Постанова

від 26.05.2016 по справі 910/19504/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2016 р. Справа№ 910/19504/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник

від відповідача: не з"явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з"явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 22.03.2016р.

у справі № 910/19504/14 ( суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмерія Плаза"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Три О"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра-Україна"

про відшкодування 74 860, 76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.03.2016 року у справі № 910/19504/14 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬМЕРІЯ ПЛАЗА" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 20 700 грн. 00 коп. завданої шкоди, 415 грн. 57 коп. витрат по сплаті судового збору та 1 251 грн. 03 коп. витрат по оплаті судової експертизи. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до Київського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення в частині відмовлених позовних вимог та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення винесено без з'ясування судом фактичних обставин справи, а висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ухвалюючи рішення про відшкодування шкоди лише щодо частини майна, місцевий суд порушив норми матеріального права, безпідставно не застосував приписи ст. ст. 22, 1166 ЦК України, стягнувши з відповідача лише частину завданих збитків, незважаючи на висновок судово-товарознавчої експертизи №13222/15-53 від 26 січня 2016 року, наданий судовим експертом Сорокіною В. О. Як встановлено експертом, виявлені дефекти, які утворилися на досліджуваних меблевих виробах внаслідок дії вологи є істотними та унеможливлюють їх використання за призначенням, і що реалізація такого майна неможлива. Також експертом було встановлено, що розмір матеріальної шкоди завданий позивачу як власнику меблів становить 18 800 грн. за ліжко «Lilu Atelier London» та 1 900 грн. за банкетку (пуф).

Крім того, експерт не зміг встановити товарний стан та можливість реалізації 3 подушок та покривала «Пуанти», дивана «Chester Leather C30», оскільки позивач не зміг їх надати для огляду у зв»язку з їх зіпсуванням, що призвело до неможливості зберігання товарів. Проте, до суду було надано докази вартості придбання цього товару у постачальника позивача, яку позивач фактично поніс у зв'язку з придбання пошкодженого та знищеного товару.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що місцевий суд в порушення вимог ст. 22 ЦК України не стягнув з відповідача суму понесених витрат у розмірі 958, 85 грн. на відновлення пошкодженого майна.

Позивач зазначає, що частину майна він відновив за рахунок проведених робіт із чищення, здійснених ТОВ «ДІСІЕНС Україна» за замовленням-договором № 4179 здійснено роботи на суму 368,35 грн.; також здійснено роботи на суму 427,35 грн., що підтверджується чеком № 4166 від 11.07.2014 року.; за замовленням-договором № 4180 здійснено роботи на суму 84,15 грн.; за замовленням-договором № 4611 здійснено роботи на суму 79,00 грн. Все майно, що передано на чищення ТОВ «ДІСІЕНС Україна» знаходиться у переліку пошкодженого майна згідно Додатку № 1 до Акту залиття.

Станом на вересень 2015 року позивач уже не міг зберігати у себе зіпсовані водою речі внаслідок певних природних процесів, які знаходяться поза волею позивача. Позивач вважає, що не мав обов'язку зберігати ці речі, і не брав на себе зобов'язання із відповідального зберігання подушок, дивана та покривала.

Позивач уклав договір на екологічні послуги із Товариством з обмеженою відповідальністю «Екологічні інвестиції», а 22 вересня 2015 року ТОВ «Екологічні інвестиції» на підставі цього Договору вилучив та утилізував «зіпсовані та непридатні до використання меблі». Проведення утилізації підтверджується Актом надання послуг №904.

Апелянт зазначає, що місцевий суд призначив судово-товарознавчу експертизу майже через рік після того, як сталося залиття. Клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи було відправлено в суд лише 23 вересня 2015 року.

Апелянт також просить суд апеляційної інстанції стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1357,67 грн. 67 коп. та інфляційних нарахувань в розмірі 15 573,76 грн. В якості підстави для відмови в задоволенні вимог суд зазначив, що відшкодування шкоди не є грошовим зобов'язанням, однак положеннями п.1 Постанови Пленуму ВГСУ України № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що інфляційні нарахування на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми так само є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації.

Апелянт вважає, що оскільки в судових засіданнях встановлено, що позивач зазнав майнової шкоди з вини відповідача 11 липня 2014 року, у відповідача виникло зобов'язання сплатити позивачу грошові кошти. Відповідач ні станом на день подачі позовної заяви, ні на день ухвалення рішення не сплатив позивачу грошові суми, а отже, на думку апелянта, він має право керуючись нормами ст.625 ЦК України у разі прострочення виконання грошового зобов'язання вимагати від відповідача сплати індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми.

В судове засідання відповідач та треті особи не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Дослідивши матеріали справи, враховуючи строки розгляду справи, вислухавши думку представника відповідача, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача та третіх осіб, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, колегія встановила наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 орендувала приміщення на 4-му поверху у торгово-розважальному центі "GULLIVER" за договором оренди № 17-0 від 11.07.2013 року, укладеним з ТОВ "ТРИ О".

11.07.2014 року сталося залиття у в торгівельній частині 5-го поверху ТРЦ "GULLIVER", що підтверджується Актом про залиття, який підписаний представниками позивача, відповідача та третьої особи.

Згідно наданого позивачем акту про залиття в системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) сталася аварія внаслідок розриву водопроводу у ТОВ "Альмерія Плаза".

Внаслідок залиття у приміщенні, що ним орендувалось, розташованому поверхом нижче, було пошкоджено майно, перелік якого наведено у додатку № 1 до акту залиття.

Позивач вказує на те, що внаслідок залиття було пошкоджено: ліжко "Lilu Lono рожева джинса, пуф № "Р 06" рожевий, подушки у кількості 3 штук, покривало "Пуанти", диван "Chester lether С30", ламінат.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 посилається на те, що їй завданий внаслідок залиття збиток становить 74 073,35 грн., який складається з витрат на відновлення майна у розмірі 958,85 грн. та вартості непридатного до використання майна у розмірі 73 114,50 грн.

Встановивши, що при вирішенні даного спору у суду виникли питання, що потребують спеціальних знань, зокрема: що саме було причиною виникнення спірного затоплення та з чиєї вини сталося залиття, судом ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2014 р. у справі № 910/19504/14 було призначено судову інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Київська незалежна судово-експертна установа".

Висновком ТОВ "Київська незалежна судово-експертна установа" №1133 від 03.03.2015 р., складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, визначено, що під час експертного дослідження встановлено наступне: 1. З причин, зазначених в дослідницькій частині, по даному встановити причину залиття, що сталося на 5-му поверсі ТРЦ Гуллівер у приміщенні, орендованому ТОВ "Альмерія Плаза" (частина площі п'ятого поверху ТРЦ Гуллівер) за договором № 14-0 від 19.09.2013 року, укладеним з ТОВ "ТРИ О" за результатами проведеного візуального огляду в натурі не вбачається можливим. При цьому, за результатами проведеного дослідження наданих матеріалів справи, керуючись вимогами нормативних документів, галузі будівництва на території України, експертом зроблено висновок, що причиною залиття, що сталося на 5-му поверсі ТРЦ Гуллівер (м. Київ. Спортивна 1 А) у приміщенні, орендованому ТОВ "Альмерія Плаза" (частина площі п'ятого поверху ТРЦ Гуллівер) за договором оренди №14-О від 19.09.2013 року, укладеним з ТОВ "ТРИ О" стала розгерметизація з'єднання металевого фітингу штуцера, з гнучким шлангом, при цьому найбільш імовірними причинами, що викликали порушення герметичності даного з'єднання на думку експерта являються: невідповідність з'єднання вимогам нормативних документів; прикладання різного роду зусиль до елементів системи; неякісне виконання робіт по підключення гнучкого шлангу до металевого фітинга штуцера. При цьому, яка з вище перелічених причин в більшій чи в меншій мірі вплинула на розгерметизацію досліджуваного з'єднання достовірно встановити не вбачається за можливе. Експертом не було надано суду відповіді на друге питання, оскільки, як зазначає експерт, дане питання не відноситься до компетенції судового експерта з правом проведення будівельно-технічних видів експертиз.

Висновком ТОВ "Київська незалежна судово-експертна установа" №1133 від 03.03.2015 р. експертами встановлено, що станом на момент дослідження тиск води, який подається на 5-ий поверх ТРЦ Гуллівер, що знаходиться за адресою: (м. Київ площа Спортивна, 1 А), в повній мірі відповідає тиску, визначеному ДБН В.2.5.-64:2012 "Внутрішній провід та каналізація". На думку експерта підвищення тиску на 5-му поверсі ТРЦ Гуллівер до 8.5 bar можливо було лише при умові виходу з ладу регулятора тиску, в зв'язку з тим, що в наданих судом матеріалах справи, та зокрема в акті про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 11.07.2014 року, та "Сюрвейерскому звіті" №Д/01-09-14 з визначенням причин залиття приміщень, застрахованих на основі договору 1 добровільного страхування майна №9776 від 12 березня 2014 року такі відомості відсутні, експертом зроблено висновок, що порушення герметичності між металевим фітингом штуцером, та гнучким шлангом, який кріпився до нього металевим хомутом, імовірно не могло статися по причині невідповідності тиску холодної води в системі водопостачання нормативним і нормативним показникам.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія погоджується з висновком місцевого суду, що порушення герметичності металевого фітингу штуцера з гнучким шлангом, спричинило спірне залиття, мало місце з вини орендаря частини приміщення площею 48,1 кв.м. (фуд-корт на 5-поверсі ТРЦ Гуллівер), в якому трапилося залиття, а саме ТОВ "Альмерія Плаза".

Місцевим судом не прийнято до уваги надану позивачем бухгалтерську довідку № 1 від 31.12.2014 р., як належний доказ розміру заподіяної шкоди, оскільки вона складена в односторонньому порядку та містить суб'єктивні висновки працівників позивача. Про проведення оцінки та складення даної довідки чи будь-якого іншого акту відповідачу не повідомлялось, брати участь в оцінці та визначенні розміру матеріальної шкоди не пропонувалось, а отже місцевий суд дійшов висновку про те, що зазначена бухгалтерська довідка № 1 від 31.12.2014 р. не може слугувати належним та об'єктивним доказом у даній справі.

Враховуючи те, що для правильного вирішення спору у даній справі необхідним є визначення розміру майнової шкоди, завданої позивачеві внаслідок залиття орендованого приміщення, ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2015р. у справі № 910/19504/14 призначено судову товарознавчу експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні запитання: 1. Які дефекти (забрудненість, плями, втрата кольору, форми та інше) виникли в результаті впливу води 11.07.2014 року в товарах, а саме: ліжко "Lilu London" рожева джинса; пуф "Р 06" рожевий; подушки у кількості 3-х шт.; покривало "Пуанти"; диван "Chester leather С30"; ламінат? 2. Чи є виявлені дефекти істотними? Чи можлива реалізація товару з виявленими дефектами? 3. Який розмір матеріальної шкоди завданої ФОП ОСОБА_3 у результаті пошкодження водою 11.07.2014 року наступного майна: ліжко "Lilu London" рожева джинса; пуф "Р 06" рожевий; подушки у кількості 3-х шт.; покривало "Пуанти"; диван "Chester leather С30"; ламінат?

Висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 13222/15-53 від 26.01.2016 р., складеного за результатами проведення судової товарознавчої експертизи, встановлено: 1. На момент проведення огляду надане ліжко "Lilu Atelier London" має пошкодження від дії вологи, а саме: значні забруднення у вигляді розводів (жовтизна) по всій довжині виробу внаслідок чого наявна зміна початкового кольору, окислення металевих частин на виробі, відчувається неприємний запах схожий на запах "цвілі". На момент проведення огляду надана банкетка (пуф) Р-06 має пошкодження від дії вологи, а саме: значні забруднення у вигляді розводів (жовтизна) по всій довжині виробу внаслідок чого наявна зміна початкового кольору, набрякання та розбухання основного матеріалу в нижній частині виробу на ніжках, відчувається неприємний запах схожий на запах "цвілі".; 2. Виявлені дефекти, які утворились на досліджуваних меблевих виробах внаслідок дії вологи є істотними та унеможливлюють їх використання за призначенням. Реалізація, наданого на дослідження майна, з виявленими дефектами неможлива, оскільки внаслідок дії вологи вироби були значно пошкоджені. Для їх усунення необхідні значні витрати праці (часу), а також повну заміну складових частин виробу; 3. Загальний розмір матеріальної шкоди, який завданий власнику ФОП - ОСОБА_3 меблевих виробів, а саме: ліжко "Lilu Atelier London" та банкетка (пуф) Р-06 у результаті дії вологи, станом на 11.07.2014 року складав 20 700 грн. 00 коп.

Визначити наявність чи відсутність дефектів внаслідок дії вологи на досліджуваних подушках (3 шт.), покривалі "Пуанти" та дивані "Chester Leather С30", їх товарний стан, можливість реалізації за призначенням та розмір матеріальної шкоди станом на 11.07.2014 рік неможливо з причин:

1. За наданими фотознімками, які містяться на CD-R диску, неможливо достовірно ідентифікувати та визначити: які саме подушки постраждали внаслідок дії вологи та які дефекти (пошкодження) утворились на них від дії вологи; які дефекти (пошкодження) утворились на покривалі "Пуанти" внаслідок дії вологи; фотознімки зовнішнього вигляду та наявних пошкоджень дивану "Chester Leather СЗО" відсутні.

2. В наданих додаткових документах відсутній: акт товарного стану, із обов'язковим зазначенням пошкоджень, які утворились внаслідок дії вологи 11.07.2014 рік на досліджуваних подушках (З шт.) та покривалі "Пуанти"; документ, який б підтверджував факт непридатності для використання за призначенням досліджуваних подушок (3 шт.), покривала "Пуанти" та дивану "Chester Leather СЗО".

Місцевий суд оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про часткове задоволення заявленого розміру про стягнення з відповідача збитків, завданих залиттям орендованого приміщення у ТРЦ Гуллівер в розмірі 20 700, 00 грн.

Колегія не погоджується з вищевикладеним висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступних підстав.

Перелік пошкодженого майна наведений у Додатку № 1 до Акту залиття ( а.с. 32 т.1), який підписано представниками позивача, відповідача та третьої особи-1). Таким чином, відповідач погодився із тим, яке саме майно позивача було пошкоджено та щодо якого можуть бути виставлені певні вимоги про відшкодування заподіяної шкоди.

Частину майна позивач відновив за власні кошти, що підтверджується замовленням- договором № 4179, здійснено роботи на суму 368, 35 грн.; замовленням здійснено роботи на суму 427, 35 грн., що підтверджується чеком № 4166 від 11.07.2014; замовленням-договором № 4180 здійснено роботи на суму 84, 15 грн., за замовленням -договором № 4611 здійснено роботи на суму 79, 00 грн. Тобто замовив відновлення пошкодженого майна ТОВ «ДІСІЕНС Україна» та поніс витрати на відновлення частини пошкодженого майна у розмірі 958, 85 грн.

Проте, інше зіпсоване майно позивача, а саме: ліжко «Lilu Lоndоn» рожева джинса (п.8 додатку), пуф № «Р-06 рожевий ( п.12 додатку), подушки в кількості 3 штук ( п.18 додатку), покривало «Пуанти» ( п.4 додатку), диван «Сhester Іеtheг С30» ( п.20 додатку) (п.13 додатку) не підлягало відновленню та було списано з балансу позивача, згідно бухгалтерської довідки № 1 від 31 грудня 2014 року.

Позивач зазначає, що не міг півтора року зберігати у себе зіпсовані водою речі внаслідок певних природних процесів, які знаходяться поза волею позивача, який не мав обов'язку зберігати подушки, диван та покривало, які біли зіпсовані,та уклав договір на екологічні послуги із Товариством з обмеженою відповідальністю «Екологічні інвестиції», а 22 вересня 2015 року ТОВ «Екологічні інвестиції» на підставі цього Договору вилучив та утилізував «зіпсовані та непридатні до використання меблі». Проведення утилізації підтверджується Актом надання послуг №904.

Під час розгляду справи у місцевому суді було призначено судово-товарознавчу експертизу майже через рік після того, як сталося залиття, а клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи було відправлено до суду лише 23 вересня 2015 року.

Згідно наданого позивачем Акту інвентаризації № 1 від 31.12.2014 подушки та покривало не підлягають пранню або хімчистці, а тому підлягають утилізації; пуф та ліжко мають плями та цвіль; диван зі шкіри має неприйнятний сморід та огрубілі плями.

Бухгалтерською довідкою № 1 від 31.12.2014 року визначено вартість товарно- матеріальних цінностей, що підлягають списанню з балансу згідно акту інвентаризації N9 1 від 31.12.2014 року.

Експертним висновком щодо пунктів 1 - 2 бухгалтерської довідки підтверджено вартість товару, яка підлягає списанню із подальшою утилізацією, що на думку колегії підтверджує вартість товару зазначеного у п. 3 - 5 довідки станом на 11 липня 2014 року та відповідає вартості товару, вказаного у цій довідці, оскільки вартість визначена за первинними документами підприємства.

Позивачем накладною № 04/06-14 від 4 липня 2014 року підтверджено факт придбання товарів, зіпсованих в результаті залиття, за ціною вказаною у бухгалтерській довідці № 1 від 31.12.2014р.

Колегія звертає увагу на те, що експертним висновком встановлено, що на момент проведення огляду надана банкетка (пуф) Р-06 має пошкодження від дії вологи, а саме: значні забруднення у вигляді розводів (жовтизна) по всій довжині виробу, внаслідок чого наявна зміна початкового кольору, набрякання та розбухання основного матеріалу в нижній частині виробу на ніжках, відчувається неприємний запах схожий на запах "цвілі". Виявлені дефекти, які утворились на досліджуваних меблевих виробах внаслідок дії вологи є істотними та унеможливлюють їх використання за призначенням, реалізація, наданого на дослідження майна, з виявленими дефектами неможлива, оскільки внаслідок дії вологи вироби були значно пошкоджені.

Враховуючи, що банкетка (пуф) має вищезазначені дефекти та розміщується на підлозі, яка складається з ламінату, відсутні сумніви щодо його пошкодження, оскільки набрякання та розбухання основного матеріалу в нижній частині виробу на ніжках не може відбуватись без зіпсування ламінату.

Крім того, рахунком-фактурою N9 СФ-15/07 від 15 липня 2014 року підтверджено вартість робіт із відновлення пошкодженого ламінату площею 75 кв.м. у розмірі 30 714,50 грн.

Згідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди (збитків), потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то:

протиправна поведінка заподіювача шкоди;

заподіяння шкоди майну юридичної особи або громадянину;

причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та заподіяною шкодою;

вина заподіювача шкоди;

обґрунтований розрахунок шкоди.

Абзацом 1 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (із змінами та доповненнями) передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою існує безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли шкода є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

Положеннями п. 6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 року № 04-5/239) передбачено, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 Господарського кодексу України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Тобто, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

Враховуючи висновок ТОВ "Київська незалежна судово-експертна установа" №1133 від 03.03.2015 р., яким встановлено, що станом на момент дослідження тиск води, який подається на 5-ий поверх ТРЦ Гуллівер, що знаходиться за адресою: (м. Київ площа Спортивна, 1 А), в повній мірі відповідає тиску визначеному ДБН В.2.5.-64:2012 "Внутрішній провід та каналізація". На думку експерта підвищення тиску на 5-му поверсі ТРЦ Гуллівер до 8.5 bar можливо було лише при умові виходу з ладу регулятора тиску, в зв'язку з тим, що в наданих судом матеріалах справи, та зокрема в акті про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного зодопостачання) від 11.07.2014 року, та "Сюрвейерскому звіті" №Д/01-09-14 з визначенням причин залиття приміщень, застрахованих на основі договору 1 добровільного страхування майна № 9776 від 12 березня 2014 року такі відомості відсутні, експертом зроблено висновок, що порушення герметичності між металевим фітингом штуцером, та гнучким шлангом, який кріпився до нього металевим хомутом, імовірно не могло статися по причині невідповідності тиску холодної води в системі водопостачання нормативним і нормативним показникам.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія приходить до висновку про те, що залиття мало місце з вини відповідача, а отже відповідач має обов'язок відшкодувати нанесену позивачу шкоду у повному обсязі у розмірі 74 073, 35 грн.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 1 357,67 грн. 3% річних та 15 573,76 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач та відповідач не перебувають у договірних відносинах, тобто їх відносини є позадоговірними.

Стаття 625 ЦПК України регулює зобов'язальні правовідносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК України, в якій йдеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань.

Крім того, з рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність.

Також слід зазначити, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10-74/0/4-13 від 16 січня 2013 p.).

Статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Дія статті поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому частина п'ята статті 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність ( правова позиція, яка виловлена Верховним Судом України в постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491 цс 15).

На підставі викладеного колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди, а тому позовні вимоги про стягнення 1 357,67 грн. 3% річних та 15 573,76 грн. інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору ( ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/19504/14 підлягає зміні, апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 частковому задоволенню у зв'язку із чим на підставі ст.49 ГПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду м. Києва від 22.03.2016р. у справі № 910/19504/14 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 22.03.2016р. у справі № 910/19504/14 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬМЕРІЯ ПЛАЗА" (інд. 01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 12, код ЄДРПОУ 38347433) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (03049, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) 74 073 грн. 35 коп. завданої шкоди, 1 251 грн. 03 коп. витрат по оплаті судової експертизи, 1807, 28 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 1988,61 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.»

В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва залишити без змін.

Матеріали спарви № 910/19504/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська