ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2016р. Справа№ 914/4379/15
Господарський суд Львівської області у складі
Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Полюхович Х.М.
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергомонтаж», м.Новояворівськ, Яворівський район, Львівська область
про стягнення додаткового боргу
ціна позову: 277902,78 грн.
Представники:
позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1;
відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергомонтаж» про стягнення додаткового боргу. Ціна позову 277902,78 грн., з яких 272102грн. інфляційні нарахування та 5800,78грн. 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 25.12.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.01.2016р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах суду по даній справі від 20.01.2016р. та від 22.02.2016р. В судовому засіданні 09.02.2016р. оголошувалась перерва. Строк розгляду справи продовжено на 9 днів з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду по даній справі від 22.02.2016р.
Ухвалою від 03.03.2016р. провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/528/16.
25.05.2016р. Позивачем подано клопотання (вх.№22386/16), у якому повідомляє про те, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2016р. залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2016р. про відмову в задоволенні позовних вимог у справі №914/528/16 за позовом Приватного підприємства "Гарант-Успіх" (м.Львів) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Львівська обл., м.Червоноград) про визнання недійсним договору цесії (відступлення права вимоги) №11 від 26.11.2014р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.05.2016р. провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.06.2016р. В судовому засіданні 01.06.2016р. оголошено перерву в межах робочого дня до 17год. 15хв. Після перерви представники Сторін не з'явились.
Представникам Сторін по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалах суду по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстру вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв про відвід судді не надходило.
Позивач в судове засідання з'явився, позовні вимог підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, надав усні пояснення, аналогічні до викладених у позовній заяві; після оголошення перерви при оголошенні рішення судове засідання залишив.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду про поновлення провадження у справі не виконав, про причини невиконання суд не повідомив.
Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 -3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань в порядку ст.38 ГПК України протягом розгляду справи Сторонами не заявлялось.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Впродовж розгляду справи в судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
В судових засіданнях оглянуто оригінали документів, копії яких долучено до позовної заяви.
Спір розглядається із врахуванням заяви Позивача від 17.02.2016 року вх. №848/16 про збільшення розміру позовних вимог.
Крім цього, враховуючи вимоги ст.69 ГПК України та терміни перебігу поштових відправлень суд зазначає про відсутність можливості для подальшого відкладення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Щодо стягнення 272102,00 грн. інфляційних втрат та 5800,78 грн. трьох відсотків річних.
05.10.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Західенергомонтаж» (надалі - Замовник) та Приватним підприємством «Гарант-Успіх» (надалі - Виконавець) укладено Договір №05/10, відповідно до умов якого Виконавець виконує роботи з демонтажу гуртожитку під реконструкцію за тех. завданням Замовника, за адресою: АДРЕСА_2.
Згідно із п.3.1. Договору договірна вартість робіт, вказаних в п.1.1. цього договору і на день укладення договору становить 1 920 000,00 грн., в т.ч. 320 000,00 грн. податку на додану вартість.
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що розрахунки за цим договором проведені у безготівковій формі, або іншими способами згідно чинного законодавства України відповідно до календарного плану (додаток №1 до даного договору).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.10.2014р. у справі №914/2113/14 за позовом Приватного підприємства «Гарант-Успіх» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергомонтаж» про зміну істотної умови договору та стягнення 597157,73грн. позовні вимоги ПП «Гарант-Успіх» задоволено частково, вирішено стягнути з ТзОВ «Західенергомонтаж» на користь ПП «Гарант-Успіх» 549748,72грн. основного боргу та 10994,97грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
Рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2014р. у справі №914/2113/14 не оскаржувалось, набрало законної сили в порядку статті 87 ГПК України, та, у відповідності до частини п'ятої статті 124 Конституції України та статті 115 ГПК України, є обов'язковим до виконання на всій території України.
26.11.2014р. між Приватним підприємством «Гарант-Успіх» (за Договором - Цедент, Первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (за Договором - Цесіонарій, Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) №11 (надалі - Договір), за умовами якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги у відповідності із Договором від 05.10.2012 року №05/10 (Основний договір), укладеного між Первісним кредитором та ТзОВ «Західенергомонтаж» (надалі - Боржник).
За цим Договором Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошових коштів у розмірі, встановленому у п.2.1. цього договору (п. 1.2. Договору).
Відповідно до пункту 1.3. Договору до Нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобов'язанні обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, за порушення Основного договору Боржником.
Пунктом 1.4. Договору Сторонами встановлено, що право вимоги вважається відступленим в день підписання цього Договору та не потребує вчинення додаткових дій.
Згідно пункту 2.1. Договору право вимоги, що відступається за Договором, оцінено Сторонами, як основний борг в розмірі 514748,72 грн .
На виконання умов укладеного Договору Позивач листом від 26.11.2014р. б/н повідомив Відповідача про відступлення йому ПП «Гарант-Успіх» права вимоги за Основним договором і висловив претензію про погашення у семиденний строк з моменту отримання листа, заборгованості в розмірі 514748,72грн. Відповідачем вказаного листа отримано 27.11.2014р. (вх. №387).
Окрім того, 21.01.2015р. Сторонами Договору складено Спільну заяву про тлумачення деяких умов договору цесії від 26.11.2014р. №11, згідно якої Новий кредитор не здобув права вимоги щодо додаткових боргів (пеня, три відсотки річних, інфляційні втрати), що нараховані за прострочення виконання грошового зобов'язання Боржником перед Первісним кредитором в період від дня початку прострочення до моменту підписання договору цесії . Право вимоги щодо додаткових боргів, нарахованих від дня початку прострочення до моменту підписання договору цесії, зберігає Первісний кредитор . Разом з цим, Боржник несе відповідальність перед Новим кредитором за прострочення виконання грошового зобов'язання починаючи з 27.11.2014р.
Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.12.2014р. у справі №914/2113/14 замінено позивача у справі №914/2113/14 з Приватного підприємства «Гарант-Успіх» на його правонаступника - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1. Як вбачається із відмітки на ухвалі суду, вказана ухвала не оскаржувалась і набрала законної сили 17.12.2014р.
З підстав наведеного Позивач (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 272102грн. інфляційних втрат та 5800,78грн. трьох відсотків річних.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 05.02.2016р. за вх.№4767/16, проти позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити в його задоволенні з підстав того, що ПП «Гарант-Успіх» уступило Позивачу право вимоги основного боргу за Договором, а вказана сума сплачена Відповідачем 10.08.2015р., тобто ще до порушення провадження у справі.
Окрім того, як на підставу своїх заперечень проти позову, Відповідач покликається на те, що Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.01.2015р. у справі №914/4221/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2015р., позовні вимоги ПП «Гарант-Успіх» задоволено частково, вирішено стягнути з ТзОВ «Західенергомонтаж» на користь ПП «Гарант-Успіх» 136169,20грн. інфляційних втрат, 28782,15грн. трьох відсотків річних та 2456,64 грн. пені. З підстав наведеного Відповідач робить висновки про погашення нарахованих штрафних санкцій за порушення порядку і строку виконання грошового зобов'язання за Договором від 05.10.2012р. №05/10, а також про подвійне нарахування ПП «Гарант-Успіх» та Позивачем Відповідачу штрафних санкцій за порушення порядку і строку виконання грошового зобов'язання за цим Договором.
Позивач у своїй заяві, поданій до суду 17.02.2016р. за вх.№6585/16, вказані заперечення Відповідача спростовує з огляду на те, що стягнення коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором від 05.10.2012р. №05/10 з ТзОВ «Західенергомонтаж» на користь ПП «Гарант-Успіх» згідно рішення Господарського суду Львівської області здійснювалось за період, коли сторонами у цьому грошовому зобов'язанні були саме ТзОВ «Західенергомонтаж» та ПП «Гарант-Успіх». Щодо сум нарахованих штрафних санкцій, які є предметом спору у даній справі Позивач зазначає, що такі нараховані за інший період, а саме не з моменту виникнення прострочки до моменту укладення договору цесії, а з моменту відступлення ПП «Гарант-Успіх» Позивачу права вимоги за Договором 05.10.2012 року №05/10 до моменту подання позовної заяви до суду.
З підстав наведеного Позивач вказує на правомірність стягнення штрафних санкцій за прострочення грошового зобов'язання з 27.11.2014р. і аж до його повного виконання Відповідачем.
Щодо заперечень Відповідача проти позову з підстав переходу до Позивача права вимоги лише суми основного боргу Позивач зазначає, що наявність судового рішення про стягнення коштів з боржника на користь кредитора не припиняє зобов'язання, а відтак, за порушення порядку і строку його виконання можуть нараховуватись штрафні санкції, встановлені чинним законодавством України. Аналогічну правову позицію викладено у Постановах Верховного Суду України від 20.12.2010р. у справі №3-57гс10, від 04.07.2011р. у справі №3-65гс11, від 12.09.2011р. у справі №3-73гс11, від 24.10.2011р. у справі №3-89гс11, від 14.11.2011р. у справі №3-116гс11, від 23.01.2012р. у справі №3-142гс11.
Відповідач у своїй заяві, поданій до суду 02.03.2016р. за вх.№8715/16, вказує на те, що Позивачем у позовній заяві зазначаються періоди, за які здійснюється стягнення штрафних санкції, які охоплюються періодами, стягнення за які проводилось на користь ПП «Гарант-Успіх» на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.2015р. у справі №914/4221/14 та приводить свій контррозрахунок розміру штрафних санкцій, які на думку Відповідача, належні до стягнення з Відповідача на користь Позивача і такі складають: 132830,01грн. інфляційних втрат та 5203,91грн. трьох відсотків річних.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
В силу положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Приписами ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами п.1 ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що заміна сторони зобов'язання відбулась саме згідно укладеного Договору про уступку права вимоги.
Позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3% річних є підставними.
Проте, перевіривши правильність проведених Позивачем розрахунків інфляційних нарахувань та 3% річних суд зазначає, що Позивач при розрахунку періодів нарахування інфляційних втрат та 3% річних день сплати заборгованості включає в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Проте, суд зазначає, і аналогічна правова позція викладена у п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені .
Перевіривши правильність проведених Позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань суд також зазначає, що такі здійснено із невірними індексами інфляції та нараховано інфляційні втрати не на залишок боргу, що існував станом на останній день місяця, а на суми часткових оплат, що були здійснені в майбутньому.
З даного приводу суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена в абзаці 3 п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань», що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця , в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому суд бере до уваги, що (як зазначено вище) рішенням Господарського суду Львівської області від 27.01.2015р. у справі №914/4221/14 вже стягнуто з Відповідача на користь ПП «Гарант-Успіх» 136169,20грн. інфляційних втрат та 28782,15грн. трьох відсотків. Зазначеним рішенням суду у справі №914/4221/14, зокрема, встановлено, що: «Враховуючи вищевикладене, позивач не передав новому кредитору: ФОП ОСОБА_1 за договором цесії №11 відступлення права вимоги від 26.11.2014р. право вимоги додаткових нарахувань до моменту укладення вказаного договору, залишивши таке право за собою.». Наведене повністю відповідає змісту Спільної заяви (а.с.26, сторінка 2, абзац 5) в частині - Новий кредитор не здобув права вимоги щодо додаткових боргів (пеня, 3% річних та інфляційні втрати, що нараховані за прострочення виконання грошового зобов'язання Боржником перед Первісним кредитором в період від дня початку прострочення до моменту підписання Договору цесії.
Також, рішенням Господарського суду Львівської області від 27.01.2015р. у справі №914/4221/14 встановлено наступні обставини: «ПП "Гарант-Успіх" нарахувало 30149,35грн. 3% річних та 136169,20грн. інфляційних втрат за період з 07.06.2013р. до 26.11.2014р.».
Крім того суд зазначає, що, незважаючи на проведення розрахунків Позивачем інфляційних нарахувань з використанням індексів інфляції за період з червня 2013р., сам Позивач у заяві від 17.02.2016р. вх.№6585/16 (а.с.72, сторінка 2, абзац 5), що: «Позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати за період прострочення Відповідача перед Позивачем, тобто починаючи з 27.11.2014 р. по 10.08.2015 р., тобто від дня початку прострочення перед Позивачем Новим Кредитором …».
З врахуванням наведеного суд зазначає, що Позивач безпідставно здійснив нарахування інфляційних втрат за період до 27.11.2014р., за який такі вже були нараховані Первісним кредитором та стягнуті з Відповідача, та безпідставно здійснював нарахування інфляційних втрат не з суми боргу, що існувала на кінець місяця, а з частин суми боргу, який був оплачений Відповідачем Позивачу.
Щодо доводів Відповідача про те, обов'зок щодо сплати основного боргу перед Позивачем у нього виник не з 27.11.2014р. (момент повідомлення про відступку права вимоги), а через 7 днів після отримання такого повідомлення суд зазначає, що в силу вимог ст.ст.512, 514 ЦК України, відбулась заміна сторони (кредитора) у зобов'язанні, а зобов'язання Відповідача, в тому числі і щодо строків оплати, не змінювалось.
Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо моменту переходу до Позивача права на стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором від 05.10.2012 року №05/10, суд приходить до висновків про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 5758,45грн. 3% річних та 127573,21грн. інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до вимог ст.4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
01.03.2016 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03.06.2016р.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1999,97 грн. судового збору, в решті судові витрати залишити за Позивачем.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 4 -3 , 4 -7 , 33, 34, 38, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 181, 184, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 6, 11, 15, 16, 202, 205, 207, 254, 257, 258, 261, 264, 509, 512, 514, 525, 526, 527, 530, 601, 610, 612, 625, 626, 627, 632, 837, 846 Цивільного кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1 . Позов задоволити частково.
2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергомонтаж» (81053, Львівська область, Яворівський район, м.Новояворівськ, вул.Степана Бандери, буд.21-А, оф. 23; ідентифікаційний код 31267582) на користь Фізичної особи-підпиємця ОСОБА_1 (80100, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 5758,45грн. трьох відсотків річних, 127573,21грн. інфляційних втрат та 1999,97грн. судового збору.
3 . В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя Фартушок Т. Б.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 01.06.2016 |
Оприлюднено | 08.06.2016 |
Номер документу | 58105232 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Фартушок Т. Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні