Рішення

від 30.05.2016 по справі 910/5067/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2016Справа №910/5067/16

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Приватного підприємства "Транс Альянс Логістик"

про стягнення 62 337,93 грн

Суддя Дупляк О. М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Транс Альянс Логістик" про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2016 порушено провадження у справі № 910/5067/16 та призначено до розгляду на 05.04.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 розгляд справи відкладено на 26.04.2016 у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2016 розгляд справи відкладено на 05.05.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2016 задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи та про розгляд справи в режимі відеоконференції, розгляд справи відкладено на 23.05.2016, забезпечення проведення відеоконференції доручено Господарському суду Хмельницької області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 розгляд справи відкладено на 30.05.2016.

Через відділ канцелярії суду 28.04.2016 від позивача надішло клопотання про уточнення позовних вимог, зігдно з яким позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в сумі 49 000 грн, 3 % річних в сумі 991, 24 грн та пеню в сумі 18 322,90 грн (за рахунками №№ 18, 36, 37, 68). Така заява була прийнята судом до розгляду.

Через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва 30.05.2016 від позивача надійшли повідомлення про відсутність спору з тих же підстав та з того ж предмету та клопотання про уточнення позовних вимог (вих. № б/н від 24.05.2016), відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 49 000, 00 грн, 3 % річних у розмірі 752, 22 грн, пеню у розмірі 11 590, 80 грн.

В судове засідання 30.05.2016 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Таким чином нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

Представник позивача в судове засідання 30.05.2016 з'явився, надав суду усні пояснення по суті справи, в яких заявлені позовні вимоги з урахуванням поданого ним клопотання про уточнення позовних вимог підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні судом оголошувалась перерва на 30 хвилин у відповідності до ст. 77 ГПК України, після закінчення якої представник позивача в судове засідання не повернувся.

Подане позивачем через відділ канцелярії господарського суду клопотання про уточнення позовних вимог від 30.05.2016 було розцінене судом, як заява про зменшення позовних вимог, що стосується визначених у ній позивачем стягуваних сум по рахунках №№ 18, 36, 38 та прийнята судом в цій частині у відповідності до ст.22 ГПК України. Також суд зазначає, що у вказаній заяві позивач заявив додаткову вимогу про стягнення з відповідача заборгованість за рахунком № 13 від 05.02.2015 на суму 10,000 грн та за порушення строків оплати за цим рахунком 3 % річних в сумі 144,66 грн та пеню в сумі 2229,00 грн. Проте ця вимога позивача до розгляду судом не приймається, оскільки заявлена позивачем після початку розгляду справи по суті. Відтак подана позивачем заява про уточнення позову прийнята судом в частині.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором перевезення № 72-П від 11.12.2014, в частині оплати наданих за вказаним договором послуг, у зв'язку з чим позивач, керуючись ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просить стягнути з відповідача заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача склала 61 343, 02 грн, з яких: 49 000 грн - основний борг, 752, 22 грн - 3 % річних та 11 590, 80 грн - пені.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував, в судове засідання жодного разу не з'явився.

У судовому засіданні 30.05.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 11.12.2014 між позивачем, як перевізником та відповідачем, як замовником було укладено договір перевезення № 72П (далі - Договір), предметом якого, згідно з п. 2.1. Договору, є здійснення перевізником перевезення довіреного йому вантажу автомобільним транспортом у міжнародному або міжміському сполученні, відповідно до умов заявок замовника, та здійснення замовником оплати погодженої сторонами перевізної плати.

За умовами п. 2.2. Договору заявка є невід'ємною частиною договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики; найменування та місцезнаходження вантажовідправника та вантажоодержувача; пункти відправлення та призначення вантажу; маршрут перевезення; державні номери транспортного засобу; прізвище, ім'я, по - батькові та інші особисті дані водія транспортного засобу; вимоги щодо технічного та санітарного стану транспортного засобу; особливі вказівки замовника; дата і час завантаження та розвантаження або строк виконання перевезення; розмір провізної плати; інші умови перевезення.

У відповідності до умов п. 5.1. Договору розрахунки за перевезення вантажів провадяться між сторонами у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок перевізника на умовах відстрочення платежу - 30 (тридцять) банківських днів з дати отримання замовником всіх належним чином оформлених оригіналів документів:

- заявки, оформленої перевізником;

- акту виконаних робіт;

- податкової накладної;

- рахунку;

- товарно - транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та заповненої відповідно до вимог чинних нормативних актів та договору (підпис, дата, час, відбиток печатки). Перевізник зобов'язаний надіслати замовнику скановані копії зазначених у п. 5.1. документів через факсимільний зв'язок, або електронною поштою, та після перевірки та згоди замовника, вислати повний комплект документів на поштову адресу замовника.

Відповідно до п. 5.1.1. Договору у разі відсутності оригіналів документів, передбачених п. 5.1., замовник має право притримати оплату послуг без застосування штрафних санкцій відповідно до п. 6.9. договору.

Судом установлено, що позивачем було надано відповідачу послуги за Договором за заявками від 12.02.2015, від 26.02.2015, від 03.03.2015, від 15.05.2015 на загальну суму 56 000, 00 грн, що підтверджується копіями вказаних заявок оформлених сторонами, копіями міжнародних товарно - транспортних накладних № 0729173, № 0729222, № 0631935, № 0750440, копіями рахунків на оплату наданих послуг № 18 від 17.02.2015, № 36 від 11.03.2015, № 37 від 11.03.2015 та № 68 від 22.05.2015.

Проте відповідач здійснив лише часткову оплату наданих позивачем послуг в сумі 17 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, завірені копії яких наявні в матеріалах справи та не сплатив на користь позивача 39 000, 00 грн, а не 49 000, 00 грн як визначено позивачем. Так, відповідачем був оплачений частково рахунок № 18 від 17.02.2015 в сумі 7 000, 00 грн та повністю оплачений рахунок № 37 від 11.03.2015 в сумі 10 000, 00 грн.

Станом на момент подачі позову заборгованість у сумі 39 000, 00 грн відповідачем не сплачена. Відповідачем доказів на підтвердження зворотнього суду не надано.

Крім основної заборгованості позивач також просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 752, 22 грн та пеню в сумі 11 590, 80 грн за період прострочення з 18.08.2015 по 12.02.2016.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами за своєю правовою природою укладено договір перевезення вантажу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 1 ст. 919 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Судом установлено, що згідно з п. 5.1. Договору розрахунок за надані послуги здійснюється на умовах відстрочки платежу - 30 банківських днів з дати отримання замовником всіх належним чином оформлених оригіналів документів.

На підтвердження факту направлення/отримання замовнику оригіналів документів позивачем надані в матеріали справи копії фіскальних чеків УДППЗ "Укрпошта" щодо направлення рекомендованих листів відповідачу від 20.02.2015, 12.03.2015, 17.03.2015, 23.03.2015 та 05.06.2015. Крім того, факт часткової оплати відповідачем послуг наданих позивачем останній розцінює, як факт підтвердження відповідачем отримання ним оригіналів документів за першою заявкою.

Відповідачем доводи позивача щодо направлення йому оригіналів документів щодо здійснених перевезень не спростовані.

Таким чином, як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем були надані послуги відповідачу на суму 56 000, 00 грн, які відповідач був зобов'язаний оплатити протягом 30 банківських днів з дати отримання оригіналів документів (п. 5.1. Договору).

Приймаючи до уваги дати здійснення відповідачем перших часткових оплат за рахунком № 18 від 18.02.2015, перша з яких була здійснена 07.07.2015, суд дійшов висновку, що оригінали документів на вказану дату відповідачем по рахунку № 18 були отримані, відповідно відповідач по вказаному рахунку був зобов'язаний здійснити оплату до 18.08.2015 включно. За твердженням позивача оригінали документів по рахунку № 36 від 11.03.2015 були направлені відповідачу 12.03.2015 рекомендованим листом, а оригінали документів за рахунком № 68 від 22.05.2015 були направлені відповідачу рекомендованим листом 05.06.2015. Враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" № 958 від 28.11.2013 зазначені вище рекомендовані листи були переслані відповідачу за п'ять днів, відповідно оригінали документів за рахунком № 36 від 11.03.2015 відповідач отримав 19.03.2015, а за рахунком № 68 від 22.05.2015 - 15.06.2016. Отже, відповідач здійснити оплату по рахунку № 36 від 11.03.2015 був зобов'язаний у строк до 30.04.2014 включно, а по рахунку № 68 від 22.05.2015 - до 27.07.2015. Втім останнім свої зобов'язання з оплати виконано лише частково в сумі 17 000,00 грн, однак не виконано в повному обсязі, а саме: не здійснено оплати наданих послуг на суму 39 000, 00 грн.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом ураховано, що надані позивачем відповідачу послуги з перевезення вантажу на суму 56 000, 00 грн відповідачем прийняті без зауважень, що свідчить про прийняття останнім наданих позивачем послуг без претензій щодо їх якості, об'ємів і вартості та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати в повному обсязі.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення основного боргу в сумі 39 000, 00 грн обґрунтований, підтверджується зібраними у справі доказами, відтак підлягає задоволенню у відповідній частині. В іншій частині позовні вимоги не підтверджені матеріалами справи і відповідно не підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 18.08.2015 по 12.02.2016 в сумі 752, 22 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено вище судом, відповідач повинен був оплатити виконані позивачем та прийняті ним послуги по рахунку № 18 від 17.02.2015 до 18.08.2015 включно, по рахунку № 36 від 11.03.2015 до 30.04.2014 включно, а по рахунку № 68 від 22.05.2015 до 27.07.2015, відтак прострочення відповідачем виконання зобов'язання станом на 18.08.2015 (початок періоду визначений позивачем) настало.

Здійснений позивачем розрахунок 3 % річних визнається судом арифметично невірним, оскільки розрахунок був здійснений позивачем входячи із суми боргу в 49 000, 00 грн. Судом здійснено перерахунок в межах періоду прострочення визначеного позивачем, відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню 3 % річних за період з 18.08.2015 по 12.02.2016 в сумі 573, 78 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6.9. Договору у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг з перевезення, замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки оплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату послуг з перевезення за період з 18.08.2015 по 12.02.2016 та визнано його арифметично невірним, в тому числі щодо правильності визначення періоду прострочення, так як період прострочення визначений позивачем без врахування положень ч. 6 ст. 232 ЦК України.

Враховуючи строки виконання зобов'язань відповідача по оплаті наданих послуг, встановлених судом по кожному рахунку окремо та приймаючи до уваги положення ч. 6 ст. 232 ЦК України період прострочення за який може бути нарахована пеня по рахунку № 18 від 17.02.2015 визначений позивачем правильно, а от періоди прострочення по рахункам № 36 від 11.03.2015 та № 68 від 22.05.2016 визначені не правильно. За розрахунком суду відповідні періоди становлять з 01.05.2015 по 01.11.2015 та з 28.07.2015 по 28.01.2016.

Судом здійснено перерахунок пені за кожним рахунком окремо, проте в межах періодів визначених судом та позивачем, відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню за загальний період з 18.08.2015 по 12.02.2016 пеня в сумі 6 343, 03 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи викладене вище позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Транс Альянс Логістик" (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, ідентифікаційний код 38547389) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (29000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму основного боргу в розмірі 39 000 (тридцять дев'ять тисяч) грн 00 коп., 3 % річних в сумі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн 78 коп., пені в сумі 6 343 (шість тисяч триста сорок три) грн 03 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 031 (одна тисяча тридцять одна) грн 47 коп.

3. У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2016.

Суддя О.М. Дупляк