Постанова

від 01.06.2016 по справі 816/599/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 рокум. ПолтаваСправа №816/599/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - Візір О.В.,

представника відповідача - Дудника В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Полтавської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

28 квітня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (надалі - позивач, ТОВ "Українське зерно") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці ДФС (надалі також відповідач) та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.05.2016 просило суд визнати протиправними та скасувати:

- рішення Полтавської митниці ДФС про коригування митної вартості від 05.11.2015 №806020002/2015/000136/2;

- картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №806020002/2015/00317.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність коригування митним органом митної вартості товарів за резервним методом, оскільки для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом (за ціною договору) надано необхідний пакет підтверджуючих документів.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях посилався на правомірність рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, оскільки під час митного контролю встановлено, що подані декларантом документи, які підтверджують заявлену митну вартість та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме: у декларації країни-відправника від 17.09.2015 №060520150051552573 у графі "Номер угоди" вказано договір під номером SCMH2015-3442, а до митного оформлення надано договір під номером 1515615. Також на вимогу митного органу декларантом додатково були подані пропозиція від виробника б/н від 25.08.2015, калькуляція б/н від 21.09.2015, заявка на перевезення від 10.09.2015 №1973, які не підтверджують заявлену митну вартість товару, оскільки: - в пропозиції від 25.08.2015 ціна товару 1130 доларів США за тону пропонується на партію товару вагою 17 тон, разом з тим, вага фактично імпортованої партії товару становить 34 тони; - у калькуляції ціни від 21.09.2015 ціна товару складається з витрат на транспортування, митне оформлення, пакування, виробництво та сировину (сумарна вартість 1130 доларів США за тону), але не зазначено суму економічної вигоди відправника. З урахуванням викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях Полтавської митниці ДФС.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

09.09.2015 між Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co.,Ltd. /продавець/ та ТОВ "Українське зерно" /покупець/ укладено зовнішньоекономічний контракт №1515615, за умовами якого продавець продає, а покупець купує L-Лізин HCL на загальну суму 38420,00 доларів США у кількості, по цінах та в терміни поставки згідно додатків, які є невід'ємною частиною даного контракту /а.с. 13-19/.

З метою здійснення митного контролю та оформлення придбаного ТОВ "Українське зерно" товару декларантом до Полтавської митниці ДФС подано митну декларацію №806020002/2015/010047 /а.с. 87-88/, разом з пакетом товаросупровідних та комерційних документів.

Під час митного оформлення товару ввезеного на територію України згідно з зовнішньоекономічним контрактом від 09.09.2015 №1515615, укладеним з Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co.,Ltd., заявлено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору, що відображено у ВМД №806020002/2015/010047 (графа 42 митної декларації).

Полтавською митницею запропоновано декларанту надати додаткові документи на підтвердження вартості перевезення товару, а також будь-які додаткові документи за власним бажанням.

ТОВ "Українське зерно" надіслано на адресу Полтавської митниці ДФС наступні документи: прайс від виробника від 25.08.2015; калькуляцію ціни L-Лізину HCL від 21.09.2015, заявку на перевезення від 10.09.2015 №1973.

За результатами розгляду поданої митної декларації, відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №806020002/2015/00317 /а.с. 122-123/, а також рішення про коригування митної вартості від 05.11.2015 №806020002/2015/000136/2 /а.с. 127-128/, митну вартість імпортованих товарів скориговано із застосуванням резервного методу, використавши при цьому як основу для розрахунків раніше визначену митну вартість товару, оформленого за митною декларацією від 17.09.2015 №125110008/2015/112288 /а.с. 129-130/.

Не погодившись з вказаними рішенням та карткою відмови, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку оспорюваним рішенням суб'єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що фактичною підставою для коригування митної вартості товару відповідач визначив невідповідність номера угоди, на підставі якої здійснено поставку, що зазначений у експортній митній декларації країни-відправника (Китайська Народна Республіка), номеру угоди, наданої до митного оформлення.

При цьому відповідач вказав, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України не міг бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не були підтверджені документально.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Митну вартість товару визначено за резервним методом. Підставою для коригування митної вартості товарів слугувала наявна у відповідача інформація щодо митної вартості раніше імпортованих подібних товарів, а саме - інформація, що рівень заявленої декларантом митної вартості товару - "L-Лізин HCL" нижчий, аніж задекларовано за ВМД від 17.09.2015 №125110008/2015/112288, що визнана митним органом.

Суд не погоджується із зазначеними доводами контролюючого органу, з огляду на наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише в разі, якщо митна вартість не може бути визначна шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця /частина п'ята статті 58 Митного кодексу України/.

Отже, митною вартістю товарів є сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю.

Так, у гр. 45 ВМД №806020002/2015/010047 позивачем зазначено митну вартість товару: L-Лізин HCL кількістю 34000 кг загалом у розмірі 926388,35 грн (курс валюти 23,08142500) /а.с. 87/.

Судом встановлено, що розрахована позивачем митна вартість включає в себе безпосередню вартість товару з розрахунку 1130,00 дол. США за одну тону (загалом 38420,00 дол. США або 886788,35 грн) та транспортні витрати у сумі 39600,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що за поставлені компанією Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co.,Ltd. (Китайська Народна Республіка) товари позивач мав сплатити кошти загалом в розмірі 38420,00 дол. США. Дана сума коштів є ціною товарів, що визначена у інвойсі від 18.09.2015 №22043000040 /а.с. 91/.

При цьому, як підтверджено калькуляцією ціни виробника від 21.09.2015, вартість однієї тони товару "L-Лізин HCL", відвантаженого на підставі контракту від 09.09.2015 №1515615 з умовами поставки FOB-Dalian, Китай, становить 1130,00 дол. США та включає в себе: 80,00 дол. США - транспортні послуги та митне оформлення, 550,00 дол. США - упаковка, 995,00 дол. США - виробничі витрати та затрати на сировину /а.с. 48-49/.

Дану калькуляцію було надано відповідачу у ході проведення консультацій між митним органом та декларантом щодо визначення митної вартості товарів.

З приводу посилань відповідача на те, що у даній калькуляції не зазначено суму економічної вигоди відправника, суд зазначає, що калькуляція є розрахунковим документом без визначення обов'язкових вимог до його змісту, а тому зазначення суми чистого прибутку виробника не є обов'язковим.

Суд акцентує увагу на тому, що за придбані товари позивач сплатив Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co.,Ltd. (Китайська Народна Республіка) грошові кошти в розмірі 38420,00 дол. США, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено копію платіжного доручення в іноземній валюті від 24.09.2015 №17 /а.с. 96/.

Окрім того, до митної вартості товарів позивачем включено вартість доставки товару на умовах поставки FOB-Dalian, Китай у розмірі 39600,00 грн. Зазначений розмір транспортних витрат підтверджено залученими до матеріалів справи копіями договору транспортного експедирування від 15.01.2015 №03 /а.с. 109-116/, довідки ТОВ "Донфрахт Інвест" від 03.11.2015 /а.с. 98/, рахунка від 03.11.2015 №1511003 /а.с. 160/ та акта прийому-здачі наданих послуг до договору від 15.01.2015 №03 від 05.11.2015 /а.с. 159/.

Так, доставку товару здійснено на умовах FOB-Dalian, Китай /"франко-борт"/, що відповідно до міжнародних правил Інкотермс-2010 означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження і з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

Матеріалами справи підтверджено, що витрати по транспортуванню товару до порту у Китайській Народній Республіці поніс продавець, такі витрати включено у ціну товару, а витрати з доставки товару в Україну поніс покупець, тобто позивач.

З приводу посилань відповідача на можливе заниження позивачем вартості транспортно-експедиційних послуг, обґрунтоване посиланням на подальші митні декларації ТОВ "Українське зерно", суд звертає увагу на те, що відповідно до заявки від 10.09.2015 №1973 до договору від 15.01.2015 №03 погоджена вартість транспортних послуг по доставці шести контейнерів від порту Dalian, Китай до порту Одеса (Україна) становить 118800,00 грн /а.с. 50/. Таким чином, вартість доставки одного контейнера становитиме 19800,00 грн (118800,00 грн : 6). Оскільки за спірною операцією здійснено поставку двох контейнерів, суд погоджується з доводами позивача про те, що погоджена сторонами вартість транспортно-експедиційних послуг становить 39600,00 грн (19800,00 грн х 2).

До того ж, суд зауважує, що оспорюване рішення не містить посилань на зазначені вище обставини, що є підставою для висновку про те, що вони не досліджувались відповідачем в ході прийняття такого рішення, а тому дані доводи відповідача не приймаються судом до уваги.

Фактів здійснення позивачем на користь постачальника чи третіх осіб будь-яких інших платежів (страхових виплат, транспортних послуг, комісійної чи брокерської винагород тощо) відповідачем не встановлено та суду відповідних доказів не надано.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про те, що фактична митна вартість поставленого на підставі зовнішньоекономічного контракту від 09.09.2015 №1515615 товару становить 926388,35 грн та включає в себе безпосередньо вартість 34 тон L-Лізину HCL у розмірі 38420,00 дол. США (що у еквіваленті становить 886788,35 грн) та вартість сплачених позивачем на користь ТОВ "Донфрахт Інвест" транспортно-експедиційних послуг у розмірі 39600,00 грн.

З приводу посилань відповідача на розбіжності у номері угоди, суд встановив такі обставини.

Як підтверджено наданим позивачем листом компанії Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co.,Ltd. (Китайська Народна Республіка) від 23.05.2016 /а.с. 157-158/, у експортній декларації від 17.09.2015 №060520150051552573 у графі "Номер угоди" зазначено номер договору між Компанією та митним органом КНР, натомість поставку товарів здійснено на підставі контракту від 09.09.2015 №1515615, укладеного між позивачем та Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co.,Ltd.

Таким чином, постачальником підтверджено, що поставка товару за спірною господарською операцією здійснена на підставі контракту від 09.09.2015 №1515615.

До того ж, відповідність товару згідно експортної вантажної декларації країни постачальника можливо ідентифікувати за вказаними у останній номерами інвойсу (№22043000040) та контейнерів (МSKU3066769, МRKU9653210), а також за ціною товару - 1130 доларів США за njye та його вагою - 34000 кг /f/c/ 155-156/.

Суд враховує, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, окрім іншого, зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

А відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи із системного аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості контролюючий орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З огляду на викладене, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Таким чином, митну вартість товарів можливо підтвердити на підставі документів, що безпосередньо стосуються конкретної операції з поставки товарів.

Позивачем у ході декларування митної вартості надано увесь необхідний об'єм документів, за допомогою яких можливо підтвердити митну вартість ввезених на митну територію України товарів.

Суд також зазначає, що відповідно до положень пунктів 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, за яким на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти заявленого позову, не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Посилання контролюючого органу, як на підставу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, на наявність інформації щодо митної вартості раніше імпортованих подібних товарів, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої - четвертої 60 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У свою чергу, варто зазначити, що згідно положень статей 53-55, 64 Митного кодексу України законодавець допускає використання митним органом при визначенні митної вартості товарів наявної у такого органу інформації про раніше визнані (визначені) митні вартості лише в тому випадку, коли подані декларантом обов'язкові документи містять істотні розбіжності , що унеможливлюють визначення митної вартості імпортованих товарів за основним методом (ціна договору).

У даному випадку, контролюючим органом не надано доказів існування таких істотних розбіжностей.

Наведені відповідачем обґрунтування судом спростовано вище.

Суд акцентує увагу на тому, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

До того ж, суд звертає увагу на те, що за ВМД від 17.09.2015 №125110008/2015/112288, що використана відповідачем для визначення митної вартості ввезених позивачем товарів, оформлено товар "Органічні хімічні сполуки - амінокислоти: L-LYSINE MONOHYDROCHLORIDE MIN 98", виробником якого є компанія CJ (SHENYANG) BSOTECH CO. LTD. /А.С. 129-130/. Натомість позивачем ввезено товар "L-Лізин HCL", виробником якого є компанія Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co.,Ltd.

З огляду на наведене, посилання контролюючого органу на раніше визнану митну вартість є необгрунтованим.

В силу положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок щодо доведення правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товарів покладено на контролюючий орган як на суб'єкта владних повноважень,

Однак, відповідачем таких доказів суду не надано. Натомість, матеріалами справи підтверджено правомірність визначення позивачем митної вартості товарів на підставі основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Оскільки в судовому засіданні належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані в сукупності документи фактично підтверджують задекларовану ним митну вартість товару "L-Лізин HCL" кількістю 34000 кг у загальному розмірі 926388,35 грн, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару є заниженою чи необ'єктивною, відсутні.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що контролюючий орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З приводу позовних вимог в частині щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №806020002/2015/00317, суд зазначає таке.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вона вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

У даній справі судом встановлено, що рішення про відмову у митному оформленні товарів є результатом неправомірної відмови контролюючого органу у визнанні задекларованої позивачем митної вартості товару за основним методом, а тому картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення також сформовано незаконно, у зв'язку з чим її необхідно визнати протиправною та скасувати, а позов ТОВ "Українське зерно" в даній частині - задовольнити.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ "Українське зерно" повністю.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у загальному розмірі 2756,00 грн, що підтверджено наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями від 28.04.2016 №1439 та від 10.05.2016 №1457 /а.с. 3-4/.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці ДФС на користь позивача належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2756,00 грн.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Полтавської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05.11.2015 №806020002/2015/000136/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №806020002/2015/00317.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 38719157) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (код ЄДРПОУ 30044094) судові витрати у розмірі 2756,00 грн (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 06 червня 2016 року.

Суддя Л.О. Єресько