Постанова

від 24.05.2016 по справі 904/5430/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року Справа № 904/5430/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Барицької Т.Л.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 березня 2016 року

у справі № 904/5430/15

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК"

до Фермерського господарства "РІО - С"

про стягнення 25 037, 39 грн. заборгованості

за участю представників

позивача Тузова В.О.

відповідача не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фермерського господарства "РІО - С" про стягнення 15 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 4 970,33 грн. заборгованості за выдсотками за користування кредитом, 3 565,57 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1 501, 49 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2015 року (суддя Мартинюк С.В.) у справі №904/5430/15 позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 березня 2016 року (судді Сизько І.А., Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2015 року скасовано в частині стягнення з фермерського господарства "РІО - С" на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" 2 809, 93 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 3 565, 57 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 465, 15 грн. судового збору, в зв'язку з чим резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з фермерського господарства "РІО - С" на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" 15000,00 грн. заборгованості за кредитом, 2160,40 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 1501,49 грн. заборгованості за комісією за користування кредитом та 1361,85 грн. витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено. "

Не погодившись з зазначеною постановою Публічне акціонерне товариство комерційного банку "ПРИВАТБАНК" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 березня 2016 року скасувати в частині відмови у стягненні 25037,39 грн. заборгованості, в частині зменшення заборгованості за відсотками, відмови у стягненні пені та направити справу в цій частині на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 вересня 2012 року ФГ "РІО - С" (клієнт) в особі голови господарства Залозного С.В. було підписано заяву, адресовану ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (банк), про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки (а.с.32).

Згідно із заявою відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 26 вересня 2012 року, відповідно до якого відповідачу було визначено кредитний ліміт на поточний рахунок №26002053505361 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт - банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Банком було встановлено для ФГ "РІО - С" кредитний ліміт:

у розмірі 1000, 00 грн. з 27 вересня 2012 року,

у розмірі 6 000, 00 грн. з 12 листопада 2012 року,

у розмірі 7 500, 00 грн. з 04 лютого 2013 року,

у розмірі 9500, 00 грн. з 04 березня 2013 року,

у розмірі 13000, 00 грн. з 19 червня 2013 року,

у розмірі 17 000, 00 грн. з 23 грудня 2013 року,

у розмірі 17000, 00 грн. з 01 березня 2014 року,

у розмірі 17000, 00 грн. з 11 березня 2014 року, що випливає з довідки банку від 04 червня 2015 року №08.7.0.0.0/150604105757 (т. 1 а.с.48).

На виконання умов договору відповідач отримав від позивача на його поточний рахунок №26002053505361 кредитні кошти відповідно до зазначених вище лімітів.

Відповідно п. 3.18.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, (в редакції, чинній на момент укладення договору), які є невід'ємною частиною укладеного між сторонами договору від 26 вересня 2012 року, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди (п. 3.18.1.3 Умов та правил надання банківських послуг в редакції, чинній на момент укладення договору).

За пунктами 3.18.2.2.2, 3.18.2.2.3 та 3.18.2.2.5 Умов та правил надання банківських послуг (в редакції, чинній на момент укладення договору) ФГ "РІО - С" зобов'язалося сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом, проводити погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом та повністю повернути кредит.

Пунктом 3.18.4.1 Умов та правил надання банківських послуг (в редакції, чинній на момент укладення договору) передбачено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Під час не обнуління дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.18.4.1.2 Умов та правил надання банківських послуг (в редакції, чинній на момент укладення договору).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. Під час порушення клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і під час реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань (п. 3.18.4.1.3 Умов та правил надання банківських послуг в редакції, чинній на момент укладення договору).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається (п. 3.18.4.9 Умов та правил надання банківських послуг в редакції, чинній на момент укладення договору).

Пунктом 3.18.4.4 Умов та правил надання банківських послуг (в редакції, чинній на момент укладення договору) передбачено сплату клієнтом банку винагороди за використання ліміту відповідно до п. 3.18.1.6, п. 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору банківського обслуговування від 26 вересня 2012 року за відповідачем утворилась заборгованість в загальній сумі 25 037, 39 грн., що складається з 15000, 00 грн. заборгованості за кредитом, 4970,33 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 3 565, 57 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 1 501, 49 грн. заборгованості зі сплати комісії за користування кредитом.

Відповідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних права та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір від 26 вересня 2012 року б/н є змішаним, оскільки містить у собі елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

23 квітня 2015 року ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" листом №20926KRDDS00A звернувся до ФГ "РІО - С" з претензією, в якій просив перерахувати банку заборгованість. Направлення претензії підтверджено долученими до матеріалів справи фіскальним чеком "Укрпошти" №5528, описом вкладення до цінного листа та списком згрупованих поштових відправлень (а.с.53-55). Зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Судами попередніх інстанцій з виписок з рахунку встановлено, що відповідачем використано кредитний ліміт, проте, не здійснено платежі на виконання своїх грошових зобов'язань, у зв'язку з чим заборгованість перед банком з повернення отриманих кредитних коштів склала 15 000, 00 грн.

ФГ "РІО - С" докази повернення кредитних коштів в розмірі 15 000, 00 грн. суду не надано. Представник скаржника в судових засіданнях та в письмових поясненнях на адресу суду апеляційної інстанції не заперечує проти стягнення заборгованості з кредиту та зазначає про наявність заборгованості з кредиту в розмірі 15 000, 00 грн. (а.с.217-218).

Також відповідачем не повністю оплачено банку передбачену договором комісійну винагороду за використання ліміту, внаслідок чого заборгованість з оплати комісійної винагороди в період з 01 квітня 2014 року по 20 травня 2015 року склала 1501,49 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення вищезазначених грошових коштів з відповідача судом правомірно задоволенні з судами попередніх інстанцій.

Судом першої інстанції задоволені позовні вимоги в частині стягнення відсотків у загальній сумі 4 970, 33 грн., виходячи із ставки 24% річних в період з 01 квітня 2014 року по 03 червня 2014 року, виходячи із ставки 36% річних в період з 01 липня 2014 року по 07 січня 2015 року, виходячи із ставки 56% річних в період з 08 січня 2015 року по 20 травня 2015 року.

Суд апеляційної інстанції не погоджуючись з нарахуванням відсотків у період з 01 липня 2014 року по 07 січня 2015 року за ставкою 36% річних та у період з 08 січня 2015 року по 20 травня 2015 року за ставкою 56% річних визнав їх необґрунтованими.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Зміна банком в односторонньому порядку максимальних розмірів відсоткової ставки у разі не обнуління кредиту суперечить положенням ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, якими передбачено, зокрема, що кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної відсоткової ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної відсоткової ставки повинен дозволяти точно визначити розмір відсоткової ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної відсоткової ставки без згоди позичальника.

Зміна банком в односторонньому порядку з 01 липня 2014 року відсоткової ставки також не узгоджується зі змістом заяви ФГ "РІО - С" від 26 вересня 2012 року про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, згідно з якою відносини між сторонами договору можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до даного договору, так і шляхом обміну інформацією/погодженням по банківському обслуговуванню через web-сайт банку (www.pb.ua або інший інтернет-/SMS-ресурс, зазначений банком).

Заявником касаційної скарги не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ФГ "РІО - С" надано у визначений в заяві спосіб згоду на зміну умов договору, а саме, на зміну відсоткових ставок у розмірах, передбачених п. 3.2.1.4 Умов та правил надання банківських послуг в редакції, що діє з 01 липня 2014 року.

Крім того, за випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності ФГ "РІО - С" є код КВЕД 01.25 вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників (а.с. 230).

ФГ "РІО - С" у заяві про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки зазначено код економічної діяльності 01.25 (вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів), який є основним видом економічної діяльності підприємства, відповідає зазначенню секції "А" класифікатора видів економічної діяльності України.

З довідки Управління статистики у м. Кривому Розі Головного управління статистики у Дніпропетровській області №20-22/54ПІ від 27 листопада 2015 року, судом апеляційної інстанції встановлено, код виду економічної діяльності 01.25 (вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників), який згідно КВЕД-2010 відноситься до секції "А" - сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство (т. 1. а.с.130).

В п. 3.2.1.4.1.6 Умов та правил надання банківських послуг (в редакції станом на час звернення з позовом) визначено, що за сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015р. включно і до моменту обнуління кредитного ліміту клієнт аграрного сектора економіки (основний вид економічної діяльності підприємства відповідає значенню з секції "А" класифікатора видів економічної діяльності України і дана приналежність підтверджена документарно) у випадку не обнуління дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, на протязі 270 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У разі непогашення кредиту впродовж 270 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 271-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. Під час порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і під час реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань (т. 1 а.с.201).

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач, як клієнт аграрного сектору економіки, повинен сплатити позивачу відсотки за користування кредитом виходячи з процентної ставки 24% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, а з 271-го дня - виходячи з процентної ставки 48% річних.

Стягненню за користування кредитом підлягають відсотки в розмірі 24% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, оскільки підвищена відсоткова ставка застосовується починаючи з 271-го дня, тоді як в період з 01 липня 2014 року по 20 травня 2015 року відповідні умови не настали.

Суд апеляційної інстанції здійснив перерахунок розміру відсотків за користування кредитним лімітом з 01 липня 2014 року по 20 травня 2015 року за ставкою 24% річних, у зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягає заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 2160,40 грн. (3219, 20 грн. за період з 01 квітня 2014 року по 07 січня 2015 року + 1330,00 грн. за період з 08 січня 2015 року по 20 травня 2015 року = 4 549, 20 грн. - 2 388, 80 грн. сплачено відповідачем 18 грудня 2014 року (т. 1 а.с.50).

Доводи заявника касаційної інстанції на недотримання встановленого терміну (270 днів) були предметом розгляду суду апеляційної інстанції та спростовані наступним:

- письмовими поясненнями ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 25 січня 2016 року щодо не застосування до відповідача положень п. 3.2.1.4.1.6 Умов і правил надання банківських послуг як для клієнта аграрного сектора економіки (а.с.150);

- випискою з рахунку відповідача (а.с.61-67), де чітко визначено, що з 08 січня 2015 року кредит відповідача було винесено як прострочені зобов'язання за договором, тоді як до 07 січня 2015 року включно кредит відповідача обліковувався як поточне сальдо;

- наданим розрахунком (т. 1 а.с.49-50), де відповідно до п. 3.2.1.4.1.2 Умов та правил надання банківських послуг (в редакції станом на час звернення з позовом) у період з 01 липня 2014 року по 07 січня 2015 року за користування кредитними коштами протягом 90 днів з дати періоду, коли дебетове сальдо підлягало обнулінню, нараховані відсотки за користування кредитом за ставкою 36% річних, а в період з 08 січня 2015 року по 20 травня 2015 року, тобто, починаючи з 91-го дня, коли за п. 3.2.1.4.1.3 Умов та правил надання банківських послуг (в редакції станом на час звернення з позовом) кредит вважається простроченим, відсотки за користування кредитом нараховані за ставкою 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (т. 1 а.с.200).

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Позивачем здійснено нарахування відповідачу пені за період з 15 квітня 2014 року по 20 травня 2015 року в сумі 3 565, 57 грн.

Положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Позивачем здійснено розрахунок пені з порушенням правил, встановлених ч. 6 ст. 232 господарського кодексу України.

Положеннями п. 3.2.1.4.1.6 Умов та правил надання банківських послуг (в редакції станом на час звернення з позовом) для клієнта аграрного сектора економіки кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання з погашення заборгованості вважаються порушеними починаючи з 271-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Тобто, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання - порушеними, починаючи з 271-го дня, тоді як в визначений позивачем період нарахування пені з 15 квітня 2014 року по 20 травня 2015 року відповідні умови не настали.

Суд апеляційної інстанції здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку пені, враховуючи момент виникнення у відповідача зобов'язань з оплати кредиту та дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 березня 2016 року зі справи № 904/5430/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Т.Л. Барицька

В. І. Татьков