Рішення

від 26.05.2016 по справі 6/61-999

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" травня 2016 р.Справа № 6/61-999

Господарський суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Шумського І.П. , судді Стадник М.С., судді Гирили І.М. розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" вул. Артема, 52а, оф.147, м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ілла" вул. Гайова, 54, м. Тернопіль 46000

про стягнення з відповідача 437948,11 грн. - заборгованості по тілу кредиту, 61373,56 грн. - пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по поверненню отриманих кредитних коштів, 6131,27 грн. - інфляційних втрат, 199813,83 грн. - упущеної вигоди, 13320,92 грн. - 3% річних.

За участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство "Кредобанк" в особі Тернопільської філії ВАТ "Кредобанк" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ілла" про стягнення 437948,86 грн. боргу за основним зобов'язанням, 973,85 грн. відсотків за користування овердрафтом, 25018 грн. пені, 3661,17 грн. 3% річних, 54917,75 грн. збитків, всього 522519,72 грн.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись серед іншого, на вчинення невідомими особами протиправних дій (злочину), внаслідок яких за даними банку у ТОВ "Ілла" виникла заборгованість.

Ухвалами суду 08 липня 2010 року та 18 травня 2012 року провадження у справі зупинялось у зв'язку з надсиланням її матеріалів до слідчих органів.

Ухвалою від 18 травня 2012 року суд задовольнив клопотання про заміну позивача із Відкритого акціонерного товариства "Кредобанк" в особі Тернопільської філії ВАТ "Кредобанк" на ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" на підставі договору факторингу від 29 листопада 2011 року.

17 квітня 2014 року судом винесено ухвалу про прийняття заяви ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про збільшення розміру позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "Ілла" 437948,11 грн. заборгованості по тілу кредиту, 61373,56 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по поверненню отриманих кредитних коштів, 6131,27 грн. інфляційних втрат, 199813,83 грн. упущеної вигоди, 13320,92 грн. 3% річних, разом на суму 718587,69 грн.

Пунктом 3 вказаної ухвали провадження справі №6/61-999 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі №914/1239/14 за позовом ТОВ "Ілла" до відповідача №1 ПАТ "Кредобанк", відповідача №2 ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про визнання недійсним договору факторингу від 29 листопада 2011 року.

Ухвалою від 11 лютого 2016 року суд відмовив ТОВ "Ілла" у прийнятті зустрічного позову до ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" про стягнення 450000 грн.

В подальшому, після поновлення, за клопотанням сторони судом призначено судову фінансово-економічну експертизу, а провадження у справі зупинено, про що 23 липня 2015 року постановлено ухвалу.

Отримавши висновок експерта, суд постановив ухвалу від 18 березня 2016 року про поновлення провадження.

Строк вирішення спору продовжувався, за клопотанням відповідача.

Розгляд справи неодноразово відкладався, у т.ч. за клопотаннями представників сторін.

За клопотанням відповідача, відповідно до розпорядження голови господарського суду Тернопільської області ОСОБА_5 від 25.03.2016 року, у зв'язку із складністю справи № 6/61-999, згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 25.03.2016 р., справу призначено до розгляду колегією у складі: головуючого судді Шумського І.П., суддів: Стадник М.С. та Гирили І.М., а розгляд справи розпочато заново.

В засіданні, за клопотанням відповідача суд досліджував оригінали договору факторингу, акта прийому - передачі портфеля заборгованостей та платіжного доручення №4 від 13 грудня 2011 року.

Учасникам процесу роз'яснювались їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 ГПК України.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою програмно-апаратного комплексу В«Документообіг господарського судуВ» , для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 119 172 MB 27 867.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено:

- 05 березня 2009 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ілла" та Відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" в особі Тернопільської філії ВАТ "Кредобанк" укладено договір №11/К про надання овердрафта, за умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику (ТОВ "Ілла") у його власність грошові кошти у національній валюті для оплати наданих ним розрахункових документів в разі недостатності коштів на його поточному рахунку, в межах встановленого максимального ліміту заборгованості, а позичальник зобов'язується повернути його і сплатити проценти та комісії за користування ним з остаточною датою погашення до 04 березня 2010 року (т.1 а.с.5-7).

Зокрема, відповідно до п. 2.1.1 договору, банк надає позичальнику овердрафт в межах максимального ліміту заборгованості (максимальної суми, в межах якої позичальник може здійснювати платежі протягом одного операційного дня зі свого поточного рахунку понад фактичний залишок коштів на ньому) в розмірі 740000,00 грн.

Відсоткові ставки, згідно з п.п. 2.1.2 договору, встановлюються в залежності від строку безперервного дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника - строку використання, а саме - 24% - за строк використання від 1 до 3 днів включно, 25% - за строк використання від 4 до 7 днів включно, 26% - за строк використання від 8 до 15 днів включно, 27% - за строк використання від 16 до 30 днів включно, 28% - за строк використання від 31 до 45 днів включно, 29% - за строк використання від 46 до 60 днів включно, 30% - за строк використання від 61 дня.

Дату остаточного повернення овердрафту встановлено п. 2.2 договору до 04 березня 2010 року.

Підставою надання банком овердрафту, у відповідності до п. 2.3 кредитного договору є подання позичальником в банк розрахункових документів на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку.

Датою надання овердрафту, за змістом п.2.4 кредитного договору вважається дата виникнення на поточному рахунку позичальника дебетового сальда (проведення платежів понад залишок коштів на поточному рахунку).

У випадку неповернення позичальником овердрафту в термін, визначений п. 2.2 кредитного договору, банк має право застосувати до позичальника санкції, передбачені п. п. 7.1, 7.2, 7.4 кредитного договору (п. 4.5).

Порядок обчислення строків та черговість погашення заборгованості були визначені у п.п.5.4, 5.6 договору.

Відповідно до п. 7.1 договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повернення овердрафту, позичальник сплачує йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від несплаченої суми за весь час прострочки.

При неповерненні або несвоєчасному поверненні суми овердрафту (його частини) згідно з п. 7.2 договору позичальник на вимогу банку повертає цю суму отриманого овердрафту, збільшену на розмір індексу інфляції за весь час прострочення.

За невиконання або неналежне виконання позичальником свого зобов'язання по своєчасному поверненню овердрафту позичальник на вимогу банку, крім сплати пені, в порядку п. 7.4 договору, відшкодовує банку заподіяні збитки в повному обсязі, в тому числі й упущену вигоду, яка розраховується наступним чином: сума, яка несплачена або несвоєчасно сплачена, помножена на розмір річних відсотків, вказаний у п. 2.1.2 кредитного договору, який збільшений у 1,5 рази, і на кількість днів прострочки.

Згідно меморіального ордера №38611 від 05 березня 2009 року ВАТ "Кредобанк" виконало своє зобов'язання по договору в повному обсязі (т. 1 а. с. 17).

Як вбачається з виписок з банківського рахунку, відповідач користувався кредитними коштами неодноразово.

Зокрема, 02 грудня 2009 року ВАТ "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", виконав отримані за допомогою системи дистанційного обслуговування "Клієнт-Інтернет-Банк" платіжні доручення № 1460, 1461 від 02 грудня 2009 року про перерахування ТОВ "Ілла" (ід. код 24625638, рахунок 26008011269 в ТФ АТ "Кредобанк", МФО 338244) на користь контрагента ОСОБА_6 (ід. номер НОМЕР_1, рахунок 26208254292700 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) на суму 185 000 грн. та 265 000 грн. відповідно (т.3 а.с. 185-186).

Частково позичальник повертав отриманий овердрафт. Однак, кошти вносились не своєчасно та не в повному обсязі. Останнє внесення коштів було здійснено клієнтом банку 12 травня 2010 року.

Невиконання позичальником своїх зобов'язань по договору овердрафту стало підставою для звернення до суду з позовом про їх стягнення в судовому порядку.

За змістом позову з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, заборгованість ТОВ "Ілла" по тілу кредиту становить 437948,11 грн.

Внаслідок неналежного виконання позичальником зобов'язання по погашенню овердрафту, в порядку передбаченому п. 7.1 договору, за період з 12 лютого 2013 року по 11 лютого 2014 року кредитором нараховано 61373,07 грн. пені, та відповідно до п. 7.2 за період з 01 травня 2013 по 31 січня 2014 нараховано 6131,27 грн. - інфляційних втрат,

У зв'язку з допущенням порушення зобов'язання по поверненню кредитних коштів відповідно до п.7.4 договору, позивачем заявлено до стягнення 199813,83 грн. збитків (упущеної вигоди). Вказана сума обрахована за ставкою 45%, тобто виходячи з максимальної ставки передбаченої 2.1.2 договору у розмірі 30% збільшеної у 1,5 рази, за період з 12 лютого 2013 року по 11 лютого 2014 року.

Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України, позивач просив стягнути 13320,92 грн. - 3% річних.

29 листопада 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" укладено договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги, за яким ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" набуло права вимоги в тому числі до ТОВ "Ілла" за договором № 11/К від 05 березня 2009 року про надання овердрафта (зі змінами), укладеним між ВАТ "Кредобанк" (правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк") та ТОВ "Ілла".

За змістом п.8.1 договору факторингу від 29 листопада 2011 року, до нового кредитора ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" перейшли усі права вимоги до позичальників, зокрема ТОВ "Ілла" в тому числі і ті, які можуть виникнути у майбутньому, у т.ч., право на основну суму кредиту, на проценти, нараховані на неї, на комісії та будь-які штрафні санкції (за наявності), що підлягають сплаті у відповідності до умов кредитного договору.

За відступлення права вимоги ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" повинно було сплатити банку кошти, шляхом їх переказу у безготівковій формі на рахунок №290935101 ПАТ "Кредобанк" (п.4.1 договору факторингу).

Код одержувача коштів (структурного підрозділу банку - дирекції, філії чи відділення) як умова договору факторингу сторонами не визначалася.

Платіжним дорученням № 4 від 13 грудня 2011 року ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" (код 37356981) перерахувало на рахунок, вказаний у п.4.1 договору факторингу №290935101 що відкритий у центральній філії ПАТ "Кредобанк" (код 22360822) 292214748,74грн. (т. 1 а.с. 180).

Належність коду центральній філії ПАТ "Кредобанк" стверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, який наявний в матеріалах справи (т.4 а.с. 8792) та поясненнями представника позивача.

Перерахування коштів підтверджено і витягом про рух коштів по рахунку (т.4 а.с. 86).

Існування між ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" та ПАТ "Кредобанк" інших правочинів щодо переходу права вимоги до ТОВ "Ілла" крім договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29 листопада 2011 року не встановлено та не доведено відповідачем, а лише ґрунтується на його припущеннях.

14 грудня 2011 року сторонами складено акт прийому - передачі портфеля заборгованостей.

У розділі реквізити та підписи сторін договору факторингу та акта прийому - передачі портфеля заборгованостей новим кредитором зазначено ТОВ "ФК "Приватні інвестиції". Однак, код ЄДРПОУ вказано 36593523, який, як встановлено судом, належить іншій юридичні особі - ТОВ "Фінансова компанія "Центр факторингових послуг".

Разом з тим, в процесі дослідження оригіналів документів та згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, в договорі факторингу та акті прийому - передачі портфеля заборгованостей в якості підписанта від імені ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" вказано особу, яка на той час була керівником цього товариства.

А також договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29 листопада 2011 року та акт прийому - передачі портфеля заборгованостей, скріплено печаткою, на якій відображено правильний код нового кредитора - 37356981.

Направлені ТОВ "Ілла" повідомлення - вимоги №№683,684 від 12 січня 2012 року про перехід права вимоги до нового кредитора та необхідність погасити заборгованість, залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

В зазначених вимогах, усі реквізити нового кредитора - ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" (у т.ч код ЄДРПОУ) на які боржник міг перерахували заборгованість, зазначені вірно.

Окрім того, відповідачем не представлено суду доказів звернення до ТОВ "ФК "Центр факторингових послуг" (код якого вказано в договорі факторингу і ОСОБА_4) з приводу погашення ТОВ "Ілла" заборгованості. Або ж доказів сплати ТОВ "Ілла" коштів на користь ТОВ "ФК "Центр факторингових послуг".

При прийнятті справи до розгляду відповідач стверджував, що платіжні документи на суму 450000 грн. ТОВ "Ілла" в банк не пред'являлись, а кошти ним не отримувались. Таке зняття, за твердженням відповідача, вчинено невідомими особами через несанкціоноване втручання в роботу його електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів).

Крім іншого, відповідач оспорював договір факторингу, за яким право вимоги по кредиту перейшло від ПАТ "Кредобанк" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", посилаючись на те, що останній не набув статусу фінансової установи, а відповідно не має права надавати послуги з факторингу та не внесений до Державного реєстру фінансових установ.

Також, ТОВ "Ілла" посилалось на відсутність в договорі факторингу та акті прийому передачі портфеля заборгованостей вказівки на об'єм зобов'язань ТОВ "Ілла", які перейшли до нового кредитора.

З огляду на проведення часткової оплати, відповідач заперечував наявність заборгованості по тілу кредиту у заявленому розмірі.

В подальшому, представники ТОВ "Ілла" заперечували наявність у ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" права вимагати повернення кредиту, оскільки в договорі факторингу та акті прийому - передачі портфеля заборгованостей в розділі реквізити та підписи сторін зазначено ідентифікаційний код юридичної особи, яка не є стороною у даній справі, а інформація про юридичну особу, вказану в платіжному дорученні № 4 від 13 грудня 2011 року, як отримувач платежу, за ідентифікаційним кодом 22360822 взагалі відсутня.

Крім того, призначення платежу в платіжному дорученні № 4 від 13 грудня 2011 року зазначено: внесення ціни купівлі за викуп портфеля заборгованості на основі договору факторингу від 29 листопада 2011 року "шляхом продажу заборгованості", а отже, за твердженням відповідача, цей документ підтверджує виконання іншого договору, що не є предметом розгляду у справі, яка слухається.

Позивач існування договору факторингу "шляхом продажу заборгованості", укладеного 29 листопада 2011 року заперечив, та пояснив посилання в платіжному документі невірним (не чітким) формулюванням.

Договір факторингу "шляхом уступки права грошової вимоги" від 29 листопада 2011 року, вчинено на іншу суму та щодо інших боржників, і предмета спору у даній справі не стосується.

Інших договорів факторингу від 29 листопада 2011 року, зокрема шляхом продажу заборгованості, укладених між тими ж сторонами не існує.

Відповідач в свою чергу наполягав на представленні позивачем оригіналу договору, зазначеного в платіжному документі, та необхідності залишити позов без розгляду через не представлення такого документа суду.

Відповідач зазначав й про невірно вказаний код одержувача платежу в повідомленнях - вимогах №№683,684 від 12 січня 2012 року.

В результаті проведення досудових розслідувань, проведених слідчими органами за зверненням ТОВ "Ілла" щодо протиправних дій пов'язаних з банківським договором овердрафту прийнято постанови про закриття кримінальних проваджень. Остання представлена відповідачем з цього приводу постанова СВ Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільські області від 07 серпня 2015 року (т. 4 а.с. 67).

Крім того, в межах розгляду господарської справи №921/441/15-г/8, було встановлено, що розрахункові документи № 1460, 1461 від 02 грудня 2009 року, з оплатою яких у відповідача виникли оспорювані зобов'язання відповідали умовам Договору про надання послуг в системі дистанційного обслуговування "Клієнт-Інтернет-Банк" №215/1 від 05 лютого 2009 року укладеного між первісним позивачем та відповідачем, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22, на предмет наявності в них необхідних реквізитів електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "Клієнт-Інтернет-Банк", а також містили номера рахунків та коди юридичної особи платника, що належали ТОВ "Ілла", були підписані електронними цифровими підписами уповноваженої особи ТОВ "Ілла", а тому в силу ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис, п. 32.3 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", статей 1066, 1068 ЦК України, ПАТ "Кредобанк" прийняв та виконав розпорядження ТОВ "Ілла" щодо перерахування коштів в загальній сумі 450 000 грн. правомірно.

Судове рішення від 07 грудня 2015 року у справі №921/441/15-г/8, залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2016 року, набрало законної сили і є чинним.

Питання переходу права вимоги до ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" було предметом судового дослідження у господарській справі №914/1239/14.

Так, рішенням Львівського господарського суду від 23 червня 2014 року у справі №914/1239/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 червня 2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 04 лютого 2015 року, в задоволенні позову ТОВ "Ілла" до ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про визнання недійсним договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29 листопада 2011 року, відмовлено.

Вказаними судовими рішеннями встановлено ряд обставин, зокрема здійснення оплати ціни купівлі за викуп портфеля заборгованості саме на основі договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29 листопада 2011 року, що підтверджується наявним у справі платіжним дорученням № 4 від 13 грудня 2011 року. А також те, що 14 грудня 2011 року відповідачі по господарській справі № 914/1239/14 підписали ОСОБА_4 прийому-передачі портфеля заборгованостей. Крім того встановлено, що відступлення права вимоги ПАТ "Кредобанк" до ТОВ "Ілла" за договором про надання овердрафту №11/К від 05 березня 2009 року на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" відбулось.

В процесі розгляду господарської справи №914/1239/14, серед іншого, судом встановлено, що відповідно до умов п.8.1 договору факторингу, новий кредитор з моменту передачі йому прав вимоги став кредитором у зобов'язаннях позичальників за кредитними договорами та сторін забезпечення за забезпечувальними документами, та одержує право замість банку вимагати від позичальників належного виконання ними зобов'язань за такими кредитними договорами та від сторін забезпечення виконання ними зобов'язань за забезпечувальними документами. Починаючи з дати надходження ціни відступлення, новий кредитор має права на всі суми, належні до сплати позичальниками та сторонами забезпечення на виконання відступлених прав вимоги.

Тобто, за договором факторингу від 29 листопада 2011 року шляхом купівлі права грошової вимоги, у відповідності до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" перейшли усі права вимоги до позичальників, зокрема ТОВ "Ілла" та сторін забезпечення за забезпечувальними документами, в тому числі і ті, які можуть виникнути у майбутньому, у т.ч. право на основну суму кредиту та штрафні санкції, що підлягають сплаті у відповідності до умов кредитного договору.

Враховуючи викладене та з огляду на зміст заявлених позивачем позовних вимог суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для визнання договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29 листопада 2011 недійсним в частині передачі ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" права вимоги за договором № 11/к про надання овердрафту від 05 березня 2009 року.

В силу ч.3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» від 23 лютого 2006 р. № 3477-ІУ суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів (див. рішення «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61, ECHR 1999$VII, рішення «Совтрансавто Холдінг проти України», № 48553/99, п. 72, ECHR 2002$VII, та рішення «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 66, від 24 липня 2003 року).

Європейський суд з прав людини також зазначає, що зміна юридичного тлумачення судами одних і тих же нормативних актів і обставин негативно впливає на передбачуваність дії законодавства, на довіру суспільства і віру в закон (справа "Сєрков проти України" заява №397/66/05, рішення від 07 липня 2011 року).

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №03/2015 від 24 лютого 2016 року, документально підтверджується існування в ТОВ "Ілла" станом на 11 червня 2010 року заборгованість по тілу кредиту за договором овердрафту №11/К від 05 березня 2009 року в сумі 419877 грн.

З приводу визначеного експертом розміру заборгованості, сторони не заперечили.

Враховуючи пояснення експерта, надані ним в судовому засіданні та приписи ст.ст. 34,42,43 ГПК України, висновок експерта №03/2015 від 24 лютого 2016 року приймається як доказ у справі, що слухається.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Поданими доказами, незапереченими відповідачем належним чином, частково доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, за змістом ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, стаття 525 ЦК України, встановлює недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які мають ознаки кредитного договору та договору факторингу.

Приписи ч.1 ст. 1054 ЦК України встановлюють, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України, на позичальника покладено обов'язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В порядку ч.1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні, згідно з ч.1 ст. 516 ЦК України, здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 1077 ЦК України визначає, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу, у відповідності до ч.1 ст. 1078 ЦК України, може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Стаття 1082 ЦК України покладає на боржника обов'язок здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, в силу ч.1 ст. 1084 ЦК України, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Враховуючи зібрані у справі докази та приписи перелічених норм, беручи до уваги висновки, зроблені в судових рішеннях, постановлених у справах №914/1239/14 та №921/441/15-г/8, зважаючи на розмір заборгованості по тілу кредиту, вказаний у висновку експерта, відсутність заперечень сторін з приводу розміру визначеної суми основного зобов'язання, позовні вимоги про стягнення боргу слід задовольнити в частині 419877 грн.

Решта вимог про стягнення (437948,11-419877) 18071,11 грн. основного боргу задоволенню не підлягають.

Належних та допустимих доказів, які доводять відсутність вини боржника в порушенні зобов'язання відповідачем не зазначено.

Згідно з ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За змістом ст. 230 ГК України, ст. 549 ЦК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 ЦК України).

Предметом неустойки відповідно до ст. 551 ЦК України, може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Поряд з цим, згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи приписи перелічених норм, беручи до уваги дату виникнення зобов'язання, вказаний позивачем період нарахування, заявлені до стягнення 61373,56 грн. пені нараховано позивачем поза межами шестимісячного строку, визначеного ст. 232 ГК України, а тому в задоволенні вимог про їх стягнення слід відмовити.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, згідно із ст.1050 ЦК України, на вимогу кредитора він зобов'язаний сплатити суму боргу, з врахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідно до статті 625 цього Кодексу. Обов'язок повернути кредит з врахуванням індексу інфляції покладено на позичальника і п. 7.2 договору овердрафту.

Зважаючи на суму боргу, розрахунок позивача, період нарахування, встановлений індекс інфляції, інші обставини справи, вимоги про стягнення 2519,26 грн. втрат від інфляції, 12596,31 грн. 3% річних, підлягають задоволенню. В той же час, 3612,01 грн. інфляційних нарахувань та 724,61 грн. 3 % річних обчислено надмірно, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням

В порядку ч.1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

До складу збитків включається і упущена вигода (ст. 22 ЦК України, ст. 225 ГК України).

Пунктом 5 ст. 225 ГК України передбачено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Таким чином, ГК України встановлює особливості відшкодування збитків в господарських відносинах (п.41 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07 квітня 2008 року №01-8/211).

Окрім того, ст.ст. 3,627 ЦК України, надає сторонам свободу у визначенні умов договору, у тому числі передбачити порядок розрахунку збитків.

За змістом ч.1 ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Суд також враховує правову позицію, викладену в листі Верховного Суду України від 01 липня 2014 року, "ОСОБА_4 практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві", відповідно до якої заходи відповідальності за порушення грошового зобов'язання передбачені ст. 625 ЦК України та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена (аналогічна позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі N 6-59цс13).

В зазначеному листі Верховний Суд України вказує на необхідність враховувати, що відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК, за своєю правовою природою також відрізняється від збитків, відшкодування яких у разі порушення зобов'язання передбачене статтями 611 та 623 ЦК. З огляду на це стягнення сум на підставі ст. 625 ЦК не зменшує розміру збитків, до них не застосовуються положення ст. 624 ЦК щодо одночасного стягнення збитків і неустойки.

Враховуючи, що відповідачем (як стороною за договором) дано згоду на стягнення з нього збитків (упущеної вигоди) у вже визначеному розмірі та лише за наявності його прострочки, позивачем доведено існування усіх елементів для відшкодування збитків.

З огляду на положення п.7.4 договору овердрафту та п.8.1 договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги, кредитору не потрібно додатково обґрунтовувати в чому полягають збитки (упущена вигода) та підтверджувати їх понесення. Протиправними діями боржника є невиконання (неналежне виконання) ним своїх договірних зобов'язань по сплаті коштів.

Вини інших осіб, у т.ч. шляхом вчинення злочину, у невиконанні ТОВ "Ілла" своїх грошових зобов'язань не встановлено.

З огляду на зазначене, положення п.7.4 Договору овердрафту, п.8.1 договору факторингу, приписи ст.ст. 546-550 ЦК України, ст. ст.231,232 ГК України, суму боргу, яка існувала станом на дату пред'явлення позову, розрахунок позивача, інші обставини справи, вимоги про стягнення 188944,65 грн. підлягають задоволенню. В задоволенні вимог про стягнення 10869,18 грн. збитків слід відмовити.

При цьому, суд критично оцінює посилання представників ТОВ "Ілла" на відсутність у ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" права вимагати повернення кредиту, у зв'язку невірним кодом ЄДРПОУ позивача, зазначеним у договорі факторингу та акті прийому - передачі портфеля заборгованостей, оскільки:

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. (Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999р.).

Тому, до спірних правовідносин слід застосовувати норми законодавства, що діяли на час, яким датовано спірний договір.

Відповідно до редакції, чинної на час, яким датовано спірний договір, статтею 181 ГК України передбачалось, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого їх печатками.

Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим постановою КМ України "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України" № 118 від 22 січня 1996 року, визначено, що ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним.

Згідно з п. 7 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, Ідентифікаційний код є обов'язковим для використання в усіх видах звітних та облікових документів суб'єкта і зазначається на його печатках та штампах.

Згідно з п. 5.26 чинних тоді Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163-2003 уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації Національного стандарту України, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України №55 від 07 квітня 2003 року, відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи.

При цьому, обов'язковість зазначення в реквізитах сторін у складених ними документах ідентифікаційного коду, жодним нормативним актом не передбачено.

Як зазначалось вище, в процесі дослідження оригіналів документів та згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, в договорі факторингу та акті прийому-передачі портфеля заборгованостей в якості підписанта від імені ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" вказано особу, яка на той час була керівником цього товариства.

А також, договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29 листопада 2011 року та акт прийому-передачі портфеля заборгованостей скріплено печаткою ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", на якій відображено правильний код нового кредитора - 37356981.

Сплата коштів проведена в повному обсязі саме позивачем у даній справі і на рахунок, вказаний у п.4.1 договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29 листопада 2011 року, що відкритий у центральній філії ПАТ "Кредобанк", яка згідно з витягом з ЄДРЮОФОПГФ та положенням про філію є структурним підрозділом ПАТ "Кредобанк".

Слід зауважити, що нормами законодавства не заборонено банкам залучати до здійснення фінансових операцій свої ж структурні підрозділи.

Саме ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", а не іншими особами (в т.ч. ТОВ "ФК "Центр факторингових послуг" якому належить код ЄДРПОУ 36593523) відповідачу було надіслано вимоги №№683,684 від 12 січня 2012 року про перехід права вимоги до нового кредитора та про необхідність погасити заборгованість.

Доказів отримання таких вимог, зокрема зі сторони ТОВ "ФК Центр факторингових послуг", а також їх задоволення (оплати коштів) відповідач (боржник) не надав.

Реальність договору факторингу від 29 листопада 2011 року шляхом купівлі права грошової вимоги саме між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" а також перехід до останнього права вимоги до ТОВ "Ілла" стверджується матеріалами справи, що слухається, а також висновками, зробленими у судових рішеннях, які набрали законної сили по справах №№914/1239/14,921/441/15-г/8.

Існування між ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" та ПАТ "Кредобанк" інших правочинів щодо переходу права вимоги до ТОВ "Ілла" крім договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29 листопада 2011 року не встановлено та не доведено відповідачем, а лише ґрунтується на його припущеннях.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судовий збір відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 22, 33,34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ілла"(46000, вул. Гайова, 54, м. Тернопіль, код 24625638) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (вул. Артема, 52а, оф.147, м. Київ, код 37356981) 419877 грн. боргу, 2519,26 грн. втрат від інфляції, 188944,65 грн. збитків, 12596,31 грн. 3% річних, 12478,70 грн. сплаченого судового збору.

Видати наказ.

2. В задоволенні вимог про стягнення 18071,11 грн. боргу, 61373,56 грн. пені, 3612,01 грн. втрат від інфляції, 10869,18 грн. збитків, 724,61 грн. 3 % річних відмовити.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Дата підписання 07 червня 2016 року

Головуючий суддя І.П. Шумський

Суддя М.С. Стадник

Суддя І.М. Гирила