Рішення

від 24.05.2016 по справі 910/24265/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2016Справа №910/24265/15

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КретКорм», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранголі»

про стягнення 406477,89 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Безвершенко О.О. (представник за довіреністю);

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КретКорм», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранголі» про стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг в сумі 40677,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами, у порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору про фінансовий лізинг №00002701 від 16.02.2011 неналежним чином виконували свої зобов'язання зі сплати лізингових платежів.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши солідарно з відповідачів на свою користь 111662,11 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 3264,26 грн. 3% річних, 55407,02 грн. інфляційних втрат, 3609,84 грн. пені, 6719,60 грн. штрафу, 199747,42 грн. збитків, 20070,64 грн. процентів за користування грошовими коштами та 6000 грн. витрат на оплату юридичних послуг.

21.11.2015 в судовому засіданні позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку із перерахунком заборгованості, у якій позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь 111662,11 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 3264,26 грн. 3% річних, 55407,02 грн. інфляційних втрат, 3609,84 грн. пені, 6719,60 грн. штрафу, 179793,31 грн. збитків та 20070,64 грн. процентів за користування грошовими коштами.

Судом вищевказана заява позивача прийнята до розгляду, та отже, у відповідності до положень ст.ст. 22, 55 Господарського процесуального кодексу України, має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір у даній справі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та просив позов задовольнити.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, хоча про час та місце проведення засідання сповіщений у встановленому законом порядку.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, проте через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва подав відзив на позовну заяву у якому заперечував проти задоволення позову в повному обсязі. Зокрема зазначив, що на його думку строк поруки, передбачений договором та законом сплив у зв'язку із тим, що позивач вчасно не звернувся з позовом до поручителя, в в'язку з цим просив суд визнати поруку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранголі» щодо зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «КретКорм» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» припиненою та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг №00002701 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранголі» як з солідарного боржника.

Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

16.02.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (лізингодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «КретКорм» (лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ранголі» (поручитель) укладено договір про фінансовий лізинг № 00002701 (далі - Договір), відповідно до якого лізингодавець передає об'єкт лізингу лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями українського законодавства та цього контракту, а лізингоодержувач користується об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями українського законодавства та забезпечує експлуатацію об'єкта лізингу у відповідності до контракту (п.п. 3.2, 3.3 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (далі - Умови лізингу), що становлять невід'ємну частину договору).

Об'єктом лізингу за договором визначено транспортний засіб типу VW Golf Plus VI, 1.6, I TDI, 2011 року виробництва, шасі №WVWZZZ1KZBW533201, двигун № CAY 458685 (далі - об'єкт лізингу). Вартість об'єкту лізингу становить в еквіваленті 28227.00 доларів США.

Відповідно до п. 4.4 Умов лізингу лізингоодержувач покриває всі витрати, понесені в результаті експлуатації об'єкта лізингу, включаючи, але не обмежуючись витратами, що можуть бути понесені внаслідок дотримання обґрунтованих вимог лізингодавця щодо експлуатації та/або передання об'єкта лізингу.

Відповідно до п. 6.1 Умов лізингу для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач здійснюватиме на користь лізингодавця лізингові платежі відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів, що являє собою невід'ємну частину контракту, та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуванням, що підлягають виплаті; будь-які податки; інші витрати та платіжні зобов'язання.

Згідно з п. 6.5. Умов лізингу, щомісячний платіж перераховується на рахунок, зазначений лізингодавцем у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Плані відшкодування.

Пунктом 12.2 Умов лізингу визначено, що строк лізингу починається з дати підписання акту приймання-передачі лізингоодержувачем об'єкта лізингу.

Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів сторони погодили графік та суму сплати лізингових платежів Товариства з обмеженою відповідальністю «КретКорм», останнім днем внесення яких є 15.02.2016.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору фінансового лізингу Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» передало лізингоодержувачу - Товариства з обмеженою відповідальністю «КретКорм» об'єкт лізингу - автомобіль VW Golf Plus VI, 1.6, I TDI, 2011 року виробництва, шасі №WVWZZZ1KZBW533201, двигун № CAY 458685, внаслідок чого у відповідача виник обов'язок сплачувати лізингові платежі.

Разом з тим, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором фінансового лізингу, а саме: за період з березня 2014 по лютий 2015 року лізингові платежі у загальній сумі 111662,11 грн. не сплатив, про що свідчать рахунки-фактури № 00184459 від 03.03.2014, № 00191933 від 01.04.2014, № 00198591 від 05.05.2014, № 00204452 від 03.06.2014. № 00211300 від 02.07.2014, № 00217735 від 04.08.2014, №00223810 від 04.09.2014, №00229922 від 01.10.2014, № 00238518 від 03.11.2014, № 00243445 від 03.12.2014, № 00250934 від 12.01.2015 та №00257911 від 02.02.2015.

За приписами ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовим лізингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зокрема надав відповідачу предмет лізингу, проте відповідач у строк, встановлений договором, зобов'язань щодо сплати лізингових платежів за період з березня 2014 року по лютий 2015 року належним чином не виконав, в наслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 111662,11 грн.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи свідчать про обґрунтованість вимог позивача, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 111662,11 грн. основної суми заборгованості зі сплати лізингових платежів за Договором такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 8.3.1. Умов лізингу, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів, лізингодавець має право надіслати лізингоодержувачу першу платіжну вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту першої вимоги, лізингодавець надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 днів із зазначенням нагадування, що після завершення строку здійснення оплати, за умови не здійснення оплати, Договір підлягає розірванню.

Відповідно до п. 8.3.2. Умов лізингу, якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів, лізингодавець має право розірвати Договір і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку з виконавчим написом нотаріуса.

Згідно з п. 12.9 Умов лізингу, у разі дострокового припинення договору з боку лізингодавця, лізингоодержувач зобов'язувався повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу лізингодавця впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати одержання вимоги лізингодавця про таке повернення.

Відповідно до п. 13.1. Умов лізингу, якщо лізингоодерожувач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкта лізингу, лізингодавець має право вилучити (повернути) об'єкт без попередньої згоди лізингоодержувача у встановленому законодавством порядку. При цьому, згідно з п. 13.5 Умов лізингу, лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, пов'язані із вилученням об'єкта лізингу.

Згідно з п. 12.6.1. Умов лізингу, лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір та на повернення об'єкта лізингу у разі, якщо лізингоодержувач не сплатив наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 днів.

Відповідно до п. 12.6.1. Умов лізингу сторони домовились, що невиконання зобов'язань після надіслання другої платіжної вимоги означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим Договором.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надіслано відповідачу нагадування про несплату від 17.07.2014, від 04.08.2014, від 15.08.2014, від 04.09.2014, від 17.09.2014, від 03.10.2014, від 16.10.2014, від 04.11.2014, від 17.11.2014, від 03.12.2014, від 19.12.2014, від 08.01.2015, від 19.01.2015, від 04.02.2015 та від 17.02.2015.

Станом на момент вирішення спору заборгованість перед лізингодавцем відповідачем не сплачена, незважаючи на неодноразові звернення позивача.

Оскільки відповідач припустився порушення зобов'язання, позивач просить суд застосувати до нього відповідальність у вигляді стягнення пені в розмірі 3609,84 грн.

Згідно з п. 8.2.1 Договору у випадку прострочення сплати платежу лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 10% річних від вчасно не сплаченої суми за кожен день прострочення до моменту виплати.

Як слідує з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546, ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 3609,84 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань підлягає задоволенню.

Що стосується заявленого до стягнення штрафу у сумі 6719,60 грн., нарахованого на підставі п. 8.2.2 умов Договору, суд зазначає, що ч. 2 ст. 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, відповідно до п. 8.2. Договору у випадку прострочення сплати лізингових платежів лізингоодержувач сплачує штрафи за вимоги щодо сплати, надіслані лізиноодержувачем (нагадування про несплату): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу та еквівалент 25 доларів США за третю вимогу.

Враховуючи зазначені вище нагадування про несплату лізингових платежів, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять належні докази направлення на адресу відповідача вказаних нагадувань, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 6719,60 грн. штрафу підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3261,26 грн. 3% річних та 55407,02 грн. інфляційних втрат, нарахованими в період прострочення відповідача по сплаті кожного лізингового платежу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги наведені вище приписи цивільного законодавства щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім процентів річних від простроченої суми та збитків від інфляції, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд приймає його як обґрунтований, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 55407,02 грн. інфляційних втрат та 3261,26 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 20070,64 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, а розмір таких процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до умов договору, сторонами не встановлено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

За приписами ч.1 ст.1048 ЦК України слідує, що у разі не встановлення договором позики розміру процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Приймаючи до уваги наведене вище та перевіривши поданий позивачем розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами, суд вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача в розмірі 20070,64 грн.

Окрім викладених вимог, позивачем також заявлено до стягнення збитки у загальному розмірі 179793,31 грн., заподіяні відповідачем неналежним виконанням своїх зобов'язань за Договором.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Відповідно до п. 8.2.3 договору лізингоодержувач зобов'язаний у випадку прострочення сплати заборгованості компенсувати лізингоодержувачу витрати, в тому числі, на гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/сплачені з метою відшкодування заборгованості.

В свою чергу п. 8.6. Умов лізингу встановлено, що будь-які збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням Стороною своїх зобов'язань за Контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі додатково до штрафних санкцій, передбачених Договором.

Понесеними збитками у розмірі 6000 грн. позивач вказав витрати для оплати юридичних послуг по представництву інтересів позивача в суді, на підтвердження чого надав договір про надання юридичних послуг від 26.05.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КПД Консалтинг» (виконавець) та копію платіжного доручення №50024126 від 19.08.2015 на суму 6000 грн.

Також окрім зазначених вище витрат, позивачем заявлено до стягнення 800 грн. витрат позивача, понесених у зв'язку з вилученням об'єкту лізингу.

Відповідно до п. 13.7. Умов лізингу лізингоодержувач відшкодовує будь-які витрати понесені Порше Лізинг Україна у зв'язку з вилученням Об'єкта лізингу.

Разом з тим, відповідно до п.12.9. Умов лізингу, у разі припинення лізингу відповідно до п.12, відмови Лізингоодержувача придбати Об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення Об'єкта лізингу відповідно до інших положень Контракту, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані до головного офісу Порше Лізинг Україна впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк Лізингоодержувач сплачує компанії Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між ринковою вартістю Об'єкта лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіку виплат.

Враховуючи викладене, відповідачем нараховано до стягнення з позивача суму збитків в розмірі 172993,31 грн.

Дослідивши вимоги позивача про стягнення збитків на відповідність вимогам чинного законодавства, суд дійшов висновку про доведеність обґрунтувань позивача належними доказами та наявність підстав для стягнення з відповідача збитків у загальній сумі 179793,31 грн.

Доказів оплати відповідачем існуючої заборгованості сторонами не надано.

Разом з тим, суд враховує той факт, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (лізингодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «КретКорм» (лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ранголі» (поручитель) укладанні договору фінансового лізингу №00002701 від 16.02.2011 погоджено, що у випадку порушення боржником обов'язку за договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п.1 ст.554 Цивільного кодексу України, встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, на підставі викладеного, грошові кошти за порушення виконання умов договору договору фінансового лізингу №00002701 від 16.02.2011 підлягають стягненню з відповідачів на корить позивача солідарно.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Доводи відповідача-2 відносно того, що позивач протягом шестимісячного строку з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив останньому вимоги у зв'язку з чим строк поруки сплив судом не приймаються виходячи з такого.

Як видно з матеріалів справи, позивач звертався до ТОВ «Ранголі» з Вимогою про сплату заборгованості за договором №00002701 від 17.02.2015 тобто в межах шестимісячного строку, отримання відповідачем-2 вказаної вимоги підтверджується наявною в матеріалах справи копією Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, відповідачами не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на дату подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2016 становить 1378 грн.

Таким чином, враховуючи, що позивачем в процесі розгляду справи було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог яка судом була прийнята, судом розглядались позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 380523,78 грн., відповідно за подання до суду даної позовної заяви, позивачем мав бути сплачений судовий збір в розмірі 5707,86 грн.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору в сумі 5707,86 грн. покладаються на відповідача.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «КретКорм» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13-Б, офіс 305; ідентифікаційний код 32556336) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранголі» (08324, Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, вул. Центральна, 21, офіс 10; ідентифікаційний код 35866777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, 1-В; ідентифікаційний код 35571472) 111662 (сто одинадцять тисяч шістсот шістдесят два) грн.11 коп. заборгованості за лізинговими платежами, 3261 (три тисячi двісті шістдесят одна) грн. 26 коп. 3% річних, 55407 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста сім) грн. 02 коп. інфляційних втрат, 3609 (три тисячi шістсот дев'ять) грн. 84 коп. пені, 6719 (шість тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн. 60 коп. штрафу, 179793 (сто сімдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто три) грн. 31 коп. збитків та 20070 (двадцять тисяч сімдесят) грн. 64 коп. процентів за користування грошовими коштами та витрати зі сплати судового збору в сумі 5707 (п'ять тисяч сімсот сім) грн. 86 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 30.05.2016

Суддя Я.В. Маринченко