Постанова

від 05.10.2016 по справі 914/4379/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2016 р. Справа № 914/4379/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Бойко С. М.

суддів: Кравчук Н.М. Мирутенка О.Л.

при секретарі судового засідання Михайлишин С.В.,

за участю представників:

від позивача: ФОП ОСОБА_1;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність б/н від 29.06.2016 р.);

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 б/н від 22.06.2016,

на рішення господарського суду Львівської області від 01.06.2016, суддя - Фартушок Т.Б.,у справі № 914/4379/15

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю В«ЗахіденергомонтажВ» , м. Новояворівськ,

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 01.06.2016 в справі №914/4379/15 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергомонтаж» частково задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергомонтаж» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 5 758,45 грн. трьох відсотків річних, 127 573,21 грн. інфляційних втрат та 1 999,97грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач безпідставно здійснив нарахування інфляційних втрат за період до 27.11.2014р., за який такі вже були нараховані первісним кредитором та стягнуті з відповідача, та безпідставно здійснював нарахування інфляційних втрат не з суми боргу, що існувала на кінець місяця, а з частин суми боргу, який був оплачений відповідачем позивачу.

В апеляційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 01.06.2016 у справі №914/4379/15 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення 144 528,79 грн. інфляційних втрат та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в цій частині.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що внаслідок укладення між приватним підприємством «Гарант-Успіх» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договору цесії від 26.11.2014 в грошовому зобов'язанні боржника (товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергомонтаж») перед первісним кредитором (приватним підприємством «Гарант-Успіх») відбулась заміна кредитора на нового кредитора - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, при цьому саме грошове зобов'язання не змінилось по суті, сумі, характеру та умовам.

Також, апелянт вказує на неправильне застосування судом першої інстанції ч. 2 ст. 625 ЦК України та здійснення розрахунків інфляційних втрат. Вказує скаржник і на відмінність понять «період нарахування інфляційних втрат» та «період прострочення грошового зобов'язання». Посилається на те, що в період з 07.06.2013 до 26.11.2014 щодо кожного платежу сплаченого в цей період боржником перед первісним кредитором інфляційні втрати нараховуються від початку прострочення виконання грошового зобов'язання (07.06.2013) по день здійснення кожного платежу, а в період з 27.11.2014 по 10.08.2015 щодо кожного платежу сплаченого в цей період боржником перед новим кредитором інфляційні втрати нараховуються від початку прострочення виконання грошового зобов'язання (07.06.2013) по день здійснення платежу.

У відзиві на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «Західенергомонтаж» просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду в даній справі залишити без змін з підстав обґрунтованості висновків суду, викладених в оскаржуваному судовому акті.

В судове засідання 05.10.2016 сторони з'явились.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Львівської області від 01.06.2016 у справі №914/4379/15 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення 144 528,79 грн. інфляційних втрат та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в цій частині.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду в даній справі залишити без змін з підстав обґрунтованості висновків суду, викладених в оскаржуваному судовому акті.

Розглянувши наявні в справі докази, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення господарського суду Львівської області від 01.06.2016 у справі №914/4379/15 без змін, апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 без задоволення, з наступних підстав.

Судами встановлено, що 05.10.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Західенергомонтаж» (надалі - замовник) та приватним підприємством «Гарант-Успіх» (надалі - виконавець) укладено договір №05/10, відповідно до умов якого виконавець виконує роботи з демонтажу гуртожитку під реконструкцію за тех. завданням замовника, за адресою: м.Київ, вул.Дубініна, 5/15.

Згідно із п.3.1. договору договірна вартість робіт, вказаних в п.1.1. цього договору і на день укладення договору становить 1 920 000,00 грн., в т.ч. 320 000,00 грн. податку на додану вартість.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що розрахунки за цим договором проведені у безготівковій формі, або іншими способами згідно чинного законодавства України відповідно до календарного плану (додаток №1 до даного договору).

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.10.2014р. у справі №914/2113/14 за позовом приватного підприємства «Гарант-Успіх» до товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергомонтаж» про зміну істотної умови договору та стягнення 597 157,73грн. позовні вимоги ПП «Гарант-Успіх» задоволено частково, стягнуто з ТзОВ «Західенергомонтаж» на користь ПП «Гарант-Успіх» 549 748,72грн. основного боргу та 10994,97грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Вказане рішення мотивоване тим, що внаслідок часткового невиконання ТзОВ «Західенергомонтаж» обов'язку по оплаті за договором №05/10 від 05.10.2012, утворилась заборгованість в розмірі 549 748,72 грн., яка підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

26.11.2014р. між приватним підприємством «Гарант-Успіх» (за договором - цедент, первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (за договором - цесіонарій, новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №11 (надалі - договір), за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги у відповідності із договором від 05.10.2012 року №05/10 (основний договір), укладеного між первісним кредитором та ТзОВ «Західенергомонтаж» (надалі - боржник).

За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, встановленому у п.2.1. цього договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до пункту 1.3. договору до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, за порушення основного договору боржником.

Пунктом 1.4. договору сторонами встановлено, що право вимоги вважається відступленим в день підписання цього договору та не потребує вчинення додаткових дій.

Згідно пункту 2.1. договору право вимоги, що відступається за договором, оцінено сторонами, як основний борг в розмірі 514748,72 грн.

На виконання умов укладеного договору позивач листом від 26.11.2014р. б/н повідомив відповідача про відступлення йому ПП «Гарант-Успіх» права вимоги за основним договором і висловив претензію про погашення у семиденний строк з моменту отримання листа, заборгованості в розмірі 514748,72грн. Відповідачем вказаного листа отримано 27.11.2014р. (вх. №387).

Окрім того, 21.01.2015р. сторонами договору складено спільну заяву про тлумачення деяких умов договору цесії від 26.11.2014р. №11, згідно якої новий кредитор не здобув права вимоги щодо додаткових боргів (пеня, три відсотки річних, інфляційні втрати), що нараховані за прострочення виконання грошового зобов'язання боржником перед первісним кредитором в період від дня початку прострочення до моменту підписання договору цесії. Право вимоги щодо додаткових боргів, нарахованих від дня початку прострочення до моменту підписання договору цесії, зберігає первісний кредитор. Разом з цим, боржник несе відповідальність перед новим кредитором за прострочення виконання грошового зобов'язання починаючи з 27.11.2014р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.12.2014р. у справі №914/2113/14 замінено позивача у справі №914/2113/14 з приватного підприємства «Гарант-Успіх» на його правонаступника - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1. Як вбачається із відмітки на ухвалі суду, вказана ухвала не оскаржувалась і набрала законної сили 17.12.2014р.

Також, судами встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 27.01.2015 у справі №914/4221/14 позов приватного підприємства В«Гарант-УспіхВ» до товариства з обмеженою відповідальністю В«ЗахіденергомонтажВ» про стягнення додаткового боргу задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю В«ЗахіденергомонтажВ» на користь приватного підприємства В«Гарант-УспіхВ» 136 169,20грн. інфляційних втрат за період з 07.06.2013р. до 26.11.2014р., 28 782,15грн. 3% річних за період з 07.06.2013р. до 26.11.2014р., 2 456,64грн. пені за період з 07.06.2013р. по 28.11.2013р. та 3 348,16грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 1367,20 грн. трьох відсотків річних та 44 952,40 грн. пені - відмовлено.

З підстав наведеного позивач (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на користь позивача 272 102,00 грн. інфляційних втрат та 5800,78грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ЦК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи спільну заяву про тлумачення деяких умов договору цесії від 26.11.2014р. №11, а також те, що рішенням господарського суду Львівської області від 27.01.2015 у справі №914/4221/14 стягнуто інфляційні втрати в розмірі 136 169,20грн. за період з 07.06.2013р. до 26.11.2014р. - частина обсягу права вимоги первісного кредитора на момент відступлення права вимоги (укладення договору цесії від 26.11.2014) були вже реалізовані, а відтак до нового кредитора (фізичної особи-підприємця ОСОБА_1) перейшло право вимоги, які належали первісному кредитору на момент відступлення права вимоги (укладення договору цесії від 26.11.2014) в обсязі нереалізованого права вимоги.

Таким чином, з вищенаведених підстав місцевим господарським судом правильно відмовлено у стягненні інфляційних втрат в розмірі 136 169,20 грн. за період з 07.06.2013р. до 26.11.2014р.,

Що стосується решти позовних вимог в частині стягнення 135 932,80 грн. інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, здійснивши перерахунок заявлених інфляційних втрат в межах заявлених позивачем позовних вимог, у відповідності до вимог законодавства про нарахування інфляційних втрат та з урахуванням спільної заяви про тлумачення деяких умов договору цесії від 26.11.2014р. №11, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність стягнення 127 573,21 грн. інфляційних втрат за період з 27.11.2014 по 10.08.2015.

Що стосується позовних вимог про стягнення трьох процентів річних, то відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» № 14 від 17.12.2013, роз'яснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру 3 % річних у відповідності до вимог законодавства, погодився з розрахунками місцевого господарського суду про обґрунтованість стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 5758,45 грн. за період з 27.11.2014 по 10.08.2015.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд, прийшов до висновку про залишення рішення господарського суду Львівської області від 01.06.2016 у справі №914/4379/15 без змін, апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 без задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про залишення сплати судового збору за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Львівської області від 01.06.2016 у справі №914/4379/15 залишити без змін.

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: Бойко С.М.

Судді: Кравчук Н.М.

ОСОБА_3

Повний текст постанови виготовлено 10.10.2016.