Рішення

від 01.06.2016 по справі 922/4219/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2016 р.Справа № 922/4219/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Шевляковій К.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Етуаль-СІІ", м. Первомайський до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Евєркон", м. Чугуїв про стягнення 25000,78 грн за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Завод "Евєркон" (відповідач) звернулось ПП "Етуаль-СІІ" (позивач). У позові останній просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 25000,78 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором підряду №20/03-2015, укладеного між сторонами 20.03.2015 року. Витрати по оплаті судового збору позивач просив суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 21.07.2015 року було порушено провадження у справі та її розгляд був призначений на 12.08.2015 року о 10:30 год. Ухвалою суду від 12.08.2015 року розгляд справи був відкладений до 25.08.2015 року до 10:15 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2015 року по справі № 922/4219/15 була призначена судова будівельно-технічна експертиза. Проведення експертизи доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_3, провадження по справі зупинено до закінчення судової експертизи, а матеріали справи № 922/4219/15 направлені до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_3.

17.05.2016 року до господарського суду Харківської області з ХНДІСЕ ім. засл. проф. ОСОБА_3 надійшло повідомлення старшого судового експерта ОСОБА_4 про неможливість дати висновок експерта № 2565 від 06.05.2016 року.

Ухвалою суду від 18.05.2016 року провадження у справі було поновлено та розгляд справи був призначений на 01.06.2016 року о 10:45 год.

У судовому засіданні 01.06.2016 року представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 01.06.2016 року представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні. Надав суду відзив на позовну заяву та документи в обґрунтування заперечень, викладених у відзиві. Наданий відзив та документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні 01.06.2016 року заявив усне клопотання про призначення по справ судової будівельно-технічної експертизи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд відхиляє клопотання відповідача, виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі В«Смірнова проти УкраїниВ» ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 року № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі. Критерії оцінювання В«розумностіВ» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Матеріали справи свідчать, що позовна заява по цій справі надійшла до суду 20.07.2015 року, при тому, що ст. 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Тобто фактично майже рік спір залишається не вирішеним по суті.

За клопотанням відповідача по справі вже призначалась судова будівельна-технічна експертиза (ухвалою суду від 25.08.2015 року), яка так і не була проведена внаслідок недобросовісних дій сторін.

Отже, суд не вбачає підстав для задоволення усного клопотання відповідача.

Як роз’яснено у п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

20.03.2015 року між сторонами був укладений договір підряду №20/03-2015, відповідно до умов якого, позивач, в рамках договірної ціни, яка є невід'ємною частиною договору, зобов'язався виконати комплекс ремонтно-будівельних робіт з облаштування розуклонки відмостки між будівлями (15 кв.м.); захисту відмостки (122,5 кв.м.); облаштування бетонної плити під рух транспорту (209 кв.м.) на території ТОВ В«Заводу В«ЕвєрконВ» за адресою: м. Чугуїв Харківської обл., вул. Мічуріна, 2В, а відповідач зобов'язався оглянути та прийняти виконані роботи та оплатити їх, відповідно до умов договору.

Згідно п. 2.1 договору його ціна складає 64854,60 грн.

Відповідно до п. 6.2 договору, оплата фактично виконаних робіт в сумі 25000,78 грн. проводиться протягом 10 банківських днів після підписання сторонами акту здачі-прийняття виконаних робіт.

У п. 5.3 договору сторони обумовили, що замовник зобов'язується прийняти виконані роботи у строк не пізніше 3-х календарних днів від дати письмового повідомлення підрядника по п. 4.2 з підписанням акту здачі-приймання виконаних робіт.

Листом № 67 від 18.05.2015 року позивач повідомив відповідача про виконання підрядних робіт за договором, просив їх прийняти та підписати акти виконаних робіт (а.с. 24, т.1).

08.06.2016 року листом №80 (т. 1 а.с. 26) позивач вдруге повідомив відповідача про виконання підрядних робіт за договором, просив їх прийняти та підписати акти виконаних робіт.

26.06.2015 року відповідач направив до позивача листа (вих. номер 339), в якому просив направити на об'єкт повноважного представника позивача з метою фіксування факту наявності дефектів на бетонній плиті під рух транспорту (т. 1, а.с. 28).

30.06.2016 року позивач направив відповідачу листа № 100, в якому вимагав провести прийом виконаних робіт відповідно до вимог договору (т. 1 а.с. 29).

Проте, відповідач прийом та оплату виконаних робіт не здійснив, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Положення статті 626 Цивільного кодексу України передбачають, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

З приписів статті 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Разом із тим частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Правові позиції втілені у статті 638 Цивільного кодексу України визначають, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного договором підряду №20/03-2015 від 20.03.2015 року.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результатів замовнику.

Отже обов'язок прийняти виконані роботи і оплатити їх закон покладає на замовника.

Згідно частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передача робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Судом встановлено, що позивач, надаючи відповідачу (замовнику) для підписання акт виконаних робіт (наданих послуг) й, вимагаючи прийняття, і оплати виконаних робіт та оплати наданих послуг діяв у відповідності із вимогами законодавства і умовами договору. Інших доказів для підтвердження підрядником (виконавцем) виконання робіт і надання послуг ні закон, ні договір не передбачають.

Таким чином, вказаними нормами передбачено, що обов'язок з оплати виконаних робіт законодавець пов'язує саме з двома обставинами: підрядні роботи повинні бути виконані належним чином та у погоджений за домовленістю сторін строк.

Вищевказані акти за своєю правовою природою є внутрішньою документацією і підтверджують наявність юридичних фактів, які входять до підстав позову, та є доказом у справі.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилається на те, що акти виконаних робіт не були ним підписані з підстав того, що роботи за договором були виконані позивачем неякісно, про що відповідач повідомив позивача листом від 26.06.2015 року.

Втім, суд критично ставиться до таких тверджень відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати.

Як зазначалося вище, ухвалою суду від 25.08.2015 року, за заявою відповідача, по справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза.

Ухвалою суду від 28.10.2015 року судом було розглянуто та задоволено клопотання судового експерта ОСОБА_4, залучено до участі при проведенні судової будівельно-технічної експертизи № 8706 Товариство з обмеженою відповідальністю "АМТ "Стройпроект" (м. Харків, вул. Воробйова, 11, к. 7, код ЄДРПОУ 22613878); зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Евєркон" забезпечити прибуття та належні умови праці, а також безперешкодне обстеження об'єкта дослідження, який розташований на території ТОВ В«Завод ЕвєрконВ» за адресою Харківська область, м. Чугуїв, вул. Мічуріна, 2-В. Вимоги ухвали суду виконані не були.

Ухвалою суду від 03.02.2016 року було розглянуто та задоволено клопотання судового експерта ОСОБА_4 та сторони вдруге були зобов'язані забезпечити прибуття та належні умови праці, а також безперешкодне обстеження об'єкта дослідження, який розташований на території ТОВ В«Завод ЕвєрконВ» за адресою Харківська область, м. Чугуїв, вул. Мічуріна, 2-В. Вимоги ухвали суду виконані не були.

Ухвалою суду від 13.04.2016 року було розглянуто та задоволено клопотання судового експерта ОСОБА_4 та сторони втретє були зобов'язані забезпечити прибуття та належні умови праці експерта, а також безперешкодне обстеження об'єкта дослідження, який розташований на території ТОВ "Завод Евєркон" за адресою Харківська область, м. Чугуїв, вул. Мічуріна, 2-В та яке буде проводитись після надання додаткових матеріалів та проведення оплати 05.05.2016 року у першій половині дня (10.00-14.00) в присутності сторін по справі. Також сторони були зобов'язані провести розкриття на покритті в місцях вказаних спеціалістами. Вимоги ухвали суду виконані не були.

17.05.2016 року справу було повернуто до суду з повідомленням про неможливість надання висновку.

03.02.2016 року відповідачем був наданий висновок про технічний стан бетонної плити під рух транспорту за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Мічуріна, 2В, виконаний ТОВ "АМТ "Стройпроект" (т. 1 а.с. 134).

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", за змістом Закону, зокрема статті 14, згідно з якою експерта може бути притягнуто до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, судовим експертом може бути виключно фізична особа, яка повинна підписати свій висновок (акт експертизи), хоча б проведення судової експертизи було покладено на відповідну державну установу. Якщо, призначаючи судову експертизу, господарський суд не попередив особу чи осіб, які проводитимуть судову експертизу, про відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, то поданий суду висновок може вважатися висновком спеціаліста, але не висновком судового експерта в розумінні частини першої статті 42 ГПК.

Особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі. Тому не можуть розглядатись як висновок експерта і бути підставою для відмови у призначенні експертизи акти ревізії, калькуляції, інші висновки спеціалістів, навіть якщо вони надані на запит суду, адвоката, сторони. За необхідності з'ясування зазначених у таких документах обставин судом може бути призначена експертиза, яка буде вважатись первинною.

Отже, суд не приймає наданий висновок у якості належного та допустимого доказу неякісного виконання позивачем підрядних робіт.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 25000,78 грн. обґрунтованими, вони підтверджені наявними у справі матеріалами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Евєркон" (63501, Харківська область, м. Чугуїв, мр-н Авіатор, 154-Б, код ЄДРПОУ 33556688) на користь Приватного підприємства "Етуаль-СІІ" (64107, Харківська область, м. Первомайський, вул. Мічуріна, 6, код ЄДРПОУ 34211024) - 25000,78 грн. заборгованості та 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.06.2016 р.

Суддя ОСОБА_5