Рішення

від 06.06.2016 по справі 910/6900/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2016Справа №910/6900/16

За позовомПублічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Банк «Фінанси та Кредит» доТовариства обмеженою відповідальністю «Колекторське агентство «Фактор» простягнення 296 916,39 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Хуторянець О.В. від відповідача:Вашеняк В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - «Банк») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства обмеженою відповідальністю «Колекторське агентство «Фактор» (надалі - «Товариство») про стягнення 296 916,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про відновлювальну кредитну лінію №1520-14 від 19.08.2014 р. позивач надав кредит, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по поверненню кредиту не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 181 019,73 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з прострочених відсотків у розмірі 50 970,62 грн. та пені у розмірі 37 926,04 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.05.2016 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2016 р. розгляд справи відкладено на 06.06.2016 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду не виконала, заявила клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з проведенням переговорів щодо мирного врегулювання спору.

Судом в задоволенні вказаного клопотання відповідача відмовлено з огляду на заперечення представником позивача фактів, викладених відповідачем у клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.08.2014 р. між Банком та Товариством (позичальник) був укладений договір про відновлювальну кредитну лінію №1520-14 (надалі - «Договір»), за змістом п. 1.1 якого банк відкриває позичальникові відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 550 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно з графіком зниження ліміту кредитної лінії (додаток №1 до цього договору) з кінцевим строком погашення до 18.08.2015 р. і сплатити за користування кредитними коштами проценти відповідно до розділу 3 цього договору. Для обліку кредитних коштів, що видаються в рахунок кредитної лінії, банк відкриває позичковий рахунок в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» м. Київ, код банку 300131: №2062.4.034653.004.

Додатковою угодою від 22.07.2015 р. до Договору сторони погодили викласти п. 1.1 Договору в наступній редакції: «Банк відкриває позичальникові відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 181 019,73 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно з графіком зниження ліміту кредитної лінії (додаток №1 до цього договору) з кінцевим строком погашення до 18.10.2015 р. і сплатити за користування кредитними коштами проценти відповідно до розділу 3 цього договору.».

За змістом п. 2.1 Договору в редакції додаткової угоди від 22.07.2015 р. видача кредитних коштів у межах кредитної лінії здійснюється траншами в строк з 19.08.2014 р. по 17.10.2015 р. по письмових заявках позичальника, якщо інше не вказано в письмовій заявці, після підписання кредитного договору з метою сплати по договору відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ «Факторингова компанія «ФК Факторинг» та ТОВ «Колекторське агентство Фактор».

Пунктом 3.1 Договору в редакції додаткової угоди від 22.07.2015 р. визначено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту за процентними ставками:

а) 16,0% річних за період з дня надання до 18.08.2015 р. включно;

31,0% річних за період з 19.08.2015 р. до терміну повернення кредиту, що зазначений в п. 1.1 цього договору;

б) у разі порушення позичальником строків погашення кредиту згідно з графіком зниження ліміту кредитної лінії, 62% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання за кредитом згідно з вищезгаданим графіком, за період часу з моменту непогашення кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї заборгованості за кредитом;

с) 62% річних за період з терміну повернення кредиту, що зазначений в п. 1.1 цього договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані в п.п. 4.5, 6.1 цього договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом.

На виконання умов Договору позивачем надавався відповідачу кредит, що підтверджується меморіальними ордерами №30587 від 19.082014 р., №25224 від 20.08.2014 р., №34854 від 23.09.2014 р., №34982 від 24.09.2014 р. та №41920 від 18.12.2014 р., а також банківськими виписками з рахунку відповідача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості.

Договір є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Сторони в Договорі погодили розмір процентів за користування кредитом на підставі якого позивачем правомірно обраховано суму заборгованості по сплаті процентів.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором та надання кредиту, існування заборгованості відповідача по поверненню кредиту у розмірі 181 019,73 грн. та прострочених процентів за кредитом у розмірі 50 970,62 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи положення ст.ст. 530, 1050 Цивільного кодексу України та приписи п. 1.1 та 3.4 Договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитним коштами на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості по поверненню кредиту у розмірі 181 019,73 грн. та прострочених процентів за кредитом у розмірі 50 970,62 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Банку про стягнення з Товариства заборгованості по кредиту у розмірі 181 019,73 грн. та простроченим процентам за кредитом у розмірі 50 970,62 грн. є правомірними та обґрунтованим.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 37 926,04 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 20.10.2015 р. по 21.03.2016 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по поверненню кредиту та перерахуванню процентів за користування кредитом не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів та/або комісійної винагороди позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 37 926,04 грн. (в тому числі, пеня за прострочення повернення суми кредиту у розмірі 33 556,90 грн. та прострочення сплати процентів у розмірі 4 369,14 грн.).

За таких обставин, позовні вимоги Банку про стягнення з Товариства заборгованості по кредиту у розмірі 181 019,73 грн., заборгованості по простроченим процентам за кредитом у розмірі 50 970,62 грн. та пені у розмірі 37 926,04 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю «Колекторське агентство «Фактор» (04112, м. Київ, вул. Тимофія Шамрила, 4-А; ідентифікаційний код 36282034) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; ідентифікаційний код 09807856) заборгованість по кредиту у розмірі 181 019 (сто вісімдесят одна тисяча дев'ятнадцять) грн. 73 коп., заборгованість по простроченим процентам за кредитом у розмірі 50 970 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 62 коп., пеню у розмірі 37 926 (тридцять сім тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн. 04 коп. та судовий збір у розмірі 4 048 (чотири тисячі сорок вісім) грн. 74 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2016 р.

Суддя В.П. Босий