Ухвала

від 26.05.2016 по справі 826/20912/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року м. Київ К/800/8080/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І., Сіроша М.В.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Ромза» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальності «Ромза» (далі - ТОВ «Ромза») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ДПІ у Дніпровському районі) в якому просить визнати протиправними дії, скасувати рішення та зобов'язати вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 січня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2016 року апеляційну скаргу ДПІ Дніпровському районі залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 січня 2016 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Дніпровському районі подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Дніпровському районі направлено лист №16760/10/26-53-11-02-08 від 21 липня 2015 року, згідно з яким надіслана позивачем податкова декларація з податку на додану вартість за податковий період червень 2015 року не визнана як податковий звіт, оскільки вона не відповідає вимогам діючого законодавства - підписана керівною особою, яка не причетна до створення та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Жодних повідомлень стосовно не визнання/не прийняття податкової декларації з ПДВ за квітень 2015 року на адресу позивача, не надходило, проте 20 серпня 2015 року відповідачем складено акт камеральної перевірки №6778/26-53-15-01/38648610, згідно якого встановлено неподання позивачем податкової звітності з ПДВ за квітень, червень 2015 року, крім того, на адресу позивача відповідачем направлено повідомлення №16770/10/26-53-11-02-08 від 21 липня 2015 року про розірвання договору, в якому зазначено, що у зв'язку з істотними порушеннями умов договору, зобов'язання сторін, визначені договором про визнання електронних документів, припиняються.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 травня 2015 року позивач засобами електронного зв'язку подав до ДПІ у Дніпровському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року. Разом із декларацію позивач подав Додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість (розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість) та Додаток 5 до податкової декларації (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів). Відповідно до квитанції №2 від 20 травня 2015 року зазначено наступне: «Документ доставлено до ДПІ у Дніпровському районі. Прийнято пакет». 20 липня 2015 року позивач засобами електронного зв'язку подав до ДПІ у Дніпровському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року. Разом із декларацію позивач подав Додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість (розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість) та Додаток 5 до податкової декларації (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів). Відповідно до квитанції №2 від 20 липня 2015 року зазначено наступне: «Документ доставлено до ДПІ у Дніпровському районі. Прийнято пакет».

Положенням п.п. 16.1.3, п. 16.1, ст. 16 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Таким чином, своєчасне подання податкової декларації встановленої форми є одним із основних обов'язків платників податків, їх представників та податкових агентів.

Пунктом 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України визначено перелік обов'язкових реквізитів податкової декларації.

Пунктом. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України передбачено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 ст. 46 цього Кодексу.

Особливості порядку прийняття або відмови в прийнятті декларації посадовими особами органу державної податкової служби наведені в п. 49.8 - 49.14 ст. 49 Податкового кодексу України.

Згідно п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Тобто, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України.

Абзацом 1 п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України визначено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що замість письмового повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації платника податків останньому направлено лист №16760/10/26-53-11-02-08, у якому зазначено, що у відповідності до ст. 48 Податкового кодексу України, податкова звітність складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, при цьому, жодних повідомлень стосовно не визнання/не прийняття податкової декларації з ПДВ за квітень 2015 на адресу позивача не надходило, а отже дії податкового органу, які виразились у неприйнятті податкової звітності є неправомірними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців №21612364 та №21612400, станом на 20 травня 2015 року, 20 липня 2015 року та 21 липня 2015 року керівником ТОВ «РОМЗА» є ОСОБА_4, відомості про юридичну особу - підтверджено, а отже твердження податкового органу, що податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2015 підписана керівною особою, яка не причетна до створення та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства є хибними.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій та скасування рішення відповідача щодо розірвання договору №100720141 від 10 липня 2014 року про визнання електронних документів, судами попередніх інстанцій зазначено.

Пунктом 4 розділу 6 вказаного договору передбачено, що ДПІ має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифікату відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно з рішення №16770/10/26-53-11-02-08 від 21 липня 2015 року, як підстави для розірвання договору, суб'єктом владних повноважень обрано: невідповідність інформації про юридичну адреси платника податків та керівні особи підприємства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців №21612364 та №21612400 від 14 січня 2016 року, які наявні в матеріалах справи, станом на 20 липня 2015 року та 21 липня 2015 року керівником ТОВ «РОМЗА» є ОСОБА_4 Відомості про юридичну особу - підтверджено, отже розірвання договору з підстав невідповідності інформації про керівних осіб підприємства є неправомірним.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача відновити в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», зокрема, у підсистемі «Аналітична система» показники податкової звітності ТОВ «РОМЗА» за квітень, червень 2015 року.

Положеннями статей 71, 72, 74 Податкового кодексу України визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Позивач в даній справі не оскаржує дії відповідача щодо проведення перевірки та складання акта, у зв'язку із чим виключення з бази даних інформації, внесеної на підставі акта, є необґрунтованим.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що дії відповідача щодо внесення до електронної бази даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» інформації, отриманої внаслідок проведення перевірки позивача, в даному випадку, є лише службовою діяльністю працівників податкової інспекції на виконання своїх службових обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження господарських операцій, а отже дана позовна вимога не підлягає задоволенню

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 09.12.2014 по справі № 21-511а14, від 03.11.2015 по справі № 21-99а15, від 15.12.2015 по справі № 826/6102/14.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «РОМЗА».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.В. Сірош