Ухвала

від 30.05.2016 по справі 820/1172/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2016 р.Справа № 820/1172/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2016р. по справі № 820/1172/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТАВІЯ-М"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АКТАВІЯ-М", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправними дії Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо невизнання податкової декларації ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АКТАВІЯ-М" з податку на додану вартість за лютий 2016 рок з додатком №5 та скасувати рішення від 24.03.2016 року № 3099/10/20-36-08-02-16 Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про невизнання податковою декларації ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АКТАВІЯ-М" з податку на додану вартість за лютий 2016 року;

- визнати податкову декларацію ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АКТАВІЯ-М" (код ЄДРПОУ 39904920) з податку на додану вартість за лютий 2016 року з додатками поданою датою її фактичного отримання та зобов'язати Індустріальну ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області відобразити показники (дані) податкової декларації ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АКТАВІЯ-М" (код ЄДРПОУ 39904920) з податку на додану вартість за лютий 2016 року в інформаційних базах ДФС;

- визнати протиправними дії Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо розірвання Договору про визнання електронних документів № 201020151 від 20.10.2015 року в односторонньому порядку та зобов'язати Індустріальну ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області поновити договір № 201020151 від 20.10.2015 про визнання електронних документів.

В обґрунтування позову зазначив, що між позивачем та Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області було укладено договір № 201020151 від 20.10.2015 року про визнання електронних документів. Позивачем було направлено в електронному вигляді податкову декларацію з ПДВ за лютий 2016 року. Відповідачем на адресу позивача було направлено листи, в яких вказувалось, що податкова декларація з ПДВ за лютий 2016 року заповнена з порушенням: п 48.3, ст. 48 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., а саме вказана в деклараціях податкова адреса не відповідає дійсності. Позивач зазначив, що зміни щодо місцезнаходження позивача або запис про відсутність його за місцезнаходженням до ЄДРПОУ не вносились, статус відомостей про юридичну особу підтверджений. Однак, відповідачем було в односторонньому порядку розірвано договір №201020151 від 20.10.2015 року про визнання електронних документів, що спричинило несприятливі наслідки для позивача.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТАВІЯ-М" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме ст. 49 ПК України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між позивачем та Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області було укладено договір № 201020151 від 20.10.2015 року про визнання електронних документів з метою спрощення надання податкової звітності з використанням телекомунікаційних каналів зв'язку.

У відповідності до п. 1 цього договору, його предметом є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих Платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Згідно пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

На виконання вказаних норм, позивачем до Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області було направлено в електронному вигляді податкову декларацію з ПДВ за лютий 2016 року. Вказана декларація була надіслана засобами поштового зв'язку, що підтверджується квитанцією №6105232247183 від 14.03.2016 р.

Відповідачем на адресу позивача було направлено листи, в яких вказувалось, що податкова декларація з ПДВ за лютий 2016 року заповнена з порушенням: п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., а саме вказана в деклараціях податкова адреса не відповідає дійсності.

Відповідачем також вказано, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити, як місцезнаходження (місце проживання) платника податків.

Повідомлено, що в податковій адресі вказаної, в вищезазначених деклараціях не зазначений район міста, що в свою чергу має розбіжність з базами даних Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Таким чином, податковим деклараціям з податку на додану вартість за лютий 2016 року з додатком 5 "розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" був присвоєний статус "до відома", тобто віднесення податкової декларації "До відома" вказує на невизнання органом державної податкової служби декларації як податкової звітності.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/ або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Також, відповідно до п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положенням пункту 46.5 ст.46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 48.3 ст. 48 даного Кодексу визначено перелік обов'язкових реквізитів податкової декларації. Він включає: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми) тощо.

Відповідно до п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України, в окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

У разі отримання податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (пп. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України).

При цьому, відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Отже, податковий орган у строки, встановлені пп. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, повинен надіслати платникові податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Згідно пп. 49.8 ст. 49 Кодексу, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пункт 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України визначає, що у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Відповідно до "Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів", затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

За таких обставин, у платника податків наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані карток його особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

На контролюючі органи покладено функції з надання послуг електронного цифрового підпису, згідно з вимогами п. 191.1.44 п. 191.1 ст. 19 ПК України, а також пп. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючим органам надано право на отримання від платників податків, платників єдиного внеску та надання у межах, передбачених законом, документів в електронному вигляді.

Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. № 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008р. за № 320/15011.

Пунктом 1 розділу 2 названої Інструкції закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, адміністративний договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

Виходячи з умов договору про визнання електронних документів відповідач має право розірвати договір в односторонньому порядку виключно у двох випадках: 1) не надання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; 2) зміна позивачем місця реєстрації.

Колегія суддів зазначає, що відповідач немає підстав для розірвання договору в односторонньому порядку.

Відповідно до п.п. "в" п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, зокрема, засобами Ф електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Крім того, з платниками податків, які подають звітність в електронній формі, листування з контролюючими органами може здійснюватися засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису, відповідно до пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України).

Також, згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Проведення щоденного керування діяльністю особи (знаходження керівництва) та здійснення управлінням офісу за конкретною адресою не врегульовано законом та не може бути поставлене юридичній особі в якості обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно із приписами п. 45.2 ст. 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження підприємства - позивача: 61099, м. Харків, вул. Автогенна, буд. 12.

Матеріалами справи підтверджено, що зміни щодо місцезнаходження позивача або запис про відсутність його за місцезнаходженням до ЄДРПОУ не вносились. Статус відомостей про юридичну особу підтверджений.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії податкового органу є не правомірними та такими, що порушують норми діючого законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідач не надав належних доказів на підтвердження своєї правової позиції.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки дублюють заперечення на позов, які подавались суду першої інстанції, були враховані ним при вирішення справи по суті, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 року по справі № 820/1172/16 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2016р. по справі № 820/1172/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Філатов Ю.М. Повний текст ухвали виготовлений 06.06.2016 р.