Рішення

від 31.05.2016 по справі 922/1292/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2016 р.Справа № 922/1292/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар", м. Харків до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Уютний Дім", м. Харків про розірвання договору за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю №261 від 23.03.2016;

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю №б/н від 18.12.2015; ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за довіреністю №б/н від 19.05.2016

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Київстар" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Уютний Дім", в якій просить суд розірвати договір №01000005 про технічне забезпечення електропостачання споживача, що був укладений 01 січня 2015 року між Приватним акціонерним товариством "Київстар" та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Уютний Дім".

Позовні вимоги позивач обгрунтовує істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, а саме, у зв'язку з неправомірною поведінкою посадових осіб відповідача, фактичну відсутність послуг, відсутність необхідності в отриманні послуг за договором.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 квітня 2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10 травня 2016 року о 10:30 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 травня 2016 року розгляд справи відкладено на 23 травня 2016 р. о 10:30 год.

В судовому засіданні 23 травня 2016 року було оголошено перерву до 10:00 год. 31 травня 2016 року відповідно до приписів ст. 77 ГПК України для надання можливості представнику відповідача надати документи витребувані ухвалою господарського суду Харківської області від 22 квітня 2016 про порушення провадження у справі.

Представник позивача 25 травня 2016 р. надав супровідним листом (вх. №17406) додаткові документи, зазначені у додатку, які судом долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача 30 травня 2016 р. надав супровідним листом (вх. №17871) додаткові документи, зазначені у додатку, серед яких і відзив на позовну заяву, які судом долучено до матеріалів справи.

Також, представник позивача 31 травня 2016 р. надав супровідним листом (вх. №17998) додаткові документи, зазначені у додатку, які судом долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 31.05.2016 представник позивача підтримав позов та просив суд його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, суд встановив наступне.

01 січня 2015 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Уютний Дім" (надалі - Власник мереж) та Приватним акціонерним товариством "Київстар" (надалі - Споживач) було укладено договір про технічне забезпечення електропостачання споживача №01000005 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі електричної енергії Споживачу з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а Споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує за отримані послуги.

Передача електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, наведеної в додатку "Однолінійна схема" (п.1.2. Договору).

Згідно з п.2.1.1. Договору Власник мереж зобов'язаний забезпечувати технічну можливість для передачі Споживачу електричної енергії в межах 10,0 кВт потужності на II класі напруги (ступень напруги 0,4 кВ).

У п.3.1.3. Договору передбачено право Власника мереж (відповідач) на припинення передачі, обмеження обсягів використання електричної енергії Споживачем (позивач) у випадках та порядку, передбачених розділом 6 Договору.

Також, припинення передачі електричної енергії здійснюється відповідно до п.4.1.2. Договору, якою визначено, що Споживач (позивач) зобов'язаний у разі припинення споживання електричної енергії внаслідок звільнення Споживачем займаного об'єкта повідомити про це Власника мереж за 20 днів і здійснити розрахунок згідно з умовами цього Договору до дня виїзду включно, після чого Власник мереж припиняє передачу електричної енергії.

Згідно п.5.1.1. Договору Споживач (позивач) має право на отримання електричної енергії, якісні показники якої зазначені в договорі відповідно до державних стандартів.

Згідно з п.7.4. Договору вартість щомісячних послуг з технічного забезпечення електропостачання Споживача складає 5500 (п'ять тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., в місяць ПДВ не передбачено.

Відповідно до п.7.5. Договору факт надання послуг підтверджується актом виконаних робіт.

У п.7.6. Договору сторони погодили, що оплата Споживачем послуг з технічного забезпечення його електропостачання здійснюється на умовах повної попередньої оплати за 5 банківських днів до початку місяця, в якому буде надано вказані послуги.

Згідно з п.8.4. Договору у разі виявлення однією із сторін Договору порушень іншою стороною умов Договору, за які законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію, вигоду, тощо, на місці оформлюється двосторонній акт порушень. Акт складається у присутності обох сторін Договору в двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стала причиною складання акту, має право внести до акту свої зауваження.

Відповідно до п.8.4.1. Договору сторона, яка виявила порушення своїх прав, зобов'язана письмово попередити іншу сторону про необхідність складання акту. Інша сторона не може без поважних причин відмовитися від складання та підписання акта.

Цей Договір укладається на строк до 31.12.2015 р., набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде уявлено однією із Сторін про відмову від цього Договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством (п.9.4. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін за місяць до закінчення терміну дії договору позивач не заявляв про відмову від цього Договору, а тому цей Договір продовжено до 31.12.2016.

Позивач звернувся до відповідача з листом за вих. №28606/05 від 03.11.2015 стосовно обов'язку відповідача виконувати договірні зобов'язання. Також, у вказаному листі позивач повідомив відповідача про те, що у випадку відсутності постійного, безперебійного живлення обладнання позивача, починаючи з 01.11.2015 останній припинить оплату за спірним договором (а.с. 17).

Проте, позивачем не надано до суду доказів письмового попередження відповідача про необхідність складання акту порушень як це передбачено п.8.4. Договору.

Також, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з листом за вих. №5508/04 від 02.03.2016, в якому пропонував припинити дію договору з 01.01.2016 (а.с.18), у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором.

На дану пропозицію позивача відповідач надав відповідь - лист за вих. 244 від 04.03.2016, в якому не підтримав пропозицію щодо розірвання договору з 01.01.2016.

Як вбачається з позовної заяви, вимоги позивача ґрунтуються на неправомірній поведінки посадових осіб відповідача, фактичної відсутності послуг та відсутністю необхідності в отриманні послуг, що на думку позивача є підставою для розірвання спірного договору в порядку ст. 652 Цивільного кодексу України.

Отже, причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності чи відсутності підстав для дострокового розірвання Договору на підставі статті 652 Цивільного кодексу України, у зв'язку з істотною зміною обставин.

При цьому, істотною зміною обставин позивач вважає є неправомірна поведінка посадових осіб відповідача, фактична відсутність послуг та відсутність необхідності в отриманні послуг за договором.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі засобами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України. Під засобами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 2, ч.3, ч.4, ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Передбачене статтею 188 ГК України надсилання іншій стороні пропозиції про розірвання договору в разі виникнення необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка використовує його добровільно, виходячи з власних інтересів, та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову про розірвання договору.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 у справі №3-74.

Загальні підстави розірвання договорів з огляду на порушення зобов'язання визначено статтею 651 Цивільного кодексу України; за частиною 2 вказаної статті договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (критерій істотності визначається відповідно до визначеного у наведеній нормі та доводиться позивачем); водночас за частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлено право на односторонню відмову від договору, у разі реалізації якої стороною договір є відповідно розірваним.

Проте, спірним договором сторонами не було передбачено право на односторонню відмову від договору, у п.9.4. Договору сторони констатували, зокрема, що договір може бути розірвано за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством, що не є тотожними поняттями.

Також, суд зазначає, що зміна або розірвання договору, у зв'язку з істотною зміною обставин є самостійним випадком зміни (розірвання) договору, а тому ст. 652 Цивільного кодексу України не може застосовуватись субсидіарно по відношенню до інших статей Цивільного кодексу України, які передбачають зміну або розірвання окремих видів договорів.

Позовні вимоги позивача про розірвання спірного договору обґрунтовані саме істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладанні договору. Такими обставинами позивач зазначає є неправомірна поведінка посадових осіб відповідача, фактична відсутність послуг та відсутність необхідності в отриманні послуг.

Проте, суд не погоджується з такими доводами позивача, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 652 Цивільного кодексу України, на підставі якої пред'явлено позов, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Поняття "істотна зміна обставин" є оціночною категорією. Норма абз.2 ч.1 ст. 652 Цивільного кодексу України містить критерій, за яким зміну обставин можна визначити як істотну: вони мають змінитися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Істотна зміна обставин повинна статися не внаслідок поведінки контрагентів договору (невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за договором), а бути результатом певної дії ззовні, тобто відбувається зміна певних обставин, які є зовнішніми відносно правового зв'язку, що існує між контрагентами цього договору.

Застосування ст. 652 Цивільного кодексу України не пов'язане з порушенням договору іншою стороною. Невиконання договірного зобов'язання не є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, у розумінні цієї статті, оскільки: 1) істотна зміна обставин повинна статися не внаслідок поведінки контрагентів договору, а бути результатом певної дії ззовні; 2) відповідно до презумпції розумності поведінки учасників цивільного обороту сторони договору, вступаючи в договірні правовідносини, усвідомлюють, що договір може бути або належним чином виконаний, або виконаний з певними порушеннями, або взагалі невиконаний, тому порушення договору не є такою зміною обставин, передбачення якої могло б примусити сторони або взагалі не укладати договір, або укласти його на інших умовах.

Частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, Закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених в ч.2 ст. 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.02.2012 у справі № 2/52-09.

Враховуючи вищевикладене та те, що наведені позивачем у позовній заяві обставини не є підставами для застосування ст. 652 Цивільного кодексу України, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення даного позову, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову повністю.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову повністю, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 11, 15, 16, 20, 509, 525, 610, 626, 627, 628, 629, 651, 652 Цивільного кодексу України, статтею 173, 174, 188, 193 Господарського кодексу України, статтями 1, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Повне рішення складено 06.06.2016 р.

Суддя ОСОБА_5