Ухвала

від 03.10.2016 по справі 816/599/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 р.Справа № 816/599/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача: Візір О.В.

представника відповідача: Дудник В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці ДФС на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2016р. по справі № 816/599/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно"

до Полтавської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

28.04.2016р., позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці ДФС та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.05.2016р. просв суд визнати протиправними та скасувати:

- рішення Полтавської митниці ДФС про коригування митної вартості від 05.11.2015р. №806020002/2015/000136/2;

- картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №806020002/2015/00317.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2016р. по справі №816/599/16 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Полтавської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасувано рішення Полтавської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05.11.2015р. №806020002/2015/000136/2.

Визнано протиправним та скасувано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №806020002/2015/00317.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу Полтавської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2016р. по справі №816/599/16 - без змін.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 09.09.2015р. між Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co.,Ltd. (продавець) та ТОВ "Українське зерно" (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №1515615, за умовами якого продавець продає, а покупець купує L-Лізин HCL на загальну суму 38420,00 доларів США у кількості, по цінах та в терміни поставки згідно додатків, які є невід'ємною частиною даного контракту (а.с. 13-19).

З метою здійснення митного контролю та оформлення придбаного ТОВ "Українське зерно" товару декларантом до Полтавської митниці ДФС подано митну декларацію №806020002/2015/010047 (а.с. 87-88), разом з пакетом товаросупровідних та комерційних документів.

Під час митного оформлення товару ввезеного на територію України згідно з зовнішньоекономічним контрактом від 09.09.2015р. №1515615, укладеним з Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co.,Ltd., заявлено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору, що відображено у ВМД №806020002/2015/010047 (графа 42 митної декларації).

Полтавською митницею запропоновано декларанту надати додаткові документи на підтвердження вартості перевезення товару, а також будь-які додаткові документи за власним бажанням.

ТОВ "Українське зерно" надіслано на адресу Полтавської митниці ДФС наступні документи: прайс від виробника від 25.08.2015; калькуляцію ціни L-Лізину HCL від 21.09.2015р., заявку на перевезення від 10.09.2015р. №1973.

За результатами розгляду поданої митної декларації, відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №806020002/2015/00317 (а.с. 122-123), а також рішення про коригування митної вартості від 05.11.2015р. №806020002/2015/000136/2 (а.с. 127-128), митну вартість імпортованих товарів скориговано із застосуванням резервного методу, використавши при цьому як основу для розрахунків раніше визначену митну вартість товару, оформленого за митною декларацією від 17.09.2015р. №125110008/2015/112288 (а.с. 129-130).

Не погодившись з вказаними рішенням та карткою відмови, позивач оскаржив їх до суду першої інстанції.

Колегією суддів встановлено, що фактичною підставою для коригування митної вартості товару відповідач визначив невідповідність номера угоди, на підставі якої здійснено поставку, що зазначений у експортній митній декларації країни-відправника (Китайська Народна Республіка), номеру угоди, наданої до митного оформлення.

При цьому відповідач вказав, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України не міг бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не були підтверджені документально.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Митну вартість товару визначено за резервним методом. Підставою для коригування митної вартості товарів слугувала наявна у відповідача інформація щодо митної вартості раніше імпортованих подібних товарів, а саме - інформація, що рівень заявленої декларантом митної вартості товару - "L-Лізин HCL" нижчий, аніж задекларовано за ВМД від 17.09.2015р. №125110008/2015/112288, що визнана митним органом.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними доводами контролюючого органу, з огляду на наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012р.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише в разі, якщо митна вартість не може бути визначна шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця /частина п'ята статті 58 Митного кодексу України/.

Таким чином, митною вартістю товарів є сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю.

Так, у гр. 45 ВМД №806020002/2015/010047 позивачем зазначено митну вартість товару: L-Лізин HCL кількістю 34000 кг загалом у розмірі 926388,35 грн. (курс валюти 23,08142500) (а.с. 87).

Колегією суддів встановлено, що розрахована позивачем митна вартість включає в себе безпосередню вартість товару з розрахунку 1130,00 дол. США за одну тону (загалом 38420,00 дол. США або 886788,35 грн.) та транспортні витрати у сумі 39600,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що за поставлені компанією Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co.,Ltd. (Китайська Народна Республіка) товари позивач мав сплатити кошти загалом в розмірі 38420,00 дол. США. Дана сума коштів є ціною товарів, що визначена у інвойсі від 18.09.2015 №22043000040 (а.с. 91).

При цьому, як підтверджено калькуляцією ціни виробника від 21.09.2015р., вартість однієї тони товару "L-Лізин HCL", відвантаженого на підставі контракту від 09.09.2015р. №1515615 з умовами поставки FOB-Dalian, Китай, становить 1130,00 дол. США та включає в себе: 80,00 дол. США - транспортні послуги та митне оформлення, 550,00 дол. США - упаковка, 995,00 дол. США - виробничі витрати та затрати на сировину (а.с. 48-49).

Дану калькуляцію було надано відповідачу у ході проведення консультацій між митним органом та декларантом щодо визначення митної вартості товарів.

З приводу посилань відповідача на те, що у даній калькуляції не зазначено суму економічної вигоди відправника, колегія суддів зазначає, що калькуляція є розрахунковим документом без визначення обов'язкових вимог до його змісту, а тому зазначення суми чистого прибутку виробника не є обов'язковим.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що за придбані товари позивач сплатив Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co.,Ltd. (Китайська Народна Республіка) грошові кошти в розмірі 38420,00 дол. США, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено копію платіжного доручення в іноземній валюті від 24.09.2015 №17 (а.с. 96).

Окрім того, до митної вартості товарів позивачем включено вартість доставки товару на умовах поставки FOB-Dalian, Китай у розмірі 39600,00 грн. Зазначений розмір транспортних витрат підтверджено залученими до матеріалів справи копіями договору транспортного експедирування від 15.01.2015р. №03 (а.с. 109-116), довідки ТОВ "Донфрахт Інвест" від 03.11.2015 (а.с. 98), рахунка від 03.11.2015р. №1511003 (а.с. 160) та акта прийому-здачі наданих послуг до договору від 15.01.2015р. №03 від 05.11.2015р. (а.с. 159).

Так, доставку товару здійснено на умовах FOB-Dalian, Китай ("франко-борт"), що відповідно до міжнародних правил Інкотермс-2010 означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження і з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

Зматеріалів справи встановлено, що витрати по транспортуванню товару до порту у Китайській Народній Республіці поніс продавець, такі витрати включено у ціну товару, а витрати з доставки товару в Україну поніс покупець, тобто позивач.

З приводу посилань відповідача на можливе заниження позивачем вартості транспортно-експедиційних послуг, обґрунтоване посиланням на подальші митні декларації ТОВ "Українське зерно", колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до заявки від 10.09.2015р. №1973 до договору від 15.01.2015р. №03 погоджена вартість транспортних послуг по доставці шести контейнерів від порту Dalian, Китай до порту Одеса (Україна) становить 118800,00 грн. (а.с. 50). Таким чином, вартість доставки одного контейнера становитиме 19800,00 грн. (118800,00 грн. : 6). Оскільки за спірною операцією здійснено поставку двох контейнерів, суд погоджується з доводами позивача про те, що погоджена сторонами вартість транспортно-експедиційних послуг становить 39600,00 грн. (19800,00 грн. х 2).

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що оспорюване рішення не містить посилань на вищезазначені обставини, що є підставою для висновку про те, що вони не досліджувались відповідачем в ході прийняття такого рішення, а тому дані доводи відповідача не приймаються колегією суддів до уваги.

Фактів здійснення позивачем на користь постачальника чи третіх осіб будь-яких інших платежів (страхових виплат, транспортних послуг, комісійної чи брокерської винагород тощо) відповідачем не встановлено та суду відповідних доказів не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що фактична митна вартість поставленого на підставі зовнішньоекономічного контракту від 09.09.2015р. №1515615 товару становить 926388,35 грн. та включає в себе безпосередньо вартість 34 тон L-Лізину HCL у розмірі 38420,00 дол. США (що у еквіваленті становить 886788,35 грн.) та вартість сплачених позивачем на користь ТОВ "Донфрахт Інвест" транспортно-експедиційних послуг у розмірі 39600,00 грн.

З приводу посилань відповідача на розбіжності у номері угоди, колегія суддів зазначає наступне.

Як підтверджено наданим позивачем до суду першої інстанції листом компанії Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co.,Ltd. (Китайська Народна Республіка) від 23.05.2016р. (а.с. 157-158), у експортній декларації від 17.09.2015р. №060520150051552573 у графі "Номер угоди" зазначено номер договору між Компанією та митним органом КНР, натомість поставку товарів здійснено на підставі контракту від 09.09.2015р. №1515615, укладеного між позивачем та Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co.,Ltd.

Таким чином, постачальником підтверджено, що поставка товару за спірною господарською операцією здійснена на підставі контракту від 09.09.2015р. №1515615.

До того ж, відповідність товару згідно експортної вантажної декларації країни постачальника можливо ідентифікувати за вказаними у останній номерами інвойсу (№22043000040) та контейнерів (МSKU3066769, МRKU9653210), а також за ціною товару - 1130 доларів США за njye та його вагою - 34000 кг /f/c ( 155-156).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, окрім іншого, зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи із системного аналізу наведених правових норм, колегія суддів вважає, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості контролюючий орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених у законодавстві обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі обставини не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Таким чином, митну вартість товарів можливо підтвердити на підставі документів, що безпосередньо стосуються конкретної операції з поставки товарів.

Позивачем у ході декларування митної вартості надано увесь необхідний об'єм документів, за допомогою яких можливо підтвердити митну вартість ввезених на митну територію України товарів.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до положень пунктів 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, за яким на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти заявленого позову, не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Посилання контролюючого органу, як на підставу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, на наявність інформації щодо митної вартості раніше імпортованих подібних товарів, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 60 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Окрім цього, варто зазначити, що згідно з ст. 53-55, 64 Митного кодексу України законодавець допускає використання митним органом при визначенні митної вартості товарів наявної у такого органу інформації про раніше визнані (визначені) митні вартості лише в тому випадку, коли подані декларантом обов'язкові документи містять істотні розбіжності, що унеможливлюють визначення митної вартості імпортованих товарів за основним методом (ціна договору).

У даному випадку, контролюючим органом не надано доказів існування таких істотних розбіжностей.

Колегія суддів звертає увагу, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що за ВМД від 17.09.2015р. №125110008/2015/112288, що використана відповідачем для визначення митної вартості ввезених позивачем товарів, оформлено товар "Органічні хімічні сполуки - амінокислоти: L-LYSINE MONOHYDROCHLORIDE MIN 98", виробником якого є компанія CJ (SHENYANG) BSOTECH CO. LTD (а.с. 129-130). Натомість позивачем ввезено товар "L-Лізин HCL", виробником якого є компанія Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co.,Ltd.

З огляду на вищевикладене, посилання контролюючого органу на раніше визначену митну вартість є необгрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок щодо доведення правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товарів покладено на контролюючий орган як на суб'єкта владних повноважень.

Однак, відповідачем таких доказів суду не надано. Натомість, матеріалами справи підтверджено правомірність визначення позивачем митної вартості товарів на підставі основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Оскільки в судовому засіданні належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані в сукупності документи фактично підтверджують задекларовану ним митну вартість товару "L-Лізин HCL" кількістю 34000 кг у загальному розмірі 926388,35 грн., підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару є заниженою чи необ'єктивною, відсутні.

Колегія суддів вважає, що контролюючий орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З приводу позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №806020002/2015/00317, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 12 ст. 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Згідно з ст. 24 Митного кодексу України, кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

За результатами розгляду справи колегією суддів встановлено, що рішення про відмову у митному оформленні товарів є результатом неправомірної відмови контролюючого органу у визнанні задекларованої позивачем митної вартості товару за основним методом, а тому картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення також сформовано незаконно, у зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що вищезазначене рішення необхідно визнати протиправним та скасувати, а позов ТОВ "Українське зерно" - задовольнити.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Полтавської митниці ДФС не підлягає задоволенню.

Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 01.06.2016р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2016р. по справі № 816/599/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Бегунц А.О. Повний текст ухвали виготовлений 10.10.2016 р.