260 грн.; лютий 2010 року - 26403 грн.; березень 2010 року - 12 683 грн.; квітень 20 10 року - 13 375 грн.; травень 2010 року - 12 215 грн.; червень 2010 року - 13 544 грн.; липень 2010 року - 11 854 грн.; серпень 2010 року - 11 265 грн.; вересень 2010 - 13 156 грн.; жовтень 2010 року - 11 478 грн.; листопад 2010 року - 8 874 грн.

Перевіряючи висновки суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив, що:

- між ДП Інтмакс та ПП Сегмент - Юг укладена угода № 04/09-ПЗ від 02.04.2009 року на поставку товарів (т. 3 а.с. 41-43) та агентський договір № 01-10-АС/ЭЛ від 01.10.2010 р. на пошук клієнтів для укладення договорів на поставку нагрівальних елементів та їх складових (т. 3 а.с.1-2);

- між ДП Інтмакс та ПП Сі.Ті.Джи укладені договори за № 01-04/П/ОБ від 01.04.2008 року про поставку електронагрівачів (т. 1 а.с. 137-141) та № 01-10-09/МБ від 01.10.2009 року про поставку основних засобів.

Відповідно до матеріалів справи за умовами цих угод позивач отримав накладні та податкові накладні, які досліджені апелянтом при проведенні перевірки та реквізити яких зазначені на сторінках 4-6 акту перевірки. (т.1 а.с.19-21). Розрахунки з підприємствами ПП Сі.Ті.Джи та ПП Сегмент-Юг відображені ДП Інтмакс бухгалтерською проводкою Дт 631 Кт31, проведені у безготівковій формі, дослідженні при проведенні перевірки, перелік платіжних документів з вказівкою їхніх номерів, дат та сум наведений на сторінках 5-6 акту, ), кредиторська заборгованість за отриманий товар у позивача на час проведення перевірки відсутня (т.1 а.с.20-21).

Дочірнім підприємством Інтмакс вартість товарів (послуг), отриманих від ПП Сі.Ті.Джи та ПП Сегмент-Юг , віднесена до складу валових витрат відповідно до податкових декларації з податку на прибуток у відповідних податкових періодах на загальну суму 830 533 грн., у тому числі по періодам: у 1 кварталі 2010 року -351 729 грн., у 2 кварталі 2010 року - 195 667 грн., у 3 кварталі 2010 року - 181 379 грн., у 4 кварталі - 101 758 гривень.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ПП Сегмент-Юг включені дочірнім підприємством Інтмакс до складу податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 142 322 грн., у тому числі по періодам звітності: у січні 2010 року - 20 115 грн.; у лютому 2010 року - 13 763 грн.; у березні 2010 року - 12 683 грн.; у квітні 2010 року - 13 375 грн.; у травні 2010 року - 12 215 грн.; у червні 2010 року - 13 544 грн.; у липні 2010 року - 11 854 грн.; у серпні 2010 року - 11 265 грн.; у вересні 2010 року - 13 156 грн.; у жовтні 2010 року - 11 478 грн.; у листопаді 2010 року - 8 874 грн., та відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за відповідні періоди податкової звітності.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ПП Сі.Ті.Джи включені дочірнім підприємством Інтмакс до складу податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 23 784 грн., у тому числі по періодам звітності: у січні 2010 року - 11 144 грн.; у лютому 2010 року - 12 640 грн., та відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за відповідні періоди податкової звітності.

Зазначені фактичні обставини також зафіксовані в акті перевірки та не заперечуються апелянтом.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 , спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції що фактичне придбання позивачем у ПП Сі.Ті.Джи та ПП Сегмент-Юг товарів, послуг та їх платність підтверджені належними первинними документами, наданими позивачем до перевірки та переліченими в акті перевірки посадовими особами податкового органу, а саме: договорами, накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі наданих послуг, видатковими накладними, документами підтверджуючими оплату.

Апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на відсутність товарно-транспортних накладних, оскільки вказана обставина не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, якщо з інших доказів вбачається фактичне здійснення таких господарських операцій. При цьому апеляційний суд зазначає, що надання послуг за агентським договором на пошук клієнтів для укладення договорів на поставку нагрівальних елементів та їх складових не потребує транспортування цих послуг з оформлення ТТН, а за умовами договору поставки з ПП Сі.Ті.Джи в цьому договорі застосовані правила ИНКОТЕРМС-2010 - DDP, за якими продавець несе всі витрати та риски, пов'язані з доставкою товару в місце призначення, що не потребує наявності у покупця ТТН.

Відповідно до матеріалів справи основними видами діяльності позивача є торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, запчастинами, комплектуючими тощо. Здійснюючи господарську діяльність, позивач придбавав у ПП Сегмент-Юг та ПП Сі.Ті.Джи відповідні запчастини та комплектуючі з метою їх подальшого перепродажу.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги, що з метою пошуку та залучення нових клієнтів позивач замовив у ПП Сегмент-Юг послуги з пошуку нових клієнтів для укладення відповідних договорів на поставку товару, в результаті чого такі договори з новими клієнтами укладалися, що сприяло успішному веденню позивачем своєї основної діяльності з торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів, запчастин, комплектуючих тощо. Факт виконання ПП Сегмент-Юг своїх зобов'язань за агентським договором з позивачем підтверджений актом прийому-передачі виконаних робіт від 31.10.2010 р., списком клієнтів, знайдених Виконавцем робіт (послуг), та договорами з сімома клієнтами, що укладені позивачем внаслідок отриманих послуг від ПП Сегмент-Юг . (т.3 а.с.3-40).

Спірні правовідносини в частині щодо правомірності визначення розміру валових витрат за період, який перевірявся, врегульовані Законом України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994р. № 335/94-ВР.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994р. № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994р. № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994р. № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Також п.5.11 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Оскільки при розгляді справи суд першої інстанції встановив факт подальшого використання позивачем, придбаних у ПП Сі.Ті.Джи та ПП Сегмент-Юг , товарів і послуг, у своїй господарській діяльності, що підтверджено матеріалами справи (т.1 а.с.144-226; т.2 а.с.1-49, 53-231; т.3 а.с. 6-40, 44-210, т.4 а.с.1-53) та не спростовано апелянтом, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про помилковість доводів податкового органу щодо безпідставного віднесення позивачем до складу валових витрат у відповідні звітні періоди 2010 року витрат з придбання товару та послуг від ПП Сі.Ті.Джи та ПП Сегмент-Юг , які не ґрунтуються на законі та спростовані первинними документами, які досліджені під час проведення перевірки та перелічені в акті перевірки.

Перевіряючи висновки суду першої інстанції та доводи апелянта щодо завищення позивачем податкового кредиту, апеляційний суд погоджується із застосуванням судом першої інстанції до спірних правовідносин положень Закону України Про податок на додану вартість № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, в редакції чинній на час виникнення господарських відносин позивача з контрагентами.

Відповідно до п. 1.7 ст.1 Закону України Про податок на додану вартість № 168-97/ВР від 03.04.1997 року (чинного в період господарських відносин позивача з контрагентами), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Статтею 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, визначені виключні підстави для віднесення сум до податкового кредиту та відшкодування їх з Державного бюджету України.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі вищезазначеного датою, виникнення у позивача права на податковий кредит по податку на додану вартість є дата видачі йому податкових накладних контрагентами.

Згідно пп. 7.2.3. 7.2.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом. Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.7.4.5. ст.7 Закону України Про податок на додану вартість не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.

Відповідно до матеріалів справи в акті перевірки відображено, що всі податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за відповідні звітні періоди, що перевірялися, та за які позивачу нараховані податкові зобов'язання з ПДВ податковим повідомленням-рішенням № 0000532250 від 27.02.2013 року, на час перевірки були наявні у позивача, під час розгляду справи надані суду. Зазначені податкові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України Про податок на додану вартість , зауваження щодо їх оформлення з боку апелянта відсутні.

Факт одержання та оплати позивачем вартості придбаних товарів та послуг за договорами підтверджений відповідними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, наданими позивачем в ході розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що системний аналіз положень Закону України Про податок на додану вартість дозволяє дійти висновку про те, що платник податку (позивач) виключно на підставі проведеної оподаткованої операції та оформленої контрагентом податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, що фактично і було зроблено. Крім того, норми податкового законодавства, чинного на час господарських відносин позивача з контрагентами, передбачали один випадок, при якому податкова накладна визнається недійсною, - заповненні її особою, яка не зареєстрована платником ПДВ і якій не присвоєний індивідуальний податковий номер (п. 2 та п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р., чинний на час проведення операцій за договорами).

Суд першої інстанції правильно зауважив, що платник податку на додану вартість - покупець товару на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив наявність правових підстав для скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень, в той час як доводи апеляційної скарги (т. 4 а.с. 242-248), які повністю дублюють письмові заперечення податкового органу на адміністративний позов (т. 4 а.с. 151-157), не спростовують висновків суду першої інстанції.

Перевіряючи висновки суду першої інстанції щодо протиправності дій податкового органу щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки та як наслідок складання акту перевірки від 28.01.2013 року № 440/22-50/31506766, апеляційний суд, враховуючи ухвалу Вищого адміністративного суду України по цій справі від 01.06.2016 року (т. 5 а.с. 28-31), зазначає, що апеляційна скарга податкового органу не містить заперечень проти висновків суду першої інстанції в частині визнання дій податкового органу протиправними, не зважаючи на те, що вимогою апеляційної скарги є скасування оскарженої постанови в повному обсязі..

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до акту перевірки від 28.01.2013 року, позапланова виїзна документальна перевірка проведена на підставі п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 11.01.2013 р. за № 70 (т. 1 а.с. 35).

Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, в редакції чинній на час прийняття наказу про проведення перевірки, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позапланова виїзна документальна перевірка позивача проведена саме з підстав ненадання позивачем, на думку податкового органу, пояснень та документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

Відповідно до матеріалів справи 20 грудня 2012 року позивач отримав від ДПІ запит № 54142/10/22-5 від 19.12.2012р. Про надання інформації та її документального підтвердження (т. 1 а.с. 36), в якому зазначено наступне: На підставі пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, пп. 73.3 та 73.5 ст.73, пп. 78.1.1 та пп.78.1.4. п. 78.1 ст. 78 ПК України у зв'язку з встановленням факту сумнівності у факті здійснення операцій (існування розбіжностей задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань) просимо надати інформацію та її документальне підтвердження... щодо взаємовідносин з ПП Сегмент-Юг за період 2009-2011рік .

Також 20 грудня 2012 року позивач отримав від ДПІ запит № 54163/10/22-5 від 19.12.2012р. Про надання інформації та її документального підтвердження (т. 1 а.с. 40-41) у якому зазначено: На підставі пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, пп. 73.3 та 73.5 ст. 73, пп. 78.1.1 та пп. 78.1.4. п. 78.1 ст. 78 ПК України у зв'язку із встановленням факту сумнівності у факті здійснення операцій (існування розбіжностей задекларованих у деклараціях з податку па додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань) просимо надати інформацію та її документальне підтвердження щодо взаємовідносин з підприємствами .

Відповідно до п. 73.3 ст.73 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час подання запитів, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Апеляційний суд дослідивши запити податкового органу від 19.12.2012 року, погоджується з висновками суду першої інстанції, що вони не містять вказівки на обставини, що зумовили виникнення підстав для подання запитів. В той час як за нормами ст. 73 Податкового кодексу України та Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 року № 1245, існування розбіжностей задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань не є підставою для складання запиту про надання інформації та її документального підтвердження.

Відповідно до матеріалів справи на запити податкового органу від 19.12.2012 року, позивач надав відповіді № 01/2013 та № 02/2013 від 02.01.2013 року у передбачений законом строк 10 робочих днів з дня отримання запиту (т. 1 а.с. 37-39, 42-44).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що передбачених п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України підстав для проведення позапланової виїзної документальної перевірки, у відповідача не було, внаслідок чого дії відповідача з проведення такої перевірки є протиправними.

При цьому надані апелянтом копії постанов слідчого про проведення документальних позапланових перевірок ПП Сі.Ті.Джи та ПП Сегмент-Юг (т. 4 а.с. 208-211), та актів про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Сі.Ті.Джи від 28.11.2012 р. (т. 4 а.с. 161-183), та ПП Сегмент-Юг від 2.11.2012 року (т. 4 а.с. 184-203), апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки копії зазначених документів не були додані до запитів від 19.12.2012 року, що суперечить приписам абзацу 2 п. 73.3 ст. 73 ПК України.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Таким чином, зазначена норма, встановлює обов'язок податкового органу щодо повідомлення платників податків про початок проведення перевірки та встановлює кореспондуюче право платників податку бути завчасно обізнаними про проведення перевірки податковим органом їх господарської діяльності з метою забезпечення можливості платникам податків реалізувати встановлені ПК України права під час проведення такої перевірки.

Як зазначено в самому акті перевірки (стор. 1 акту перевірки) та не заперечується податковим органом в апеляційній скарзі, перевірка проведена в період з 11.01.2013р. по 21.01.2013р., копія наказу про проведення перевірки вручена головному бухгалтеру позивача під розписку після початку перевірки, а саме: 14.01.2013 р. (т. 1 а.с. 16-17).

За таких обставин позивача повідомлено про перевірку після початку самої перевірки, а не до її початку, як то передбачено п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, що підтверджує протиправність дій податкового органу при проведенні такої перевірки, та як наслідок дій щодо складання акту перевірки, яка призначена та проведена з порушеннями.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 11.07.2017 року.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець