Ухвала

від 31.05.2016 по справі 501/2832/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/3227/16

Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В.

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі - Колмакові В.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 лютого 2016р. по справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції», ТОВ «Стройтехснаб» про визнання правочинів недійсними, -

встановила:

18 червня 2015р. представник ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 1.250.409грн.81коп. та судові витрати в сумі 3654грн. (а.с.2-4).

В обґрунтування позову представник позивача послався на те, що 28 жовтня 2008р. між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Іпотека і інвестиції», яка діяла від імені ТОВ «Стройтехснаб», був укладений договір позики № 78/10 ФК (с), за яким ОСОБА_2 отримала позику у розмірі 307521грн.50коп. строком на двісті сорок місяців для інвестування житлового будівництва з виплатою 15% річних за користування позикою.

28 травня 2009р. за згодою обох сторін, була укладена Додаткова угода № 1 до Договору позики, згідно якої, сторони підтвердили, що заборгованість ОСОБА_2 станом на 28 травня 2009р. складає 291070гр.79коп., що на той час було еквівалентно 55975,15 доларам США.

19 серпня 2009р. була укладена Додаткова угода № 2 , згідно якої ТОВ «Стройтехснаб» передало, а ТОВ «ФК «Іпотека та інвестиції» прийняло усі права та обов'язки ТОВ «Стройтехснаб» за договором позики №78/10 ФК (с) від 28 жовтня 2008р. Згідно цієї додаткової угоди сторони погодились, що заборгованість ОСОБА_2 на 19серпня 2009р. складає 280994грн.91коп., що на той час було еквівалентно 55627,53 доларів США.

01 квітня 2011р. між сторонами була укладена Додаткова угода № 4 , за якою сторони погодились, що станом на 01 квітня 2011р. заборгованість ОСОБА_2 складає суму, що на той час було еквівалентно 54462,76 доларів США та був складений новий графік погашення заборгованості.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не дотримується графіка погашення заборгованості, виникла заборгованість перед ТОВ «ФК «Іпотека та інвестиції» станом на 18 червня 2015р. у розмірі 1.250.409грн.81коп., що еквівалентно 55352 доларів США 36 центів, яка складається з: тіла позики у розмірі 1.119.857грн.68коп., що еквівалентно 49573 доларів США 16 центів та нарахованих відсотків у розмірі 130552грн.13коп., що еквівалентно 5779 доларів США 20 центів, які позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 (а.с.2-4).

31 серпня 2015р. відповідач ОСОБА_2 надала до суду зустрічну позовну заяву до ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» та ТОВ «Стройтехснаб» про визнання правочинів недійсними.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви, ОСОБА_2 послалась на те, що Додаткові угоди №1,2,4 та додатки до них (Графіки погашення позики) до договору позики від 28жовтня 2008р. змінили валюту позики з грошової одиниці України на іноземну валюту, а саме на долари США, в яких зазначено суму позики в доларах США, цим самим фактично було змінено суму позики, яка фактично не надавалась.

ОСОБА_2 вважала, що оскільки за договором позики їй було надано позику виключно в гривні, то зміна валюти кредитування та визначення погашення позики в доларах США, хоча й в гривневому еквіваленті не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

ОСОБА_2 зазначила, що в порушенні вимог ст.1049 ЦК України було змінено суму позики без фактичного її надання. Оскільки за додатковими угодами №№1, 2, 4 вона (ОСОБА_2.) не отримувала позику у зазначеному розмірі в доларах США, то ці договори є неукладеними. Крім того, не припустимо нараховувати проценти за позикою в гривні у доларах США. ОСОБА_2 послалась на те, що додаткові угоди №1,2,4 є недійсними оскільки відповідачі без відповідного дозволу (ліцензії) встановили в Додаткових угодах, що поверненню підлягають грошові кошти в іноземній валюті.

Також ОСОБА_2 вважає, що до ТОВ «ФК «Іпотека та інвестиції» не перейшли права первісного кредитора ТОВ «Стройтехснаб» за договором позики від 28 жовтня 2008р., оскільки відсутні належним чином укладені правочини про переуступку прав та обов'язків між ТОВ «ФК «Іпотека та інвестиції» та ТОВ «Стройтехснаб».

ОСОБА_2 вказала, що додаткові угоди №№1, 2, 4 були укладені нею під впливом тяжкої обставини, так як існувала загроза витрати іпотечного майна у разі її відмови від укладення цих додаткових угод на умовах відповідачів, і на вкрай невигідних умовах, оскільки позика надавалась у гривнях у 2008році, а станом на дату укладення додаткових угод, курс гривні до іноземної валюти в цей період змінився та зріс майже у тричі.

Тому ОСОБА_2 просила суд визнати недійсними:

в—Џдодаткову угоду №1 від 28 травня 2009р. до договору позики від 28 жовтня 2008р.;

в—Џдодаткову угоду №2 від 19 серпня 2009р. до договору позики від 28 жовтня 2008р.;

в—Џдодаткову угоду №4 від 01 квітня 2011р. до договору позики від 28 жовтня 2008р.;

в—Џстягнути з відповідачів на її користь судовий збір у розмірі 243грн.60коп. (а.с.44-51).

Рішенням суду від 29 лютого 2016р. позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» заборгованість за договором позики №78/10 ФК (с) від 28 жовтня 2008р. у розмірі 1.250.409грн. 81коп., судовий збір у розмірі 3654 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено (а.с.147-149).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позову ТОВ «ФК «Іпотека та інвестиції» до неї, і про задоволення її зустрічного позову у повному обсязі. При цьому апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та суд безпідставно стягнув з неї кошти у розмірі 1250409грн.81коп., оскільки кошти у цьому розмірі фактично нею не були одержані, не надавались позикодавцем, судом першої інстанції не були враховані в повній мірі її доводи, викладені в зустрічній позовній заяві (а.с.153-161).

Заслухавши суддю доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 309 п.п.3,4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Іпотека та інвестиції», суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів суду обґрунтованість своїх вимог, що під час укладення додаткових угод за №№1, 2, 4 до договору позики від 28 жовтня 2008р., сторони не порушували умов договору, але частково змінювали його та доповнювали, що відповідає нормам матеріального права та вимогам ст.6, ч.1 ст.627 ЦК України, що ОСОБА_2 виконувала зобов'язання по оплаті позики у еквівалентів до долару США за комерційним курсом згідно з додатком №1 від 28.10.2008р. у період з 28 жовтня 2008р. по 28травня 2009р.

Відмовляючи у задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_2, суд першої інстанції, пославшись на вимоги ст.61 ЦК України, виходив з того, що згідно рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 09 жовтня 2013р. їй було відмовлено у задоволені позову до ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції», ТОВ «Стройтехснаб» про визнання додаткових угод нікчемними та застосування наслідків нікчемності правочину, та ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2013р. вищевказане рішення суду було залишено без змін.

Судова колегія погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, які відповідають вимогам закону і обставинам по справі.

Судом встановлено, що 28 жовтня 2008р. між ТОВ «ФК «Іпотека і інвестиції», яка діяла від імені ТОВ «Стройтехснаб» та ОСОБА_2 був укладений договір позики за №78/10 ФК (с), за яким ОСОБА_2 отримала позику у розмірі 307521грн.50коп. строком на двісті сорок місяців з 28 жовтня 2008р. по 28 жовтня 2028р. для інвестування житлового будівництва. За користування позикою позичальник зобов'язався сплатити позикодавцю проценти у розмірі 15% річних та щомісячну оплату за супроводження позики в розмірі 0,25 % від суми заборгованості на початок місяця.

Відповідно до п.3.3. Договору позики позичальник зобов'язався щомісячно, не пізніше 29 числа поточного місяця здійснювати сплату повернення позики та відсотків за користування нею, згідно графіку (додаток №1 до Договору позики) на поточний рахунок ТОВ «Стройтехснаб» (а.с.6-8,9-11).

04 листопада 2008р. на забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 28 жовтня 2008р. між ТОВ «Стройтехснаб», в інтересах якої діяла ТОВ «ФК «Іпотека та інвестиції», та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, згідно п.1.2. якого іпотекодавець передав в іпотеку майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, а саме на двокімнатну квартиру за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19-20).

28 травня 2009р. між ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції», яка діяла від імені ТОВ «Стройтехснаб», та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода №1, згідно п.1 якої сторони підтвердили, що заборгованість позичальника перед позикодавцем станом на 28 травня 2009р. складає 291070грн.79коп., що еквівалентно 55975 доларів США 15 центів за комерційним курсом, встановленим позикодавцем на дату укладення договору позики за №78/10 ФК (с) від 28 жовтня 2008р. Пунктом 2 був змінений розмір процентної ставки, тому з 01 червня 2009р. позичальник за користування позикою зобов'язався сплатити позикодавцю проценти у розмірі 12% річних та був встановлений новий графік погашення заборгованості та процентів.

У пункті 5 додаткової угоди №1 від 28 травня 2009р. до договору позики від 28жовтня 2008р. встановлено, що позичальник здійснює оплату платежів в національній валюті України, при цьому сума, що підлягає сплаті згідно графіку погашення з датою складання 28 травня 2009р. (Додаток №1 до Договору), визначається за грошовим еквівалентом доларах США по курсу Національного банку України + 2 % від цього курсу, встановленого на дату оплати (а.с.12-14).

19 серпня 2009р. ТОВ «ФК «Іпотека та інвестиції», ОСОБА_2 та ТОВ «Стройтехснаб» уклали додаткову угоду №2 до договору позики від 28 жовтня 2008р., згідно пункту 1 якої відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Іпотека та інвестиції» № 4/09 від 09.08.2009р. Позикодавець ТОВ «Стройтехснаб» передав, а ТОВ «ФК «Іпотека та інвестиції» прийняло усі права та обов'язки Позикодавця за договором позики №78/10 ФК (с) від 28 жовтня 2008р.

У пункті 2 зазначеної додаткової угоди сторони підтвердили, що заборгованість позичальника ОСОБА_2 перед Позикодавцем ТОВ «Стройтехснаб» на дату складення цієї додаткової угоди складає 280994грн.91коп., що еквівалентно 55627доларам США 53 центам. Сторони погодились, що поверненню підлягає 55627 долара США 53 цента за грошовим еквівалентом у національній валюті України, що розраховується, виходячи з курсу долара США, встановленого Національним банком України +2 % від цього курсу на дату оплати.

Позичальник здійснює сплату повернення позики та відсотків за користування нею в національній валюті України, при цьому сума, що підлягає сплаті, визначається згідно графіку погашення від 28 травня 2009р. (Додаток №1 до Договору), за грошовим еквівалентом у доларах США по курсу НБУ +2% від цього курсу, встановленого на дату оплати (а.с.15).

25 грудня 2009р. до іпотечного договору від 11 листопада 2008р. було внесено зміни, а саме було замінено іпотекодержателя з ТОВ «Стротехснаб» на ТОВ «ФК «Іпотека та інвестиції», змінено предмет іпотеки з майнових прав на квартиру на саму двокімнатну квартиру АДРЕСА_2. Зазначений договір укладений між ТОВ «Стройтехснаб», ТОВ «ФК «Іпотека та інвестиції» та ОСОБА_2 та завірений нотаріально (а.с.21-22).

01 квітня 2011р. між ТОВ «ФК «Іпотека та інвестиції» та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода № 4 до договору позики від 28 жовтня 2008р., згідно пункту 1 якої сторони домовились, що у зв'язку з заборгованістю на 01.04.2011р. по сплаті позичальником за Графіком погашення позики викладеному у додатку №1 від 28 травня 2009р. до договору позики від 28 жовтня 2008р., загальна сума позики збільшується на суму 779доларів США 03 центи у гривневому еквіваленті за курсом НБУ плюс 2% від цього курсу, що складає 6302грн.35коп. Загальна заборгованість позичальника перед позикодавцем станом на 01 квітня 2011р. складає суму 54462долари США 76 центів у гривневому еквіваленті, за курсом НБУ плюс 2% від цього курсу, на дату розрахунків, здійснення платежів та сплати відсотків за користування позикою.

Пунктом 3 зазначеної додаткової угоди № 4 була змінена процентна ставка з 01квітня 2011р. і позичальник за користування позикою зобов'язався сплатити позикодавцю проценти у розмірі 11% річних. Позичальник здійснює оплату платежів в національній валюті України, при цьому сума, що підлягає сплаті, визначається згідно графіку погашення з датою складення 01.04.2011р. (Додаток №1 до Договору) визначається за грошовим еквівалентом у доларах США по курсу НБУ +2% від цього курсу, встановленого на дату оплати. Встановлена черговість погашення заборгованості. Договір позики від 28 жовтня 2008р. доповнено наступним пунктом: «п.5.11. У разі несплати Позичальником двох чергових платежів (суми позики та/або відсотків за користування позикою) Позикодавець має право звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру під №165 в будинку під №19 по вулиці Першого Травня в місті Іллічівськ Одеської області, загальною площею 56,40кв.м., житловою площею 26,80кв.м.» (а.с.16,17-18).

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики вважається укладеним у момент передання грошей.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі), що були передані йому позикодавцем у строк та порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не визначений договором або іншим нормативно-правовим актом.

З матеріалів справи вбачається, що сторони погодились, що поверненню підлягає 54462долари США 76 центів за грошовим еквівалентом у національній валюті відповідно до комерційного курсу, встановленого позикодавцем на дату оплати (а.с.16).

Позичальник здійснює сплату повернення позики та відсотків в національній валюті України, при цьому сума, що підлягає сплаті, визначається згідно графіку погашення від 01 квітня 2011р. (додаток № 1 до договору), за грошовим еквівалентом у доларах США по комерційному курсу, встановленому позикодавцем на дату оплати (а.с.16,17-18).

Тобто, зобов'язання позивача про повернення позики за грошовим еквівалентом у національній валюті до долару США відповідно до комерційного курсу виникли при укладанні додаткової угоди № 1 від 28 травня 2009р. до договору позики від 28 жовтня 2008р. та додатку № 1 (графік погашення), яким також встановлювався погоджений сторонами розмір заборгованості, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_2 у зазначеній угоді.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення прийняв до уваги, що ні позивачем, ні представником відповідачів не заперечувався факт виконання ОСОБА_2 зобов'язання по оплаті позики ТОВ «Стройтехснаб» (первісному кредитору) у еквіваленті до долару США за комерційним курсом згідно з додатком № 1 (графік погашення) від 28.10.2008р. у період з 28 жовтня 2008р. по 28 травня 2009р.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже до нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» при укладенні додаткової угоди № 2 перейшли усі права, які були у первісного кредитора ТОВ «Стройтехснаб». Додаткова угода № 2 по суті є угодою про заміну кредитора у зобов'язанні, і п. 2 цієї угоди лише підтверджує залишкову заборгованість у грошовому еквіваленті 55627,53 доларів США за комерційним курсом, встановленим позикодавцем на день оплати, що сторони і погодили, підписавши її.

За додатковою угодою № 4 від 01 квітня 2011р. сторони погодились, що станом на 01 квітня 2011р. заборгованість ОСОБА_2 складає суму, що на той час еквівалентна 54462,76 доларів США.

Вираження еквіваленту суми позики у доларах США додатковими угодами №№ 1, 2,4 не може вважатися збільшенням обсягу зобов'язань за договором позики, оскільки фактично такий самий розмір позики в еквіваленті долару США отримав позичальник з урахуванням погашення заборгованості на дату укладання угод.

Судова колегія враховує, що різниця між отриманими позичальником ОСОБА_2 грошима та сумою, яку вона згідно додаткових угод №№ 1, 2,4 зобов'язалася повернути, збільшився не у зв'язку з курсовою різницею між часом укладання договору позики та поточним моментом, а у зв'язку з тим, що надана позичальнику позика є платною послугою та передбачає повернення як раніше отриманої суми так і процентів за її користування впродовж 20 років, що відображено в основному договорі позики та є його основною умовою.

Таким чином, твердження позивача щодо збільшення обсягу зобов'язань позичальника через укладання додаткових угод до договору позики від 28 жовтня 2008року є безпідставними, оскільки саме на момент укладання додаткової угоди № 1 ОСОБА_2 брала на себе зобов'язання сплачувати позику у національної валюті еквівалентно долару США по курсу на день оплати.

Зазначені обставини були також встановлені рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 09 жовтня 2013р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2013р., що набрали законної сили (а.с.72-76, 77-80).

Відповідно до ч. 3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що неналежне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором підтверджене доказами, виходячи із встановлених ст.526 ЦК України загальних умов виконання зобов'язання, передбаченого ст.629 ЦК України принципу обов'язковості договору, з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Іпотека та інвестиції» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 1250409грн.81коп., що еквівалентно 55352 доларів США 36 центів, яка складається з: тіла позики у розмірі 1119857грн.68коп., що еквівалентно 49573 доларів США 16 центів та нарахованих відсотків у розмірі 130552грн.13коп., що еквівалентно 5779 доларів США 20 центів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Статтями 215, 203 ЦК України зазначені підстави недійсності правочину. Ці підстави є вичерпними.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 09 жовтня 2013р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2013р., що набрали законної сили, встановлено, що зміст та форма оспорюваного правочину не суперечить закону, вчинюючи зазначені правочини ОСОБА_2 мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було вільним і відповідало її внутрішньої волі та було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені угодою (а.с.72-76, 77-80).

Зазначені обставини мають значення для правильного вирішення справи і є складовою предмета доказування.

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час укладення зазначених вище додаткових угод сторони не порушували умов договору позики, але частково змінювали його та доповнювали, що відповідає вимогам ст.6, ч.1 ст.627 ЦК України.

Зміни та доповнення до договору позики в додаткових угодах відповідають нормам матеріального права та вимогам ст.6, ч.1 ст.627 ЦК України. Частиною 2 статті 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч.3 ст.6 ЦК України).

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, колегія суддів враховує факт виконання умов додаткових угод до договору позики, після їх укладення, що свідчить про добровільність та усвідомлення умов укладених договорів,саме з боку ОСОБА_2

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідач ОСОБА_2 не виконала взяті на себе зобов'язання, передбачені кредитним договором, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 лютого 2016р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвали апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: І.П.Сидоренко

Судді: Т.В.Цюра

С.О.Погорєлова