Рішення

від 02.06.2016 по справі 912/1853/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 рокуСправа № 912/1853/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/1853/16

за позовом Керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави

до відповідача-1: Синицівської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області

відповідача-2 : Фермерського господарства "Прибужське"

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області

про визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійсними угод резервування земельної ділянки, зобов'язання повернути земельні ділянки

Представники учасників судового процесу:

від прокуратури - ОСОБА_1 посвідчення №016263 видане 16.04.2013 року;

від відповідача 1 - участі не брали;

від відповідача 2 - ОСОБА_2 , довіреність № б/н від 21.08.15;

від 3-ї особи - участі не брали;

Керівником Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву № 3744вих16 від 21.04.2016 з наступними вимогами:

- визнати недійсним та скасувати рішення 11-ї сесії 6-ого скликання Синицівської сільської ради від 27.08.2012 № 91 "Про затвердження положення про угоди резервування" та затверджене ним Положення про порядок резервування земельних ділянок (додаток до рішення сесії від 27.08.2012 № 91);

- визнати недійсним та скасувати рішення 4-ї сесії 7-ого скликання Синицівської сільської ради від 09.02.2016 № 31 "Про затвердження угод резервування";

- визнати недійсною на майбутнє, укладену між Синицівською сільською радою Ульяновського району Кіровоградської області та Фермерським господарством "Прибужське", угоду резервування земельної ділянки від 10.02.2016 року № 1;

- визнати недійсною на майбутнє, укладену між Синицівською сільською радою Ульяновського району Кіровоградської області та Фермерським господарством "Прибужське", угоду резервування земельної ділянки від 10.02.2016 року № 2;

- визнати недійсною на майбутнє, укладену між Синицівською сільською радою Ульяновського району Кіровоградської області та Фермерським господарством "Прибужське", угоду резервування земельної ділянки від 10.02.2016 року № 3;

-зобов'язати фермерське господарство "Прибужське" повернути на користь Синицівської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області передану за спірною угодою резервування земельної ділянки від 10.02.2016 № 1, земельну ділянку загальною площею 21,42 га, вартістю 684 591,50 грн, яка знаходиться на території Синицівської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області;

- зобов'язати фермерське господарство "Прибужське" повернути на користь Синицівської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області передані за спірною угодою резервування земельної ділянки від 10.02.2016 № 2, господарські шляхи загальною площею 6,4 га, вартістю 204 546,48 грн, які знаходиться на території Синицівської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області;

- зобов'язати фермерське господарство "Прибужське" повернути на користь Синицівської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області передану за спірною угодою резервування земельної ділянки від 10.02.2016 № 3, землі під господарськими дворами загальною площею 7 га, вартістю 128 814,75 грн, яка знаходиться на території Синицівської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області.

Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідачів.

Ухвалою від 10.05.16 порушено провадження у справі, на підставі норм ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 інспекцію сільського господарства в Кіровоградській області, від учасників судового процесу витребувано необхідні документи. Судове засідання призначено на 24.05.16. Ухвалою від 24.05.16 розгляд справи відкладено на 02.06.16 на 09:30 год.

Представник прокуратури у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням письмових пояснень № 05-504вих16 від 01.06.16.

Відповідач-1 та 3-тя особа своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористались, уповноважених представників в судові засідання не направили, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання суду.

Відповідач 1 ( Синицівська сільська рада) листом № 169 від 16.05.16 повідомив, що позов підтримує та просить слухати справу за відсутності представника сільської ради.

Відповідач 2 ( Фермерське господарство "Прибужське") подав відзив, у якому зазначив, що вважає вимоги позивача безпідставними виходячи з наступного.

Відповідачем 1 передано на три місяці у платне строкове користування Відповідачеві 2 згідно акту прийняття-передачі спірні земельні ділянки. Відповідно до п. 8 вищевказаних Угод № 1,2,3 резервування земельної ділянки від 10.02.16 відповідач 2 щомісячно, у повному обсязі, сплачував на розрахунковий рахунок Синицівської сільської ради орендну плату у розмірі 4 636,92 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 40 від 25.02.16, № 80 від 24.03.16 та № 9 від 19.04.16, а відтак посилання позивача на порушення норм законодавства за спірними документами ( рішення, Положення, угоди) які порушують інтереси держави у сфері використання й охорони землі, заподіюють шкоду у вигляді недоотримання сум оплати за користування земельною ділянкою є безпідставними.

Крім того, термін дії спірних угод №№ 1, 2, 3 закінчився 10 травня 2016 року, спірні земельні ділянки повернуто на користь Синицівської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області (надавачу) згідно актів прийняття-передачі від 10.05.16.

Таким чином, на думку відповідача-2 на момент розгляду справи відсутній предмет спору, що є підставою для припинення провадження у справі.

Відповідач-2 також подав доповнення до відзиву на позовну заяву № 4/05 від 30.05.16, в якому зазначив, що просить припинити провадження у справі за позовом Керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області про визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійсними угод резервування земельної ділянки, зобов'язання повернути земельні ділянки у зв'язку з відсутністю предмета спору.

ОСОБА_3 інспекцією сільського господарства в Кіровоградській області подано пояснення № 15-645/1 від 24.05.16, в яких зазначено, що Інспекція не має можливості забезпечити явку представника для участі у судовому засіданні та просить суд розгляд справи проводити без участі представника.

Враховуючи викладене та обов'язок сторін належним чином користуватися своїми процесуальними правами, господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 02.06.2016 за відсутності представників відповідача-1 і третьої особи та за наявними у справі матеріалами відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, відповідача-2, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням 11-ї сесії 6-ого скликання Синицівської сільської ради від 27.08.2012 № 91 "Про затвердження положення про угоди резервування" затверджено Положення про порядок резервування земельних ділянок. ( а.с. 13-14).

Рішенням 4-ї сесії 7-ого скликання Синицівської сільської ради від 09.02.2016 № 31"Про затвердження угод резервування" (а.с.15) затверджено угоди резервування терміном на 3 місяці:

- ФГ "Прибужське" -відумерла спадщина площею 21.42 га - орендна плата 1066,27 грн. за 1 га;

- ФГ "Прибужське" - господарські двори площею 7 га, орендна плата 350 грн. за 1 га;

- ФГ "Прибужське" польові дороги - 6,40 га, орендна плата 1066,27 грн. за 1 га.

На підставі вищевказаних рішень сільської ради, між Синицівською сільською радою в особі голови ОСОБА_4 (надавач) та Фермерським господарством "Прибужське" в особі керівника ОСОБА_5 (користувач) 10.02.2016 укладено угоду резервування земельної ділянки № 1 (а.с. 31-32), угоду резервування земельної ділянки № 2 (а.с. 33-34), угоду резервування земельної ділянки № 3 (а.с. 36-37) за умовами яких сільська рада передає, а користувач приймає в користування земельні ділянки власників земельних ділянок паїв (відумерла спадщина).

Предметом угоди резервування земельної ділянки № 1 є земельна ділянка відумерлої спадщини, загальною площею 21.42 га, яка складається із: земельної ділянки площею 5,17 га, яка рішенням Ульяновського районного суду від 18.03.15 у справі № 402/240/15-ц після смерті ОСОБА_6 визнана відумерлою спадщиною; земельної ділянки площею 5,89 га, яка рішенням Ульяновського районного суду від 17.06.2008 у справі № 2-0-60/08 після смерті ОСОБА_7 визнана відумерлою спадщиною; земельної ділянки площею 5,19 га, яка рішенням Ульяновського районного суду від 13.06.2008 у справі №2-0-61/08 після смерті ОСОБА_8 визнана відумерлою спадщиною, земельної ділянки площею 5,17 га, на яку після смерті ОСОБА_9 не заведена спадкова справа в зв'язку з відсутністю спадкоємців. Загальна вартість вищезазначених земельних ділянок складає 684 591,50 грн. Вищезазначеними рішеннями суду визнано право власності Синицівської територіальної громади Ульяновського району Кіровоградської області на вказані земельні ділянки і рішеннями сесії Синицівської сільської ради від 28.10.2008 № 90 та від 23.04.15 № 186 прийняті на баланс сільської ради. Дану земельну ділянку передано Синицівською сільською радою в користування Фермерському господарству "Прибужське" згідно акту прийняття-передачі земельної ділянки від 10.02.2016.

Предметом угоди резервування земельної ділянки № 2 є земельна ділянка (господарські шляхи), загальною площею 6,4 га, яка після розпаювання СВК "Колос" перебуває на балансі Синицівської сільської ради. Загальна вартість вищезазначеної земельної ділянки складає 204 546,48 грн. Дану земельну ділянку передано Синицівською сільською радою в користування Фермерському господарству "Прибужське" згідно акту прийняття-передачі земельної ділянки від 10.02.2016.

Предметом угоди резервування земельної ділянки № 3 є земельна ділянка (землі під господарськими дворами), загальною площею 7,00 га, яка після розпаювання СВК "Колос" перебуває на балансі Синицівської сільської ради. Загальна вартість вищезазначеної земельної ділянки складає 128 814,75 грн. Дану земельну ділянку передано Синицівською сільською радою в користування Фермерському господарству "Прибужське" згідно акту прийняття-передачі земельної ділянки від 10.02.2016.

В угодах резервування земельної ділянки № № 1, 2, 3 пунктом 4 визначено, що угода складається терміном на 3 місяці. Пунктом 20 встановлено, що угоди набирають чинності після підписання його обома сторонами цієї угоди у Синицівській сільській раді.

Пунктом 5 угод визначено розмір плати за резервування. Угодою резервування № 1 встановлено, що плата за резервування становить 5 % від нормативної грошової оцінки, що становить 34 246,73 грн. Угодою № 2 встановлено плату в розмірі, що дорівнює 5% від нормативної грошової оцінки та становить 10 232,45 грн. Угодою № 3 встановлено плату у розмірі 350 грн. за 1 га, а саме 2450 грн. в рік ( 204,17 грн. в місяць).

Пунктами 10-11 угод резервування № № 1, 2, 3 встановлено, що передача земельної ділянки в резервування здійснюється без розроблення проекту її відведення на підставі рішення сесії Синицівської сільської ради від 09.02.2016 № 31.

Передача земельної ділянки користувачу здійснюється у п'ятиденний строк після рішення Синицівської сільської ради згідно з актом її прийняття-передачі.

Прокурор вважає, що оспорювані рішення та угоди суперечать вимогам законодавства, а саме ст. 19 Конституції України, ст. ст. 12, 122, 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, ст. ст. 203, 635 Цивільного кодексу України, ст. 182 Господарського кодексу України, а тому мають бути визнані судом недійсними.

При розгляді позовних вимог господарський суд враховує, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Конституція України встановлює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. (ст. 14 Конституції).

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень, у тому числі сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл, належить розпорядження землями територіальних громад та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону, які мають вирішуватися виключно на пленарних засіданнях сільської ради.

У відповідності до частини другої ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право оренди землі, згідно частини першої ст. 93 Земельного кодексу України, це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Закон України "Про оренду землі" передбачає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону).

Поняття й умови договору та загальні правила укладення договорів визначені Цивільним кодексом України, норми якого застосовуються з урахуванням спеціальних норм закону, які регламентують конкретно визначені правовідносини.

В частині першій ст. 635 Цивільного кодексу України наведено визначення попереднього договору, згідно з яким попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Отже, за змістом попереднього договору сторони зобов'язуються лише в майбутньому укласти основний договір. Попередній договір не породжує прав та обов'язків, які виникають у сторін при передачі в користування земельної ділянки, а лише визначає обов'язок у сторін укласти відповідний договір у певний строк.

Між тим, як слідує зі змісту затвердженого рішенням сесії Синицівської сільської ради від 27.08.2012 № 91 "Про затвердження положення про угоди резервування земельних ділянок" Положення про порядок резервування земельних ділянок (додаток до вказаного рішення сесії), рішення сесії Синицівської сільської ради від 09.02.2016 № 31 та вищезазначених угод резервування, предметом яких є надання надавачем та прийняття користувачем в строкове платне користування земельних ділянок, вказані рішення та угоди за своїм змістом передбачають безпосередню передачу в оренду (користування) земельної ділянки на період виготовлення землевпорядної документації та укладення угоди оренди землі та її державної реєстрації або до моменту оформлення державного акта на земельну ділянку, яка резервується. Тобто, юридичним наслідком укладення таких попередніх договорів є передача земельних ділянок орендарю (користувачу) в користування.

Таким чином, затверджене рішенням Синицівської сільської ради від 27.08.2012 № 91 Положення про порядок резервування земельних ділянок( а.с. 13-14) та рішення сесії Синицівської сільської ради від 09.02.2016 № 31"Про затвердження угод резервування" та самі угоди резервування № 1 , № 2 та № 3 від 10.02.2016р. не відповідають вимогам частини першої ст. 635 Цивільного кодексу України.

Окрім того, законодавством хоча і не встановлені обмеження стосовно того, якому договору може передувати попередній договір, однак законодавчо визначеною підставою укладення договору оренди землі комунальної власності, яка породжує у сторін обов'язок укласти такий договір, є рішення відповідного органу або результати аукціону (ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі").

Однак, затверджене оспорюваним рішенням від 27.08.2012 № 91 Положення про порядок резервування земельних ділянок (додаток до рішення сесії) та рішення сесії Синицівської сільської ради від 09.02.2016р. № 31 не враховують встановлений земельним законодавством порядок надання в оренду земельних ділянок комунальної власності. Вказаний попередній договір ( так звана типова угода резервування земельної ділянки) та Положення про порядок резервування земельних ділянок передбачає надання в оренду земельної ділянки за відсутності рішення сесії сільської ради про надання в оренду або результатів аукціону. Крім того, затверджене Положення резервування земельних ділянок передбачає надання в оренду земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або технічної документації із землеустрою.

Таким чином, рішення Синицівської сільської ради від 27.08.2012 № 91 "Про затвердження положення про угоди резервування" та рішення сесії Синицівської сільської ради від 09.02.2016 року № 31 "Про затвердження угод резервування" без урахування законодавчо встановленого порядку та підстав набуття права користування земельною ділянкою, зокрема, на умовах оренди, порушує вимоги ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вказаного вище рішення Синицівської сільської ради від 27.08.2012 № 91 та від 09.02.2016р. № 31, між Синицівською сільською радою та ФГ "Прибужське" 10.02.2016р. укладено угоди резервування земельної ділянки №1, № 2, № 3, за умовами якої сільська рада передала, а ФГ "Прибужське" прийняло у користування земельну ділянку, загальною площею 21,42 га, яка складається із трьох земельних ділянок, визнаних в судовому порядку, відумерлою спадщиною та однієї земельної ділянки, по якій не заведена спадкова справа, в зв'язку з відсутністю спадкоємців; господарські шляхи, загальною площею 6,4 га та землі під господарськими дворами, загальною площею 7 га.

Оскільки вказані угоди передбачають фактично передачу в оренду земельних ділянок, господарський суд дійшов висновку, що вказані угоди за своєю суттю є договорами оренди земельних ділянок. При цьому господарський суд враховує, що земельне законодавство не передбачає укладання орендарем з орендодавцем договору резервування земельної ділянки та не визначає його зміст.

Статтею 235 Цивільного кодексу України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Земельні ділянки, які передано в оренду фермерському господарству за спірними угодами, складаються із трьох земельних ділянок, визнаних рішеннями суду відумерлою спадщиною, право власності на які визнано судом за Синицівською територіальною громадою Ульяновського району Кіровоградської області та однієї, по якій не заведена спадкова справа, в зв'язку з відсутністю спадкоємців, господарських шляхів та земель під господарськими дворами.

Частина перша ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Порядок та підстави набуття права користування земельною ділянкою комунальної власності на умовах оренди врегульовано ст.ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України. Згідно наведених норм передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою ст. 134 цього Кодексу, коли передача здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 Земельного кодексу України за рішенням відповідного органу з розробленням проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Вимоги до форми та змісту договору оренди землі встановлені в Законі України "Про оренду землі" (зі змінами та доповненнями).

Матеріалами справи підтверджуються доводи прокурора, що за спірними угодами №1, №2, №3 передача в оренду земельних ділянок ФГ "Прибужське" здійснено за відсутності рішення сесії Синицівської сільської ради про надання земельних ділянок в оренду ФГ "Прибужське". Крім того, земельні ділянки за угодами № 2 та № 3 та земельну ділянку померлої ОСОБА_9 за угодою №1 передано в оренду ФГ "Прибужське" без виготовлення технічної документації. Також по земельній ділянці, загальною площею 21.42 га, згідно угоди № 1 передача в оренду земельних ділянок ФГ "Прибужське" здійснена без проведення земельних торгів, чим порушено вимоги ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Також, з аналізу спірних угод встановлено, що такі угоди не містять всіх істотних та невід'ємних частин договору оренди земельної ділянки, які визначені ст.15 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на час укладення даних угод.

Відповідно до частини першої ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою ст. 203 цього Кодексу, згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною третьою ст. 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи.

Частиною першою ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із частиною десятою ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, якщо акт органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований у судовому порядку.

Доводи відповідача-2, висловлені в судовому засіданні, що вимога прокурора про визнання недійсним та скасування рішення 4-ї сесії 7-го скликання Синицівської сільської ради від 09.02.2016р. № 31 "Про затвердження угод резервування" є неналежним способом захисту порушеного права, оскільки оспорюване рішення вичерпало свою дію виконанням і не призведе до захисту порушеного права, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження угод резервування дійсно не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов’язки сторін таких правовідносин (у зв’язку з тим, що дія цього ненормативного акту вичерпується фактом його виконання), проте не виключає можливості оскарження зазначеного акту у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними угод резервування земельних ділянок, які було затверджено оскаржуваним рішенням ради .

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом Україхни в постанові від 30.09.15 № 3-553гс15.

Таким способом захисту і скористався прокурор у даній справі, що розглядається господарським судом Кіровоградської області.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладено функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Новоукраїнською місцевою прокуратурою Кіровоградської області було направлено лист-повідомлення № 3753-вих-16 від 21.04.2016р. ОСОБА_3 сільськогосподарській інспекції у Кіровоградській області .

За приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про прокуратуру" керівник місцевої прокуратури має статус прокурора органу прокуратури.

Офіційним тлумаченням Конституційного суду України від 08.04.1999 року (справа № 1-1/99) визначено, що під органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з абзацом четвертим частини першої ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Стаття 187 Земельного кодексу України передбачає, що контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до ст. 188 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким органом, відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 459/2011, є ОСОБА_3 інспекція сільського господарства України.

Однак, вищезазначеними положеннями чинного законодавства не передбачено повноважень Державної інспекції сільського господарства України щодо звернення до господарського суду з вимогами про визнання недійсним рішень та договорів оренди землі.

Таким чином, відсутній орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави. Отже, враховуючи вимоги ст. 29 ГПК України, у даному випадку прокурор набуває статусу позивача у справі.

В ході розгляду спору господарським судом встановлено, що рішення сесії Синицівської сільської ради від 27.08.2012 № 91 "Про затвердження положення про угоди резервування", затверджене ним Положення про порядок резервування земельних ділянок (додаток до рішення сесії) та рішення сесії Синицівської сільської ради від 09.02.2016 № 31 "Про затвердження угод резервування" суперечать вимогам ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі", ст. 635 Цивільного кодексу України. Оспорювані угоди резервування земельної ділянки від 10.02.2016р. №1, №2, №3 є удаваними правочинами та суперечать вимогам ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України, ст. ст. 15, 16 Закону України "Про оренду землі".

Порушення наведених норм законодавства за спірними рішення та угодами порушують інтереси держави у сфері використання й охорони землі, як основного національного багатства, заподіюють шкоду у вигляді недоотриманих сум оплати за користування земельною ділянкою, розмір яких має визначатися згідно приписів Податкового кодексу України.

Наведене вище є підставами для визнання спірних рішень та вищеперелічених угод недійсними.

З врахуванням вищенаведеного, посилання відповідача-2 щодо відсутності порушень інтересів держави у сфері використання й охорони землі, та відсутність заподіяної шкоди у вигляді недоотримання сум оплати за користування земельною ділянкою господарським судом розцінюються як неспроможні. Крім того, як вбачається з тексту оспорюваних угод, умовами вказаних угод передбачено внесення плати за резервування, а не орендної плати. Посилання у відзиві на платіжні доручення № 40 від 25.02.2016р., № 80 від 24.03.2016р., № 9 від 19.04.2016 р., якими, за твердженнями відповідача-2 сплачено орендну плату не приймається до уваги господарським судом, оскільки, як встановлено господарським судом, між відповідачем-1 та відповідачем-2 договорів оренди земельних ділянок у відповідності до норм Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" укладено не було. Відповідно не було узгоджено усіх істотних умов, які передбачені Законодавцем для договорів даного виду, в тому числі стосовно розміру орендної плати.

Частина перша ст. 216 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно вимог ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Між тим, в матеріалах справах відсутні докази реєстрації прав оренди земельної ділянки за фермерським господарством "Прибужське".

При цьому, господарський суд бере до уваги, що ст. 16 Цивільного кодексу України передбачає такий спосіб захисту порушеного права, як визнання правочину недійсним. При цьому господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Подібна норма закріплена також в частині 3 статті 207 Господарського кодексу України, згідно з якою у разі, якщо зобов'язання може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Отже, зобов'язання за визнаними недійсними договорами оренди припиняються на майбутнє (стаття 207 Господарського кодексу України), проте недійсні правочини не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України), та в разі визнання їх недійсними судом, є недійсними з моменту їх вчинення (частина 1 статті 236 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція містяться в пункті 2.29. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", відповідно до якої договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

Проте, господарський суд враховує доводи відповідача-2, щодо закінчення 10.05.2015 року терміну спірних Угод №1, №2, та № 3 та вважає слушними доводи відповідача-2, що зобов'язання за спірними договорами припинилися. Отже, підстави для визнання вказаних угод недійсними на майбутнє дійсно відсутні.

Проте, господарський суд не може погодитися з доводами того ж відповідача-2, що оскільки термін дії спірних угод закінчився, то і відсутні підстави для визнання їх недійсними, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, розглядаючи спір про визнання недійсним правочину, господарський суд оцінює такий правочин на відповідність його діючому законодавству саме на момент його вчинення, а не на момент його виконання чи припинення його дії.

Визнавши доводи відповідача-2 щодо необхідності припинення провадження у зв'язку з припиненням існування предмету спору правомірними, господарський суд тим самим не зможе надати оцінку таким договорам на відповідність їх вимогам чинного законодавства та відповідно рішення з даного спору не захистить інтереси позивача.

За таких обставин, вимоги прокурора про визнання недійсними на майбутнє угод від 10.02.2016р. №1, №2, № 3, які укладені між Синицівською сільською радою Ульяновського району Кіровоградської області та фермерським господарством "Прибужське" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вимоги прокурора зобов'язати фермерське господарство "Прибужське" повернути земельні ділянки, передані за спірними угодами резервування від № 1, № 2 та № 3 на користь Синицівської сільської ради за правовим змістом є застосуванням наслідків недійсного правочину у вигляді реституції.

Проте, відповідачем-2 до матеріалів справи подано копії актів прийняття-передачі земельних ділянок від 10.05.2016 року, з тексту яких вбачається, що земельні ділянки площею 21,42 га, , площею 6,40 га, площею 7.00 га, які знаходяться за адресою: м. Синицівка Ульяновського району Кіровоградської області повернуто фермерським господарством "Прибужське" Синицівській сільській раді Ульянівського району Кіровоградської області.

За таких обставин господарський суд припиняє провадження у справі в частині вимог прокурора про зобов'язання фермерське господарство "Прибужське" повернути земельні ділянки, передані за спірними угодами резервування від № 1, № 2 та № 3 на користь Синицівської сільської ради по п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів згідно задоволених позовних вимог та підлягає стягненню на користь прокуратури Кіровоградської області повністю, оскільки спір виник внаслідок їх неправильних дій. Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат господарський суд враховує, що спірні земельні ділянки були передані відповідачем-2 відповідачу-1 після порушення провадження у справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33.34.44,49, 82-85, 116, 117 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати рішення 11-ї сесії 6-ого скликання Синицівської сільської ради від 27.08.2012 № 91 "Про затвердження положення про угоди резервування" та затверджене ним Положення про порядок резервування земельних ділянок (додаток до рішення сесії від 27.08.2012 № 91);

Визнати недійсним та скасувати рішення 4-ї сесії 7-ого скликання Синицівської сільської ради від 09.02.2016 № 31 "Про затвердження угод резервування";

Визнати недійсною укладену між Синицівською сільською радою Ульяновського району Кіровоградської області та Фермерським господарством "Прибужське", угоду резервування земельної ділянки від 10.02.2016 року № 1;

Визнати недійсною на укладену між Синицівською сільською радою Ульяновського району Кіровоградської області та Фермерським господарством "Прибужське", угоду резервування земельної ділянки від 10.02.2016 року № 2;

Визнати недійсною укладену між Синицівською сільською радою Ульяновського району Кіровоградської області та Фермерським господарством "Прибужське", угоду резервування земельної ділянки від 10.02.2016 року № 3;

Припинити провадження у справі в частині вимог про зобов'язання фермерське господарство "Прибужське" повернути на користь Синицівської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області передану за спірною угодою резервування земельної ділянки від 10.02.2016 № 1 земельну ділянку загальною площею 21,42 га, вартістю 684 591,50 грн, яка знаходиться на території Синицівської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області;

Припинити провадження у справі в частині вимог про зобов'язання фермерське господарство "Прибужське" повернути на користь Синицівської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області передану за спірною угодою резервування земельної ділянки від 10.02.2016 № 2 господарські шляхи загальною площею 6,4 га, вартістю 204 546,48 грн, які знаходиться на території Синицівської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області;

Припинити провадження у справі в частині вимог про зобов'язання фермерське господарство "Прибужське" повернути на користь Синицівської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області передану за спірною угодою резервування земельної ділянки від 10.02.2016 № 3 землі під господарськими дворами загальною площею 7 га, вартістю 128 814,75 грн, яка знаходиться на території Синицівської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області.

Стягнути з Синицівської сільської ради Ульяновського району (26433, Кіровоградська обл., Ульяновський район, с. Синицівка, вул. Леніна, 30, ідентифікаційний код 22214115) на користь Прокуратури Кіровоградської області (25006, м.Кіровоград, вул.В.Пермська,4, код ЄДРПОУ 02910025, банк - ОСОБА_3 казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок 35215073004600, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір в сумі 5 512,00 грн.

Стягнути з фермерського господарства "Прибужське" (Кіровоградська обл., Ульяновський район, с. Сабатинівка, ідентифікаційний код 22213995) на користь Прокуратури Кіровоградської області (25006, м. Кіровоград, вул.В.Пермська,4, код ЄДРПОУ 02910025, банк - ОСОБА_3 казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок 35215073004600, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір в сумі 5 512,00 грн.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 06.06.16.

Суддя Т. В. Макаренко