Рішення

від 30.05.2016 по справі 911/3141/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2016 р. Справа № 911/3141/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства В«ОСОБА_1 АвальВ» в особі Київської регіональної дирекції АТ «ОСОБА_1 Аваль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЯР»

про стягнення 393 774,01 грн.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 (дов. №628/15 від 06.11.2015);

від відповідача ОСОБА_3 (дов. б/н від 23.04.2016).

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль» в особі Київської регіональної дирекції АТ В«ОСОБА_1 АвальВ» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЯР.» (далі - відповідач) про стягнення 393 774,01 заборгованості, з яких 337 610,00 грн боргу за тілом кредиту, 4 261,11 боргу за нарахованими процентами за користування кредитом, 51 742,47 грн пені за прострочення кредиту за період з 28.02.2012 по 15.07.2013 та 160,43 грн пені за прострочення процентів за користування кредитом за період з 02.04.2012 по 07.07.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами своїх зобов'язань за генеральною кредитною угодою №01/14/663 від 17.01.2011, кредитним договором №010/14/664 від 17.01.2011, з урахуванням укладених додаткових угод до нього, в частині своєчасного повернення кредиту та відсотків за його користування у строк та у розмірі, встановлених такими договорами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.08.2013 порушено провадження у справі № 911/3141/13, розгляд справи призначено на 12.09.2013.

11.09.2013 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №19299 від 11.09.2013), згідно якого відповідач заперечив проти позовних вимог в частині стягнення пені і просив застосувати строк позовної давності в один рік до вимог позивача про стягнення пені за період з 28.02.2012 по 07.08.2012.

11.09.2013 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №19300 від 11.09.2013).

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.09.2013 зупинено провадження у справі №911/3141/13 до набрання законної сили судового рішення у цивільній справі №757/18504/13-ц.

28.04.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання №140-0-0-00/8/1386 від 22.04.2016 (вх. №9321/16) про поновлення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.04.2016 поновлено провадження у справі №911/3141/13, розгляд справи призначено на 26.05.2016.

26.05.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява (вх. №11170/16 від 26.05.2016), згідно якої просив долучити до матеріалів справи копії меморіальних ордерів №1 та №2 від 04.03.2015 та копію виписки по рахунку.

У судовому засіданні 26.05.2016 оголошено перерву до 30.05.2016.

30.05.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог №140-0-0-00/8/1728 від 26.05.2016 (вх. №11340/16 від 30.05.2016), згідно якої позивач просив стягнути з відповідача 249 069,65 грн боргу за тілом кредиту, 193 837,07 грн боргу за нарахованими процентами за користування кредитом, 36 463,78 грн пені за прострочення кредиту за період з 30.04.2015 по 26.04.2016 та 23 788,32 грн пені за прострочення процентів за користування кредитом за період з 30.04.2015 по 26.04.2016.

Судом встановлено, що позивач зменшив вимоги в частині боргу за тілом кредиту у зв'язку з його частковою сплатою та збільшив позовні вимоги в частині боргу за нарахованими процентами за користування кредитом та пені за прострочення кредиту та процентів.

Судом встановлено, що заява про збільшення розміру позовних вимог №140-0-0-00/8/1728 від 26.05.2016 (вх. №11340/16 від 30.05.2016) відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, а відтак приймається судом до розгляду.

30.05.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №11456/16 від 30.05.2016), згідно якого відповідач зазначив, що ним частково було сплачено суму основного боргу по тілу кредиту та заперечив проти вимог позивача в частині стягнення пені по тілу кредиту.

У судовому засіданні 30.05.2016 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача визнав позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позвоних вимог, в частині боргу за тілом кредиту та в частині боргу за процентами за користування кредитом, заперечив в частині пені за прострочення за тілом кредиту та частково за нарахованими процентами за користування кредитом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.01.2011 між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 Аваль» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діяр» (позичальник) укладено генеральну кредитну угоду №01/14/663, за умовами якої кредитор зобов'язався надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених у рамках цієї генеральної кредитної угоди і які є її невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 1.2 генеральної угоди загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати 500 000,00 грн.

17.01.2011 між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 Аваль» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діяр» (позичальник) укладено кредитний договір №010/14/664, згідно якого кредитор з 17.01.2011 зобовязався надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної (револьверної) кредитної лінії, а позичальник зобов'язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені договором.

Відповідно до п. 1.1.1, 1.1.4 кредитний ліміт становить 500 000,00 грн, датою остаточного погашення кредиту є 10.01.2012.

Згідно п. 1.2 договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки, розмір якої може змінюватись на умовах договору. На дату укладання договору розмір процентної ставки складає 19%.

Пунктом 2.3 договору визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються згідно внутрішніх положень кредитора, але не рідше одного разу на місяць на суму кредиту, включаючи день надання та день, що передує даті повного погашення кредиту, виходячи з фактичної кількості днів в місяці та році (метод факт/факт).

Відповідно до п. 5.1 договору позичальник здійснює погашення нарахованих процентів щомісячними платежами. Погашення частини кредиту здійснюється у розмірах та строках, які визначаються графіком зменшення кредитного ліміту (додаток №1 до договору).

При цьому позичальник та кредитор домовились, про наступний порядок зменшення ліміту кредитування: рівними частинами протягом останніх трьох місяців до закінчення строку договору, розміри та строки сплати яких визначаються графіком зменшення кредитного ліміту (додаток №1 до договору).

Проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту: - в першому календарному місяці користування кредитом - за період з дня видачі кредиту по день, що передує передостанньому робочому дню місяця; - в наступних календарних місяцях - з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує передостанньому робочому дню поточного місяця; - в останній календарний місяць користування кредитом - з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення кредиту.

Згідно п. 14.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до договору зобов'язань.

22.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 Аваль» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діяр» (позичальник) укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №010/14/664 від 17.01.2011.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди сторони погодили, що остаточною датою повернення кредиту є 10.10.2012, процентна ставка складає 23% річних.

Згідно п. 6 додаткової угоди сторони погодили внести зміни до п. 5.1 договору і викласти його в наступній редакції: «Позичальник здійснює погашення нарахованих процентів щомісячними платежами. Погашення частини кредиту здійснюється у розмірах та строках, які визначаються графіком (додаток №1). Проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту: - в першому календарному місяці користування кредитом - за період з дня видачі кредиту по день, що передує передостанньому робочому дню місяця; - в наступних календарних місяцях - з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує передостанньому робочому дню поточного місяця; - в останній календарний місяць користування кредитом - з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення кредиту.».

Відповідно до п.7 додаткової угоди сторони погодили викласти п. 5.6 договру в наступній редакції: « 5.6 Сторони встановлюють наступний порядок погашення заборгованості позичальника за договором: погашення простроченої до сплати заборгованості за кредитом, якщо таке прострочення матиме місце; сплата прострочених процентів за користування кредитом; погашення суми заборгованості за кредитом; сплата процентів за кредитом; сплата пені та штрафів за неналежне виконання позичальником зобов'язань за договором.»

22.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 Аваль» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діяр» (позичальник) укладено додаток № до договору, згідно якого встановили, що кредитна заборгованість повинна погашатись згідно встановленого графіку: 48 000,00 грн - до 31.01.2012; 48 000,00 грн - до 28.02.2012; 48 000,00 грн - 31.03.2012; 48 000,00 грн - до 30.04.2012; 48 000,00 грн - до 31.05.2012; 48 000,00 грн - до 30.06.2012; 48 000,00 грн - до 31.07.2012; 48 000,00 грн - до 31.08.2012; 48 000,00 грн - до 30.09.2012; 48 000,00 грн - до 10.10.2012.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором, шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок відповідача, що підтверджується випискою по рахунку та не заперечується відповідачем.

Відповідач порушив умови кредитного договору, не здійснив погашення кредиту згідно встановленого графіку, таким чином розмір заборгованості визначений ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» станом на 15.07.2013 склала 393 610,00 грн, з яких 337 610,00 грн заборгованості за кредитом, 4 261,11 грн - заборгованості за процентами, 51 742,47 - пені за прострочення кредиту та 160,43 грн пені за прострочення процентів.

23.07.2013 позивач направив на адресу відповідача вимогу (претензію) про погашення заборгованості за кредитним договором №140-10-1-00/314 від 23.07.2013.

Однак, зазначена вимога залишилась без відповіді та задоволення з боку відповідача.

Крім того, судом встановлено, що відповідач частково сплатив суму основного боргу за кредитом, залишивши при цьому суму боргу по кредиту станом на 26.04.2016 у розмірі 249 069,65 грн, що підтверджується розрахунком позивача та не заперечується відповідачем.

Предметом позову є вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення 249 069,65 грн боргу за тілом кредиту, 193 837,07 грн боргу за нарахованими процентами за користування кредитом, 36 463,78 грн пені за прострочення кредиту за період з 30.04.2015 по 26.04.2016 та 23 788,32 грн пені за прострочення процентів за користування кредитом за період з 30.04.2015 по 26.04.2016.

Суд встановив, що між сторонами виникли кредитні правовідносини.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною першою ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою та частиною третьою ст. 509 Цивільного кодексу України , зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини першої ст. 1054 Цивільного кодексу України , за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищезазначене та те, що борг за кредитним договором перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір боргу у сумі 249 069,65 грн за тілом кредиту та 193 837,07 грн за процентами за користування кредитом відповідає фактичним обставинам справи та не заперечується відповідачем, відтак вимога позивача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення з відповідача 249 069,65 грн боргу за тілом кредиту та 193 837,07 грн боргу за нарахованими процентами за користування кредитом згідно кредитного договору №010/14/664 від 17.01.2011 підлягають задоволенню повністю.

Крім того, у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем суми кредиту та процентів за користування кредитом, позивач просить, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача за період з 30.04.2015 по 26.04.2016 36 463,78 грн пені за прострочення кредиту та 23 788,32 грн пені за прострочення процентів за користування кредитом.

Відповідно до п. 13.4 договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р. визначено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 N 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" визначається, що відповідно до статті 256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки. Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, частиною шостою статті 232 ГК України встановлено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України - строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» у вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням частини шостої статті 232 ГК України, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 N 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" та, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 N 13/110-11 та постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 15/065-11).

Судом встановлено, що останнім днем виконання з погашення тіла кредиту сторони визначили, зокрема 31.01.2012,28.02.2012, 31.03.2012, 30.04.2012, 31.05.2012, 30.06.2012, 31.07.2012, 31.08.2012, 30.09.2012 та 10.10.2012, відтак позивач мав право на нарахування пені за прострочення зобов'язань по сплаті кредиту відповідно протягом з 6 місяців з наступного дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконаним.

Однак, позивач просить стягнути пеню за прострочення кредиту за період з 30.04.2015 по 26.04.2016, який знаходиться поза визначеними межами.

Врахувуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про безпідставність нарахування 36 463,78 грн пені за прострочення кредиту з 30.04.2015 по 26.04.2016, відтак суд відмовляє в її задоволенні.

Оскільки фактичне нарахування процентів за користування кредитом здійснюється до повного погашення заборгованості по тілу кредиту, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом, однак при зазначеному розрахунку, враховуючи період нарахування пені визначений позивачем та заявлену відповідачем позовну давність до нарахування пені, позивачем не вірно включено заборгованість по непогашеним процентам за користування кредитом, нарахованих до 31.03.2015.

Відтак, судом враховано період нарахування пені визначений позивачем та здійснено перерахунок пені за прострочення зобов'язання по процентам відповідно до наступних періодів та заборгованості, визначених судом:

з 01.04.2015 по 01.10.2015 на 5 815,58 грн боргу;

з 01.05.2015 по 01.11.2015 на 5 326,85 грн боргу;

з 01.06.2015 по 01.12.2015 на 4 708,44 грн боргу;

з 01.07.2015 по 01.01.2016 на 4 551,49 грн боргу;

з 01.08.2015 по 01.02.2016 на 4 551,49 грн боргу;

з 01.09.2015 по 01.03.2016 на 5 336,23 грн боргу;

з 01.10.2015 по 01.04.2016 на 4 551,49 грн боргу;

з 01.11.2015 по 26.04.2016 на 5 022,34 грн боргу;

з 01.12.2015 по 26.04.2016 на 4 708,44 грн боргу;

з 01.01.2016 по 26.04.2016 на 4 551,49 грн боргу;

з 01.02.2016 по 26.04.2016 на 5 179,29 грн боргу;

з 01.03.2016 по 26.04.2016 на 4 539,91 грн боргу;

з 01.04.2016 по 26.04.2016 на 4 539,06 грн боргу.

Враховуючи вищевикладене, періоди нарахування пені визначені судом, заявлену відповідачем позовну давність для нарахування пені, арифметично вірний розмір пені за прострочення процентів за користування кредитом, нарахованої за період з 01.04.2015 по 26.04.2016 становить загалом 3 746,21 грн.

Відтак, вимоги позивача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення з відповідача 36 463,78 грн пені за прострочення кредиту та 23 788,32 грн пені за прострочення процентів за користування кредитом підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 746,21 грн пені за прострочення процентів за користування кредитом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення 249 069,65 грн боргу за тілом кредиту, 193 837,07 грн боргу за нарахованими процентами за користування кредитом, 36 463,78 грн пені за прострочення кредиту та 23 788,32 грн пені за прострочення процентів за користування кредитом підлягають частковому задоволенню у розмірі 249 069,65 грн боргу за тілом кредиту, 193 837,07 грн боргу за нарахованими процентами за користування кредитом та 3 746,21 грн пені за прострочення процентів за користування кредитом. В решті позовних вимог судом відмовлено.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діяр» (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Радянська, буд. 16-А; ідентифікаційний код 33231563) на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» (01011, м. Київ, Печерський район, вул. Лєскова, буд. 9; ідентифікаційний код 14305909) 249 069 (двісті сорок дев'ять тисяч шістдесят дев'ять гривень) 65 коп. боргу за тілом кредиту, 193 837 (сто дев'яносто три тисячі вісімсот тридцять сім гривень) 07 коп. боргу за нарахованими процентами за користування кредитом, 3 746 (три тисячі сімсот сорок шість гривень) 21 коп. пені за прострочення процентів за користування кредитом та 6 695 (шість тисяч шістсот дев'яносто п'ять гривень) 74 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України .

Повне рішення складено: 06.06.2016

Суддя В.М. Антонова