Постанова

від 18.05.2016 по справі 910/10576/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 910/10576/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівКоробенка Г.П., Мачульського Г.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "ОМЗ-Україна" (Група Уралмаш-Іжора), м. Київ на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 року у справі господарського суду міста Києва за позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю "ОМЗ-Україна" (Група Уралмаш-Іжора), м. Київ простягнення 544 320 грн.

за участю представників

позивача: Шевченко І.О.,

відповідача: Ярошенко О.М.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі за текстом - ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Атомкомплект") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЗ-Україна" (Група Уралмаш-Іжора) (далі за текстом - ТОВ "ОМЗ-Україна" (Група Уралмаш-Іжора) про стягнення неустойки за порушення строків поставки продукції у розмірі 544 320 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.08.2015 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 року позовні вимоги задоволено: присуджено до стягнення з ТОВ "ОМЗ-Україна" (Група Уралмаш-Іжора) на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Атомкомплект" 393 120 грн. пені, 151 200 грн. 7 % штрафу від вартості товару та судовий збір.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Договором поставки від 17.09.2014 року № 53-129-01-14-00266, а тому враховуючи факт прострочення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з поставки комплексів технічних засобів термоконтролю АКВП виробництва ТОВ "Атоммонтажсервіс", Україна для ВП "Южно-Українська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" позовні вимоги про стягнення з відповідача 393 120 грн. пені за період з 01.10.2014 року по 01.04.2015 року та 151 200 грн. 7 % штрафу від вартості непоставленої продукції є обґрунтованими та такими, що правомірно підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "ОМЗ-Україна" (Група Уралмаш-Іжора) звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Атомкомплект" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 року - скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.09.2014 року ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Атомкомплект" (покупець) та ТОВ "ОМЗ-Україна" (Група Уралмаш-Іжора) (постачальник) укладено Договір поставки № 53-129-01-14-00266 (далі за текстом - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, поставити комплекси технічних засобів термоконтролю АКВП виробництва ТОВ "Атоммонтажсервіс", Україна, для ВП "Южно-Українська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" (кінцевий споживач), а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, клас безпеки і ціни зазначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 1.4 Договору до зобов'язань постачальника за Договором належать: погодження технічного завдання (ТЗ) з ДП "НАЕК "Енергоатом" ДП та ГІЯРУ у встановленому порядку; забезпечення якості продукції та дотримання умов поставки; розробка, виготовлення, сертифікація, випробування, забезпечення поставки продукції та авторський нагляд під час проведення монтажних та налагоджувальних робіт; підтримка ліцензування проекту; проведення відповідного навчання для персоналу кінцевого споживача в строки, що передують монтажним і налагоджувальним роботам (при необхідності); гарантійне обслуговування і ремонт. Терміни, обсяги, етапи, порядок та умови виконання робіт повинні відповідати зазначеним в ТЗ.

Відповідно до п. 3.1 Договору сума Договору становить 4 320 000 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 720 000 грн.

Ціна на кожну одиницю продукції встановлена в національній валюті і зазначена в специфікаціях (п. 3.2 Договору).

В п. 4.2 Договору передбачено порядок оплати поставленої продукції, а в п. 5.2 визначено, що строки поставки продукції зазначені в специфікаціях.

Пунктом 5.5 Договору визначено, що датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року, а в частині оплати за поставлену продукцію, до повного розрахунку (п. 10.1 Договору).

У специфікації № 1 до Договору (додаток № 1) визначено термін поставки - вересень 2014 року. Загальна вартість продукції (разом з ПДВ) 2 160 000 грн.

Відповідно до специфікації № 2 до Договору (додаток № 2) вартість продукції (разом з ПДВ) складає 2 160 000 грн., термін поставки - квітень 2015 року.

Згідно з п. 11.4 Договору останній укладено у відповідності до рішення комітету з конкурсних торгів ДП "НАЕК "Енергоатом" (протокол засідання ККТ від 18.08.2014 року).

Специфікації, додаткові угоди та додатки до Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу за умови укладення їх у письмовій формі, підписання їх повноважними особами і скріплення печатками обох сторін (п. 12.1 Договору).

Позивачем зазначено, що строки поставки комплексів технічних засобів термоконтролю АКВП виробництва ТОВ "Атоммонтажсервіс", Україна були визначені тендерною документацією та погоджені сторонами у специфікації № 1 до Договору.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення пені та 7 % штрафу від вартості товару за неналежне виконання Договору поставки продукції, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містяться і у ст. 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

В ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач зобов'язання з поставки комплексів технічних засобів термоконтролю у строки, визначені у специфікації № 1 (вересень 2014 року), не здійснив.

Відповідно до п. 7.2 Договору за порушення строку поставки продукції за договором відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1 % від вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення (включно з днем фактичної поставки, відповідно до видаткової накладної), але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

В ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в постанові від 09.04.2012 року у справі № 3-88гс11.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано, з посиланням на норми чинного законодавства дійшли висновків, що враховуючи факт прострочення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з поставки комплексів технічних засобів термоконтролю АКВП виробництва ТОВ "Атоммонтажсервіс", Україна для ВП "Южно-Українська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" позовні вимоги про стягнення з відповідача 393 120 грн. пені за період з 01.10.2014 року по 01.04.2015 року та 151 200 грн. 7 % штрафу від вартості непоставленої продукції є такими, що правомірно підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що доводи ТОВ "ОМЗ-Україна" (Група Уралмаш-Іжора), викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 року у справі № 910/10576/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіГ.П. Коробенко Г.М. Мачульський