Рішення

від 02.06.2016 по справі 906/431/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" червня 2016 р. Справа № 906/431/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю секретаря судового засідання Стретович Н.К.

в присутності представників сторін:

- від позивача: не прибув

- від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" (Житомирська область, Овруцький район, с. Словечне)

до Приватного підприємства "ОСОБА_1 Сервіс" (Житомирська область, Овруцький район, с. Можари)

про стягнення 8861,36 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 8861,36 грн, за отримані товарно - матеріальні цінності, а саме, лісопродукцію.

Ухвалою від 06.05.2016 господарський суд порушив провадження у справі , призначив засідання суду, зобов"язав сторін надати необхідні документи.

31.05.2016 на адресу суду від позивача надійшли супровідним листом документи на виконання вимог ухвали господарського суду, а саме: оригінал претензії та акт звірки, товарно - транспортні накладні, довіреність №20 від 16.10.2014, платіжні доручення про часткову оплату боргу, довідка про заборгованість відповідача, клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Дані документи були оглянуті судом в засіданні суду, долучено до матеріалів справи довідку про заборгованість відповідача від 24.05.2016 вих. № 221 та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача від 24.05.2016 №219.

Відповідач повноважного представника в засідання суду не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 20.05.2016 (а. с. 24).

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості Державним підприємством "Словечанське лісове господарство" (позивач) передано Приватному підприємству "ОСОБА_1 Сервіс" лісопродукцію на загальну суму 40861,36 грн.

Факт поставки товару підтверджується такими товарно - транспортними накладними серії ЖТВ :

- №260355 від 17.10.2014 - на суму 14854,66 грн;

- №260357 від 18.10.2014 - на суму 6787,46 грн;

- №260368 від 23.10.2014 - на суму 10154,52 грн;

- №260378 від 29.10.2014 - на суму 9064,72 грн.

В матеріалах справи є довіреність на отримання товару від 16.10.2014 №20, видана ОСОБА_2 на отримання цінностей від ДП "Словечанський лісгосп" згідно з переліком (а. с. 12).

Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, сплативши 32000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 29.10.2014 на суму 12000,00 та від 16.10.2014 на суму 20000,00 грн (а. с. 13), в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 8861,36 грн (40861,36 - 32000,00), яка на час розгляду справи не змінилась.

У зв'язку із здійсненням відповідачем розрахунків за отриманий товар лише частково, 01.03.2016 позивачем було направлено відповідачу досудове попередження про сплату боргу за поставлену лісопродукцію, яке за даними позивача було залишена без відповіді та задоволення (а. с. 9).

За вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч.1 ст.175 ГК України, майново - господарськими визнаються цивільно -правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Так, беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Отже, згідно зі ст. ст.173, 174 ЦК України, між позивачем та відповідачем виникло майново - господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Частиною1 ст.692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, із приписів ч.1 ст.692 Цивільного Кодексу України випливає обов'язок відповідача оплатити товар після його прийняття та прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Враховуючи, що сторони підписали товарно-транспортні накладні, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Таким чином, товарно - транспортні накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку відповідача здійснити розрахунки з позивачем.

Оскільки інший строк оплати товару сторонами встановлено не було, у відповідача виник обов'язок здійснити розрахунок з позивачем після отримання товару.

Вказана правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 28.02.2012 №5002-8/481-2011 та від 21.04.2011 №9/252-10, а також в Інформаційному листі від 17.07.2012 №01-06/928/2012.

Так, надані до матеріалів справи товарно - транспортні накладні, підписані відповідачем без зауважень, в яких зазначено асортимент, порода, кількість та ціна товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отриманий ним товар виконав частково, сплативши на рахунок позивача 32000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день судового розгляду справи становить 8861,36 грн., що підтверджується довідкою позивача від 24.05.2016.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. ст. 525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення 8861,36 грн боргу по оплаті поставленого товару обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства та підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ОСОБА_1 Сервіс" (11130, Житомирська область, Овруцький район, с. Можари, вул. Шкільна, б.1, код ЄДРПОУ 37260268) на користь Державного підприємства "Словечанське лісове господарського" (11122, Житомирська область, Овруцький район, с. Словечне, вул. Сабурова, 13, код ЄДРПОУ 00991953):

- 8861,36 грн основного боргу;

- 1378,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.06.2016.

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1- в справу

2 - позивачу (реком.)

3 - відповідачу (реком.)