Рішення

від 02.06.2016 по справі 344/17681/15-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/17681/15-ц

Провадження № 2/344/2320/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: Густинській Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПП «Безпека Захід» про витребування трудової книжки та стягнення заробітної плати та заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (надалі - також «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства «Безпека Захід» (надалі - також «Відповідач», «ПП «Безпека Захід») про стягнення з ПП «Безпека Захід» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3600,00 грн., заборгованість по заробітній платі 2840,00 грн., що разом складає 6 440,00 грн.; зобов'язання ПП «Безпека Захід» повернути ОСОБА_2 згідно чинного законодавства трудову книжку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при звільненні Позивача з роботи в ПП «Безпека Захід» Відповідачем було порушено вимоги чинного трудового законодавства України в частині невидачі йому у встановленому чинним законодавством порядку та строк трудової книжки на день звільнення, а також не виплачено заробітної плати за жовтень 2015 року та за відпрацьовані дні у листопаді 2015 року в загальній сумі 2840,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, посилаючись на положення частини 5 статті 235 Кодексу законів про працю України, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3600,00 грн.

Позивачем подано заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач - ПП «Безпека Захід», - явку уповноваженого представника до суду повторно не забезпечив, про причини неявки суду не сповістив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення на позов, в яких Відповідач покликається на недоведеність позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позову.

Крім того, в судовому засіданні 30 березня 2016 року представник Відповідача зазначив про те, що станом на той час ОСОБА_2 не звільнено з роботи, оскільки його відсторонено від роботи у зв'язку з проведенням службового розслідування з приводу інциденту, який мав місце при виконанні ним обов'язків охоронника. Станом на даний час рішення за результатами службового розслідування не прийнято, і Позивача із роботи не звільнено.

Відповідно до частини 2 статті 197 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши в судових засіданнях пояснення Позивача, його представника, представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Статтею 43 Конституції України передбачено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до Наказу ПП «Безпека Захід» від 08 жовтня 2015 року ОСОБА_2 прийнято з 09 жовтня 2015 на посаду охоронника ПП «Безпека Захід».

18 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернувся до директора ПП «Безпека Захід» із заявою про звільнення з роботи за згодою сторін.

Відповідно до Акту службового розслідування ПП «Безпека Захід» від 18 листопада 2015 року «17.11.2015. ОСОБА_2, неадекватно повів себе по відношенню до клієнта магазину (кидав їй в лице документацією, продукцію та виражав в її адресу нецензурною лайкою)…».

Наказом № 09 від 18 листопада 2015 року «Про відсторонення від виконання службових обов'язків контролера ПП «Безпека Захід» ОСОБА_2 в зв'язку з порушенням статті 11 Закону України «Про охоронну діяльність» контролера ПП «Безпека Захід» ОСОБА_2 відсторонено від виконання службових обов'язків на період проведення службової перевірки по фактах наведених керівництвом Замовника стосовно грубих порушень виконання умов договору між сторонами працівником ОСОБА_2

Як зазначив в судовому засіданні 30 березня 2016 року представник Відповідача, станом на той час рішення за результатами службового розслідування стосовно ОСОБА_2 не прийнято, ОСОБА_2 з роботи в ПП «Безпека Захід» не звільнено, оскільки триває службове розслідування.

Доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, сторонами суду не надано, а судом таких обставин не встановлено.

В той же час, посилаючись на той факт, що 18 листопада 2015 року Позивачем було подано заяву про звільнення з роботи за згодою сторін, Позивач вважаючи, що через два тижні його у встановленому законом порядку було звільнено з роботи, а тому, посилаючись на допущені роботодавцем порушення трудового законодавства при звільненні, звернувся до суду з даним цивільним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Статтею 46 Кодексу законів про працю України визначено підстави відсторонення працівника від роботи.

Так, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника. У разі мобілізації власника - фізичної особи свої обов'язки, визначені цією статтею, він повинен виконати протягом місяця після своєї демобілізації без застосування санкцій та штрафів.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після початку проходження стажування. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 48 Кодексу законів про працю України).

Системний аналіз змісту вищенаведених норм права свідчить про те, що обов'язок власника або уповноваженого ним органу видати працівникові належно оформлену трудову книжку обумовлюється фактом звільнення працівника.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 було звільнено з роботи у ПП «Безпека Захід» у встановленому чинним законодавством порядку в матеріалах справи відсутні; відповідного наказу про звільнення ОСОБА_2 суду не надано.

В той же час, зі змісту наявних в матеріалах справи документів та пояснень сторін в судовому засіданні випливає, що станом на даний час стосовно Позивача відбувається службове розслідування і його протягом цього часу відсторонено від роботи.

Враховуючи вищевикладене, Суд вважає позовну вимогу про зобов'язання Відповідача видати Позивачу трудову книжку передчасною та такою, що на даному етапі не підлягає задоволенню, оскільки докази звільнення Позивача з роботи в ПП «Безпека Захід» в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням наведеного, не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з Відповідача на користь Позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 3600,00 грн., оскільки в спірних правовідносинах відсутній факт вимушеного прогулу Позивача, так як з 18 листопада 2015 року його відсторонено від роботи.

При цьому, доказів на підтвердження того, що відповідні дії чи рішення Відповідача щодо відсторонення Позивача від роботи оскаржувалися ним у встановленому чинним законом порядку в матеріалах справи відсутні. Крім того, за клопотанням Позивача судом шляхом відкладення розгляду справи йому надавався час з метою уточнення (збільшення) позовних вимог, однак таких заяв (позовних вимог) до суду не надійшло.

Відповідно до частини 5 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи те, що Позивача станом на даний час з роботи не звільнено, а також висновок суду про передчасність позовної вимоги про зобов'язання Відповідача видати Позивачу трудову книжку, Суд приходить до висновку про відсутність передбачених частиною 5 статті 235 Кодексу законів про працю України підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в розмірі 3600,00 грн., а тому дана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості по заробітній платі в розмірі 2840,00 грн., Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Строки розрахунку при звільненні врегульовано статтею 116 Кодексу законів про працю України.

Так, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача на його користь заборгованості по заробітній платі за жовтень 2015 року та 18 відпрацьованих днів листопада 2015 року в загальному розмірі 2840,00 грн.

Так, як встановлено Судом з наявних в матеріалах справи документів, протягом роботи Позивача на посаді охоронника в ПП «Безпека Захід» йому було виплачено заробітну плату в сумі 1000,00 грн. за вересень 2015 року (платіжна відомість б/н та без дати за вересень 2015 року) (а.с. 84), 760,00 грн. (платіжна відомість б/н та без дати) (а.с. 85), а також 482,00 грн. 28 січня 2016 року (чек Укрпошти від 28 січня 2016 року) (а.с. 30).

Згідно Довідки про доходи ОСОБА_2 № 03/16 від 29 березня 2016 року (а.с. 45) ОСОБА_2 нараховано заробітну плату:

жовтень 2015 року - 1035,71 грн.;

листопад 2015 року - 1450,00 грн.;

грудень 2015 року - 382,45 грн.

всього 2868,16 грн.

При цьому, Суд звертає увагу на те, що належні докази на підтвердження факту виплати ОСОБА_2 нарахованої згідно вищевказаної довідки заробітної плати за жовтень, листопад та грудень 2015 року в матеріалах справи відсутні.

Суд вважає необґрунтованими посилання представника Відповідача на той факт, що у платіжній відомості (а.с.а.с.84) на загальну суму 1000,00 грн. бухгалтером підприємства було допущено помилку у зазначенні місяця виплати (замість «жовтень» зазначено «вересень»), оскільки чинним законодавством України, зокрема, Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано порядок повернення безпідставно набутого майна.

Зокрема, відповідно до статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Таким чином, повернення безпідставно набутого майна у спірних правовідносинах (заробітної плати) повинно відбуватися у встановленому чинним законодавством порядку і виплата такої заробітної плати не може автоматично зараховуватися на наступний період.

Отже, сплачена за вересень 2015 року сума заробітної плати у 1000,00 грн. не може вважатися сплатою заробітної плати за жовтень чи інший місяць 2015 року.

Разом з тим, у відомості на загальну суму 760,00 (а.с. 85) відсутні посилання на конкретний місяць, за який проводиться дана оплата, а тому вказана платіжна відомість приймається судом як доказ оплати заробітної плати Позивачу за невизначений період, враховуючи доведеним сам факт оплати коштів Позивачу.

Суд також звертає увагу на те, що 28 січня 2016 року Відповідачем на користь Позивача поштовим переказом було направлено 482,00 грн. (чек Укрпошти від 28 січня 2016 року) (а.с. 30).

Отже, оскільки Відповідачем самостійно надано Довідку про доходи ОСОБА_2 № 03/16 від 29 березня 2016 року (а.с. 45), згідно якої ОСОБА_2 нараховано заробітну плату за жовтень 2015 року (1035,71 грн.), листопад 2015 року (1450,00 грн.), грудень 2015 року (382,45 грн.), і дії Відповідача щодо нарахування відповідного розміру заробітної плати за вказаний період розцінюються Судом як визнання Відповідачем права Позивача на вказані суми, Суд дійшов висновку про те, що загальна сума нарахованої заробітної плати Позивачу протягом періоду на роботі в ПП «Безпека Захід» становить 2868,16 грн.

При цьому, враховуючи факт здійснення Відповідачем виплат на користь Позивача у розмірі 760,00 грн. (платіжна відомість (а.с. 85) та у розмірі 482,00 грн. (чек Укрпошти від 28 січня 2016 року) (а.с. 30), Суд приходить до висновку, що невиплачена сума заробітної плати Позивача становить:

2868,16 грн. - 760,00 грн. - 482,00 грн. = 1 626,16 грн., і саме вказана сума підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача як невиплачена заробітна плата при звільненні.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; а згідно з частинами 1 та 3 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі ст. ст. 5-1, 38, 47, 48, 116, 235 Кодексу законів про працю України, керуючись ст. ст. 213-216 ЦПК України, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_2 до ПП «Безпека Захід» про витребування трудової книжки та стягнення заробітної плати та заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Безпека Захід», код ЄДРПОУ 35764778, на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі в розмірі 1 626,16 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Безпека Захід», код ЄДРПОУ 35764778, в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 183,00 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Домбровська Г.В.