Рішення

від 19.10.2016 по справі 344/17681/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/17681/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1535/2016

Категорія 55

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.

суддів: Беркій О.Ю., Соколовського В.М.

секретаря Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ПП «Безпека-Захід» про витребування трудової книжки та стягнення заробітної плати, заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 02 червня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ПП «Безпека-Захід» про витребування трудової книжки та стягнення заробітної плати, заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 09.10.2015 року він приступив до виконання обов'язків охоронника у ПП «Безпека-Захід». 18.11.2015 року його було звільнено з роботи за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП. При звільненні з роботи відповідач не повернув позивачеві трудової книжки та не виплатив заробітної плати за місяць жовтень та дванадцять днів листопада.

ОСОБА_2 неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути трудову книжку та провести розрахунок, однак відповідач повідомив, що трудова книжка знаходиться у центральному офісі у м.Києв,і а крім того, йому потрібно представити документи для проведення службового розслідування.

Посилаючись на положення ст.ст.47, 48, 116 КЗпП, ОСОБА_2 просив суд зобов'язати ПП «Безпека-Захід» повернути трудову книжку, а також стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3600 грн. та заборгованість по заробітній платі у розмірі 2840 грн., всього разом 6440 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 червня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ПП «Безпека-Захід» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 1626 грн.16 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_2 на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права.

Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що на момент розгляду справи відповідач не звільнив його з роботи, а проводить службове розслідування згідно наказу від 18.11.2015 року.

ОСОБА_2 посилається на те, що на час подання позову йому не було відомо про вказаний наказ про відсторонення його від службових обов'язків та вважає, що звільнений з роботи, оскільки 18.11.2015 року апелянт подав заяву про звільнення за згодою сторін.

Судом також не надано належної оцінки представленому відповідачем наказу від 18.11.2015 року, який складено з порушенням вимог законодавства. Зокрема наказ датовано 18.11.2015 року, а ОСОБА_2 ознайомлений з ним 17.10.2015 року. Крім того, підпис поставлений на наказі від імені ОСОБА_2 не відповідає підпису останнього. Відтак апелянт вважає даний доказ неналежним.

ОСОБА_2 заперечує проведений судом першої інстанції розрахунок виплачених йому сум заробітної плати.

При дослідженні платіжних документів на суму 1000 грн. суд дійшов висновку про те, що дана сума не може вважатися оплатою заробітної плати за вересень чи інший місяць 2015 року. Натомість суд бере до уваги відомість на суму 760 грн., в якій відсутні посилання на конкретний місяць.

Апелянт вказує, що ці суми ним взагалі не оспорюються, оскільки він їх отримав за вересень 2015 року.

Крім того, суд взяв до уваги поштовий переказ на суму 482 грн. Проте відповідачем не надано доказів, що ці кошти позивач отримав. Відповідно до листа Укрпошти електронний переказ від 28.01.2016 року було повернуто за зворотною адресою та виплачено відповідачеві 07.03.2016 року.

З наведених підстав апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким його позов задоволити у повному обсязі.

У судовому засіданні апеляційного суду апелянт та його представник вимоги скарги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача скаргу не визнала, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 28.08.2015 року Івано-Франківським міським центром зайнятості направлено ОСОБА_2 у ПП «Безпека Захід» для працевлаштування на посаду «охоронник» (а.с.70).

Наказом директора ПП «Безпека Захід» від 09.09.2015 року ОСОБА_2 прийнятий на професійне навчання шляхом стажування на посаду «охоронник» згідно договору. Термін стажування: з 09.09.2015 року по 06.10.2015 року (а.с.69).

08.10.2015 року ОСОБА_2 також написав заяву на ім'я директора ПП «Безпека Захід» про прийняття його на роботу з 09.10.2015 року (а.с.77).

09.10.2010 року між ПП «Безпека Захід» та ОСОБА_2 було укладено строковий трудовий договір, згідно п.п.1.1; 1.2 якого ОСОБА_2 приймається на роботу на посаду охоронника (а.с.72).

09.10.2015 року між ПП «Безпека Захід» та ОСОБА_2 також було укладено договір про повну матеріальну відповідальність (а.с.71).

18.11.2015 року комісією ПП «Безпека Захід» складено Акт службового розслідування по факту порушення трудової дисципліни, халатного відношення до своїх функціональних обов'язків, охоронника - ОСОБА_2 (а.с.42).

18.11.2015 року директором ПП «Безпека Захід» видано наказ №09 «Про відсторонення від виконання службових обов'язків контролера ПП «Безпека Захід» ОСОБА_2, у зв'язку з порушенням ст.11 Закону України «Про охоронну діяльність».

18.11.2015 року ОСОБА_2 подав заяву на ім'я директора ПП «Безпека Захід» про звільнення з роботи з 18.11.2015 року за згодою сторін (а.с.76).

03.12.2015 року ПП «Безпека Захід» направлено на адресу ОСОБА_2 лист-претензію, яким ОСОБА_2 запропоновано з'явитися 15.12.2015 року у ПП «Безпека Захід», дати пояснення з приводу порушення трудової дисципліни, провести остаточний розрахунок та отримати трудову книжку (а.с.57).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що докази про звільнення з роботи позивача у справі відсутні, тому немає підстав вважати ОСОБА_2 звільненим та вирішувати пов»язані з цим вимоги. Оскільки як пояснив суду відповідач та представив докази, ним проводиться службове розслідування щодо позивача і останнього не звільнено з роботи. А так як має місце заборгованість по зарплаті, її слід частково стягнути з огляду наявні докази про її нарахування та часткову виплату.

Разом з тим, колегія суддів не погоджуєтья з таким висновком суду виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч.2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає .

Як вбачається з листа ПП «Безпека Захід» від 15.01.2016 року, наявного в матеріалах справи (а.с.65), - ОСОБА_2 звільнений з роботи наказом від 06.12.2015 року №22/15-к. Крім того, ОСОБА_2 запропоновано прибути на підприємство для проведення перерахунку заробітної плати, надання пояснень та отримання трудової книжки (а.с.65,66).

На вимогу апеляційного суду відповідачем представлено наказ ПП « Безпека-Захід» від 06.12.2015 року за № 22/15-к, з якого вбачається, що ОСОБА_2 звільнено з роботи.

Крім того, представником відповідача надано суду для огляду в судовому засіданні оригінал трудової книжки в якій міститься запис про звільнення ОСОБА_2 06.12.15р. згідно наказу № 22/15-к.

З приводу даної обставини позивач не заперечує проте вказує, що йому не відомо було про існування такого наказу,його з ним не ознайомлювали, а від одержання трудової книжки відмовився 30.12.2015року, оскільки роботодавець одночасно заявляв вимогу про надання ним ряду документів взамін трудової книжки.

Таким чином слід вважати, що з 06.12.2015р. згідно наказу № 22/15-к ОСОБА_2 звільнений з роботи з ПП» Безпека-Захід».

З огляду на це, вимога про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки у видачі трудової книжки підлягає до часткового задоволення.

За змістом ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ч.5 ст.235 КЗпП у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Як вбачається з листів відповідача від 30.12.2015 року, 12.01.2016 року,15.01.2015 року, 28.01.2016 року ОСОБА_2 повідомлялося про необхідність забрати трудову книжку,проте останній відмовлявся.

Як пояснив суду останній, він дійсно приходив на підприємство неодноразово, проте від нього вимагали подати та підписати ряд документів, тому відмовлявся отримувати трудову книжку.

Таким чином, роботодавець порушив вимоги законодавства щодо розрахунку з працівником у день звільнення та видачі трудової книжки, тому з нього слід стягнути середній заробіток у зв»язку із затримкою у її видачі. Проте підставність такого стягнення слід визначати з урахуванням наявності вини роботодавця у затримці. Тоді як вбачається з матеріалів справи, по приході на підприємство 30.12.2015 року ОСОБА_2Д, відмовився від отримання трудової книжки.

Тобто з цього часу вина роботодавця відсутня. Причини на які посилається позивач, як підстава для відмови в отриманні не є поважними. В подальшому, позивач неодноразово з»являвся на підприємство проте відмовлявся від отримання книжки з тих самих причин.

Тому середній заробіток слід стягнути з відповідача з часу звільнення - 06.12.2015 року до 30.12.2015 року, що складає 1021,25 грн.

З огляду на встановлення факту утримання трудової книжки позивача відповідачем, вимога про її повернення також піддягає до задоволення.

Щодо стягнення заборгованості по заробітній платі слід зазначити наступне.

Встановлено, що відповідачем в рахунок невиплаченої зарплати проведено такі виплати:

Згідно Довідки про доходи ОСОБА_2 від 19.03.2016 року, загальна сума доходу за період з 09.10.2015 року по 06.12.2015 року становить - 2868 грн.16 коп., з яких: за жовтень 2015р. - 1035 грн.71 коп.; за листопад 2015 року - 1450 грн.; за грудень - 382грн.45 коп. (а.с.45).

З них:1000 грн. виплачено згідно платіжної відомості за вересень 2015 року (а.с.84).

760 грн. - згідно платіжної відомості без дати (а.с.85).

482 грн. - направлено переказом від 28.01.2016 року (а.с.50)( Довідка Укрпошти про те, що переказ на суму 482 грн. повернуто відправнику (а.с.112).

Сторони визнали, що кошти в сумі 1000грн. та 760грн. фактично отримані позивачем , а 482 грн. не отримано через повернення позивачем переказу.

Тому слід вважати , що відповідачем виплачено 1760грн. та не виплачено 482грн., а з загальної суми заборгованої зарплати - 2868,16грн. до стягнення підлягає 1108,16грн.

Недоліки оформлення платіжних документів, на що посилається суд першої інстанції , в даному випадку, не може бути підставою для незарахування сум як виплачених.

Претензії відповідача щодо розміру місячного заробітку , який на його думку мав складати 1700грн.,суд не приймає до уваги, оскільки стороною не представлено будь-якого доказу, який би це підтверджував. Натомість відповідачем видана довідка про зарплату за відпрацьований позивачем час, дані якої останнім не спростовано.

Таким чином, в силу встановлених обставин в ході розгляду справи апеляційною інстанцією, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 02 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задоволити частково.

Стягнути з ПП «Безпека-Захід» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 1108,16грн.

Стягнути з ПП «Безпека-Захід» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1021,25 грн. за затримку у видачі трудової книжки.

Зобов»язати ПП «Безпека-Захід» видати ОСОБА_2 трудову книжку.

Стягнути з ПП «Безпека-Захід» в спеціальний Фонд Державного бюджету України судовий збір в сумі 974,4грн. В решті вимог позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Василишин Л.В.

Судді: Беркій О.Ю.

ОСОБА_3