Рішення

від 03.06.2016 по справі 904/3817/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.05.16р. Справа № 904/3817/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Фуд", м. Дніпропетровськ

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст", м. Київ

2. Приватного підприємства Торгівельно-Будівельна Компанія "ДК-Центр", м. Дніпропетровськ

про стягнення 285220,78 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № б/н від 26.04.2016;

від 1-го відповідача: представник не з'явився;

від 2-го відповідача: представник не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко Фуд" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" (далі - 1-й відповідач) та Приватного підприємства Торгівельно-Будівельна Компанія "ДК-Центр" (далі - 2-й відповідач), у якій заявив вимоги про:

стягнення з 1-го відповідача основного боргу у сумі 250 462,40 грн, пені у сумі 32 048,18 грн та 3% річних у сумі 2 210,20 грн, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання 1-м відповідачем умов договору про поставки № 227, укладеного між укладеного між позивачем та 1-м відповідачем 12.09.2014;

стягнення з 2-го відповідача боргу у сумі 500,00 грн за договором поруки № 227/П, укладеного між позивачем та 2-м відповідачем 12.09.2014 внаслідок неналежного виконання 1-м відповідачем грошового зобов'язання.

2-й відповідач не забезпечив явку свого представника у засіданні суду, але надав до відзив на позовну заяву, у якому погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх обґрунтованими.

1-й відповідач участі свого представника у засіданні суду не забезпечив та не надав витребуваних судом документів, надіславши лише телеграму про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю його представника прибути до суду через перебування останнього в службовому відрядженні.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання та відкладення розгляду справи, оскільки 1-м відповідачем доказів службового відрядження його представника не надано до справи, ухвала суду не виконана, хоча отримана останнім 24.05.2016, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення. Неявка у судове засідання не перешкоджає учасникам судового процесу подавати до суду необхідні для розгляду справи документи. А отже суд дійшов висновку, що у 1-го відповідача було достатньо часу для підготовки до розгляду справи, викладу обставин та надання до суду своєї обгрунтованої правової позиції у справі, проте своїм правом на надання відзиву він не скористався, намагаючись своїми діями навмисно затягнути судовий процес.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

12.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Піко Фуд" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" (далі - покупець, 1-й відповідач, 1-й боржник) було укладено Договір поставки №227 (далі - основний договір), за умовами п. 1.1. якого на умовах цього договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, сировину для харчової промисловості, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Орієнтовна ціна цього договору становить - 5 000 000,00 грн (пункт 1.5 розділу 4 основного договору).

Відповідно до п.1.3. розділу 4 основного договору розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції покупець здійснює з постачальником у безготівковій формі в гривнях, протягом 30 - ти календарних днів після набуття покупцем права власності на продукцію (п. 3.2 основного договору). Днем оплати вважається день списання банком коштів з поточного рахунку покупця.

12.09.2014 між ТОВ "Ніко Фуд" (далі - позивач, кредитор) та ПП ТБК "ДК-Центр" (далі - 2-й відповідач, поручитель) укладено договір поруки № 227/П (далі - договір поруки), за умовами п. 1.1. якого поручитель поручається перед кредитором за виконання грошових зобов'язань ТОВ "Ренесанс Траст", які можуть виникнути за договором, передбаченим п.2 договору поруки.

Згідно п.2 договору поруки, основним договором в цьому договорі є договір поставки №227 від 12 вересня 2014 року, укладений між кредитором (в основному договорі іменується Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко Фуд" (код ЄДРПОУ 38985443)) та боржником (в основному договорі іменується Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" (код СДРІІОУ 34415593)).

Поручитель відповідає перед первісним кредитором за виконання боржником зобов'язань за основним договором у сумі, що дорівнює 500,00 грн, без відшкодування кредитору збитків, процентів за користуванням товарним кредитом, у разі якщо він передбачений, та сплату відповідних штрафних санкцій за основним договором (п.3.1. договору поруки,).

Сторони у п.4.1. договору поруки дійшли згоди про те, що поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, що передбачений п.2.1 цього договору, виконати частину прострочених грошових зобов'язань боржника перед кредитором, в межах суми передбаченої п.3.1. договору поруки, на підставі письмової вимоги кредитора, в двохденний строк, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора.

На виконання умов договору позивач поставив 1-му відповідачу товар, який отримано останнім, що підтверджується належним чином оформленими документами:

видатковою накладною №854 від 20.11.2015 на суму 78 990,60 грн, підписаною представником 1-го відповідача, рахунком-фактурою №897 від 20.11.2015, довіреністю №000687 від 20.11.2015 та товарно-транспортною накладною №854 від 20.1 1.2015;

видатковою накладною №871 від 26.11.2015 на суму 78 990,60 грн, яка підписаною представником 1-го відповідача, рахунком-фактурою №914 від 26.11.2015 року, довіреністю №000700 від 26.1 1.2015 та товарно-транспортною накладною №871 від 26.1 1.2015;

видатковою накладною №913 від 14.12.2015 на суму 78 990,60 грн, підписаною представником 1-го відповідача, рахунком-фактурою №П0000000954 від 11.12.2015, довіреністю №000755 від 1 1.12.2015 та товарно-транспортною накладною №913 від 14.12.2015;

видатковою накладною №944 від 23.12.2015 на суму 78 990,60 грн, підписаною представником 1-го відповідача, рахунком-фактурою №991 від 23.12.2015, довіреністю №000842 від 23.12.2015 та товарно-транспортною накладною №944 від 23.12.2015;

В порушення умов основного договору 1-й відповідач лише частково оплатив отриману продукцію, що підтверджується платіжними дорученнями: №5106 від 23.12.2015 на суму 15 000,00 грн, №5123 від 23.12.2015 на суму 50 000,00 грн.

В результаті чого у 1-го відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 250 962,40 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач засобами поштового зв'язку направив 1-му відповідачу вимогу (претензію) №08.04/16/1 від 08.04.2016 на суму 250 962,40 грн, яка отримана останнім 11.04.2016, що підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком та формою-119 до цінного листа. Проте вказана претензія залишена 1-м відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, як вбачається із правовідносин, що виникли між сторонами вищезазначеного договору поруки, поручитель (ПП ТБК "ДК-Центр") є зобов'язаним перед кредитором (ТОВ "Ніко Фуд") виконати прострочені грошові зобов'язання боржника (ТОВ "Ренесанс Траст") в межах 500,00 грн, по договору купівлі-продажу № 227 від 12 вересня 2014 року.

1-м відповідачем прострочено та не виконано грошове зобов'язання перед позивачем через що позивачем 12.04.2016 було вручено 2-му відповідачу претензію (вимогу) №08.04/16/2 від 08.04.2016 щодо виконання взятих на себе зобов'язань за договором поруки. Але 2-й відповідач також не виконав вимоги претензії та не сплатив боргу позивачу у розмірі 500,00 грн, забезпечених порукою.

Наявна заборгованість 1-го та 2-го відповідачів перед позивачем і стала підставою для звернення останнього до суду з цим позовом, нарахувавши при цьому на суму основного боргу за основним договором пеню та 3% річних.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт поставки позивачем товару відповідачу останнім не оспорений та отримання яких підтверджено матеріалами справи.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з 1-го відповідача основного боргу за основним договором в сумі 250 462,40 грн.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

2-й відповідач повністю визнав позовні вимоги.

Враховуючи умови договору поруки та норми чинного законодавства, суд також приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо 2-го відповідача про стягнення з останнього 500,00 грн боргу.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 32 048,18 грн суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.7. основного договору зазначено, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд, перевіривши розрахунок пені наданий позивачем за кожним рахунком окремо за загальний період з 21.12.2015 по 25.04.2016 на загальну суму 32 048,18 грн, виявив у останньому арифметичні помилки, тому здійснив власний розрахунок, за яким пеня за вказаний період у загальній сумі складає 32 021,15 грн, є обгрунтованою та підлягає до стягнення з 1-го відповідача.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за кожним рахунком окремо за загальний період з 21.12.2015 по 25.04.2016 у загальній сумі 2 210,20 грн, перевіривши які суд дійшов висновку про їх обгрунтованість, проте також у розрахунку виявлено арифметичну помилку. Так, за розрахунком суду 3% річних, що підлягають до стягнення складають 2 201,15 грн.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обов'язку щодо оплати поставленого товару, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу у сумі 250 462,40 грн, пеню у сумі 32 021,15 грн та 3% річних у сумі 2 201,82 грн; в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, витрати на оплату судового збору покладаються на відповідачів, як на сторін, з вини яких виник спір, пропорційно розміру боргу кожного.

Отже, згідно ст. 49 ГПК України, суд витрати по сплаті судового збору покладає: на 1-го відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 4 270,28 грн та на 2-го відповідача у сумі 7,5 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" (м. Київ, пров. Мічуріна, буд. 3/2 літ. А, оф. 21, ідентифікаційний код 34415593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Фуд" (м. Дніпропетровськ, вул. Козакова, буд. 4 А, ідентифікаційний код 38985443) - основний борг у сумі 250 462,40 грн, пеню у сумі 32 048,18 грн, 3% річних у сумі 2 210,20 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 4 270,28 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства Торгівельно-Будівельна Компанія "ДК-Центр" (м. Дніпропетровськ, пр.-т Слобожанський (ім. Газети "Правда"), буд. 35 А, ідентифікаційний код 33563852) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Фуд" (м. Дніпропетровськ, вул. Козакова, буд. 4 А, ідентифікаційний код 38985443) - борг у сумі 500,00 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 7,5 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 06.06.2016.

Суддя В.Д. Воронько