Ухвала

від 01.06.2016 по справі 826/24393/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

01 червня 2016 року м. Київ К/800/14649/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Пилипчук Н.Г.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016

у справі № 826/24393/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Майндшер»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016 (повний текст виготовлено 21.01.2016) Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві подано 30.05.2016 (згідно з відтиском штемпелю канцелярії суду), тобто з пропуском строку, встановленого частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому подано заяву про поновлення строку касаційного оскарження.

Відповідач в обґрунтування причин пропуску строку касаційного оскарження посилається на такі обставини.

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві у квітні 2016 року вперше подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016 (К/800/9495/16).

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 06.04.2016 відмовлено Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання вказаної касаційної скарги. Цією ж ухвалою касаційну скаргу було залишено без руху у зв'язку з невиконанням вимог ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України (до касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору) та надано строк для усунення вказаних недоліків до 28.04.2016.

На адресу Вищого адміністративного суду України податковим органом надіслано клопотання, в якому останній вдруге просив звільнити його від сплати судового збору та у разі відмови в задоволенні такого клопотання - продовжити процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України судді від 11.05.2016 Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві вдруге відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги та повернуто таку касаційну скаргу відповідачу.

Податковий орган вважає, що звільнення від сплати судового збору або розстрочення/відстрочення від такої сплати при поданні позову, апеляційної та касаційної скарг є способом забезпечення права осіб на звернення до суду при відсутності достатніх майнових можливостей для сплати судового збору. Відповідач вказує, що скрутний майновий стан або недостатнє фінансування особи, яка звертається до суду з позовом, апеляційною та касаційною скаргою, є безумовною підставою для задоволення судом відповідного клопотання такої особи.

На думку податкового органу, суддя дійшла необґрунтованого висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотань відповідача щодо звільнення від сплати судового збору, залишила поза увагою клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги та передчасно повернула касаційну скаргу, що призвело до звернення з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України вдруге з пропуском встановленого частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України строку.

Наведені податковим органом у заяві про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.

Як зазначено вище, відповідач всупереч вимогам ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснив сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі при зверненні до суду з касаційною скаргою вперше. При цьому двічі звертався до суду з клопотаннями про звільнення від сплати судового збору, в задоволенні яких йому було відмовлено. При поданні касаційної скарги вдруге податковий орган знову не сплатив судового збору та заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Вищевикладене свідчить лише про відсутність у відповідача наміру своєчасно реалізувати своє право на касаційне оскарження та зловживання процесуальним правом на звільнення від сплати судового збору шляхом подачі численних клопотань, обґрунтованих ідентичними підставами, що призводить до затягування адміністративного процесу.

Податковий орган не надав доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України з моменту звернення до суду з касаційною скаргою вперше.

Відповідно до частини четвертої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною п'ятою статті 213 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

До касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору.

Суб'єкт владних повноважень не входить до переліку суб'єктів, передбаченого в статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги), звільнених від сплати судового збору.

До касаційної скарги додано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Суддя-доповідач не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою звільнити повністю або частково від сплати судових витрат.

Наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України кореспондують положенням ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, суддя-доповідач вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для звільнення від такої сплати.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції Закону від 22.05.2015 № 484-VIII) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або

скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлена підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, редакція якого змінювалась. Суддя-доповідач позбавлений можливості визначити ставку судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, та вирахувати судовий збір за подання касаційної скарги виходячи з цієї ставки, оскільки в касаційній скарзі, а також доданих до неї документах, відсутні відомості про дату подання позовної заяви до суду.

При цьому звертається увага відповідача на те, що у справі подано позовну заяву майнового характеру - загальна оспорювана сума становить 155406 грн., в т.ч.:

81793 грн. за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 07.07.2015 № 0003812208;

73613 грн. за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 07.07.2015 № 0003802208.

Саме з оспорюваної суми - 155406 грн. слід визначати розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, який, своєю чергою, не може бути меншим, ніж визначена у підпункті 1 пункту частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI межа.

Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, протягом якого відповідач має надати/надіслати:

- заяву про поновлення строку касаційного оскарження, в якій вказано інші підстави для поновлення строку;

- документ про сплату судового збору, а також повідомити дату подання позову до адміністративного суду.

Керуючись ст. ст. 108, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без руху.

Встановити Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків: протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Г.Пилипчук